П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2019 р.
м.Одеса
Справа № 540/2520/18
Категорія : 106020000
Головуючий в 1 інстанції: Морська Г. М.
Час і місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в якому просить:
- визнати бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не поновлення позивача на роботі протиправною;
- визнати бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 22.03.2018 року протиправною;
- визначити суд спосіб захисту порушених прав позивача та забезпечити реальне поновлення позивача на роботі із зобов`язанням суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії;
- зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.03.2018 року у розмірі встановленому судом;
- зобов`язати УМВС України в Херсонській області компенсувати позивачу моральну шкоду у розмірі 80 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі № 821/2082/17 скасований наказ УМВС України в Херсонській області № 30 о/с від 28.08.2016 р. в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. включно в сумі 10026,03 грн. На виконання даного рішення, 30.08.2018 р. відповідачем було нараховано та сплачено позивачу - 10 026,03 грн., однак жодних дій щодо поновлення останнього на роботі відповідачем не вчинялось. Згодом, 14.11.2018 р., ОСОБА_1 стало відомо про те, що наказом відповідача від 22.08.2018 р. скасовано наказ від 28.08.2016 р.№30 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та "віртуально" поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області. Також, позивач зазначає, що його було повідомлено про те, що у зв`язку із відсутністю штатних посад, ліквідацією УМВС України в Херсонській області та невиконання ним будь-якої роботи грошове забезпечення йому не виплачується.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року задоволено адміністративний позов частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 р. по 19.02.2019 р.
Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період з 23.03.2018 р. по 19.02.2019 р. виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів.
Стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що до повноважень ліквідаційної комісії не належить нарахування грошового забезпечення, оскільки штатний розпис УМВС в Херсонській області скасований. Крім того зазначено, що ліквідаційним комісія не наділена компетенцією щодо призначення особи на посадах в органах Національної поліції, це є виключно компетенцією керівника органу поліції.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області № 30 о/с від 28.08.2016 року майора міліції - ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі № 821/2082/16 задоволено частково позов ОСОБА_1 та вирішено:
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 28.08.2016 року № 30 о/с виданий УМВС України в Херсонській області в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області;
- стягнути з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026, 03 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів. (постанова набрала законної сили 05.07.2018 р.)
Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 22.08.2018 року № 6 о/с, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року по справі № 821/2082/17, зокрема, скасовано пункт Наказу УМВС від 28.08.2016 р. № 30 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - майора міліції ОСОБА_1 /М-182548/ та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС.
На виконання вище вказаної постанови, відповідачем 30.08.2018 р. нарахований та сплачений ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. у розмірі 10026,03 грн., вказана інформація підтверджується Листом УМВС в Херсонській області від 14.11.2018 р. № 2/с - 255 оп.
Підставою звернення до суду ОСОБА_1 є непоновлення фактично на роботі в органи внутрішніх справ та невиплата заробітної плати в період з 22.03.2018 р. по день подання даного позову.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що має місце бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.03.2018 року по день винесення рішення суду, а відтак зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за період з 23.03.2018 р. по 19.02.2019 р. виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів та стягнув 10000,00 у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди. При цьому, відмовив у визнанні протиправної бездіяльності щодо непоновлення позивача на роботі, оскільки матеріалами справи підтверджено прийняття відповідачем наказу № 6 о/с від 22.08.2018 р., яким позивач поновлений на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 протидії злочинності у сфері економіки УМВС.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову частково. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частина 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про національну поліцію», у статті 62 якого визначені гарантії професійної діяльності поліцейського.
Так, пункт 4 частини 10 даної статті встановлює, що поліцейський має право своєчасно і в повному обсязі отримувати грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Аналогічні вимоги щодо оплати праці поліцейських містить стаття 94 даного закону.
Колегія суддів вважає, що положення вказаного законодавчого акта можуть бути застосовані до позивача, оскільки Закон України «Про міліцію» втратив чинність, а на підставі прийнятого Закону України «Про Національну поліцію», Кабінет Міністрів України з 16 вересня 2015 року постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.
Зміст судового рішення про поновлення позивача на посаді УМВС України в Херсонській області, свідчить про наявність права позивача працювати далі в органах поліції.
Апелянт не спростував у своїй скарзі обставини невиконання рішення суду в строк, встановлений законодавчими нормами.
Водночас статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Як вже зазначалося вище, негайне виконання рішення відповідачем відбулося 22.08.2018 року.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.34 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Частина 2 статті 65 Закону № 1404-УШ від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» встановлює, що судове рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення, яке відповідно до цього рішення, визнається недійсним. Виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення.
Затримка роботодавцем виконання судового рішення про поновлення на роботі прирівнюється до вимушеного прогулу працівника, тому в такому випадку роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки (ст. 236 КЗпП).
Отже, якщо після виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі (тобто після видання відповідного наказу) працівник фактично не приступив до роботи з вини роботодавця (наприклад, роботодавець не забезпечив робочим місцем, не створив належних умов праці тощо), працівник має право вимагати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня, коли він фактично приступить до роботи.
Таку вимогу роботодавець може виконати добровільно, протабелювавши працівника як такого, що приступив до роботи, або видавши відповідний наказ про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому має зазначити причини, через які поновлений працівник не міг фактично приступити до роботи, тривалість вимушеного прогулу та розмір належної йому виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Викладена нормативно-правова база свідчить про неспроможність доводів апелянта про те, що з його боку відсутня затримка виконання судового рішення та відповідно відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення.
Доводи апелянта про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалися, в тому числі, у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань та кошторису, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та до сьогоднішнього дня УМВС України в Херсонській області не ліквідовані, не виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлені правосуб`єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів своїх працівників.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на забезпечення позивача штатною посадою, переведення його на іншу відповідну посаду або пропонування йому посади у лавах Національної Поліції України у випадку його відповідності, або проходження атестації (переатестації) тощо.
Таким чином, внаслідок вказаної бездіяльності відповідача щодо створення умов для виконання позивачем його посадових обов`язків відповідно до посади, на яку було поновлено ОСОБА_1 , відсутня вина позивача у фактичному не виконанні посадових обов`язків, а тому такий період перебування позивача у трудових правовідносинах з УМВС України в Херсонській області прирівнюється до вимушеного прогулу працівника.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), правомірним є застосування до даних правовідносин норм Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати працівників органів внутрішніх справ/поліції судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин загальні положення, які регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, оскільки розрахунок суми грошового забезпечення за невідпрацьовані дні, виходячи із пункту 8 наведеного вище Порядку № 260, здійснюється з урахуванням календарних днів, суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача обраховується, виходячи із календарних днів, як це передбачено також у Порядку № 100.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній та апелянтом до суду не надано розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за спірний період, що позбавляє суд можливості визначити розмір середньоденного грошового забезпечення, оскільки для його визначення необхідне середньомісячне число робочих днів за два останні календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду справи № 821/2082/17, ОСОБА_1 на момент звільнення 28.08.2016 р. посадових обов`язків не виконував, до роботи фактично не був допущений, останнім днем роботи було 16.11.2015 р.
Таким чином, рішенням у справі № 821/2082/17 визначений розмір посадового окладу позивача після поновлення на службі та встановлено, що сума його місячного грошового забезпечення становить 900 грн., тому з урахуванням вимог статті 78 КАС України, вказана обставина не потребує додаткового доказування при вирішенні даного спору.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції , що позивач мав право на отримання середньомісячного грошового забезпечення саме за період з 23.03.2018 р. по дату винесення судового рішення по даній справі, оскільки постановою ОААС від 05.07.2018 р. у справі № 821/2082/17 вирішено питання щодо стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. включно у сумі 10 026, 03 грн. Вказана вимога виконана відповідачем 30.08.2018 р., середній заробіток сплачений позивачу відповідно до встановленого розміру, після чого жодних нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_1 відповідачем не здійснювалося.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.03.2018 р. та зобов`язання нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 23.03.2018 р. по 19.02.2019 р. (дата винесення судового рішення) з урахуванням його посадового окладу у розмірі 900 грн., з відрахуванням сум доходів і зборів.
Разом із тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо відмови у визнанні протиправної бездіяльності щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки матеріалами справи підтверджено прийняття відповідачем наказу № 6 о/с від 22.08.2018 р., яким позивач поновлений на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 протидії злочинності у сфері економіки УМВС.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди, встановивши розмір відшкодування сумі 10 000 грн., врахувавши моральні страждання позивача та часу їх тривалості .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень КАС України, дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність відповідача, щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Доводи ж апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального чи порушив норми процесуального права при ухваленні у цій справі судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13 червня 2019 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя : А. І. Бітов
Суддя : І. Г. Ступакова
