ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1134/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у зміні формулювання наказу від 21.10.2010 №420 о/с про звільнення зі служби та зобов`язання змінити формулювання наказу від 21.10.2010 №420 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у відставку ( із зняттям з військового обліку) за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 1992 по 2010 рік проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього та начальницького складу Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області та згідно з наказом від 21.10.2010 №440 о/с звільнений зі служби у запас на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114) з посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт. Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС у Волинській області у званні майор міліції.

В липні 2018 року позивач дізнався, що формулювання наказу УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с в частині звільнення позивача з органів МВС на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) не відповідало обставинам справи.

У зв`язку з цим, позивач 06.12.2018 та 21.01.2019 звертався до відповідача із заявами у яких просив змінити формулювання вищевказаного наказу, так як відсутні правові підстави для звільнення його в запас Збройних Сил України на підставі пункту 64 «б» Положення, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі першого розряду.

Листом від 04.02.2019 відповідач повідомив, що оскільки, відповідно до свідоцтва про хворобу, виданого військово-лікарською комісією УМВС України у Волинській області від 22.10.2010 №548, позивач визнаний «непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час», тому останній був звільнений за пунктом 64 «б» (через хворобу) у запас Збройних Сил України.

Листом від 05.03.2019 МВС України повідомило позивача, що відповідно до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу» на час звільнення позивача зі служби граничний вік в запасі другого розряду, який є граничним віком в запасі взагалі, для осіб молодшого та офіцерського складу становив 50 років. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу» зняттю з військового обліку підлягають громадяни, які досягли граничного віку перебування в запасі. Оскільки, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, наказ УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №420 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України виданий з дотримання вимог законодавства, що діяло на день звільнення.

Позивач відмову відповідача щодо внесення змін до наказу про звільнення вважає протиправною.

Зазначає, що УМВС України не може самостійно відносити позивача до запасу другого розряду, оскільки, відповідно до військового квитка серії ВЧ № НОМЕР_1 від 03.10.1991 позивача віднесено до запасу першого розряду. Згідно з частиною другою статті 28 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу» граничний вік перебування в запасі для молодшого офіцерського складу першого розряду до 45 років.

За таких обставин, наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 65 «а» Положення №114 у відставку за умови досягнення ним граничного віку перебування у запасі у військовому званні «лейтенант» (45 років) відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, так як позивач звільнений у 47 років.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зміні формулювання наказу від 21.10.2010 №420 о/с протиправними та просить зобов`язати відповідача змінити формулювання наказу від 21.10.2010 №420 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.1).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у задоволенні клопотання представника Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовлено.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.04.2019 №210/26/01-2018 та запереченнях 10.06.2019 №263/26/01-2019 (а.с.35-36,47-48) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та зазначила, що відповідно до пункту 5 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п`яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ до досягнення ним граничного 45-річного віку, а саме з 1992 по 2008 рік.

14.09.2008 позивачем до УМВС України у Волинській області було подано рапорт в якому він виявив бажання продовжити службу в ОВС України до досягнення ним 50-річного віку. А тому, у відповідності до пункту 8 Положення №114 та згідно з рішенням атестаційної комісії УМВС від 10.12.2008, УМВС України у Волинській області видано наказ від 18.12.2008 №217 о/с «По особовому складу» про продовження строку служби в органах внутрішніх справ до 10.12.2009.

09.12.2009 ОСОБА_1 було подано рапорт до УМВС України у Волинській області про продовження служби в ОВС ще на один рік, на підставі якого, згідно з рішенням атестаційної комісії УМВС від 10.02.2010, УМВС України у Волинській області було видано наказ від 17.02.2010 №44 о/с «По особовому складу» про продовження строку служби в органах внутрішніх справ до 12.02.2011.

Представник відповідача зазначає, що позивач невірно трактує норми Закону України Про військовий обов`язок та військову службу» в частині зарахування військовозобов`язаних до категорій запасу та розрядів запасу

Статтею 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов`язані-жінки.

Так як ОСОБА_1 під час навчання у Київському автомобільно-дорожньому інституті набув відповідну військово-облікову спеціальність командного складу і отримав військове звання «лейтенант», його було зараховано до запасу першої категорії, де і перебував в запасі до досягнення граничного віку.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 10.02.2010) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Для молодшого офіцерського складу перший розряд - до 45 років; другий розряд - до 50 років.

На час звільнення позивача, граничний вік в запасі другого розряду, який є граничним віком перебування в запасі взагалі, для осіб молодшого офіцерського складу становив - 50 років. Пунктом 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що зняттю з військового запасу підлягають громадяни, які досягли граничного віку перебування у в запасі.

Пунктом 62 «а» Положення №114 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

В свою чергу, пунктом 65 «а» Положення №114 передбачено звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком при досягненні ними граничного віку, встановленого Законом "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі, які мають відповідні військові звання.

Разом з тим, відповідно до пункту 64 «б» Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

22.10.2010 військово-лікарська комісія УМВС України у Волинській області зробила висновок, що ОСОБА_1 не придатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час (свідоцтво про хворобу від 22.10.2010 №548).

Оскільки, на момент звільнення позивач не досяг граничного віку перебування у запасі (позивача було звільнено у віці 47 років) він підлягав звільненню з органів внутрішніх справ у запас на підставі пункту 64 «б» Положення №114 з постановкою на військовий облік.

Таким чином, наказ УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України на підставі пункту 64 «б» Положення №114 (через хворобу) виданий з дотриманням вимог законодавства, яке діяло на день його звільнення з органів МВС України.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача вважає необгрунтованими, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1992 по 2008 рік проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього та начальницького складу до досягнення ним 45-річного віку.

14.09.2008 позивачем до УМВС України у Волинській області було подано рапорт в якому він виявив бажання продовжити службу в ОВС України до досягнення ним 50-річного віку (а.с.49).

18.12.2008 наказом начальника УМВС України у Волинській області №217 о/с «По особовому складу», у відповідності до пункту 8 Положення №114 та згідно з рішенням атестаційної комісії УМВС від 10.12.2008 капітану міліції ОСОБА_1 , старшому державтоінспектору автомобільно-технічної інспекції відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт. Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС у Волинській області продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 10.12.2009 (а.с.50).

09.12.2008 позивачем до УМВС України у Волинській області було подано рапорт в якому він просив продовжити термін служби в ОВС України на один рік (а.с.51).

17.02.2010 наказом начальника УМВС України у Волинській області №44 о/с «По особовому складу», у відповідності до пункту 8 Положення №114 та на підставі рішення атестаційної комісії УМВС від 10.02.2010 майору міліції ОСОБА_1 , начальнику відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт. Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС у Волинській області продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 12.02.2011 (а.с.52).

Як вбачається з свідоцтва про хворобу №548, 22.10.2010 військово-лікарською комісією УМВС України у Волинській області за розпорядженням УКЗ УМВС України у Волинській області проведено медичний огляд позивача, за результатами якого військово-лікарська комісія постановила, що ОСОБА_1 «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (а.с.53).

Наказом начальника УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1 , начальника відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт. Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС у Волинській області звільнено з органів МВС України у запас Збройних Сил на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) Положення №114 з 23.10.2010. Підстава звільнення: рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2010. Вислуга на день звільнення в пільговому обчисленні складає 23 роки 04 місяці 14 днів (а.с.9).

06.12.2018 та 21.01.2019 позивач двічі звертався до Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області із проханням змінити формулювання наказу УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с, в частині звільнення зі служби, зокрема, вказати, що позивач звільнений у відставку за пунктом 65 «б» Положення №114 (через хворобу) та направити відповідний наказ до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для проведення перерахунку пенсії (а.с.10-13).

З аналогічною заявою 21.02.2019 позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України (а.с.16-17).

Листом від 04.02.2019 №3/7-10/М Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області повідомила позивача, що відповідно до пункту 7 Положення №114 особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до - 45 років.

Пунктом 62 «б» Положення №114 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до пункту 64 «б`Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 65 «б» Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Оскільки, відповідно до свідоцтва про хворобу №548 від 22.10.2010, виданого військово-лікарською комісією УМВС України у Волинській області, ОСОБА_1 визнаний «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», тому він був звільнений за пунктом 64 «б» Положення №114 (через хворобу) у Запас Збройних Сил (а.с.14-15).

Листом від 05.03.2019 №22/1/1-М-548 МВС України повідомило позивача, що на час його звільнення граничний вік в запасі другого розряду, який є граничним віком в запасі взагалі, для осіб молодшого офіцерського складу становив 50 років. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняттю з військового запасу підлягають громадяни, які досягли граничного віку перебування у в запасі. Таким чином, наказ УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України на підставі пункту 64 «б» Положення №114 (через хворобу) виданий з дотриманням вимог законодавства, яке діяло на день його звільнення з органів МВС України (а.с.19-20).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови внести зміни у формулювання наказу про звільнення, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов`язки на момент звільнення позивача зі служби та виникнення спірних правовідносин регулюються Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі Закон №565-ХІІ), Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114).

Пунктом 5 Положення №114 встановлено, що особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п`яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.

Частиною 1 пункту 7 Положення №114 передбачено, що особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до - 45 років.

Відповідно до пункту 8 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 в період з 1992 по 2008 рік проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього та начальницького складу до досягнення ним 45-річного віку.

Разом з тим, 14.09.2008 та 09.12.2008 позивачем до УМВС України у Волинській області було подано рапорти в яких він виявив бажання продовжити службу в ОВС України до досягнення ним 50-річного віку, у зв`язку з чим наказами начальника УМВС України у Волинській області від 18.12.2008 №217 о/с «По особовому складу» та від 17.02.2010№44 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 10.12.2009 та надалі до 12.02.2011 (а.с.49-52).

Частиною 1 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) було визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно із пунктом 62 Положення №114 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до статті 27 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов`язані-жінки.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 3, 4 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд:

молодший офіцерський склад - до 45 років;

старший офіцерський склад:

майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років;

полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років;

вищий офіцерський склад - до 60 років;

2) другий розряд:

молодший офіцерський склад - до 50 років;

старший офіцерський склад:

майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років;

полковник (капітан 1 рангу) - до 60 років;

вищий офіцерський склад - до 65 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 серії ВЧ № НОМЕР_1 позивача було віднесено до запасу першого розряду.

Однак, досягнувши 45-річного віку, позивач, будучи віднесеним до запасу першого розряду, не звільнився з органів МВС України, натомість подав рапорти про продовження строку служби в органах внутрішніх справ до досягнення 50 річного віку, на підставі яких наказами начальника УМВС України у Волинській області позивачу продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 10.12.2009 та надалі до 12.02.2011.

Таким чином, позивач не реалізував своє право на звільнення у відставку з органів МВС України при до досягненні 45-річного віку та виявив бажання продовжити службу до досягнення 50 річного віку, у зв`язку з чим, позивача було віднесено до запасу другого розряду, до якого відноситься молодший офіцерський склад - до 50 років та який є для позивача граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

22.10.2010 військово-лікарською комісією УМВС України у Волинській області за розпорядженням УКЗ УМВС України у Волинській області проведено медичний огляд позивача, за результатами якого військово-лікарська комісія постановила, що ОСОБА_1 «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (свідоцтва про хворобу №548) (а.с.53).

Відповідно до підпункту «б» пункту 64 Положення №114 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 65 Положення №114 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):

а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Слід зазначити, що позивача звільнено з органів МВС України у віці 47 років. Тому ОСОБА_1 , на день звільнення з органів МВС, не досяг граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві, передбаченого частиною 3 статті 28 Закону №2232-XII, який для молодшого офіцерського складу (другий розряд) становить 50 років, у зв`язку з чим позивач не міг бути звільнений на підставі пункту 65 «а» Положення № 114.

Враховуючи висновок військово-лікарської комісії УМВС України у Волинській області від 22.10.2010 щодо ОСОБА_1 , який є «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та рапорт позивача від 20.10.2010, наказом начальника УМВС України у Волинській області від 21.10.2010 №440 о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1 , начальника відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт. Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС у Волинській області правомірно та правильно звільнено з органів МВС України у запас Збройних Сил на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 23.10.2010.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх дій, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук