Єдиний унікальний номер № 285/1499/19
Провадження № 1-кп/0285/464/19
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2019 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 285/1499/19 (42019060360000111 від 16.04.2019) по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого монтажником в ТОВ "БК СОЛІД ХАУС", учасника бойових дій (учасника АТО), раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді водія роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 28, 49, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, 29 вересня 2014 року, близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується за адресою АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 23 лютого 2015 року, коли прибув до військової частини НОМЕР_1 . 24 лютого 2015 року, наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) № 46, солдата ОСОБА_4 звільнено з військової служби за призовом по мобілізації у запас. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у скоєному. Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 та його умисні дії, які виразилися у самовільному залишенні військової частини тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
При обраннівиду іміри покаранняобвинуваченому,суд такожвраховує,що обвинуваченийраніше несудимий,вперше вчинивзлочин середньоїтяжкості,вину визнав,щиро розкаявсяу вчиненому,активно сприяврозкриттю злочину,на облікуу лікарівпсихіатра танарколога неперебуває, збитків кримінальним правопорушенням не завдано, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, отримав статус учасника бойових дій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Разом з тим, у судовому засіданні від обвинуваченого надійшло клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до ст. 2 Закону України«Про амністіюу 2016році».
Прокурор вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Суд враховує, що відповідно до ст.85КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Статтею 86КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального КодексуУкраїни та цього Закону.
Статтею 3вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Згідно ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4Закону України"Прозастосування амністіїв Україні" тастатті 9 цього Закону).
Статтею 13Закону України«Про амністіюу 2016році» передбачено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 10.08.2018.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст.4Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз`яснені і зрозумілі.
Запобіжний захід не обирався.
Арешт на майно не накладався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий :
