ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року 11:30 № 640/18138/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Островській О.В.

за участі учасників справи:

від позивача - Мальована В.А.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи 1 - Мандзюк М.М.

від третьої особи 2 - Столярчук Д.В.

від третьої особи 3 - не з`явився

від третьої особи 4 - не з`явився

від третьої особи 5 - не з`явився

від третьої особи 6 - не з`явився

від третьої особи 7 - Демченко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс"

до Міністерства соціальної політики України

треті особи 1) Державна регуляторна служба України;

2) Міністерства юстиції України;

3) "Всеукраїнське галузеве об`єднання виробників технічних засобів

реабілітації";

4) "Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство";

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Без обмежень";

6) Публічне акціонерне товариство "Завод "Артемзварювання";

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ літньої людини та

реабілітації"

про визнання протиправним та нечинним наказу від 12 квітня 2018 року №506,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр протезування "Едвардс" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державної регуляторної служби України (далі по тексту - тертя особа 1), Міністерства юстиції України (далі по тексту - третя особа 2) з адміністративним позовом про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства соціальної політики України №506 від 12 квітня 2018 року «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №549/32001.

Оголошення про оскарження наказу Міністерства соціальної політики України №506 від 12 квітня 2018 року «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №549/32001 опубліковано в Офіційному віснику України №91 від 27 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та порушенням процедури погодження проекту регуляторного акту з уповноваженим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

26 листопада 2018 року від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Всеукраїнське галузеве об`єднання виробників технічних засобів реабілітації, Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, ТОВ «Без обмежень», ПАТ «Завод «Артемзварювання», ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації».

26 листопада 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки Мінсоцполітики в межах повноважень, та у спосіб передбачений чинним законодавством видано оскаржуваний наказ, який узгоджено із усіма зацікавленими сторонами та зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

28 листопада 2018 року від ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації» надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 28 листопада 2018 року представником третьої особи 1 подано письмові пояснення, з яких вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки остаточна редакція спірного наказу не потягнула за собою жодної зміни прав та обов`язків суб`єктів господарювання, що свідчить про відсутність порушень вимог ст.25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

10 січня 2019 року від третьої особи 2 надійшли пояснення на позовну заяву, згідно яких Міністерство юстиції України вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки станом на час здійснення державної реєстрації спірного наказу підстави для відмови у державній реєстрації чи скасуванні державної реєстрації були відсутні.

22 січня 2019 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації» та на клопотання відповідача про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, 22 січня 2019 року від представника позивача надійшли відповіді на пояснення Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, відповідь на відзив Міністерства соціальної політики України, в яких позивач зазначає, що пояснення третіх осіб та відзив відповідача є такими, що суперечать нормам чинного законодавства та не спростовує підстав та доказів, на які позивач посилається у позовній заяві.

25 січня 2019 року від відповідача надійшли заперечення по адміністративній справі, згідно яких відповідач вважає, що доводи, викладені в запереченні на клопотання про залучення третіх осіб, задоволенню не підлягають.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2019 року за клопотанням відповідача та ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації» до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Всеукраїнське галузеве об`єднання виробників технічних засобів реабілітації, Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, ТОВ «Без обмежень», ПАТ «Завод «Артемзварювання», ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідачем зроблено оголошення про розгляд справи щодо оскарження наказу Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2018 року №506 "Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту", то вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомленні про судовий розгляд даної справи.

01 лютого 2019 року від ТОВ «Без обмежень» надійшло клопотання про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яке не підлягає задоволенню у зв`язку із залученням даного товариства третьою особою згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2019 року.

