ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2019

Справа № 910/1418/19

за позовом до третя особа,

Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА"

про

усунення перешкод у користування майном.

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача:

Кондрасій О.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: від третьої особи:

не з`явився; не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (надалі - відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди у розпорядженні майном та припинити вчиняти дії, спрямовані на створення будь-яких перешкод у його розпорядженні, а також надати можливість вільно переміщувати, вчиняти заходи щодо контролю стану та збереження, охорони майна, а саме - соняшник, клас не класний, залікова та фізична вага 1792256, 00 кілограм, за Подвійним складським свідоцтвом на зерно від 28.03.2018 серія АБ номер 108475 та зерно пшениці, клас 6, залікова та фізична вага 3716152, 00 кілограм, за Подвійним складським свідоцтвом на зерно від 20.02.2018 серія АБ номер 108479.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадові особи відповідача своїми умисними протиправними діями створюють перешкоди у користуванні та, зокрема, розпорядженні, вжитті заходів щодо збереження його ліквідності, захисту від знищення, володіння даними щодо переміщення такого майна чи його відчуження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 відкрито провадження в справі № 910/1418/19, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.03.2019.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 внесено виправлення описок допущених при складанні ухвали суду від 12.02.2019 про відкриття провадження в справі.

У судовому засіданні 22.03.2019 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" (надалі - третя особа) та вирішено відкласти підготовче судове засідання на 12.04.2019.

Відповідно до ухвали 12.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 10.05.2019 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.06.2019.

11.05.2019 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) суду позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог та долучення матеріалів, у якій він просив суд вважати достовірною та використовувати при розгляді позову та при винесенні рішення наступну назву позивача: Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК".

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання, що відбулось 07.06.2019 не забезпечили.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресами відповідача та третьої особи, які містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про судове засідання, а останніми, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні, що відбулось 07.06.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (за договором - Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" (за договором - Заставодавець) укладено договір застави № НІ 4999, за умовами якого (п. 1.1. договору застави № НІ 4999) Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 1.2. цього Договору, передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі, рухоме майно, зазначене в пункті 1.3. цього Договору.

Так, пунктом 1.3. договору застави № НІ 4999 визначено, що предметом застави є зерно соняшнику, клас зерна: б/к, рік збору уражаю: 2017 p., залікова вага: 1792,256 т., фізична вага: 1792,256 т та зерно пшениці, клас зерна: б, рік збору урожаю: 2017 p., залікова вага: 6501,930 т., фізична вага: 6501,930 т, (що зберігається за адресою: Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14, та Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4 ), надалі за текстом «Маймо» та/або «Предмет застави», що прийняте на зберігання зерновим складом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (місцезнаходження зернового складу: 68609, Одеська обл., м, Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4; ідентифікаційний код: 38614780), та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (місцезнаходження зернового складу: 67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14, ідентифікаційний код: 00955331), надалі за текстом - «Зерновий склад», за Подвійним складським свідоцтвом від 28 березня 2018 року сери АБ номер 108475 та від 28 березня 2018 року серії АБ номер 010140, надалі за текстом - «Подвійне складське свідоцтво». Предмет застави належить Заставодавцеві на праві власності на момент укладення цього Договору та, відповідно до договору складського зберігання Ш 3 від 22 червня 2017 року, знаходиться на Зерновому складі зь адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4. Строк складського зберігання закінчується 31 грудня 2021 року та договору складського зберігання № 11/1 від 10 липня 2017 року, знаходиться на Зерновому складі за адресою: 67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14. Строк складського зберігання закінчується 31 грудня 2021 року.

Застава за цим Договором виникає після відокремлення Заставодавцем і передачі від Заставодавця Заставодержателю за передавальним написом (індосаментом) у порядку, встановленому чинним законодавством України, Частини Б (заставного свідоцтва) Подвійного складського свідоцтва з моменту укладення цього Договору.

