ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Справа №907/283/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №22-10/2018 від 22.10.2018 (вх. № 01-05/762/18 від 24.10.2018) та вих. №21-11/2018 від 21.11.2018 (вх.№ 01-05/1275/18 від 26.11.2018)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 (повне рішення підписано 02.10.2018) та на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 (повний текст складено 05.11.2018)

у справі №907/283/18 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ", смт. Воловець Закарпатської області,

до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача-3 Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов Оксани Іванівни, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ

про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" №101-сг від 18.01.2018; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Національною енергетичною компанією "УКРЕНЕРГО" та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобовязання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

За участю представників від:

позивача: Якимів А.В. - адвокат;

відповідача-1: Калинюк Ю.Ю. - адвокат; Сегал Є.Ю. - адвокат;

відповідача-2: не з`явився;

відповідача-3: не з`явився;

третьої особи: Чорномаз А.В. - адвокат;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ", Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов Оксани Іванівни про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" №101-сг від 18.01.2018; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Національною енергетичною компанією "УКРЕНЕРГО" та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18 у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" №101-сг від 18.01.2018; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Національною енергетичною компанією "УКРЕНЕРГО" та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі, зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337, закрито. Судові витрати покладено на позивача.

Приймаючи вказане рішення у справі, суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300 :11 :001:0020 розташована за межами населених пунктів, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року; на ній не планується розміщення повітряних ліній електропередач і, відповідно, передбачені законом обмеження для таких об`єктів також не застосовуються; законодавство України на даний момент не містить жодних норм, які б передбачали порядок встановлення та розміри санітарно-охоронних зон за обставин, які досліджуються у даному спорі, а наявні у матеріалах справи документи містять лише рекомендаційні покликання на розмір санітарно-охоронних зон; поданими доказами позивачем не доведено наявності санітарно-захисної зони, її меж та розміру накладення на належну йому земельну ділянку, а також перевищення допустимих норм напруги електричного поля після введення обєкту в експлуатацію.

Матеріалами справи, а саме висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 № 11684/18-41, зробленим на замовлення відповідача - 1, висновком спеціаліста щодо організаційно-правового механізму надання земельної ділянки державної власності у користування від 15.05.2018, підтверджується відповідність розробленого проекту землеустрою, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 №101-сг, вимогам Земельного кодексу України, нормативно правовим актам та законність передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-1.

Крім того, Господарський суд Закарпатської області, ухвалюючи рішення у справі, вказав на відсутність підстав вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області перевищено повноваження під час надання земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 в оренду з огляду на положення ст.ст. 20,122 ЗК України та те, що передача землі в оренду і зміна її цільового призначення відбулись одночасно на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.

Щодо вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі, зареєстровану 05.02.2018 за реєстраційним номером 2472433, суд зазначив, що така підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки заявлена до фізичної особи без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, а відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, закрив провадження у справі в частині вказаних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 50000грн. витрат на проведення експертизи.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18 скасувати в частині відмови суду у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18 в частині стягнення з позивача 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 50000грн. витрат на проведення експертизи.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення суду позивач зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим позивачем доказам. Зокрема, позивач вважає, що Господарський суд Закарпатської області не взяв до уваги доводи щодо перевищення повноважень ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області під час надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020. Також судом першої інстанції безпідставно зазначено про недоведеність позивачем наміру відповідача-1 розпочати діяльність із будівництва вітрової електростанції, оскільки докази цього були подані позивачем та містяться у матеріалах справи, зокрема у витязі із «Єдиного реєстру оцінки впливу на довкілля» Міністерства екології та природних ресурсів України, з якого вбачається намір будівництва ВЕУ відповідачем-1.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно зазначено про відсутність доказів існування санітарно-захисних зон земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 та поширення такої на земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300 :11 :001:0014, оскільки відображення санітарно-захисних зон повинно здійснюватись в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а межі таких зон мають бути перенесені в натуру ще на стадії розроблення такого проекту землеустрою. Разом з тим, надаючи відповідачу-1 в оренду земельну ділянку ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області не визначило санітарно-захисні зони земельної ділянки, в проекті землеустрою такі санітарно-захисні зони відсутні.