25 лютого 2019 року від відповідача надійшли заперечення по адміністративній справі, згідно яких відповідач вважає, що доводи, викладені у відповіді на відзив, не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

11 березня 2019 року до суду надішли пояснення від третьої особи ТОВ «Світ літньої людини та реабілітації» про безпідставність та небгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки спірний наказ був прийнятий відповідачем з дотриманням положень чинного законодавства, а остаточна його редакція не потягнула за собою жодної зміни прав та обов`язків суб`єктів господарювання, а такі зміни були направлені виключно на необхідність видачі особам з інвалідністю засобів реабілітації, які відповідають до їх ступеня функціональних можливостей, а також у відповідності до їх індивідуальної програмної реабілітації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засідання 04 червня 2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити адміністративний позов, представники третіх осіб 1, 2 та 7 заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 04 червня 2019 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був завчасно повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. 04 червня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв`язку з тим, що представник Мінсоцполітики за довіреністю від 13 грудня 2018 року №24502/2/2-18 Вербицький О .С. не має можливості прибути у судове засідання, оскільки перебуває у відпустці по 07 червня 2019 року, на підтвердження чого до вказаного клопотання додано копію наказу від 23 травня 2019 року №559кв.

Відповідно до частини сьомої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, перерва у зв`язку із неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тільки з підстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу.

Згідно пунктів 1, 2 та 5 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Отже, з наведених норм вбачається, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні за клопотанням сторони за умови, що причини неявки у судове засідання судом визнано поважними.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що інтереси Міністерства соціальної політики України у даній справі представляли представники за довіреностями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також, судом встановлено, що клопотання від 03 червня 2019 року №103/0/22-19 про відкладення судового засідання підписано та подане 04 червня 2019 року через канцелярію суду ОСОБА_4 , яка представляла інтереси відповідача у підготовчому засіданні 23 січня 2019 року.

Отже, з урахуванням того, що у даній справі представництво інтересів відповідача здійснювали три представника за довіреностями, причини неможливості прибути у судове засідання надано лише стосовно одного представника, суд дійшов висновку, що неявка одного з представників відповідача не є поважною причиною для відкладення судового засідання.

Відповідно до вимог статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у судовому засіданні 04 червня 2019 року проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 квітня 2018 року відповідачем прийнято наказ №506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №549/32001 та набрав чинності 04 травня 2018 року - з дня його опублікування (Офіційний вісник України №35 від 04 травня 2018 року).

Позивач, не погоджуючись із спірним наказом, вважаючи його таким, що порушує права позивача як підприємства, основним видом діяльності якого є виробництво протезних виробів та забезпечення ними осіб з інвалідністю шляхом обмеження доступу на ринок суб`єктів господарювання, додаткового регулювання та контролю господарської діяльності, втручання у виробничо-господарську та фінансово-економічну діяльність підприємств протезно-ортопедичної галузі, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423 (далі - Положення №423) Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, соціального захисту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх технічними та іншими засобами реабілітації, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 3 Положення №423 визначено, що основними завданнями Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики щодо соціального захисту, зокрема інвалідів, осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, а також соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції.

Згідно п.4 Положення №423 Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №238) (далі - Порядок №321) визначено, що типові форми договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг затверджуються Мінсоцполітики.

Кабінет Міністрів України 14 березня 2018 року прийнято постанову №238 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою, зокрема, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів», якою, 1) у постанові: назву постанови викласти в такій редакції: «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів»; пункт 1 викласти в такій редакції: « 1. Затвердити: Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, що додається; перелік технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення, згідно з додатком 1; перелік технічних засобів реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, за які може виплачуватися грошова компенсація їх вартості, згідно з додатком 2.»; 2) Порядок, затверджений зазначеною постановою, викладено в іншій редакції.

Відповідачем на виконання зазначеної постанови розроблено проект наказу «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту».

Відповідно до п.1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 (далі - Положення №724) Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

ДРС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.2 Положення №724).

Відповідно до пп.8 п.4 Положення №724 ДРС відповідно до покладених на неї завдань проводить у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та аналіз їх регуляторного впливу, приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Розробник проекту регуляторного акта - регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Так, у розумінні положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» спірний наказ №506 від 12 квітня 2018 року є регуляторним актом, та, як наслідок, підпадає під дію вказаного Закону.

Листом від 22 березня 2018 року №5516/0/2-18/58 відповідачем до Державної регуляторної служби України направлено зазначений проект акту з проханням розглянути його до 31 березня 2018 року.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» одним з основних принципів державної регуляторної політики є, зокрема, прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Положеннями ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Згідно ч.2 ст.13 вказаного Закону повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Так, до листа Міністерства соціальної політики України від 22 березня 2018 року №5516/0/2-18/58 додано, зокрема, повідомлення про оприлюднення регуляторного акту шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики в мережі Інтернет.

Листом від 27 березня 2018 року №18-2-158 Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні повідомлено відповідача про погодження проекту наказу без зауважень.

10 квітня 2018 року позивачем до Державної регуляторної служби України листом №32 надано пропозиції до проектів типових форм договорів про забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту, оприлюднених відповідачем.

Листом від 13 квітня 2018 року №3776/0/20-18 Державною регуляторною службою України направлено відповідачу зауваження і пропозиції, які надійшли на його адресу з проханням їх розглянути по суті та, у разі необхідності, врахувати їх в остаточній редакції зазначеного проекту наказу та проінформувати про результати розгляду заявника та ДРС.

Рішенням Державної регуляторної служби України від 17 квітня 2018 року №3855/0/20 погоджено наказ відповідача «Про затвердження типових форм договорів про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту». У рішенні зазначено, що ДРС розглянуто проект наказу та документи, додані до проекту наказу, подані листом від 22 березня 2018 року №5516/0/2-18/58. Під час знаходження на розгляді у ДРС редакція проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу були доопрацьовані в робочому порядку.

При цьому, п.2 розділу І погодженої Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку було викладено у наступній редакції: «Підприємство зобов`язується здійснити забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку на підставі оригіналу направлення, а Орган соціального захисту населення зобов`язується оплатити Підприємству фактичну вартість забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку в межах граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики, а у разі її перевищення - за рішенням Мінсоцполітики на підставі рекомендацій робочої групи із деяких питань забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації та згідно з технічним описом конструкції та комплектації виробу».

Підпунктом 8 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 визначено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Згідно Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493/92 державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Процедуру підготовки та подання до Міністерства юстиції України нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, та єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Міністерстві юстиції України визначає Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений Наказ Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року №883/5), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (далі - Порядок №34/5).

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї (далі - Конвенція), міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Єдиний державний реєстр) (п.1.3 Порядку №34/5).

Відповідно до п.4.1, 4.2 Порядку №34/5 нормативно-правові акти, що надійшли до Управління державної реєстрації нормативно-правових актів (далі - Управління), заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, який ведеться в Управлінні.

Спеціалісти Управління проводять правову експертизу нормативно-правових актів, а саме перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

Згідно п.4.6 Порядку №34/5 за результатами правової експертизи Міністерство юстиції України в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:

- про державну реєстрацію нормативно-правового акта;

- повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання. Таке рішення може бути прийнято на прохання суб`єкта нормотворення або з власної ініціативи Міністерства юстиції України, якщо суб`єктом нормотворення порушено вимоги Положення або цього Порядку, і оформлюється наказом Міністерства юстиції України. Під час доопрацювання суб`єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Міністерством юстиції України зауваження, усунути виявлені порушення, переузгодити нормативно-правовий акт із заінтересованими органами (у тому числі із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (для регуляторних актів)), повторно отримати висновок Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (у разі відсутності цього документа суб`єкт нормотворення надає копію супровідного листа про повторне подання до Міністерства юстиції України комплекту документів, необхідного для отримання висновку Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини) та протягом місяця повторно подати цей нормативно-правовий акт на державну реєстрацію або надати Міністерству юстиції України копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерства юстиції України про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання та термін закінчення доопрацювання.

- про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта;

- про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації.

Після підписання Міністром юстиції України наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта Управління заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Державний реєстр) (додаток 1 до Положення).

Нормативно-правовий акт заноситься до Державного реєстру за датою підписання наказу про його державну реєстрацію, відповідно до якого йому присвоюється реєстраційний номер, що складається з двох частин: число перед правобічною похилою рискою - це порядковий номер, що починається з 01 січня кожного року, після правобічної похилої риски - це число, що означає загальну кількість нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України з дня запровадження державної реєстрації нормативно-правових актів. Застосування у Державному реєстрі поряд з цифровою літерної нумерації не допускається.

У разі якщо одним розпорядчим документом затверджуються декілька нормативно-правових актів, нормативно-правовому акту, що затверджується першим, присвоюється реєстраційний номер розпорядчого документа, а іншим нормативно-правовим актам - наступні реєстраційні номери в такому порядку, як вони зазначені в розпорядчому документі (п.5.1 Порядку №34/5).

Після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру на оригіналі цього акта та копії (першій сторінці розпорядчого документа та затвердженого ним нормативно-правового акта) проставляється штамп з написом, зразок якого наведений у додатку 2 до Положення (п.5.2 Порядку №34/5).

Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування (п.5.4 Порядку №34/5).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12 квітня 2018 року №6924/0/2-18/58 відповідач направив до Міністерства юстиції України наказ «Про затвердження типових форм договорів про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» з проханням провести державну реєстрацію зазначеного наказу та включити його до Єдиного державного реєстру нормативних актів.

Спірний наказ від 12 квітня 2018 року №506 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №549/32001.

При цьому, п.2 розділу І погодженої Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку було викладено у наступній редакції: «Підприємство зобов`язується здійснити забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку на підставі оригіналу направлення та згідно з технічним описом конструкції та комплектації виробу, а Орган соціального захисту населення зобов`язується оплатити Підприємству фактичну вартість забезпечення особи з інвалідністю/ дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку в межах граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики, а у разі її перевищення - за рішенням Мінсоцполітики на підставі рекомендацій робочої групи із деяких питань забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації».

Так, із зареєстрованого в Міністерстві юстиції України спірного наказу вбачається, що вимога щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектація виробу встановлена обов`язковою у будь-якому випадку, в той час, коли згідно проекту, наданого на погодження до ДРС зазначена вимога була обов`язковою лише у випадку перевищення граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що проект наказу, погоджений ДРС, було направлено до МЮУ. У процесі опрацювання Наказу з МЮУ до тексту були внесені редакційні правки, зазначені вище.

В свою чергу, третьою особою МЮУ у поданих поясненнях зазначено, що за результатами розгляду матеріалів, поданих до МЮУ для реєстрації прийнятого відповідачем спірного наказу, яким затверджено, зокрема, Типову форму договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, надано висновок про погодження реєстрації вказаного наказу та, відповідно зареєстровано його в МЮУ.

Згідно п.2.23, 2.24, 2.26 Порядку №34/5 унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб`єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законом.

Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб`єктом нормотворення повністю або в частині окремої структурної одиниці розпорядчого документа. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законом порядку.

Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено: заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення; нову редакцію розділів, підрозділів (глав), пунктів, підпунктів, абзаців, речень; доповнення розділами, підрозділами (главами), пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.

Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ, за винятком випадку, коли вид розпорядчого документа суб`єкта нормотворення змінився.

Листом від 22 травня 2018 року №45 позивач звернувся до ДРС з проханням здійснити експертизу спірного наказу на відповідність його Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У листі зазначено, що у Типовій формі договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку у другому пункті І розділу введена норма, що була відсутня в проекті наказу, який був наданий ДРС на погодження. Аналогічне звернення надійшло від Асоціації «Українські виробники технічних засобів реабілітації» від 22 травня 2018 року №1/05. Крім того, листом від 15 серпня 2018 року КМВ ВГО «Українська спілка інвалідів - УСІ» звернулася до ДРС з проханням звернутися до Міністерства юстиції з повідомленням про скасування наказу, на який надано відповідь від 13 вересня 2018 року №9120/1/20 про звернення до Міністерства юстиції України та відповідача з повідомленням про виявлення обставин, за яких наказ не міг бути прийнятий.