20.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (за договором - Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" (за договором - Заставодавець) укладено договір застави № НІ 4999, за умовами якого (п. 1.1. договору застави № НІ 4857) Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 1.2. цього Договору, передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі, рухоме майно, зазначене в пункті 1.3. цього Договору.

Так, пунктом 1.3. договору застави № НІ 4857, предметом застави є зерно соняшнику, клас зерна: б/к, рік збору урожаю: 2017 р., залікова вага: 2 000,00 т., фізична вага; 2 000,00 т, зерно кукурудзи, клас зерна; 3, рік збору урожаю: 2017 р., залікова вага: 2737,33 т., фізична вага: 2737,33 т, (що зберігається за адресою: Одеська обл., Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Молодіжна, буд. 97), зерно соняшнику, клас зерна: б/к, рік збору урожаю: 2017 р,, залікова вага: 1830,108 т., фізична вага: 1830,108 т, (що зберігається за адресою: Одеська обл., Берегівський район, с. Новоселівка, вул, Нова, буд. 82) та зерно пшениці, клас зерна: б, рік збору урожаю: 2017 р., залікова вага: 3716,152 т., фізична вага: 3716,152 т, (що зберігається за адресою: Одеська обл., Берегівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14), надалі за текстом «Майно» та/або «Предмет застави», що прийняте на зберігання зерновим складом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПЛАЗЬКИИ ЕЛЕВАТОР» (місцезнаходження зернового складу: 68100, Одеська область, Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Молодіжна, буд. 97, ідентифікаційний код: 39767526), та 67330, Одеська область, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, буд. 82, ідентифікаційний код: 41508983), та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (місцезнаходження зернового складу: 67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, буд, 14, Ідентифікаційний код; 00955331), надалі за текстом -«Зерновий склад», за Подвійним складським свідоцтвом від 20 лютого 2018 року серії АБ номер 108933, від 20 лютого 2018 року серії АБ номер 108931, від 20 лютого 2018 року серії АБ номер 111304 та від 20 лютого 2018 року серії АБ номер 108479, надалі за текстом - «Подвійне складське свідоцтво». Предмет застави належить Заставодавцеві на праві власності на момент укладення цього Договору та, відповідно до договору складського зберігання № 7 від 30 червня 2017 року, знаходиться на Зерновому складі за адресою: 66521, Одеська обл., Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Молодіжна, буд. 97), Строк складського зберігання закінчується 31 грудня 2021 року, договору складського зберігання № 1 від 01 вересня 2017 року, знаходиться на Зерновому складі за адресою: 67330, Одеська обл., Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, буд. 82). Строк складського зберігання закінчується 31 грудня 2021 року, договору складського зберігання № 11/1 від 10 липня 2017 року, знаходиться на Зерновому складі за адресою: 67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14). Строк складського зберігання закінчується 31 грудня 2021 року.

Застава за цим Договором виникає після відокремлення Заставодавцем і передачі від Заставодавця Заставодержателю за передавальним написом (індосаментом) у порядку, встановленому чинним законодавством

Поряд із тим, 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (за договором - Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" (за договором - Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 11/1 (надалі - договір зберігання), за умовами якого (п. 1.1. договору зберігання) Поклажодавець зобов`язується передати Зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (надалі - "зерно") за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Зерновий склад падає Поклажодавцю послуги по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених Договором, і послуги зі зберігання зерна, та виконує роботи для уникнення псування і втрати якості (далі по тексту «послуги», «роботи»). Такі послуги та роботи можуть надаватися (виконуватися) як за згодою Поклажодавця, так і без його згоди (у випадку, якщо надання таких послуг передбачено цим Договором, або їх не надання призведе до зниження якісних показників зерна) (п. 1.2 Договору зберігання).

Пунктом 3.2. Договору зберігання Сторони встановили, що Зерновий склад має право змінити вартість наданих послугу випадках визначених пунктом 4.7. цього договору, вимагати від Поклажодавця забрати зерно до 30 квітня 2018 року у разі закінчення строку його зберігання, вимагати від Поклажодавця відшкодування витрат та збитків, пов`язаних з достроковим припиненням зобов`язань, відповідно до законодавства, відмовити Поклажодавцеві у видачі за першою вимогою зерна, у випадку несвоєчасного повідомлення (пізніше, ніж за 7 робочих днів) про необхідність відпуску чи відвантаження зерна та у випадку заборгованості по договору.

