Справа № 699/640/18

Номер провадження № 2/699/20/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

представника позивача адвоката Перебийніс С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явила у суд даний позов і просить:

1. визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 № 140 від 25.05.2018 року;

2. поновити її на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

3. поновити її на роботі по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

4. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2018 року до дня поновлення на роботі, який станом на 22.06.2018 року становить 5467,80 грн;

5. стягнути з відповідача на її користь невиплачений остаточний розрахунок при звільненні в сумі 3554,07 грн.;

6. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні (з 26.06.2018 року по день ухвалення рішення суду).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що з 16 червня 2015 року по 25 травня 2018 року працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та в цій же військовій частині НОМЕР_1 по сумісництву працювала лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту. Наказом № 140 від 25.05.2018 року її звільнено з обох посад за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки з поважної причини була відсутня на робочому місці, так як 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року проходила медичний огляд у Лисянському РВК.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.24-25).

Відповідачем поданий відзив на позов, у задоволенні якого просить відмовити (а.с.52-54).

Представником позивача подано відповідь на відзив, позов просить задовольнити повністю (а.с.79-82).

Відповідачем подано доповнення до відзиву (а.с.90).

Ухвалою суду від 11.06.2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого остаточного розрахунку при звільненні в сумі 3554,07 грн та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні (з 26.06.2018 року по день ухвалення рішення суду) у зв`язку з відмовою представника позивача від позову в частині позовних вимог.

У судове засідання представник позивача адвокат Перебийніс С.В. з`явилася, позов підтримала, надала пояснення аналогічні його змісту.

Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, справу просить розглянути у відсутність їхнього представника та відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 в судовезасідання нез`явився,про дату,час,місце розглядусправи бувповідомлений вчасно,причини неявкине повідомив,пояснення посправі ненаправив (а.с.44, 76, 106, 116, 180, 185, 192).

Вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 16 червня 2015 року по 25 травня 2018 року працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Крім того, в цій же військовій частині НОМЕР_1 по сумісництву працювала лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту. У трудовій книжці НОМЕР_2 міститься запис про прийняття лікарем-терапевтом медичного пункту (а.с.9-10). Вказані трудові відносини не мають ознак публічної служби.

Наказом № 140 командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2018 року ОСОБА_1 звільнена з обох посад за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.12).

Позивач вважає, що її звільнення є незаконним в силу наступного.

За фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом трьох днів без поважних причин наказом командира від 14.05.2018 року №264 призначено службове розслідування, про що складено акт службового розслідування №820, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 25.05.2018 року (а.с.59-61).

Працівники військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 актами від 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року засвідчують, що лікар медичного пункту ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці (а.с.62-64).

У пояснювальній записці начальника медичного пункту ОСОБА_6 зазначено, що 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року лікар-терапевт медичного пункту ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. 07.05.2018 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці і в телефонному режимі вона повідомила, що отримала повідомлення з Корсунь-Шевченківського РВК щодо проходження комісії. В телефонному режимі з військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 було погоджено перенести термін проходження комісії, потім отримано запит з Лисянського РВК про передачу особової справи ОСОБА_1 .. 14.05.2019 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та надала повістку Лисянського РВК ( а.с.65).

На а.с.55 міститься лист військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 адресований військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що в зв`язку з перебуванням на тимчасовому обліку офіцерів запасу ОСОБА_1 просить направити на вказану особу справу для постановки на постійний облік офіцерів запасу.

Згідно довідки Корсунь-Шевченківського РВК від 15.05.2018 року №1213 ОСОБА_1 перебувала на військовому обліку у Корсунь-Шевченківському РВК з 27.02.2012 року по 14.05.2018 року, особова справа і послужна картка направлені в Лисянський РВК 14.05.2018 року, медичний огляд проходила 10.11.2017 року (а.с.56). Вказане підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 (а.с.15).

У пояснювальних записках ОСОБА_1 за фактом відсутності на робочому місці зазначено, що 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року вона проходила медичну комісію у Лисянському РВК (а.с. 70, 71). На підтвердження чого надано копію повістки №11, в якій зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися до Лисянського РВК (смт.Лисянка провул.Поштовий, 8) для проходження медичної комісії та поновлення облікових даних 08.05.2018 року о 08-00 год. На повістці маються відмітки про те, що ОСОБА_1 була прийнята на облік та знята з обліку у вказані дні (а.с.72).

Ухвалою суду від 26.04.2019 року витребувано у Лисянському РВК завірену копію медичної документації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо проходження медичної комісії з 08.05.2018 року по 11.05.2018 року. На виконання вказаної ухвали Лисянським РВК надано копію медичної документації ОСОБА_1 та зазначено, що контракт не надходив. Зокрема, з картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 вбачається, що остання 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року проходила медичний огляд у Лисянському РВК (а.с.195-196, 199-200).

Стороною позивача надано копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу укладений між Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 та громадянкою України (військовослужбовець) ОСОБА_1 строком на один рік, який набрав чинності 06.09.2018 року (а.с.205-208), що вказує на реальне проходження позивачем медичної комісії з метою подальшого вступу на військову службу по контракту.

На запит командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено спеціальну перевірку відомостей щодо відношення до військового обов`язку ОСОБА_1 по факту невиходу на роботу 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року та встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в тимчасовому порядку у Лисянському РВК з 02.05.2018 року та з 08.05.2018 року поставлена на облік як молодший лейтенант запасу. Військово-лікарською комісією на базі Лисянської ЦРЛ ОСОБА_1 визнана придатною для проходження військової служби в мирний час та військовий час, протокол засідання комісії від 11.05.2018 року №4/34. Правил військового обліку ОСОБА_1 не порушувала (а.с.57).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно ч.11 ст.1 цього Закону України жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов`язаних. ОСОБА_1 за спеціальністю лікар, а тому є військовозобов`язаною.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, що передбачено ч.2 ст.21 цього Закону.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В п.24 ПП ВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За період роботи ОСОБА_1 нагороджувалася грамотою від 13.05.2017 року за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов`язків, зразкову трудову дисципліну (а.с.83).

Згідно ч.1 ст.235 КЗпПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вище викладене, а саме, що 08.05.2018 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, оскільки проходила медичний огляд у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що надані докази і є поважною причиною, про проходження медичного огляду вона повідомляла роботодавця, законодавчо закріплено, що особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, тому суд вважає, що наказ військової частини НОМЕР_1 № 140 від 25.05.2018 року є незаконним, підлягає скасуванню та поновлює ОСОБА_1 на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .

Щодо відзиву відповідача, в якому зазначено, що військові комісари Корсунь-Шевченківського РВК та Лисянського РВК діяли в порушення Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, що виражається у безпідставному знятті з військового обліку у Корсунь-Шевченківському РВК та безпідставному прийнятті на військовий облік у Лисянському РВК, то вказані дії не були ніким оскаржені та не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ч.1, 2 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу від 16.06.2015 року №166 командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 ОСОБА_1 прийнято на роботу лікарем терапевтом медичного пункту з посадовим окладом 1551 грн (а.с.119). Згідно наказу від 05.04.2016 року №88 командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 ОСОБА_1 прийнято на роботу лікарем загальної практики-сімейним лікарем медичного пункту за сумісництвом (0,25 ставки) з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, з посадовим окладом 2026 грн. У трудовій книжці НОМЕР_2 міститься запис про прийняття ОСОБА_1 16.06.2015 року лікарем-терапевтом медичного пункту (а.с.9-10), оскільки запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом здійснюється за бажаннями працівника.

З 20.06.2017 року анульовано умовне найменування військова частина польова пошта НОМЕР_4 та застосовано умовне найменування військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу від 20.06.2017 року №152 (а.с.168).

На а.с. 130-140 міститься копія колективного договору між командуванням війської частини польова пошта НОМЕР_4 та головою профспілкової організації, затверджений на зборах трудового колективу 23.03.2016 року та додатки до нього (а.с.130-167).

Згідно ч.1 ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст.116 ЦПК України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №13від 24.12.1999«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП стягує на користь, працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.2015 року у справі №6-195цс14, механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Пунктом 8 Постанови КабінетуМіністрів України«Про затвердженняПорядку обчисленнясередньої заробітноїплати» від8лютого 1995р.№ 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.32 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №13від 24.12.1999«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

У правовійпозиції ВерховногоСуду Українивід 22.11.2017року усправі №6-1660цс16зазначено,що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2018 року до дня поновлення на роботі, який станом на 22.06.2018 року становить 5467,80 грн, суд частково задовольняє позов в цій частині та стягує з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2018 року по день винесення рішення 11.06.2019 року, а не по день поновлення на роботі.

З довідки,виданої військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.124) вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 287,06 грн (240,52 грн за основною посадою лікаря-терапевта медичного пункту та 46,54 грн за сумісництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря медичного пункту).

Кількість днів вимушеного прогулу становить 261 робочий день (з 26.05.2018 р. по 11.06.2019 р.), тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 74922,66 грн (261 робочих днів*середній заробіток в день 287,06 грн). Вказаний розрахунок узгоджується з правовою позицією ВСУ у справі №6-2807цс16 від 01.03.2017 року, в якій зазначено, що згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В даній справі спір між сторонами триває понад рік, судом справа розглядається тривалий час, але менше року, вини позивача у тривалому розгляді даної справи не має, законодавчо не визначено зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки звільнення ОСОБА_1 є незаконним, так як остання з поважних причин була відсутня на роботі, у зв`язку з чим суд визнає незаконним та скасовує наказ військової частини НОМЕР_1 № 140 від 25.05.2018 року та поновлює ОСОБА_1 на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Також суд стягує з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74922,66 грн за період з 26.05.2018 р. по 11.06.2019 р, а не по день поновлення на роботі.

Відповідно до ч.7 ст.235 КЗпП України та п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тому суд згідно ч.6 ст.141 ЦПК України стягує з військової частини НОМЕР_1 судовий збір в сумі 704,80 грн (на час подачі позову) в дохід держави за позовні вимоги про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд стягує з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 749,22 грн.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 довійськової частини НОМЕР_1 з участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_2 пропоновлення нароботі,оплату зачас вимушеногопрогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 № 140 від 25.05.2018 року.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце реєстраціїта проживання АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,інші відомостісуду невідомі, на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце реєстраціїта проживання АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,інші відомостісуду невідомі середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2018 року по 11.06.2019 року в сумі 74922,66 грн, судовий збір в сумі 749,22 грн.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн. (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір»).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, в решті рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13.06.2019 року.

Суддя Свитка С.Л.