Позивач вказує на те, що проект землеустрою, в силу недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" вимог законодавства (неподання проекту ВЕУ), а також залишення поза увагою даної обставини розпорядником землі, не відповідає вимогам ЗУ « Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», ЗУ «Про землеустрій» та детальному плану території за межами сіл Березники, Дусино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, що затверджений розпорядженням Голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12.06.2017 №154. Вказане призвело до передачі в оренду земельної ділянки без визначення санітарно-захисної зони цієї ділянки, а тому договір оренди не відповідає вимогам Закону.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивач вказує на те, що договір про надання правової допомоги від 19.04.2018 є загальним та передбачає надання послуг відповідачу-1, пов`язаних з його господарською діяльністю, а не з веденням господарської справи у суді; витрати на правову допомогу є не конкретними, без деталізації; адвокат Покровський Д.О. участі у розгляді даної прави не брав, процесуальні документи за його підписом не подавались, довіреність йому не видавалась; витрати на попередню конультацію не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, а тому не можуть бути відшкодовані; акт про виконання робіт з надання правової допомоги є «підігнаним» під авансовий платіж адвокату, а гонорар не може бути попередньою оплатою, що має місце у даному випадку.

Стосовно оплати висновку експерта позивач вказує на те, що такий висновок не був неминуче необхідним у даній справі; експертиза не призначалась за ухвалою суду; наявні розбіжності в даті складання акту про передачу висновку експерта та даті укладення договору про замовлення даної експертизи; розрахунковий рахунок, на який було оплачено вартість експертизи, є відмінним від того рахунку, що зазначений у первинних документах.

05.12.2018 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції, в якому відповідач-1 просить вішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не перевищило свої повноваження під час надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020, оскільки за нормами ст. 122 ЗК України саме даний державний орган наділений повноваженнями щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або користування, в тому числі зі зміною цільового призначення.

Щодо доводів апелянта про існування санітарно-захисної зони земельної ділянки відповідач-1 зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 розташована за межами населених пунктів, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року, оскільки такі регулюють питання планування та забудови виключно в межах населених пунктів. Окрім того, відповідач-1 зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 надана для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01), а не для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії (код 14.2), а тому навколо неї, відповідно до вимог чинного законодавства, не можуть встановлюватися обмеження у використанні земель.

При цьому, відповідач-1 зазначає, що навіть у випадку поширення санітарно-захисної зони ВЕУ на земельну ділянку позивача, перешкод для використання такої за цільовим призначенням - для вирощування сільськогосподарської продукції не створюється, оскільки ВЕС не належить до підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та/або речовинами, що мають віддалену дію, а тому в межах санітарно-захисної зони ВЕУ не забороняється вирощування сільськогосподарських культур.

Відтак, відповідач-1 погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності санітарно-захисної зони, її меж та розміру накладення на належну йому земельну ділянку, а також перевищення допустимих норм напруги електричного поля після введення об`єкту в експлуатацію.

Окрім того, відповідач-1 зазначає, що апелянтом не зазначено, яким саме нормам законодавства суперечить оскаржуваний договір оренди, відповідно до вимог ст.215 ЦК України.

05.12.2018 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції, в якому відповідач-2 просить вішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-1, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», пройшов державну експертизу і, відповідно до висновку від 25.09.2017 №17104/82-17, даний проект відповідає вимогам чинного законодавства України та не суперечить встановленим нормам і правилам. Відтак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №101-сг від 18.01.2018 було затверджено проект землеустрою та передано відповідачу-1 в оренду земельну ділянку.

При цьому, відповідач-2 зазначає що з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими за межами населених пунктів, належать Держгеокадастру, а тому, відповідно до ст. 122 ЗК України, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не перевищило свої повноваження під час надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020.

Окрім того, відповідач-2 не погоджується з доводами апелянта про неможливість використання належної йому земельної ділянки за призначенням у зв`язку з поширенням на таку санітарно-захисної зони земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001: 0020 , зазначаючи, що позивач не може використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» така господарська діяльність може здійснюватись виключно фізичними особами.

17.12.2018 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду першої інстанції, в якому відповідач-1 просить додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 зазначає, що чинним законодавством не передбачено конкретних вимог до договору про надання правової допомоги та документів, що містять опис виконаних робіт; керуючись ст.ст. 6,627 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони договору про надання правової допомоги погодили, що вартість правової допомоги оплачується клієнтом шляхом здійснення попередньої оплати, а остаточна сума погоджується в акті про надання правової допомоги, і такий порядок не суперечить Закону; та обставина, що сума попередньої оплати в кінцевому результаті була погоджена сторонами як остаточна вартість надання правової допомоги не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства; суду надано розрахунок вартості наданої правової допомоги та акт про надання правової допомоги від 19.09.2018, які містять детальний опис виконаних робіт, кількість витраченого часу та вартість робіт погодинно; вартість правової допомоги є співрозмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Щодо оплати за проведення експертизи, відповідач-1 зазначає, що проведення експертизи у даній справі було необхідним для спростування доводів позивача та підтвердження позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" щодо відповідності проекту землеустрою нормам чинного законодавства, з метою виконання вимог ст.ст. 74,98,101 ГПК України. При цьому, відповідач-1 зазначає що ним подано всі необхідні та достатні документи, які підтверджують реальність укладення договору на проведення експертизи, отримання експертного висновку та проведення належної оплати.

В процесі розгляду апеляційних скарг позивач неодноразово подавав суду додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, подавав суду докази, що не були подані суду першої інстанції, а відповідач-1 неодноразово подавав додаткові пояснення та заперечення проти доводів позивача,викладених у таких додаткових поясненнях по суті апеляційної скарги, подавав додаткові докази на підтвердження своїх заперечень, в тому числі і висновок експерта №393/03-19 від 22.03.2019.

Однак, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З врахуванням вимог ст.256 ГПК України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18, повний текст якого складено 02.10.2018, закінчився 22.10.2018, а на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18, повний текст якого складено 05.11.2018, закінчився 26.11.2018.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 встановлено строк для подачі відповідачами відзивів на апеляційну скаргу позивача на рішення суду до 04.12.2018, а ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 встановлено строк для подачі відповідачами відзивів на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду до 17.12.2018.

З огляду на наведене, подані апелянтом та відповідачем-1 додаткові пояснення та заперечення по суті апеляційної скарги, судом залишаються без розгляду, а подані суду апеляційної інстанції додаткові докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, не приймаються судом.

22.04.2019 до суду від відповідача-1 поступило клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного, а не господарського суду, оскільки у даній справі оскаржується результат виконання владних функцій відповідача-2, його наслідком не є виникнення, зміна або припинення права цивільного, учасники спору не характеризуються юридичною рівністю та майновою самостійністю.

Окрім того, 22.04.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" надійшли додаткові пояснення, якими відповідач-1 повідомляє суд про те, що додатковою угодою №21/57-18-ДО від 19.04.2019 сторони припинили дію оспорюваного договору оренди земельної ділянки, а відтак, зазначає, що право позивача не порушене.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/283/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Хабіб М.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №22-10/2018 від 22.10.2018 (вх. № 01-05/762/18 від 24.10.2018) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №21-11/2018 від 21.11.2018 (вх.№ 01-05/1275/18 від 26.11.2018) на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №22-10/2018 від 22.10.2018 (вх. № 01-05/762/18 від 24.10.2018) та вих. №21-11/2018 від 21.11.2018 (вх.№ 01- 05/1275/18 від 26.11.2018) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 та на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18. Розгляд апеляційних скарг призначено в судовому засіданні на 21.01.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №22-10/2018 від 22.10.2018 (вх. № 01-05/762/18 від 24.10.2018) та вих. №21-11/2018 від 21.11.2018 (вх.№ 01-05/1275/18 від 26.11.2018) відкладено на 04.02.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.02.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.02.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Хабіб М.І., 25 лютого 2019 року згідно розпорядження №145 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Хабіб М.І.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019 до складу колегії замість судді Хабіб М.І. введено суддю - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті", вих. №22-10/2018 від 22.10.2018 (вх. № 01-05/762/18 від 24.10.2018) та вих. №21-11/2018 від 21.11.2018 (вх.№ 01-05/1275/18 від 26.11.2018) відкладено на 25.03.2019; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"; витребувано у відповідача-1 належним чином завірену копію договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та ДП "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору.

В судовому засіданні 25.03.2019 оголошено перерву до 28.03.2019.

28.03.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" поступила заява про відвід судді Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про відвід судді Кравчук Н.М. визнано необґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційне провадження у даній справі зупинено на підставі ч.3 ст. 39 ГПК України для вирішення питання про відвід судді Кравчук Н.М., суддею, який не входить до складу колегії суддів по розгляду справи №907/283/18.

Для розгляду вказаного питання автоматизованим розподілом визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді Скрипчук О.С., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (головуючий суддя Дубник О.П., судді Скрипчук О.С., Орищин Г.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про відвід члена колегії суддів Кравчук Н.М. відхилено.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 поновлено апеляційне провадження у справі № 907/283/18, призначено розгляд апеляційних скарг в судовому засіданні на 22.04.2019.

22.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" подало суду заяву про відвід головуючого судді Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про відвід головуючого судді Кордюк Г.Т. визнано необґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційне провадження у даній справі зупинено на підставі ч.3 ст. 39 ГПК України для вирішення питання про відвід головуючого судді Кордюк Г.Т., суддею, який не входить до складу колегії суддів по розгляду справи №907/283/18.

Для розгляду вказаного питання автоматизованим розподілом визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.) відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про відвід головуючого судді Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 поновлено апеляційне провадження у справі № 907/283/18; призначено розгляд апеляційних скарг в судовому засіданні на 22.05.2019.

В судове засідання 22.05.2019 прибули представники позивача, відповідача-1 та третьої особи.

Відповідачі-2,3 участі уповноважених представників в судовому засіданні повторно не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

04.02.2019 до суду від відповідача-2 поступило клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

22.02.2019 до суду від відповідача-3 поступило клопотання про розгляд справи без участі Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов Оксани Іванівни.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів-2,3.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 підтримали свої доводи та заперечення викладені у апеляційних скаргах та у відзивах на апеляційні скарги, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таурус Проперті» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матковською М.А., реєстровий номер 532, набуло право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, площею 2 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с/рада Березниківська, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства .

12.06.2017 розпорядженням голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 затверджено Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, розроблений Комунальним підприємством «Центр просторового розвитку» з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою).

Даним детальним планом визначено, в тому числі, переважні, супутні і допустимі використання території (розділ 5 плану), згідно з п.п.16,17 яких санітарно-захисна зона від електроустановок - 400 метрів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2017 року № 2444-сг надано ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення, орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

На підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2017 року №2444-сг, на замовлення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ", ТОВ «Центр проектів» розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ".

Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 № 101-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі міною цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, що знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області. Передано в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" на строк 25 років земельну ділянку площею 0,9993 га, кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

31.01.2018 між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" укладено договір оренди землі № 20/57-18-ДО, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,9993 га, кадастровий номер 2124080300:11:001:0020 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

У відповідності до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 зареєстровано в реєстрі державної реєстрації прав 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337.

Судом встановлено, а сторонами у справі не заперечено, що земельні ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014 та за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 не мають спільної межі, не є суміжними, не мають спільних поворотних точок. Відстань між межами даних земельних ділянок становить 9,21 метра - найвищий показник і 7,89 метра - найнижчий показник. Вказані обставини підтверджуються листом ПП «Західземпроект» від 14.09.2018 №01-09/2018, висновком спеціаліста від 15.05.2018, листом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.05.2018 №21.7.02-4229/2-18.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області при розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 перевищено свої повноваження.

Однак, такі доводи апелянта є безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України Держгеокадастр та його територіальні органи наділені в межах компетенції, визначеної ч. 4 ст. 122 ЗК України повноваженнями зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 15.01.2015 року, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Земельним кодексом України безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Як визначено Положенням про ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Закарпатської області.

У даному випадку і передача землі в оренду, і зміна її цільового призначення відбулись одночасно на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не було перевищено своїх повноважень при наданні в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020.

Разом з тим, підстави позову, які обгрунтовані і в апеляційній скарзі, стосовно намірів будівництва на земельній ділянці за кадастровим номером 2124080300: 11 :001:0020 вітроелектростанції та, у зв`язку з відведенням даної земельної ділянки, наявності необхідності встановлення та перенесення в натуру меж санітарно захисних зон ВЕУ не достатньо досліджені судом першої інстанції. В цій частині судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що проект землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300 :11 :001:0020 розроблений та затверджений ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до вимог закону, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 та листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.05.2018 № 29-28-0.13-5093/2-18 та п.6.4.висновку спеціаліста від 15.05.2018.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Як вбачається з висновку експерта №11684/18-41 від 14.06.2018, перед ним ставилось одне питання: Чи відповідає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, що знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, затверджений Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 № 101-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі міною цільового призначення», вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування?

Тобто, питання, яке ставилось відповідачем-1 перед експертом і на яке експерт дав відповідь, носить правовий характер і відповідь на таке питання має надати суд. Відтак, таке питання не може бути предметом експертного дослідження в силу прямої вказівки Закону, а висновок експерта №11684/18-41 від 14.06.2018 не може братися судом до уваги. З викладених підстав не береться судом до уваги і п.6.4. висновку спеціаліста від 15.05.2018.

Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.05.2018 № 29-28-0.13-5093/2-18 не є належним та допустимим доказом відповідності розробленого проекту землеустрою вимогам Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи наявна копія повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, що розміщена на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України (Т.2, а.с. 6-13). Даним повідомленням ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" повідомляє про намір проводити планову діяльність (будівництво і експлуатацію Воловецької вітрової електростанції загальною встановленою потужністю 120 МВт та 110 кВ лінії електропередачі довжиною близько 10 км у Воловецькому районі Закарпатської області на землях Воловецької селищної ради (за межами населених пунктів) та у Свалявському районі Закарпатської області на землях Березниківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільської рад (за межами населених пунктів)) та оцінку її впливу на довкілля.

Згідно заяви від 20.06.2017 №20/06/28 (Т.2, а.с.125) ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" звернулось до управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокове користування (оренду) орієнтовною площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для зміни цільового призначення на землі енергетики, а саме: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою на території Березниківської сільської ради (за межами населеного пункту) Свалявського району Закарпатської області.

До вказаної заяви ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" додано Розпорядження Свалявської РДА «Про затвердження детального плану територій», копію Меморандуму включаючи календарний рік, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, правовстановлюючі документи.

26 липня 2017 року така заява погоджена Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, надано ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення, орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

Такий проект було розроблено, а в подальшому затверджено Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 № 101-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі міною цільового призначення».

12.06.2017 розпорядженням голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 затверджено Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, розроблений Комунальним підприємством «Центр просторового розвитку» з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою).

Розділом 5 даного Детального плану встановлено переважні, супутні і допустимі використання території, містобудівні умови та обмеження, відповідно до яких санітарно-захисна зона від об`єкту, що проектується (ВЕУ) до існуючих будинків і споруд - 400 метрів, санітарно-захисна зона від електроустановок - 400 метрів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Відповідно до ч.2 ст.6 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Отже, за своєю правовою природою, розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 від 12.06.2017 є локальним нормативно-правовим актом, який є обов`язковим до застосування.

Відтак, висновок місцевого господарського суду, що таке розпорядження носить рекомендаційний характер є невірним в силу приписів наведених вище норм Закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.24 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах.

Описаний вище Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області затверджений уповноваженим органом, а рішення про його затвердження не скасовано і не визнано недійсним в судовому порядку. Детальний план території є містобудівною документацією, яка визначає розмір санітарно-захисних зон ВЕУ (400 метрів), а також межі такої зони (викопіювання з детального плату території за межами населених пунктів ВЕУ-37).

З доданих до матеріалів справи доказів, а саме висновку спеціаліста від 15.05.2018, листа ПП «Західземпроект» від 14.09.2018 №01-09/2018, геометричних розмірів земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11 :001:0014, даних детального плану про розміри ВЕУ, даних публічної кадастрової карти, вбачається, що санітарно-захисна зона ВЕУ-37 накладається на земельну ділянку позивача незалежно від місця розташування ВЕУ в межах площі земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких обставин, право користування земельною ділянкою для розміщення ВЕУу ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" виникло на підставі договору оренди, який є єдиним правоустановлюючим документом відповідача-1 на спірну земельну ділянку. Саме з договору виникають права і обов`язки сторін, в тому числі право користування земельною ділянкою.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає застосуванню ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Відповідно до п.18 ч.1 ст.1 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» спеціальні зони об`єктів енергетики - території навколо об`єктів енергетики із спеціальним режимом господарської та іншої діяльності, що забезпечує безпечне функціонування цих об`єктів, які встановлюються у формі зон спостереження, охоронних, режимних та санітарно-захисних зон.