Пунктом 7.1. Договору зберігання Сторони визначили, що строк зберігання зерна становить до 30 квітня 2018 року.

Поряд із тим пунктом 8.1. Договору зберігання Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Між тим, 20.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" було укладено додаткову угоду до договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10 липни 2017 року, якою Сторони погодились внести наступні зміни в Договір зберігання:

1. Сторони погодили збільшити строк дії Договору та надання послуг, у зв`язку з чим

вирішили викласти п. 7.1. у наступній редакції: « 7.1. Строк зберігання зерна становить до « 31» грудня 2021 року».

2. Сторони вирішили викласти п. 8.1. у наступній редакції: « 8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31 «грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.».

3. У п.3.2. Сторони вважають за необхідне змінити п.п.2: та викласти його у наступній

редакції: « 3.2. вимагати від Поклажодавця забрати зерно до « 31» грудня 2021 року у разі закінчення строку його зберігання».

4. Сторони домовились додати п. 1.3. до Договору наступного змісту: « 1.3. Під терміном «складський документ» по тексту цього Договору, розуміється подвійне складське свідоцтво, яке видає Зерновий склад Поклажодавцю».

5. Сторони домовились виключити з Договору пункти 4.4. та 4.9.

6. Сторони зазначають, що зерно є власністю Поклажодавця, але знаходиться в заставі AT «ТАСКОМБАНК» (далі - «Банк») за договорами застави № НІ 4857 від « 20» лютого 2018 року, у зв`язку з чим вирішили узгодити наступні особливості взаємовідносин: - Зерновий склад зобов`язаний щомісячно надавати на офіційну адресу AT «ТАСКОМБАНК» звіти стосовно залишків зерна Поклажодавця; - подальші зміни до цього договору та дострокове розірвання договору можливі виключно за наявності письмової згоди Банку; - розпорядження, переміщення, використання зерна здійснюється виключно за наявності письмової згоди Банку; - підтвердженням прийняття зерна на зберігання може бути тільки подвійне складське свідоцтво; - оплата за послуги Зернового складу не може здійснюватися за рахунок зерна; - Зерновий склад зобов`язаний продати зерно на письмову вимогу Банку у разі закінчення строку погашення кредиту із направленням отриманих коштів на погашення кредитної заборгованості відповідно до розпорядження Банку.

Також, 28.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" було укладено додаткову угоду до договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10 липни 2017 року, якою Сторони погодились внести наступні зміни в Договір зберігання:

1. Сторони погодили збільшити строк дії Договору та надання послуг, у зв`язку з чим

вирішили викласти п. 7.1. у наступній редакції: « 7.1. Строк зберігання зерна становить до « 31» грудня 2021 року».

2. Сторони вирішили викласти п. 8.1. у наступній редакції: « 8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31 «грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.».

3. У п.3.2. Сторони вважають за необхідне змінити п.п.2: та викласти його у наступній

редакції: « 3.2. вимагати від Поклажодавця забрати зерно до « 31» грудня 2021 року у разі закінчення строку його зберігання».

4. Сторони домовились додати п. 1.3. до Договору наступного змісту: « 1.3. Під терміном «складський документ» по тексту цього Договору, розуміється подвійне складське свідоцтво, яке видає Зерновий склад Поклажодавцю».

5. Сторони домовились виключити з Договору пункти 4.4. та 4.9.