Листом від 31 травня 2018 року №5098/0/20 ДРС звернулася до відповідача з проханням внести зміни у спірний наказ в частині вилучення з Типової форми договору норми щодо технічного опису конструкції та комплектації виробу як такої, що не була погоджена із ДРС.

Листом від 06 серпня 2018 року відповідач повідомив ДРС, що в процесі погодження наказу з Міністерством юстиції України у текст були внесені редакційні правки з проханням відкликати або вважати таким, що не подавався лист від 31 травня 2018 року №5098/0/20 ДРС.

Листом від 13 вересня 2018 року №9120/0/20-18 ДРС звернулася до відповідача та МЮУ з повідомленням про виявлені обставини, за яких наказ №506 від 12 квітня 2018 року не міг бути прийнятий.

Листом від 04 жовтня 2018 року №9818/0/20-18 ДРС повідомила МЮУ про відсутність підстав щодо застосування процедур, пов`язаних зі скасуванням рішення про державну реєстрацію відповідного наказу, оскільки за результатами наради, яка відбулася 03 жовтня 2018 року в приміщенні Мінсоцполітики, враховуючи аргументи, висловлені учасниками наради, ДРС приходить до висновку що положення чинної редакції розділу І Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, затвердженої наказом, за своїм змістовним наповненням фактично відповідають положенням проекту наказу, який було погоджено рішенням ДРС від 17 квітня 2018 року №168, що обумовлює відсутність порушення вимог ст.25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції - також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.

Якщо в ході перевірки на підставі повідомлення уповноваженого органу органом юстиції буде виявлена будь-яка з обставин, визначених у частині першій цієї статті, орган юстиції відмовляє в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання цього повідомлення скасовує прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між поданим на погодження до ДРС проектом наказу «Про затвердження типових форм договорів про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» та зареєстрованим у МЮУ спірним наказом містяться відмінності: із зареєстрованого в Міністерстві юстиції України спірного наказу вбачається, що вимога щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектація виробу встановлена обов`язковою у будь-якому випадку, в той час, коли згідно проекту, наданого на погодження до ДРС зазначена вимога була обов`язковою лише у випадку перевищення граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики.

Так, відповідачем зазначено, що до проекту наказу, який вже був погоджений з ДРС, при опрацюванні з МЮУ внесено правки.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повернення Міністерством юстиції України на доопрацювання проекту наказу, здійснення процедури доопрацювання проекту наказу, зокрема, урахування всіх висловлених Міністерством юстиції України зауважень, усунення виявлених порушень, переузгодження наказу із заінтересованими органами (у тому числі із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (для регуляторних актів); не надано жодних доказів на підтвердження оприлюднення проекту регуляторного акта, в який внесено правки, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Крім того, відповідачем порушено строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, який становить не менше 1 місяця.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів розгляду відповідачем пропозиції, зокрема, позивача, щодо проекту регуляторного акта.

Згідно ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до ст.265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Так, на підтвердження наявності у позивача права на оскарження спірного наказу надано договори про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, укладені між ТОВ «Центр протезування «Едвардс», органом соціального захисту населення та кінцевими споживачами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні покладених на них обов`язків щодо прийняття спірного наказу допустив ряд процедурних порушень законодавства, з урахуванням чого наказ Міністерства соціальної політики України №506 від 12 квітня 2018 року «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» є протиправним та нечинним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність прийняття спірного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едвардс» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4а, кв. 13, код ЄДРПОУ 31663234) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) №506 від 12 квітня 2018 року «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №549/32001.

3. Зобов`язати Міністерство соціальної політики України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 10.06.2019.