Основними принципами регулювання відносин на землях енергетики та землях спеціальних зон об`єктів енергетики є, зокрема, пріоритет безпеки життя і здоров`я населення над економічною вигодою від діяльності об`єктів енергетики (п.3 ч.1 ст.3 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» до земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об`єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів технологічної інфраструктури об`єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність.

До земель енергогенеруючих підприємств відносяться земельні ділянки, надані для розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів з виробництва електричної та теплової енергії - ядерних установок і об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, гідроелектростанцій, гідроакумулюючих електростанцій, вітроелектростанцій, електростанцій з використанням енергії сонця, геотермальних електростанцій, біоелектростанцій та електростанцій з використанням інших відновлювальних джерел отримання електроенергії (ст.7 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду) для потреб енергетики за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» розмір площі, що надається у власність чи користування для розміщення енергогенеруючих об`єктів, визначається за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики: санітарно-захисні зони атомних електростанцій; зони спостереження атомних електростанцій; охоронні зони об`єктів енергетики; санітарно-захисні зони об`єктів енергетики; охоронні зони магістральних теплових мереж. Земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

Відповідно до ч.5 ст.17 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єкта енергетики, для якого встановлюється спеціальна зона, погоджується із власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, що знаходяться в межах зазначеної зони.

При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми Закону.

Окрім того, на вказані вимоги Закону не звернув увагу і судовий експерт Бікус І.Ф., який проводив експертизу з питань землеустрою та надавав висновок експерта №11684/18-41 від 14.06.2018.

До матеріалів справи не додано будь-яких доказів відображення у документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11 :001:0020 охоронних зон чи санітарно-захисних зон ВЕУ, що передбачені Детальним планом території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, затвердженим розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 від 12.06.2017, а також погодження проекту землеустрою із позивачем. Натомість, в проекті відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300 :11 :001:0020 визначено відсутність охоронних чи санітарно-захисних зон.

Відтак, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300 :11 :001:0020 для розміщення об`єктів енергетики, не погоджувався із позивачем, як особою, на територію якої поширюється санітарно-захисна зона ВЕУ. Доказів зворотнього суду не подано.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, що на земельну ділянку позивача не поширюється санітарно-захисна зона, через відсутність на ній об`єктів житлової забудови, оскільки на землях сільськогосподарського призначення неможливо здійснювати громадську чи житлову забудову, та з огляду на те, що ВЕУ не є шкідливою , немає жодних шкідливих впливів, найближча забудова знаходиться за 3000м, містобудівними умовами і обмеженнями не передбачено зони санітарної охорони. Окрім того, санітарно-захисна зона встановлюється на стадії проектування самого об`єкта ВЕУ та не відображається в документації із землеустрою.

Вказані доводи відповідача-1 суд відхиляє, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» санітарно-захисна зона об`єктів енергетики - територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою.

Відповідно до ч.2 ст.25 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» межі спеціальних зон об`єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Відповідно до ч.3 ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки) є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на наведені законодавчі приписи, санітарно-захисні зони встановлюються внаслідок планування розміщення об`єктів енергетики, їх встановлення не пов`язане із фактичним станом навколишнього середовища, а межі санітарно-захисних зон зазначаються в документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Судом першої інстанції помилково не застосовано вказану норму Закону.

При цьому, не зазначення даних норм матеріального права в заявах по суті справи, не вказує на те, що позивачем не заявлялась відповідна підстава позову, оскільки підставою позову позивачем зазначено, зокрема, і те, що на його земельну ділянку поширюється дія санітарно-захисної зони ВЕУ.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції норми ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» застосовані не були.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Визнаючи угоду недійсною на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, суд у рішенні має встановити якому саме Закону оспорювана угода не відповідає.

Враховуючи те, що відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11 :001:0020 для розміщення об`єктів енергетики відбулось без дотримання вимог спеціального ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» та не відповідає вимогам ст.ст.1,3,6,7,14,15,17,18,24,25 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», колегія суддів погоджується з вимогами позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020,.

Щодо посилання відповідача-1 на ту обставину, що оспорюваний договір оренди без визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" №101-сг від 18.01.2018, не може бути визнаний недійсним, колегія суддів зазначає наступне:

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13 викладений такий правовий висновок: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.»

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що позивач має право на звернення до суду із позовом про захист свого порушеного права, самостійно обираючи ефективний спосіб поновлення порушеного права, зокрема і про визнання недійсним договору оренди землі, як правоустановлюючого документу, що породжує правові наслідки.

Щодо клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що у даній справі оскаржується результат виконання владних функцій відповідача-2, його наслідком не є виникнення, зміна або припинення права цивільного, учасники спору не характеризуються юридичною рівністю та майновою самостійністю, а відтак спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійсненні господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №916/2864/17, від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17, від 30.01.2019 у справі № 803/413/18).

Оскаржуваний у даній справі наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №101-сг від 18.01.2018 спрямований на передачу права користування земельною ділянкою відповідачу-1 шляхом передачі такої ділянки в оренду.

Укладення договору оренди в установленому Законом порядку є реалізацією цього рішення, а після набуття права оренди в установленому Законом порядку дія цього наказу вичерпується, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб`єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

Ураховуючи, що предметом спору у цій справі є наказ відповідача-2, яким надано в оренду юридичні особі земельну ділянку, та укладений на підставі такого наказу договір оренди земельної ділянки, то цей спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що оскаржуваний договір оренди розірвано сторонами, а відтак предмет спору відсутній, оскільки права позивача не порушується, колегія суддів зазначає наступне:

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 викладено наступний правовий висновок: «Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження№ 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.»

Відтак, колегія суддів зазначає, що розірвання договору оренди не перешкоджає розгляду спору про визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, з врахуванням часткового задоволення позову суд апеляційної інстанції здійснює перерозподіл судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням положень ст.129 ГПК України, із відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762 грн. за подання позовної заяви в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн.

З приводу вимоги відповідача-1 про відшкодування 25 000 грн. витрат на правову допомогу, яка задоволена додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.5,8 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати відповідача-1 на правову допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 19.04.2018, актом № 1 про надання правової допомоги від 19.09.2018, Додатком № 1 до Акту № 1 про надання правової допомоги від 19.09.2018, платіжним дорученням про оплату вартості правової допомоги, свідоцтвами на право зайняття адвокатською діяльністю та посвідченням адвоката, заява про їх відшкодування заявлена відповідачем-1 до судових дебатів у відзиві на позовну заяву, докази, що підтверджують понесені відповідачем-1 витрати, подані суду у визначений ч.8 ст.129 ГПК України строк.

Відтак, в зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати на правову допомогу понесені відповідачем-1 покладаються на позивача та відповідача-1 порівну, а саме на позивача в сумі 12 500 грн.

З приводу викладених в апеляційній скарзі доводів позивача про те, що договір про надання правової допомоги від 19.04.2018 є загальним та передбачає надання послуг відповідачу-1, пов`язаних з його господарською діяльністю, а не з веденням господарської справи у суді; витрати на правову допомогу є не конкретними, без деталізації; адвокат Покровський Д.О. участі у розгляді даної прави не брав, процесуальні документи за його підписом не подавались, довіреність йому не видавалась; витрати на попередню конультацію не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, а тому не можуть бути відшкодовані; акт про виконання робіт з надання правової допомоги є «підігнаним» під авансовий платіж адвокату, а гонорар не може бути попередньою оплатою, що має місце у даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, відповідно до положення ст.126 ГПК України, правнича допомога включає в себе не лише представництво адвокатом клієнта у судових засіданнях та подання процесуальних документів, але і підготовку справи до розгляду, правову консультацію, збір доказів, вартість яких підлягає розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови підтвердження такої вартості відповідними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання правової допомоги від 19.04.2018 укладений між відповідачем-1 та АО «Покровський, Левківський та партнери», в особі керуючого партнера Покровського Д.О.

Відповідно до п. п.2.1.3,2.1.6. Договору адвокатське об`єднання, представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах з питань, пов`язаних з діяльністю Клієнта; надає консультації з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що адвокат Покровський Д.О. участі у розгляді даної прави не брав, а витрати на попередню конультацію не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та не можуть бути відшкодовані.

Окрім того, згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до п. 4.1. Договору за надання правової допомоги КЛІЄНТ здійснює попередню оплату в розмірі, що визначається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ в рахунку.

Відповідно до п. 4.2. Договору остаточна вартість правової допомоги, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ визначається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ з урахуванням п. 4.4. даного договору та погоджується СТОРОНАМИ в Акті про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.4. Договору при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п.4.2. даного договору, враховується час, витрачений АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ. її партнерами та співробітниками. Співробітники АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ надають юридичну допомогу, передбачену умовами даного Договору, КЛІЄНТУ в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання співробітниками АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ юридичної допомоги, на вимогу КЛІЄНТА, в неробочий час, АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ має право на оплату такої юридичної допомоги на підставі окремого рахунку, узгодженого Сторонами Договору, за тарифами, вказаними в прайс - листі АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ.

Відповідно до п. 4.5. Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до п. 4.8. Договору в акті, зазначеному в п. 4.5. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Таким чином, керуючись ст.6, 627 ЦК України, ст.27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони Договору про надання правової допомоги погодили, що вартість правової допомоги оплачується клієнтом шляхом здійснення попередньої оплати, а остаточна сума погоджується в акті про надання правової допомоги.

Такий порядок оплати не суперечить жодній нормі законодавства, а та обставина, що сума попередньої оплати 25 000 грн. в кінцевому результаті була погоджена сторонами як остаточна вартість наданої правової допомоги також не суперечить самому Договору, чинному законодавству.

Доводи відповідача про те, що витрати на правову допомогу є не конкретними, без деталізації спростовуються поданим відповідачем-1 до заяви про відшкодування судових витрат розрахунком вартості наданої правової допомоги, який є додатком до акту про надання проавовової допомоги від 19.09.2018.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що договір про надання правової допомоги від 19.04.2018 є загальним та передбачає надання послуг відповідачу-1, пов`язаних з його господарською діяльністю, а не з веденням господарської справи у суді, оскільки відповідно до п. п.2.1.3 Договору адвокатське об`єднання, представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА в господарських судах з питань, пов`язаних з діяльністю Клієнта, а акт про надання правовової допомоги від 19.09.2018 підтверджує, що витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн. понесені відповідачем-1 саме за правову допомогу у даній справі.

При цьому, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу є співрозмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розподілу витрат відповідача-1, пов`язаних з явкою до суду у сумі 12148,43грн., оскільки розподіл таких витрат не передбачений нормами ГПК України, представник відповідача-1 не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку при здійсненні захисту інтересів відповідача-1 в суді, а судом не встановлювалась явка представника сторони у засідання суду обов`язковою.

Щодо відшкодування витрат в сумі 50 000 грн. на проведення експертизи відповідачем-1, колегія суддів зазначає наступне:

В ході апеляційного розгляду справи судом встановлено, що висновок експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 №1168/18-41 надавався відповідачем-1 з метою доведення правомірного відведення йому спірної земельної ділянки, проте вказана обставина судом спростована. Крім того, висновок експерта містить відповідь на правове питання, що суперечить ст.98 ГПК України.

Вказане позбавляє суд можливості покласти обов`язок по відшкодуванню вартості такої експертизи за рахунок іншої сторони з огляду на те, що такий висновок не має значення для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 31.01.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області.

Крім того, апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 належить задоволити частково, додаткове рішення - скасувати та здійснити новий розподіл судових витрат з підстав, наведених вище.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 277, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" задоволити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у справі №907/283/18 в частині відмови у позові.

3.Постановити нове рішення, яким позов задоволити частково.

4.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 31.01.2018р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ". В іншій частині рішення суду залишити без змін.

5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18 задоволити частково. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 у справі №907/283/18.

6. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про розподіл судових витрат від 25.09.2018р. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідент.код 38970070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" (89100, смт. Воловець Закарпатської області, вул. Пушкіна, 7, ідент.код 41074414) 12 500 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині у задоволенні заяви про розподіл витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи - відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" (89100, смт. Воловець Закарпатської області, вул. Пушкіна, 7, ідент.код 41074414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідент.код 38970070) 881 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1321,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна,4, ідент.код 39766716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідент.код 38970070) 881 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1321,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Місцевому господарському суду видати накази.

10. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки встановлені ст.ст.288,289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови підписано 13.06.2019 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т. з 23.05.2019 по 31.05.2019 включно, перебуванням у відпустці судді Кравчук Н.М. з 24.05.2019 до 07.06.2019 та перебуванням у відрядженні судді Кравчук Н.М. з 09.06.2019 до 12.06.2019.