6. Сторони зазначають, що зерно є власністю Поклажодавця, але знаходиться в заставі AT «ТАСКОМБАНК» (далі - «Банк») за договорами застави № НІ 4857 від « 20» лютого 2018 року та № НІ 4999 від « 28» березня 2018 року, у зв`язку з чим вирішили узгодити наступні особливості взаємовідносин: - Зерновий склад зобов`язаний щомісячно надавати на офіційну адресу AT «ТАСКОМБАНК» звіти стосовно залишків зерна Поклажодавця; - подальші зміни до цього договору та дострокове розірвання договору можливі виключно за наявності письмової згоди Банку; - розпорядження, переміщення, використання зерна здійснюється виключно за наявності письмової згоди Банку; - підтвердженням прийняття зерна на зберігання може бути тільки подвійне складське свідоцтво; - оплата за послуги Зернового складу не може здійснюватися за рахунок зерна; - Зерновий склад зобов`язаний продати зерно на письмову вимогу Банку у разі закінчення строку погашення кредиту із направленням отриманих коштів на погашення кредитної заборгованості відповідно до розпорядження Банку.

Так, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір зберігання, при цьому Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 936, 956, 957, 962, 963 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України, а також з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину, що визначений приписами ст. 204 ЦК України, є правомірним та обов`язковим для виконання Сторонами.

Як вбачається із витягу з реєстру складських документів на зерно від 02.04.2018 за № 41, що виданий відповідачем та копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач засвідчує, що станом на 09 год. 32 хв. 02.04.2018, зберігає на за адресою: 67300, Одеська обл., Березівський, м. Березівка, вул. Пристанційна буд.14,зерно згідно договору складського зберігання від 10.07.2017 № 11/1. У даному свідоцтві вказано наступну інформацію про зерно:

Найменування зерна: Соняшник(Некласне);

Залікова вага: 1792256 кг;

Термін зберігання зерна на складі, до: 31.12.2021.

На зерно видано наступний документ: Тип документа: Подвійне складське свідоцтво;

Серія, № бланку документа: АБ108475; Поточний номер у реєстрі зернового складу: 129; Дата внесення запису до основного реєстру: 28.03.2018; Дата видачі складського документа: 28.03.2018.

За приписами ст. 962 ЦК України, подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені: 1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; 2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу; 3) найменування юридичної особи або ім`я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання; 4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об`єм) товару; 5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання; 6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати; 7) дата видачі свідоцтва. Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи товарного складу. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

Пори цьому згідно ст. 963 ЦК України, володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Поряд із тим, за приписами ст. ст. 316, 328 ЦК України, за якими правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, слід дійти висновку, що до позивача, на підставі договорів застави № НІ 4857 від 20.02.2018 та № НІ 4999 від 28.03.2018 перейшло право власності на майно - зерно, зберігання якого здійснюється, зокрема, на складі відповідача та на підставі договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10.07.2017.

При цьому, мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову позивач має право на розпорядження вищевказаним майном, яке раніше було передано в заставу третій особі, якою було передано позивачеві частини А та Б Подвійних складських свідоцтв за передавальним написом (індосаментом), оформленим згідно вимог чинного законодавства України та при цьому, враховуючи приписи п. 4.7. вищевказаних договорів застави, позивач має право своєчасно отримати від відповідача підтвердження наявності майна, що знаходиться в заставі, отримати оригінали або посвідчені копії документів, які необхідні Банку для здійснення контролю стану предмету застави, проте, незважаючи на законне набуття позивачем права на розпорядження вищевказаним майном, виникли обставини, які унеможливлюють вільне розпоряджання ним позивачем.

Зокрема, позивач вказує на те, що 01.02.2019 позивач мав на меті здійснити огляд вищевказаного майна, яке знаходилось у зберіганні відповідача та на адресу елеваторного комплексу вищевказаної особи було направлено уповноважених представників позивача та вищевказаний огляд мав бути проведений з метою отримання поточної інформації щодо реального стану вищевказаного майна, його збереження, стану, фізичної наявності у відповідному об`ємі на елеваторних комплексах відповідача, а також з метою проведення забору зерна для лабораторної перевірки відповідності заявленому класу зерна, однак, незважаючи на те, що саме позивач наділений правом розпоряджатися вищевказаним майном, відповідачем було відмовлено в допуску представників позивача як до приміщень зберігання, так і до складських документів, які могли б підтверджувати відповідність наявних об`ємів зерна на кожному конкретному елеваторі.

