ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019

Справа № 910/1698/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:

Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідович А.К., , адвокат;

від відповідача: Каракоця О.Р., , адвокат;

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ФУД»

до про

Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 лютого 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ФУД» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.02.2019 року до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач) про визнання договору фінансового лізингу № 4У16038ЛИ від 02.07.2016 року нікчемним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір, який укладений між сторонами не посвідчений нотаріально, що порушує приписи норм чинного законодавства України та у відповідності статті 219 Цивільного кодексу України вказує на його нікчемність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/1698/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2019 року.

07.03.2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 13.03.2019 року оголошувалась перерва на 03.04.2019 року з метою повного з`ясування обставин справи та для надання часу представнику позивача ознайомиться з відзивом на позовну заяву.

21.03.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ФУД» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 03.04.2019 року суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 24.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва Розгляд справи відкладено на 29.05.2019року.

ВСТАНОВИВ:

02.07.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (Відповідач/Лізингодавець) і ТОВ «УКР-ТРАНС-ФУД» (Позивач/Лілингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 1.1 договору, банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (далі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до умов договору:

1.2. На дату укладання цього договору вартість майна становить 148 126 992,00 грн.

1.4. Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки:

- рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20715050000452;

- рахунок для сплати винагород за лізингом № 20786050000663.

2.1. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2.

За змістом пункту 2.3 розділу 2 договору лізингоодержувач сплачує банку:

2.3.1 винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у сумі 500,00 грн у день укладання цього договору;

2.3.2 відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном і 360 днів у році, щомісяця у період із 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2;

2.3.3 у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном становить 24 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком № 2;

2.3.4 лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у пункті 1.4 цього договору, винагороду за користування майном, отриманим у лізинг, у розмірі, що визначається за формулою.

Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи із дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим у лізинг, у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

За умовами пункту 2.4 договору банк має право в односторонньому порядку змінити розмір винагороди та/або платежів із відшкодування інших витрат банка, пов`язаних із виконанням цього договору при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору банк зобов`язується передати майно у платне користування лізингоодержувачу на умовах та у строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 6.2.6 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов`язується використовувати майно за цільовим призначенням, запобігати його розкраданню, загибелі, ушкодженню або псуванню.

За змістом пункту 6.2.11 договору лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку:

- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);

- відсоткову винагороду за користування майном;

- винагороду за користування майном отриманим у лізинг;

- інші витрати банка, безпосередньо пов`язані із цим договором.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів, винагород він сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. У разі такого зменшення розміру пені банк шляхом, обраним ним на свій розсуд (повідомлення через систему ПЗ "Приват24", клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, SMS-повідомлення або іншим шляхом), повідомляє лізингоодержувача протягом 5 днів із дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. При цьому, додаткового узгодження сторін не потрібно.

Згідно з пунктом 9.1 договору строк його дії - із дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінено у разі дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.

Відповідно до пункту 9.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань за ним.

Договір підписано зі сторони банку - ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі голови правління, зі сторони лізингоодержувача - ТОВ «УКР-ТРАНС-ФУД» в особі директора, усі підписи скріплено печатками підприємств.

У додатку № 1 до Договору наголошено, що банк є власником нерухомого майна та зазначено найменування нерухомого майна (предмета фінансового лізингу).

У додатку № 2 до договору сторони визначили графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна).

Відповідно до договору банк на праві власності передав, а лізингоодержувач - прийняв предмет лізингу (нерухоме майно) у платне володіння та користування, про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками відповідний акт № 1 прийому-передачі майна (додаток № 3 до договору).

У подальшому між сторонами до договору було укладено декілька додаткових угод, а саме:

- від 02.07.2016 (підписана та скріплена печатками обох сторін);

- від 07.07.2016 (підписана електронним цифровим підписом) щодо зміни редакції пункту 1.4 основного договору;

- від 29.07.2016 (підписана та скріплена печатками обох сторін) щодо зміни редакції, зокрема, пункту 1.4 основного договору;

- від 05.08.2016 (підписана електронним цифровим підписом) щодо внесення змін до пункту 9.1 і додатку № 2 до основного договору. Відповідно до цієї додаткової угоди пункт 9.1 договору викладено у такій редакції: "9.1 Строк дії цього договору з дати підписання по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору". Також цією додатковою угодою внесено зміни до додатку № 2 до договору і складено новий графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна);

- від 03.11.2016 (підписана електронним цифровим підписом) щодо внесення змін до пунктів 2.3.2, 2.3.3 основного договору: лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи із фактичної кількості днів користування майном і 360 днів у році, щомісяця у період із 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2 (пункт 2.3.2); у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном становить 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком № 2 (пункт 2.3.3).

Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору Відповідач на праві власності передав Позивачеві, а ТОВ «УКР-ТРАНС-ФУД» прийняло у платне володіння та користування нерухоме майно загальною вартістю 148 126 992,00 грн.

За умовами пункту 3.3 договору з дати підписання сторонами акта прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування, та починаючи саме із дати прийому-передачі майна у лізинг здійснює обумовлені договором розрахунки із лізингодавцем (зокрема сплату винагород, обумовлену пунктами 2.3.2, 2.3.4 договору).

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що договір є нікчемним, оскільки його не посвідчено нотаріально, з огляду на таке.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК).

Позивач та відповідач дійшли згоди про те, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (пункт 9.2 Договору).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК).

За змістом статті 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У частині 2 статті 806 ЦК передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Системне тлумачення частини 2 статті 806 ЦК та параграфу 1 Глави 58 ЦК свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК закріплена бланкетна норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 ЦК).

Відповідно до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Глави 58 ЦК, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір, укладений між позивачем і відповідачем, не потребує нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним.

До того ж за правилами статей 15, 16 ЦК, статті 20 ГК і статті 1 ГПК кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду за наявності відповідного спору.

Суд також звертає увагу, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК).

До спірного договору не застосовуються будь-які встановлені ЦК або іншим законом особливості щодо форми його укладання. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК, згідно з якою:

1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення або державну реєстрацію цього договору не існувало, законодавством для сторін спірного договору такі дії не визнано обов`язковими.

Суд відхиляє також доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 у справі № 363/3673/14-ц, посилання відповідача на неї є хибними, оскільки правовідносини, щодо яких Верховним Судом України висловлено правову позицію, виникли на підставі договору фінансового лізингу, предметом якого, по-перше, був транспортний засіб (у цій справі - нерухомість), а по-друге, стороною договору у справі № 363/3673/14-ц виступала фізична особа-підприємець (у цій справі - юридична особа), тобто правовідносини за спірним договором у справі, що розглядається, не є аналогічними або подібними правовідносинам у справі № 363/3673/14-ц.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018 року у справі №915/865/17.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 123, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ФУД» до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.06.2019р.

Суддя Данилова М.В.