КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/1983/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8396/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Рудюка О.Д., по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця щодо нарахування суми заборгованості по аліментам, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця щодо нарахування суми заборгованості по аліментам.

В обґрунтування скарги зазначав, що на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області 10 серпня 2009 року було видано два виконавчих листа по справі №4/2-1561/09, відповідно до яких судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх доходів, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 березня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх доходів, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 березня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому, починаючи з березня 2008 року заявник регулярно перераховував на неповнолітніх дітей аліменти, що підтверджується квитанціями.

Вказував, що жодних документів з приводу нарахування недоплачених сум, збільшення щомісячної суми аліментів чи утворення боргу з їх сплати за період з 2009 року по 09 лютого 2018 року боржником отримано не було та ні в який інший спосіб про заборгованість державним виконавцем не повідомлялось, а тому не знав про наявність заборгованості по сплаті аліментів.

Стверджує, що дізнався про накладення на нього нарахованого боргу 09 лютого 2018 року в розмірі 22 344,98 грн. по недоплаті аліментів на дочку ОСОБА_3 та 61 184,98 грн. по недоплаті на сина ОСОБА_4

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що згідно з однією довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів на неповнолітню ОСОБА_3 у розмірі 22 344,98 грн. та на неповнолітнього ОСОБА_4 – 61 184,98 грн. Згідно з іншою довідкою від 28 лютого 2018 року борг на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 складає 73 235,64 грн. та на утримання ОСОБА_4 - 22 150,64 грн. Вважає, що розрахунки здійснено неправильно та без врахування того, що з 2012 року по 2016 рік ОСОБА_1 знаходився на пенсії по інвалідності, яка складала 1 333,00 грн., а з 2016 року перейшов на пенсію за віком, яка складала 1 710,00 грн.

Зазначав, що має статус потерпілого від Чорнобильської аварії І категорії, інвалідом ІІІ групи, та має захворювання, пов`язане з впливом радіації. У серпні 2011 року переніс операцію та програму реабілітації інваліда, тому вважає, що вказана обставина є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах за цей період.

Враховуючи вищевикладене, просив звільнити від сплати нарахованої заборгованості за час хвороби ОСОБА_1 з 01 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року та перерахувати заборгованість по сплаті аліментів з урахуванням доходу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 1-5)

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.(т. 2 а.с. 17-20)

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість ухвали, просив ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на виконання до відділу державної виконавчої служби було подано лише один виконавчий лист, замість наявних двох. Відповідно у разі подання другого виконавчого листа на виконання, державний виконавець мав винести постанову та повідомити боржника про додаткові зобов`язання, які виникають з моменту звернення стягувача. Проте жодних документів про примусове стягнення додатково нарахованих сум заявник не отримував.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у матеріалах виконавчого провадження немає доказів направлення будь-яких документів ОСОБА_1 за період з 2008 року по 2017 рік.

Зазначав, що у поданих державним виконавцем довідках-розрахунках заборгованості по аліментам містяться помилки, а тому вони не можуть бути належними доказами по справі.

Вказував на те, що звертався до суду першої інстанції також з позовом про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів та розстрочення заборгованості, проте, позовну заяву було повернуто з тих підстав, що оскарження дій почасових осіб ДВС України у порядку позовного провадження законом не передбачено. Таким чином, вважає, що повністю позбавлений права на судовий захист щодо розгляду питання про перерахунок заборгованості по аліментам. (т. 2 а.с. 33-41)

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Анненкова О.Ю. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Стягувач ОСОБА_2 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з`явилися, проте, були сповіщені належним чином, про що у справі наявні докази. (т. 2 а.с. 124-128, 132-134)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що держаний виконавець при здійсненні розрахунку діяв виключно на підставі вимог закону, крім того, на момент розгляду скарги оскаржувані довідки-розрахунки заборгованості були недійсними, а подані скаржником розрахунки заборгованості по аліментам не є належними доказами існування меншої суми заборгованості.

Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Вишгородським районним судом Київської області 10 серпня 2009 року було видано виконавчий лист №4/2-1561/2009р. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 березня 2008 року і до досягнення вказаною дитиною повноліття (т. 1 а.с. 156).

Також було видано ще один виконавчий лист №4/2-1561/09р. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмір 1/6 частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 березня 2008 року і до досягнення вказаною дитиною повноліття (т. 1 а.с. 183).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як убачається з копії матеріалів виконавчих проваджень №14241511 та №14241317, які долучено до матеріалів справи, 12 серпня 2009 року було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаних виконавчих листів про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу на кожного з дітей (т. 1 а.с. 154, 181).

На запит державного виконавця №35562127 від 01 лютого 2018 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії щодо ОСОБА_1 було надано відповідь №1033552010 від 01 лютого 2018 року про те, що «фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати».

На запит №35562128 від 01 лютого 2018 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи щодо ОСОБА_1 було надано відповідь №1033563353 від 02 лютого 2018 року, що «інформацію не знайдено» (т. 1 а.с. 213-214).

Проте, як вбачається вказаних відповідей на запити, пошук інформації було здійснено за невірними параметрами, а саме замість вірного ім`я боржника « ОСОБА_1 » помилково вказано « ОСОБА_1 ».

Разом з тим, у матеріалах справи міститься відповідь на звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України від 10 квітня 2018 року №103/К-01 з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 16 лютого 2012 року отримує пенсію по інвалідності, а з 19 вересня 2016 року переведено на пенсію за віком. До відповіді додано довідку про розмір пенсії ОСОБА_1 від 12 квітня 2018 року №406 (т. 1 а.с. 15-21).

Таким чином, відповідь на запит з Пенсійного фонду України, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, суперечить довідці Пенсійного фонду України про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію з 16 лютого 2012 року та не можу братися до уваги суду.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 долучив копії довідок-розрахунків заборгованості по аліментам, з якими не погоджується.

Так, згідно з довідкою-розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 28 серпня 2017 року №11827 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 становить 22 344,98 грн. станом на 01 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 30-32).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 28 лютого 2018 року №5322 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 становить 73 235,64 грн. станом на 28 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 26-29).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 28 серпня 2017 року №11829 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 становить 61 184,98 грн. станом на 01 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 33-35).

За даними довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 28 лютого 2018 року №5523 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 становить 22 150,64 грн. станом на 28 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 36-39).

Під час розгляду скарги в суді першої інстанції державним виконавцем Вишгородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області надано суду довідку-розрахунок заборгованості по аліментам №5602 від 14 березня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нарахована заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 за період з 31 березня 2008 року по 14 березня 2019 року у розмірі 29 390,16 грн. (т. 2 а.с. 1-3).

Також до суду надано довідку-розрахунок заборгованості по аліментам №5603 від 14 березня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нарахована заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 за період з 31 березня 2008 року по 14 березня 2019 року у розмірі 94 367,19 грн. (т. 2 а.с. 4-6).

Заборгованість нарахована на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 195 Сімейного кодексу України, згідно інформації Управління статистики у Вишгородському районі про розмір середньомісячної заробітної плати штатних працівників Вишгородського району.

Згідно з ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 21 березня 2018 року №855/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №849/31801 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», а саме п. 4 розділу ХVІ «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та(або)розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з п. 7.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишились після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що на момент розгляду скарги довідки-розрахунки заборгованості по аліментам від 28 лютого 2018 року №5322 та від 28 лютого 2018 року №5523 були недійсними та зазначає наступне.

ОСОБА_1 просив перерахувати заборгованість по сплаті аліментів, не погоджуючись з нарахуванням заборгованості відповідно до довідок-розрахунків заборгованості по аліментам від 28 лютого 2018 року, які він фактично оскаржував.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою 29 травня 2018 року, до уваги суду не можуть братися останні довідки-розрахунки заборгованості по аліментам, надані державним виконавцем, які охоплюють період після дати 29 травня 2018 року.

Також слід зауважити, що розрахунок заборгованості державним виконавцем здійснювавсязгідно інформації Управління статистики у Вишгородському районі про розмір середньомісячної заробітної плати штатних працівників Вишгородського району, проте, без врахування того, що боржник отримує пенсію.

Колегія суддів перевірила розрахунки від 28 лютого 2018 року №5322 та від 28 лютого 2018 року №5523 та дійшла висновку, що вони є неправильними та такими, що не відповідають вимогам закону, який регулює порядок нарахування аліментів. Таким чином, державному виконавцю необхідно здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за період з 16 лютого 2012 року по 28 лютого 2018 року.

За наданими державним виконавцем розрахунками від 28 лютого 2018 року № 5322 та від 28 лютого 2018 року № 5523 стягнення аліментів з ОСОБА_1 проводиться на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували факту зміни прізвища дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання.

Доводи стягувача ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 має інший дохід окрім пенсії, що дозволяє платнику аліментів на тривалий час виїжджати за кордон мають бути перевірені державним виконавцем під час розрахунку і визначення суми заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів в межах відкритих виконавчих проваджень.

Власні розрахунки заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей не є належними доказами наявності помилок в довідках-розрахунках заборгованості по аліментам, зроблених державним виконавцем, оскільки неможливо встановити на підставі яких відомостей їх було зроблено, тому колегія суддів відхилила вказані доводи апелянта.

Також ОСОБА_1 просив звільнити від сплати нарахованої заборгованості за час хвороби ОСОБА_1 з 01 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року.

Відповідно до ст. 197 Сімейного кодексу України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

При цьому, питання звільнення від сплати аліментів не може вирішуватись державним виконавцем, а тому в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Проте, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду в позовному провадженні із відповідною заявою про звільнення від сплати нарахованої заборгованості за час його хвороби.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

При цьому, з огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів виходила з принципу диспозитивності та розгляду судом апеляційної інстанції цивільного спору в межах вимог скарги та доводів і меж поданої апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково та скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року - скасувати, постановити нову.

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця щодо нарахування суми заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завиконавчим листом №4/2-1561/2009р., виданим Вишгородським районним судом Київської області 10 серпня 2009 року в межах виконавчого провадження (№14241511), та по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим листом №4/2-1561/09р., виданим Вишгородським районним судом Київської області 10 серпня 2009 року в межах виконавчого провадження (№14241317), за період з 16 лютого 2012 року по 28 лютого 2018 року.

В іншій частині скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 червня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова