ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

18 червня 2019 року

м. Одеса

Справа № 915/1301/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Безпалюк А.В.

За участю представників учасників справи:

від ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) – адвокат Конограй В.Є.

від LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) – адвокат Сон К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП)

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019

по справі №915/1301/19

за заявою ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) про забезпечення позову

Особа, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову: LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП)

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна в якій просило накласти арешт на морське судно GINGER (IMO 6521915, прапор Танзанії, власником якого є - LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП), яке знаходиться в акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», шляхом обмеження в його пересуванні в Миколаївському морському торговельному порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та заборони виходу з акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником з посиланням на ст. 30, 136, 137, 139, 140, 144, 365, 366 ГПК України, Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року та практикою ЄСПЛ зазначено, що у ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) виникла морська вимога до LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) у розмірі 5 610 доларів США та 6 165, 00 Євро, що еквівалентно 332 555, 00 (триста тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень, в результаті не оплати Судновласником вищезазначеної суми за надання послуг Заявником з технічного управління судном GINGER (ІМО 6521915) щодо ремонту цього судна згідно з умовами укладеної між сторонами Стандартної Угоди про надання послуг з управління судном (назва коду Shipman 98) від 15.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 заяву ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна задоволено, накладено арешт на судно GINGER (IMO 6521915, прапор Танзанії, власником якого є - LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП), яке знаходиться в акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, шляхом обмеження в його пересуванні в Миколаївському морському торговельному порту Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та заборони виходу з акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, оскільки у заявника виникла морська вимога щодо судна GINGER, власником якого як на момент виникнення морської вимоги, так і на даний момент є компанія LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (особа, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову).

Як відзначено судом першої інстанції, проаналізувавши надані заявником до заяви докази, суд дійшов висновку, що вони повністю підтверджують викладені у заяві обставини, що дійсно існує реальна загроза порушення прав заявника оскільки за умов відсутності будь-якого іншого майна, належного судновласнику на території України, єдиним можливим законним засобом захисту порушених прав заявника є арешт судна GINGER, який полягає в обмеженні його пересування. Законність цього засобу, як відзначено місцевим господарським судом, прямо визначена КТМ України та Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна. З огляду на що суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна підлягає задоволенню.

Не погодившись із даної ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі обставини, що зумовлюють виникнення морської вимоги, а також оскаржувана ухвала не містить доказів, що єдиним майном належним апелянту є судно GINGER.

Апелянт наголошує, що висновки суду, сформовані виключно на припущеннях заявника, які є хибними, не відповідають обставинам справи, не ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні всіх наявних матеріалів справи і належній оцінці доказів.

Посилаючись на укладену між сторонами угоду про надання послуг з управління судном скаржник відзначає, що умовами п.п. 5.1. та 8.1. вказаної угоди, на які посилається заявник та суд першої інстанції, передбачено обов`язок власника судна (апелянта) сплачувати лише щорічну плату за послуги рівними щомісячними платежами наперед.

Також посилаючись на п.п. 9.3., 9.5. угоди скаржник відзначає, що твердження заявника про здійснення поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, ремонту судна не відповідає положенням угоди, оскільки оператор за жодних обставин не повинен за власний рахунок здійснювати поставку товарів і матеріалів для ремонту судна.

Апелянт також наголошує, що в нього є обґрунтовані сумніви з приводу виконання господарських операцій, на існуванні яких наполягає заявник і які були прийнятті судом першої інстанції в якості належного і допустимого підтвердження існування морської вимоги до апелянта.

Посилаючись на приписи ч.2 ст. 58 та п.1 ч.1 ст. 14 Кодексу торговельного мореплавства України скаржник зазначає, враховуючи те, що судно GINGER зареєстроване на території іншої держави, правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України відсутні.

За твердженням апелянта, місцевий господарський суд не перевірив наявність у капітана судна повноважень на підписання документів долучених ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) до заяви про забезпечення позову, як і не перевірив чи проводились на судні інспекції, за результатами яких були виявлені недоліки, що стало б наслідком для їх усунення.

Скаржник відзначає, що з урахуванням положень п.4 ст. 2 та ст. 10 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах о, р або q п. 1 ст.1.

Так за твердженням апелянта, документи, долучені заявником до клопотання про забезпечення позову на думку заявника та Господарського суду Миколаївської області свідчать про існування у ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS морської вимоги до LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP та наявність підстав для арешту судна GINGER.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою, що первинні документи по угоді між ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS та LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, зокрема замовлення, протоколи від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP підписані капітаном морського судна, хоча документальне підтвердження повноважень у капітана на підписання такого роду документів відсутнє.

Апелянт наголошує, що замовлення, протоколи від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP підписані не уповноваженою особою, оскільки капітан судна не являється уповноваженим представником компанії (будь-який документ на право підпису від імені компанії та укладання в її інтересах документів - не видавався).

Таким чином, на думку апелянта, у ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS морська вимога до LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP – відсутня, У зв`язку з чим відсутні й передбачені законом підстави для арешту судна GINGER, власником якого є компанія LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP в порядку вжиття запобіжних заходів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/1301/19 за апеляційною скаргою LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 та призначено справу до розгляду на 11.06.2019.

У судовому засіданні від 11.06.2019 оголошено перерву до 18.06.2019.

18.06.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В своїх запереченнях заявник зазначає, що судом першої інстанції були встановлені всі необхідні обставини, які підтверджують виникнення у заявника морської вимоги щодо ремонту судна GINGER.

За твердженням заявника, апелянт безпідставно та необґрунтовано стверджує, що ухвала суду першої інстанції повинна мітити докази, що єдиним майном належним LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP є судно GINGER, оскільки встановлення таких даних не є обов`язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна.

Оскаржувана ухвала, за твердженням заявника, містить мотивований висновок про те, що існує реальна загроза порушення прав заявника оскільки за умов відсутності будь-якого іншого майна, належного судновласнику на території України, єдиним можливим законним засобом захисту порушених прав заявника є арешт судна GINGER.

З приводу посилань апелянта на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою обов`язок власника судна сплачувати оператору кошти і що ця плата оператора включає в себе і витрати на ремонт судна, заявник зазначає, що такі твердження не відносяться до предмету доказування щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту судна за морською вимогою, не відповідають дійсності та підлягають розгляду судом під час вирішення спору по суті.

Апелянт, за твердженням заявника, хибно стверджує, що суд першої інстанції у своєму рішення посилається на ст. 58 КТМ України, оскільки оскаржувана ухвала взагалі не містить згадки про ст. 58 КТМ України.

На думку заявника, апелянт безпідставно стверджує що у капітана судна не має та не може бути повноважень на підписання документів від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, оскільки вимоги до капітана судна, його повноваження та обов`язки встановлюються не лише судновласником, який його працевлаштував та довірив йому в управління своє майно, але й національним морським законодавством та міжнародними конвенціями, в яких бере участь конкретна держава. Під час замовлення та здійснення ремонтних робіт на борту судна не перебували інші представники судновласника, тому капітан судна, на якого покладені обов`язок прийняття рішень щодо підтримання безпеки мореплавства та запобіганню забруднення, як представник судновласника, який діяв в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, прийшов до висновку про необхідність проведення ремонтних робіт та був уповноважений на вчинення дій у вигляді замовлення проведення ремонтних робіт та підтвердження виконання поведених ремонтних робіт на судні.

За твердженням заявника, капітан судна зазначив, що він діє в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, а не у своїх власних, та відповідно підписав та скріпив печаткою капітана судна GINGER замовлення на проведення ремонтних робіт та протоколи приймання ремонтних робіт, а тому між сторонами мали місце факти укладання правочинів на проведення ремонтних робіт.

Крім цього, як вважає заявник, апелянт дійшов до хибних висновків, що суд повинен був перевірити повноважень капітана судна на підписання вищезазначених документів, адже такі повноваження встановлені діючим законодавством України та не спростовуються апелянтом в апеляційній скарзі.

Посилаючись на приписи ст. 170 ГПК України заявник відзначає, що в додатках до апеляційної скарги відсутні докази правосуб`єктності LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP за відповідним іноземним законом та не зазначено, що даний доказ буде надано.

Заявник також відзначає, що в апеляційні скарзі скаржник просить суд ухвалити нове рішення про відмову ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів в повному обсязі. Однак звертаємо увагу суду, що чинним законодавством України не передбачено вжиття запобіжних заходів, про які зазначає апелянт.

18.06.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення до апеляційної скарги в яких апелянт посилаючись на укладений з ДП «Адміністрація морських портів України» договір зазначає, що арештоване судно, яке заподіяне у виконанні державного контракту з днопоглиблюваних робіт акваторії порту для забезпечення нормального та безпечного проходження судами акваторії порту, позбавлене можливості здійснювати дані роботи, що фактично зриває плановий графік виконання робіт по державному контракту і створює юридичні підстави для застосування значних фінансових санкцій по відношенню до фрахтувальника, і вподальшому, власника судна.

Крім того, як стверджує апелянт, внаслідок накладеного арешту на судно GINGER, судновласник зазначає щоденних збитків у вигляді не одержаних доходів, які він міг би отримати від нормальної роботи судна.

Апелянт також відзначає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на існуванні морської вимоги, яка виникла у 2017 році. Однак, з 2017 року по даний час заявник не вживав жодних заходів щодо повідомлення власника судна про існування заборгованості. У зв`язку із чим власник судна не знав і не міг знати про існування заборгованості аж до моменту звернення заявника до суду із спірною заявою.

Також скаржник наголошує, що арештоване судно з 2017 року не покидало води України, оскільки господарська діяльність щодо використання судна розповсюджується на територію України, що підтверджується, зокрема, договором тайм-чартеру для офшорних суден за умовами якого судно GINGER передається для використання в будь-якому порту України, окрім Криму. Відтак, на думку апелянта, твердження заявника про можливість порушення його прав внаслідок виходу судна за межі України, не відповідає дійсності та є лише маніпулюванням з метою введення суду в оману.

До вказаних додаткових пояснень апелянтом додано копію тайм-чартерної угоди від 18.01.2018, з додатками та перекладом та копію договору №2-В-МИФ-19 від 15.01.2019.

Колегія суддів під час судового засідання від 18.06.2019 дійшла висновку про не прийняття до розгляду пояснень до апеляційної скарги та доданих до цих пояснень документів з огляду на таке.

За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також, згідно з ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Так оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 08.05.2019.

Отже останнім днем, з огляду на приписи ст. 256 ГПК України, на подання апелянтом доповнень до апеляційної скарги є 20.05.2019, оскільки 18.05.2019 є вихідним, не робочим днем.

Між тим у межах вказаного строку апелянтом не було надано доповнень до апеляційної скарги, з огляду на що подані апелянтом пояснення до апеляційної скарги подано поза межами строку.

Згідно з ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції, клопотання особи, яка подала скаргу.

У відповідності до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з цим колегія суддів приймає до уваги ті обставини, що апелянт був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції долучені до пояснень на апеляційну скаргу документи, проте мав подати такі докази із врахуванням процесуальних приписів одночасно із зверненням з апеляційною скаргою.

У судовому засіданні від 18.06.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представник ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) надав пояснення відповідно до яких не погоджуються з доводами за апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так ст. 136 ГПК України визначено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) посилалось на тривале невиконання LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) зобов`язань за морською вимогою, а також на що єдиним майном належним судновласнику, що знаходиться на території України є судно GINGER.

Між тим, колегія суддів відзначає, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено жодної обставини та не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що судновласником здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Згідно статті 41 Кодексу торговельного мореплавства судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії (ч.1). Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України (ч.2).

Відповідно до статті 41 наведеного Кодексу судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна (п.14).

Згідно підпункту 1 пункту 1 частини першої статті першої Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, яка ратифікована згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VІ, до морських вимог належить вимога, що виникає із будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів.

Статтею другою наведеної Конвенції визначено, що судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

Частиною першою статті 3 вказаної Конвенції визначено, що з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1.

Так колегія суддів відзначає, що наявні матеріали справи не містять доказів того, що судновласником вживаються заходи щодо залишення судном території України.

Як й не надано доказів на підтвердження того, що єдиним майном LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) на території України є судно GINGER.

Судова колегія зазначає, що саме лише посилання на триваючи невиконання судновласником своїх зобов`язань не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову із посилання на відповідні докази.

При цьому колегія суддів відзначає, що в заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що у нього виникла морська вимога до LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) у розмірі 5 610 доларів США та 6 165,00 Євро, що еквівалентно 332 555, гривень, в результаті неоплати судновласником вищезазначеної суми за надання послуг заявником з технічного управління судном GINGER щодо ремонту цього судна згідно з умовами укладеної між сторонами стандартної Угоди про надання послуг з управління судном від 15.05.2017 року.

Вказані послуги були надані заявником у період жовтня-листопада 2017 року.

Разом з цим з заявою про забезпечення позову ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву ОСОБА_1 ) звернулось лише у травні 2019 року, тобто більш ніж через півтора роки з надання відповідних послуг.

Колегія суддів наголошує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Так в заяві про забезпечення позову, відповідно до встановлених фактичних обставин, заявником не наведено жодної обставини про те, що LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Враховуючи приписи ст. 136 ГПК України, а також те, що заявник в заяві про забезпечення позову не навів обставин про те, що LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла до висновку, що заявник обґрунтував необхідність забезпечення позову такими обставинами, які не можуть свідчити про істотну ускладненість виконання рішення суду або неможливість ефективного захисту прав ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) у разі невжиття таких заходів.

При цьому колегія суддів наголошує, що наявні матеріали справи не містять, а заявником не надано доказів, які б свідчили, що судно GINGER з 2017 року до моменту накладення арешту виходило за межі території України.

За приписами ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області про забезпечення позову у справі №915/1301/19 від 08.05.2019 р. скасувати.

У задоволенні заяви ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з ЗАТ BALTIJOS LAIVU VALDYMAS (Бальтійос Лайву Вальдімас) на користь LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) 1921 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.