СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа №922/3458/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участі секретаря судового засідання Шило А.М.,

за участі представників:

позивача – Голіна О.Ю., довіреність №07 від 04.01.2019 року;

відповідача – директор Гофман А.Л., наказ №24 від 09.05.1998 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків, (вх.№1337Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 року по справі №922/3458/17,

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,

до Науково-виробничого підприємства «Електромонтаж», м.Харків,

про стягнення збитків у розмірі 221160,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничого підприємства «Електромонтаж» про стягнення збитків у розмірі 221160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями відповідача щодо невиконання умов договору купівлі-продажу від 24.01.2006 року №1145 було завдано збитків державі шляхом знищення об`єкта незавершеного будівництва, який був предметом договору вищевказаного договору, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування збитків згідно звіту про незалежну оцінку зазначеного об`єкту затвердженого Наказом відповідача від 30.06.2019 року №1313 станом на 05.06.2016 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 року у справі №922/3458/17 (суддя Новікова Н.А., повний текст рішення складено 08.04.2019 року) у задоволені позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт також просить суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до звіту про незалежну оцінку зазначеного об`єкту незавершеного будівництва, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313, станом на 05.12.2016 року розмір збитків завданих об`єкту приватизації, за час володіння ним покупцем становить 221160,00 грн. Апелянт вважає, що НВП «Електромонтаж» повинно було у разі своєї незгоди з розміром нарахованих збитків, оскаржити наказ РВ ФДМУ, проте, докази оскарження відсутні, що свідчить про належність, допустимість і достовірність даного доказу.

Крім того, на думку апелянта, наявна винна поведінка відповідача, про що свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року по справі №922/3506/16, яким розірвано договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» №1145 від 24.01.2006 року зі змінами від 28.03.2011 року №1, від 20.04.2012 року №2, від 26.03.2013 року №3, від 31.03.2014 року №4, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Науково-виробничим підприємством «Електромонтаж» і об`єкт незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку» повернуто державі без відшкодування його вартості, інфляційних втрат, вартості проведених будівельних робіт, тощо. В обґрунтуванні означеного рішення було вказано, що покупець всупереч умовам зазначеного договору не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою та не завершив будівництво і не ввів об`єкт в експлуатацію в термін до 24.01.2016 року, як це передбачали умови зазначеного договору.

23.04.2019 року системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/3458/17 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року апеляційну скаргу позивача було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

11.05.2019 року у зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. проведено повторний автоматичний розподіл по справі №922/3458/17 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою від 13.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду на 12.06.2019 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

05.06.2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5501), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач надав у володіння НВП «Електромонтаж» об`єкт у аварійному стані, розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена для його обслуговування та на якій були розміщені інші об`єкти самочинного будівництва та сміттєзвалище з будівельними відходами, що підтверджується протоколом №27 від 15.02.2017 року засідання комісії РВ ФДМУ по Харківській області. НВП «Електромонтаж» за власний рахунок здійснило роботи по будівництву і реконструкції конструкцій об`єкту, з метою запобіганню подальшої руйнації, на суму 33684,00 грн.; 22.01.2008 року між Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області та НВП «Електромонтаж» було укладено договір оренди землі; на протязі 2008- 2018 року сплатило в рахунок орендної плати суму у розмірі 27485,11 грн. Крім того, відповідач зауважує, що РВ ФДМУ по Харківській області, укладаючи вищенаведену угоду, не попередило про неможливість приведення в правове поле відносин стосовно земельної ділянки, на якій було розміщено об`єкт нерухомого майна, оскільки на ній вже були розміщені об`єкти самочинного будівництва. На неодноразові звернення з цього приводу НВП «Електромонтаж» на адресу РВ ФДМУ по Харківській області, останнє ніяким чином не реагувало і не сприяло у вирішенні даної проблеми, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

НВП «Електромонтаж» звертає увагу, що на протязі всього періоду володіння об`єктом незавершеного будівництва вживало всіх залежних від нього заходів, необхідних для належного виконання свого обов`язку за договором і саме це зафіксовано у наданих до матеріалів справи документах, що підтверджується висновком експертного дослідження судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №24577 від 31.10.2018 року.