На підтвердження недопущення уповноважених представників позивача до приміщень відповідача, позивач посилається на акт моніторингу рухомого майна, яке перебуває в заставі в якості забезпечення кредитних зобов`язань від 01.02.2019, адреса місцезнаходження заставного майна: Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, 14, (TOB «Берегівський елеватор»), а відтак посадові особи відповідача своїми умисними протиправними діями створюють перешкоди у користуванні та, зокрема, розпорядженні, вжитті заходів щодо збереження його ліквідності, захисту від знищення, володіння даними щодо переміщення такого майна чи його відчуження.

Також позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1.7 вищевказаних договорів застави позивач має право своєчасно отримати від відповідача підтвердження наявності майна, що знаходиться в заставі, отримати оригінали або посвідчені копії документів, які необхідні Банку для здійснення контролю стану предмету застави.

Так, за змістом положень ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поряд із тим, статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Між тим, суд зауважує, що у договорах застави № НІ 4857 від 20.02.2018 та № НІ 4999 від 28.03.2018 відсутній п. 4.7., на який посилається позивач, натомість міститься підпункт 4.1.7., на який також посилається позивач, наступного змісту: «Заставодавець зобов`язується на вимогу Заставодержателя своєчасно надавати Заставодержателю підтвердження наявності Майна, ЩО знаходиться в заставі, надавати оригінали або належним чином посвідчені копії документів, які необхідні Заставодержателю для здійснення контролю за Предметом застави, в тому числі, але не виключно; баланс (форма №1) на останню звітну дату, контракти, накладні, акти приймання-передачі, що стосуються набуття у власність Предмету застави, складські довідки, договір складського зберігання, витяги з основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та/або витяги з реєстру зернового складу, дата видачі яких не перевищує трьох календарних днів до дати надання Заставодержателю, тощо.»

Відтак, даний підпункт Договору стосується виконання зобов`язань щодо надання інформації про майно (зерно) третьою особою, а не відповідачем, тож посилання позивача на вказаний підпункт договорів застави № НІ 4857 від 20.02.2018 та № НІ 4999 від 28.03.2018 не приймаються судом.

Водночас, з акту моніторингу рухомого майна, яке перебуває в заставі в якості забезпечення кредитних зобов`язань від 01.02.2019 не можливо достовірно встановити, що відповідачем здійснювалися перешкоди у користуванні позивачем майном (зерном), при тому, що згідно умов договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10.07.2017 майно знаходиться на зберіганні у відповідача терміном до 31.12.2021 та позивачем, у свою чергу не надано суду доказів на підтвердження факту розірвання договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10.07.2017, або витребування майна (зерна) достроково відповідно до умов даного Договору.

В силу приписів ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, за приписами ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем, у свою чергу, не доведено належними, допустимим та достовірними доказами факт порушення відповідачем власних прав щодо розпорядження майном (зерном), що перебуває на зберіганні у відповідача на підставі договору складського зберігання зерна № 11/1 від 10.07.2017.

При цьому, суд приймає до уваги, що при здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом із тим, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту порушення прав, за захистом яких вір звернувся до суду з даним позовом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання усунути перешкоди у розпорядженні майном та припинити вчиняти дії, спрямовані на створення будь-яких перешкод у його розпорядженні, а також надати можливість вільно переміщувати, вчиняти заходи щодо контролю стану та збереження, охорони майна, а саме - соняшник, клас не класний, залікова та фізична вага 1792256,00 кілограм, за Подвійним складським свідоцтвом на зерно від 28.03.2018 серія АБ номер 108475 та зерно пшениці, клас 6, залікова та фізична вага 3716152, 00 кілограм, за Подвійним складським свідоцтвом на зерно від 20.02.2018 серія АБ номер 108479 є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.06.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко