ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5482/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Ключковича В.Ю. та Парінова А.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління житлового будівництва "Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління житлового будівництва "Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", в якому просила зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо виплати компенсації 50 % вартості придбаного нею житла у розмірі 105570, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо невиплати їй компенсації 50 відсотків вартості придбаного житла протиправними, такими, що порушують її охоронювані Конституцією та Законами України права, оскільки однією із осіб, які мають право на таку державну підтримку є особи, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою є позивач.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою у зв`язку із проведенням атитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, яка вимушено покинула своє житло, розташоване в смт. Лозівський, Словяносербського району Луганської області разом із своєю сім`єю під загрозою військових дій та переїхала на тимчасове проживання до смт. Гостомель Київської області.

Відповідно до довідки від 12.11.2015 № 3240002335 позивач проживала у Вишгородському районі Київської області як внутрішньо переміщена особа. З даних паспорта позивача вбачається, що 05.04.2017 вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.9). Довідка від 26 червня 2017 року № 3251006863, на яку посилається в позові позивач та суд першої інстанції в своєму рішенні - відсутня в матеріалах справи.

На підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2017 позивач придбала квартиру № 2 загальною площею 41,4 кв.м. (житлова площа 15,8 кв.м.), розташовану в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до умов вказаного договору, вартість придбаного житла становила 211140, 00 грн., які позивачем сплачені у повному обсязі.

12 березня 2018 року позивач звернулася із письмовою заявою до відповідача з проханням виплатити їй компенсацію 50 % вартості придбаного нею житла.

Листом від 12.03.2018 № 703/05.2 відповідач відмовив у виплаті вказаної компенсації, посилаючись на те, що позивач на час звернення із вказаною заявою вже забезпечена житлом.

Вважаючи такі дії відповідача протиравними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач, як власник нерухомого майна, що розташоване не на тимчасово окупованій території, чи на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (оскільки місто Ірпінь Київської області не відноситься до зазначених категорій населених пунктів), не має права на державну підтримку відповідно до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" щодо реалізації державних житлових програм" від 16.03.2017.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Питання щодо стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, врегульовано Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 року №800 (далі - Закон №800).

Закон №800 спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з будівництвом житла.

Подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві здійснюється відповідно до цього Закону шляхом, в тому числі, надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості (п.1 ч.1 Закону №800).

Відповідно до ч.2 статті 4 Закону № 800 державна підтримка у розмірі 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту надається особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10 - 14 частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також внутрішньо переміщеним особам, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Частину другу статті 4 вказаного Закону доповнено зазначеним абзацем згідно із Законом України від 16.03.2017 № 1954-VIII.

Таким чином, однією з осіб, яка має право на державну підтримку у розмірі 50% вартості житла є особа, на яку поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 26.06.2017 №3251006863 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Ірпінському регіоні, до цього часу відповідно до довідки від 12.11.2015 № 3240002335 позивач проживала у Вишгородському районі Київської області як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (хоча довідка від 26.06.2017 №3251006863 в матеріалах справи відсутня).

Тобто, в розумінні положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ч.2 ст.4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», позивач належить до осіб, які мають право на державну підтримку у розмірі 50% вартості житла.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року №140 затверджено Порядок забезпечення громадян доступним житлом (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №140).

Разом з тим, до 20.09.2017 зазначений Порядок не передбачав механізму забезпечення доступним житлом громадян, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Так, зміни відповідно до яких громадянам, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", які отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року № 509 надається державна підтримка, яка полягає у сплаті державою, зокрема, 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту було внесено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2017 № 708 до пункту 1 Порядку забезпечення громадян доступним житлом, що затверджений постановою КМУ від 11.02.2009 № 140.

Відповідно пп.4 п.8 Порядку №140 (в редакції від 20.09.2017 року) право на державну підтримку мають, в тому числі, громадяни, відомості про яких відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якщо такі громадяни не мають у власності іншої житлової нерухомості ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085.

Отже, державна підтримка забезпечується для громадян України, за сукупністю таких обставин:

1) відомості про громадян відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають бути внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

2) такі громадяни не мають у власності іншої житлової нерухомості ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.2017 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2017 № 83950504, позивач з 31.03.2017 є власником квартири № 2 загальною площею 41,4 кв.м. (житлова площа 15,8 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 73-Е.

Отже, позивач, як власник нерухомого майна, що розташоване не на тимчасово окупованій території, чи на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (оскільки місто Ірпінь Київської області не відноситься до зазначених категорій населених пунктів), не має права на державну підтримку відповідно до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" щодо реалізації державних житлових програм" від 16.03.2017.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги відсутності підстав для надання позивачу компенсації 50% вартості житла, колегія суддів доходить висновку щодо безпідставності позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.06.19.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.Ю.Ключкович

А.Б.Парінов