У судовому засіданні 12.06.2019 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

24.01.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець, позивач у справі) та Науково-виробничим підприємством «Електромонтаж» (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за №1145, який 25.01.2009 року посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстровано в реєстрі за №181.

Відповідно до п. 2.2 договору, розрахунки за придбаний об`єкт здійснюються покупцем шляхом безготівково перерахування усієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця.

Згідно з п. 3.1 договору, продавець та покупець у п`ятиденний строк після своєчасних та повних розрахунків за придбаний об`єкт згідно з умовами п.2.3 цього договору підписують акт приймання-передачі об`єкта.

У пункті 3.2. договору зазначено, що право власності на об`єкт приватизації виникає у покупця з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта.

Згідно з п.п. 5.3, 5.4 та 5.7 договору, обов`язками покупця, зокрема є:

- протягом одного року з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника і права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою Радою;

- протягом 5 (п`яти) років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору завершити будівництво та ввести об`єкт в експлуатацію;

- забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію.

У п. 5.5 договору сторони передбачили заборону відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, до моменту здійснення повних розрахунків за об`єкт, завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 5.8 договору, у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки при наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням продавця та відповідної місцевої ради шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені п.п.5.1-5.7 цього договору, продавець має право в установленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об`єкта приватизації у власність продавця.

Відповідно до акта приймання-передачі б/н від 03.03.2006 року продавець передав, а покупець прийняв об`єкт приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року у справі №922/3506/16 за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Електромонтаж» про розірвання договору та повернення майна, позовні вимоги прокурора задоволено повністю: розірвано договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» №1145 від 24.01.2006 року зі змінами від 28.03.2011 року №1, від 20.04.2012 року №2, від 26.03.2013 року №3, від 31.03.2014 року №4, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337) та Науково-виробничим підприємством «Електромонтаж» (код ЄДРПОУ 14072061), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрованого 24.01.2006 року за №181. Зобов`язано Науково-виробниче підприємство «Електромонтаж» повернути у відання держави - Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області об`єкт незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)», який розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки та розташований на земельній ділянці розміром орієнтовно 0,5 га.

Наказом регіонального відділення від 31.01.2017 року №199 було створено комісію з інвентаризації (обстеження) об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, який розташований на земельній ділянці розміром орієнтовано 0,5 га.

03.02.2017 року проведено інвентаризацію (обстеження) будівельного майданчику і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС- 3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки. При цьому комісією складено інвентаризаційні описи і акт обстеження об`єкта. В подальшому, результати інвентаризації передано на розгляд комісії РВ ФДМУ по Харківській області з питань повернення ОНБ «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)».

На виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №32 «Про затвердження Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів», наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 10.02.2017 року №270 створено комісію з питань повернення у державну власність об`єкту незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки. На засіданні Комісії 15.02.2017 року (протокол №27) було розглянуто надані інвентаризаційною комісією документи та проведено звіряння результатів інвентаризації (обстеження) об`єкта, проведених при приватизації і на дату набрання чинності рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року та встановлено наступне: стан об`єкту не відповідає його стану на момент приватизації - об`єкт повністю демонтований.

За результатами звіряння комісією прийнято рішення про визначення вартості об`єкта та розміру збитків, завданих об`єкту приватизації шляхом проведення незалежної оцінки, що не суперечить вимогам Методики оцінки майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891.

Згідно з наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 24.04.2017 року №870 було затверджено завдання на проведення незалежної оцінки об`єкту незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)».

Відповідно до звіту про незалежну оцінку зазначеного об`єкту незавершеного будівництва, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313, станом на 05.12.2016 року розмір збитків завданих об`єкту приватизації за час володіння ним покупцем становить 221160,00 грн.

Листом від 05.07.2017 року №47-3681 РВ ФДМУ по Харківській області запропонував покупцю добровільно у 20-ти денний термін з дня його отримання сплатити вартість збитків у сумі 221160,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до Господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничого підприємства «Електромонтаж» про стягнення збитків у розмірі 221160,00 грн. у зв`язку з не виконанням умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за №1145 від 24.01.2006 року

З позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи наявність збитків у розмірі 221160,00 грн. позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року у справі №922/3506/16 за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Електромонтаж» про розірвання договору та повернення майна та звіт про незалежну оцінку зазначеного об`єкту незавершеного будівництва, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313, станом на 05.12.2016 року.

На думку позивача, вказаним рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року у справі №922/3506/16 встановлена вина поведінка відповідача, оскільки останній всупереч умовам договору не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою та не завершив будівництво і не ввів об`єкт в експлуатацію в термін до 24.01.2016 року, як це передбачали умови зазначеного договору.

Також у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач стверджує, що НВП «Електромонтаж» повинно було у разі своєї незгоди з розміром нарахованих збитків, оскаржити наказ РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313, яким затверджено звіт про незалежну оцінку зазначеного об`єкту незавершеного будівництва. Проте докази оскарження є відсутні, що свідчить про належність, допустимість і достовірність даного доказу.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» встановлено, що обов`язковими умовами приватизації об`єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є зокрема, встановлення строку завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об`єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Відповідно до пункту 6 Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2001 року №32, інвентаризація об`єкта приватизації (крім пакетів акцій), який повертається у державну власність, проводиться інвентаризаційною комісією згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджено наказом Мінфіну від 11.08.1994 року №69, станом на день прийняття судом, господарським судом відповідного рішення. Склад комісії та порядок її роботи визначаються державним органом приватизації. Результати інвентаризації затверджуються державним органом приватизації.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року у справі №922/3506/16, яким розірвано договір купівлі-продажу від 24.01.2006 року, позивачем, з метою повернення об`єкту приватизації в державну власність, наказом регіонального відділення від 31.01.2017 року №199 було створено комісію з інвентаризації (обстеження) об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, який розташований на земельній ділянці розміром орієнтовано 0,5 га..

Членами комісії, до складу якої, згідно з нормами діючого законодавства, входив представник Науково-виробничого підприємства «Електромонтаж» - Гофман О.Л., 03.02.2017 року проведено інвентаризацію (обстеження) будівельного майданчику і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки. При цьому комісією складено інвентаризаційні описи і акт обстеження об`єкта. В подальшому, результати інвентаризації передано на розгляд комісії РВ ФДМУ по Харківській області з питань повернення ОНБ «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)».

На підставі Протоколу засідання комісії регіонального відділення з повернення у державну власність об`єктів приватизації у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва №27 від 15.02.2017 року затверджено результати проведеної комісією інвентаризації.

Згідно з пунктом 9 Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2001 року №32, у разі виявлення збитків, завданих державі покупцем об`єкта приватизації за час володіння ним, їх розмір визначається згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 104-105 Методики про оцінку майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891 (в редакції, яка діяла на момент визначення розміру збитків) передбачено, зокрема, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. Державний орган або орган місцевого самоврядування приймають рішення про розмір збитків з використанням звіту про оцінку збитків за умови наявності позитивного висновку рецензента такого звіту.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Дрозд Ю.О. було проведено оцінку вартості (визначення розміру збитків), затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313 станом на 05.12.2016 року, згідно якого розмір збитків завданих об`єкту приватизації, за час володіння ним покупцем становить 221160,00 грн.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта про те, що НВП «Електромонтаж» повинно було у разі своєї незгоди, звернутися з письмовим запитом щодо рецензування звіту та оскаржити наказ РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року № 1313.

Так, відповідач вказує на те, що його не було повідомлено про існування вказаного наказу і взагалі, про існування рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року по справі №922/3506/16 щодо розірвання договору купівлі-продажу. Про існування вказаних документів відповідач дізнався під час звернення РВ ФДМУ по Харківській області до суду з позовом щодо стягнення збитків.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено звернення з письмовим запитом до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту, щодо рецензування звіту за результатами незалежної оцінки або оскаржити її в судовому порядку.

При цьому, вказана стаття передбачає обов`язкове рецензування звіту про оцінку майна тільки у разі, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Тобто, це не було обов`язком НВП «Електромонтаж», який в послідуючому скористався своїм правом і у ході судового розгляду справи щодо стягнення збитків звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП Дрозд Ю.О.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В контексті статті 9 Цивільного кодексу України, господарські відносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання передбачена Господарським кодексом як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.

Згідно із приписами ст. 224 Господарського кодексу України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Системний аналіз вищенаведених норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що заявлена до стягнення позивачем сума за своєю правовою природою є збитками.

Суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, а також вини.

Як вже зазначалось, апелянт стверджує, що винна поведінка відповідача встановлена у рішенні Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року у справі №922/3506/16, яким встановлено, що відповідач не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою та не завершив будівництво і не ввів об`єкт в експлуатацію в термін до 24.01.2016 року.

Проте, відповідач вказує на те, що РВ ФДМУ по Харківській області під час укладення угоди ввів покупця в оману щодо стану об`єкту незавершеного будівництва і передав його у володіння останнього у аварійному стані, наполовину зруйнованим та захаращеним сміттям і будівельними відходами, що підтверджується протоколом №27 від 15.02.2017 року засідання комісії РВ ФДМУ по Харківській області.

Договір підряду №8 від 18.11.2008 року, локальний кошторис, відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт, акт виконаних робіт, свідчать про те, що НВП «Електромонтаж» за власний рахунок здійснило роботи по будівництву і реконструкції конструкцій об`єкту, з метою запобіганню подальшій руйнації, на суму 33684,00 грн.

22.01.2008 року між Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області та НВП «Електромонтаж» було укладено договір оренди землі (0,1587 га для обслуговування адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: Харківська область, с.Подвірки, вул.Дзержинського, 3), запис у Державному реєстрі земель №040869300005 від 20.02.2008 року.

В подальшому, у відповідності до умов укладеного договору оренди землі НВП «Електромонтаж» на протязі 2008-2018 років сплатило в рахунок орендної плати суму у розмірі 27485,11 грн.

Як вказує відповідач, укладаючи вищенаведену угоду, РВ ФДМУ по Харківській області не попередило про неможливість приведення в правове поле відносин стосовно земельної ділянки, на якій було розміщено об`єкт нерухомого майна, оскільки на ній вже були розміщені об`єкти самочинного будівництва.

На неодноразові звернення з цього приводу НВП «Електромонтаж» на адресу РВ ФДМУ по Харківській області, останнє ніяким чином не реагувало і не сприяло у вирішенні даної проблеми, що підтверджується документами доданими до матеріалів справи.

У відповідності до вимог ч.1 п.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза, це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За клопотанням відповідача, Господарським судом Харківської області у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За приписами ч.3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Отже, висновок експертного дослідження судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса №24557 від 31.10.2018 року є належним, допустимим і достовірним доказом у справі.

Як вбачається з висновку експерта розмір збитків, в розумінні Методики оцінки майна №1891, яких було завдано частковою руйнацією (зносом) об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку СОЗ-З)» в с.Подвірки Дергачівського району Харківська області за час володіння ним НВП «Електромонтаж» за станом на 05.12.2016 року (без урахування ПДВ) дорівнює ринковій вартості майна, зменшену на вартість пошкодженого майна, визначену з урахуванням його стану після часткового знищення (з урахуванням наявного фундаменту та виконаних будівельних робіт за час володіння (господарювання) НВП «Електромонтаж» на об`єкті) та складає 86 900,00 грн.

Крім цього, експерт при здійсненні дослідження матеріалів справи під час проведення експертизи встановив, що: будівництво об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська обл. Дергачівський район, с. Подвірки за договором купівлі-продажу від 24.01.2006 року за №1145 не завершено з причин наявності на території будівельного майданчика самочинно побудованих сараїв та погребів; - зобов`язання по п.5.4 договору купівлі-продажу від 24.01.2006 року за №1145 не виконано у зв`язку з неможливістю звільнення земельної ділянки (звернення до Солоницівської сільради щодо усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном, винесення рішення зборів самочинних забудовників з планом переносу самочинних споруд, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.07.2012 року щодо демонтажу самочинних споруд, виконавчий лист від 21.08.2012 року Дергачівського районного суду Харківської області про зобов`язання виконання рішення суду щодо демонтажу самочинних споруд, але рішення суду так і не було виконано); - зобов`язання по договору купівлі-продажу від 24.01.2006 року за №1145 частково виконано: зареєстровано договір купівлі-продажу в Солоницівскій сільраді, розроблено технічну документацію по встановленню меж і укладено договір оренди земельної ділянки (подовжено), розроблено проект містобудівного обґрунтування, виконано технічну експертизу і отримано висновок про несучу здатність конструкцій будівлі, розроблено проектно-кошторисну документацію і робочий проект реконструкції будівлі «СОС-3», виконано роботи з розчистки території від сміття, виконано будівельні робот по посиленню фундаментів і конструкцій будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що матеріалами справи та висновком експерта підтверджено, що збитки завдані не з вини відповідача.

Доказами того, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання умов договору купівлі-продажу є висновок експерта №24577 від 31.10.2018 року та наявні в матеріалах справи наступні документи: договір підряду №8 від 18.11.2008 року, укладений між НВП «Електромонтаж» та ТОВ «Стройпласт-1» на виконання будівельних робіт з посилення фундаментів та несучих елементів конструкцій-будівлі розташованої за адресою: Харківська обл. Дергачівський район, с.Подвірки; акт виконаних робіт до договору підряду №8 від 18.11.2008 року; рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.07.2012 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати самочинно збудовані погреба, які знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Дзержинського, 3; договір оренди землі від 22.01.2008 року про передачу НВП «Електромонтаж» в оренду земельної ділянки площею 0,1587 га за адресою: Харківська область, Дер`гачівський район, с.Подвірки, вул. Дзержинського, 3 строком на п`ять років; лист директора НВП «Електромонтаж» від 27.01.2012 року за №12/25 до начальника Регіонального відділення ФДМ в Харківській області.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Як встановлює п.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних, від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приймаючи до уваги, що відповідачем вчинялись дії щодо недопущення господарського правопорушення, а саме: укладено договір оренди земельної ділянки, розроблено технічну документацію і робочий проект реконструкції «СОС-3», виконано роботи по посиленню фундаментів і конструкцій, здійснювався вивіз сміття з об`єкту, та з огляду, що причиною невиконання умов договору купівлі-продажу №1145 від 24.01.2006 року є наявність на території будівельного майданчика самочинно збудованих сараїв та погребів, які всупереч рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21.08.2012 року не були демонтовані, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області не доведено наявності у діях відповідача складу всіх елементів господарського правопорушення, необхідних для притягнення останнього до такого виду відповідальності, як стягнення збитків.

Щодо тверджень РВ ФДМУ по Харківській області про те, що звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва «Сільське відділення зв`язку (СОС-3)» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, встановлює обгрунтований та належний розмір збитків, оскільки є чинним і не скасованим на даний час, колегія суддів зазначає таке.

Як обґрунтовано вказано у оскаржуваному судовому рішенні, посилання РВ ФДМУ по Харківській області на акти інвентаризації та протокол засідання комісії регіонального відділення з повернення у державну власність об`єктів приватизації у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва №27 від 15.02.2017 року, підтверджують дотримання повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №32, однак жодним чином не доводить обставин щодо завдання збитків внаслідок дій чи бездіяльності саме НВП «Електромонтаж».

При цьому, звіт затверджений наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 30.06.2017 року №1313, станом на 05.12.2016 року, згідно якого розмір збитків завданих об`єкту приватизації, за час володіння ним покупцем становить 221160,00 грн., суд обґрунтовано вважає недостовірним доказом, оскільки, вказаний звіт містить суперечливі дані щодо застосованих оцінщиком коефіцієнтів визначення вартості майна та проведення порівнянь за функціональним призначенням об`єкту оцінки.

За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проте, апелянт в обґрунтування позовних вимог не надав суду належних та допустимих доказів, передбаченими вимогами процесуального законодавства України, щодо розрахунку суми збитків та доказів вини відповідача.

Суд погоджується з твердженнями позивача про наявність шкоди у вигляді збитків, однак суд зауважує, що позивачем не доведено, що збитки, які просить стягнути позивач, завдані саме внаслідок винних дій відповідача.

У свою чергу, відповідачем вживались заходи за для недопущення господарського правопорушення, у зв`язку з чим, суд вважає, що у даному випадку відсутня вина, як елемент складу цивільно-правового правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд встановив, що позовні вимоги у справі, яка розглядається, позивачем документально не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами та обґрунтовано не задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 року у справі №922/587/18, від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 року по справі №922/3458/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 року по справі №922/3458/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук