ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2019 р. Справа№ 910/12685/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Пантелієнка В.О.
Секретар судового засідання: Камінська Т.О.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 05.06.2019.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018
у справі №910/12685/17 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма
"Креома Фарм"
2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод"
про визнання свідоцтва на знак товарів і послуг недійсними
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овента" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" (надалі - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - відповідач-2) про визнання свідоцтва на знак товарів і послуг недійсним.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" обґрунтовані тим, що останнє тривалий час отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (третя особа) продукцію, марковану позначенням "ЭНТЕРОСГЕЛЬ".
Остання поставка продукції не відбулась у зв`язку із призупиненням митного оформлення товару на підставі заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм".
При цьому, Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" являється власником знака для товарів і послуг "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" за Свідоцтвом України №217234.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овента" зазначає, що Свідоцтво України №217234 видано з порушенням, оскільки позначення "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" не відповідає умовам надання правової охорони, так як може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (щодо товарів 16 та 20 класу МКТП).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" до Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", про визнання свідоцтва на знак товарів і послуг недійсним.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овента" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; визнати повністю недійсним Свідоцтво України № 217234 від 26.09.2016 на знак для товарів і послуг, власником якого є ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" відносно товарів 16, 20 класу МКТП; зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знак для товарів та послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України № 217234 від 26.09.2016 на знак для товарів та послуг, власником якого ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" відносно товарів 16, 20 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнути з ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" на користь ТОВ "Овента" 3 200 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви; стягнути з ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" на користь ТОВ "Овента" 4 500 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнути з ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома Фарм" на користь ТОВ "Овента" 18 018 грн. 00 коп. витрат з проведення судової експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 справу № 910/12685/17 прийнято до провадження Північним апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Верховця А.А., суддів Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.; відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 20.11.2018 року; надано сторонам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 задоволено частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним Свідоцтво України № 217234 від 26.09.2016 року на знак для товарів та послуг, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" відносно товарів 20 класу МКТП.
В цій частині зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знак для товарів та послуг стосовно визнання частково недійсним свідоцтва України № 217234 від 26.09.2016 року на знак для товарів та послуг, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" відносно товарів 16,20 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" вул. Радищева,3, м. Київ, 03680; Ідентифікаційний код 23729293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" (вул. Мневники, буд. 1, м. Москва, 123308; регістраційний номер 1047796383194) в сумі 1 600 ( одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" вул. Радищева,3, м. Київ, 03680; Ідентифікаційний код 23729293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" (вул. Мневники, буд. 1, м. Москва, 123308; регістраційний номер 1047796383194) в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" вул. Радищева,3, м. Київ, 03680; Ідентифікаційний код 23729293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" (вул. Мневники, буд. 1, м. Москва, 123308; регістраційний номер 1047796383194) в сумі 9009 (дев`ять тисяч дев`ять) грн. 00 коп. витрат з проведення судової експертизи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 зі справи №910/12685/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овент" у справі №910/12685/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Сотнікова С.В. та Пантелієнка В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овента" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 у визначеному складі та призачено розгляд апеляційної скарги.
11.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Овента», в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі №910/12685/17 залишити без змін.
05.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ТОВ «Овента» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018, в якій товариство заперечувало проти доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, 05.06.2019 від представника ТОВ «Овента» надійшла заява про підтримання апеляційної скарги ТОВ «Овента» підписаної Ю.В. Шевченко, в повному обсязі.
05.06.2019 в судовому засіданні представник ТОВ «Овента» надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Овента» та просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Овента», скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким визнати повністю недійсним Свідоцтво України №217234 від 26.09.2016 на знак для товарів та послуг, власником якого є Приватне акціонерне товариство «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» відносно товарів 16, 20 класу МКТП. Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знак для товарів та послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України №217234 від 26.09.2016 на знак для товарів та послуг, власником якого є Приватне акціонерне товариство «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» відносно товарів 16, 20 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» та стягнути судові витрати.
05.06.2019 в судовому засіданні представник ПАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення а оскаржуване рішення без змін.
Інші повноважні представники учасників справи, в судове засідання, призначене на 05.06.2019, не з`явилися.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності інших представників учасників у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, контракт №27009 від 17.01.2017 та Договір №3 від 10.02.2011. Зі змісту даних документів вбачаєть, що в них міститься розділ Форс-мажор (розділ 8 та 16 відповідно), у якому зазначені зокрема й заборона на імпорт, експорт товару як підстава для відсутності відповідальності, в тому числі, майнової. Необхідною умовою застосування форс-мажору визначено повідомлення стороною щодо якої виникли такі підстави іншої про їх виникнення.
Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із статтею 420 Кодексу, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Статтею 424 Кодексу визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до статті 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно із частинами 2, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Відповідно до статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статтями, 16, 17 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», одним з основних прав власника свідоцтва є право на використання знаку для товарів та послуг. Власник свідоцтва на знак для товарів і послуг повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із реєстрації та наявності в нього права власності на такий знак.
Як вже зазначалося, обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Овента" зазначило, що третя особа - ТОВ "Тубний завод", виробляло пакувальні товари, зокрема туби, з маркуванням їх позначенням «ЭНТЕРОСГЕЛЬ» кілька років до того, як Приватне акціонерне товариство «Екологоохоронна фірма`Креома-Фарма» подало заявку на реєстрацію позначення "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" для однорідних товарів.
Позивач зазначає, що у споживачів дана продукція з позначенням "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" асоціюються з виробником - ТОВ "Тубний завод".
Крім того, виробництво тари з пластмас та виробництво легких металевих пакувань є основним видом діяльності ТОВ "Тубний завод", який є лідером з виробництва туб як в Україні, так і країнах СНД і існує на тубному ринку з 2002 року, широко рекламує свою діяльність у мережі Інтернет.
Позивач стверджує, що споживачам такий вид товару як туби для пакування з різним художнім оформленням добре відомий саме як товар виробника ТОВ "Тубний завод".
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності (995_123) та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.
При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним; свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; цінність, що асоціюється зі знаком.
Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заяви про визнання знака добре відомим сплачується збір. Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.
З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
Тобто, належними і допустимими доказами, що можуть підтвердити обставини того, що позначення "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" є добре відомим в Україні та країнах СНД саме відносно ТОВ "Тубний завод", є рішення суду про визнання такого знака добре відомим в Україні, або рішення Апеляційної палати.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні зазначені докази.
Отже, позивач наводить лише свої припущення щодо відомості позначення «ЭНТЕРОСГЕЛЬ» відносно ТОВ «Тубний завод».
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Овента» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овента» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/12685/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/12685/17 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 12.06.2019.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
В.О. Пантелієнко
