СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа № 922/266/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.

та за участю:

від Селянського фермерського господарства "Стимул" - адвокат Петров О.Ю. (посвідчення адвоката № 5119 від 29.08.2018; ордер серія ДН № 050603 від 27.02.2019);

від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - Варламов Д.В. (представник за довіреністю № 32-20-0.14,2-21/62-19 від 03.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. №1214 Х/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Кухар Н.М. о 14 годині 57 хвилин 18.03.2019 (повний текст складено 22.03.2019) у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/266/19

за позовом Селянського фермерського господарства "Стимул" (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Покровська, 110/2, код ЄДРПОУ 21227587)

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8 - 9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822)

про визнання права користування,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Стимул", м. Богодухів Харківської області, 29.01.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків, про визнання за позивачем права на постійне користування земельними ділянками площею 27,19 га та 22,8 га в натурі, які розташовані за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області та посвідчені державними актами на право постійного користування землею серій НОМЕР_1 від 08.11.2001 та НОМЕР_2 від 03.09.2001.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було безпідставно відмовлено СФГ "Стимул" у праві користування вищевказаними земельними ділянками, оскільки право користування ними перейшло від громадянина України ОСОБА_1 до створеного ним С(Ф)Г "Стимул".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право Селянського (фермерського) господарства "Стимул" (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Покровська, 110/2; код ЄДРПОУ: 21227587) на постійне користування земельними ділянками площею 27,19 га та 22,8 га в натурі, які розташовані за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області та посвідчені державними актами на право постійного користування землею серій НОМЕР_1 від 08.11.2001 та НОМЕР_3 003349 від 03.09.2001.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх; код ЄДРПОУ: 39792822) на користь Селянського (фермерського) господарство "Стимул" (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Покровська, 110/2; код ЄДРПОУ: 21227587) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області не погодився з ухваленим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою.

В скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та на те, що висновки, покладені в основу оскаржуваного рішення не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, які, на думку апелянта, неналежно досліджені судом першої інстанції.

Так, відповідач вважає, що в даному випадку у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване права і охоронюваний законом інтерес, який підлягає захисту в межах цього спору. (апелянт вказує на те, що позивачем не надані докази звернення позивача до ГУ Держгеокадастру з приводу надання згоди на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. ГУ Держгеокадастру не відмовляло позивачу у праві користування спірними земельними ділянками. Крім того, відповідач (апелянт) вказує на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів право постійного користування зареєстровано та надано саме громадянину-фізичній особі ОСОБА_1 . Отже, апелянт звертає увагу на те, що СФГ "Стимул" не надав жодного належного доказу на підтвердження наявності у нього права користування спірними земельними ділянками. Крім того, за висновком апелянта, чинне на момент вирішення спору законодавство повністю виключає можливість перебування, а, відповідно, і набуття фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою.

Апелянт просить суд : задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/266/19 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І. (витяг з протоколу 19.04.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.06.2019.

Від позивача надійшов відзив (вх. 5354 від 31.05.2019) на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та наводить заперечення та обґрунтування своєї позиції у справі.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на задоволенні вимог скарги. Вважає, що у позивача відсутнє порушене право, Держгеокадастр не вчиняв дії, які перешкоджають позивачу користуватись земельними ділянками, та не вчиняв дій, які позбавляють позивача права користування.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача вважає, що право користування земельною ділянкою перейшло до позивача від фізичної особи засновника в момент передачі останнім земельної ділянки по акту приймання-передачі ще в листопаді 2001 року; наявність порушеного права обґрунтовує тим, що на його думку Держгеокадастр, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення технічної документації, порушує право користування земельною ділянкою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду вимогам Закону в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін Рішенням Івано-Шипчинської сільської Ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 15.08.2001 № 22 та рішенням Богодухівської міської Ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 30.08.2001 № 366 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину Гуріну ОСОБА_2 були надані згідно державних актів на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 № 003255 від 08.11.2001 та серії НОМЕР_3 № 003349 від 03.09.2001 земельні ділянки площею 27,19 га та 22,8 га відповідно (копії актів в матеріалах справи а.с. 20,20).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельних ділянок від 14.11.2001 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав до статутного капіталу СФГ "Стимул" земельні ділянки по Державним актам на право постійного користування землею від 03.09. та від 08.11.2001 року.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін СФГ "Стимул" користується зазначеними земельними ділянками до теперішнього часу.

04.05.2018 голова селянського (фермерського) господарства "Стимул" ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою, за змістом якої просив надати згоду на розробку технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок загальною площею 49,99 га, розташованих за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області та посвідчених державними актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 08.11.2001 та серії НОМЕР_3 № 003349 від 03.09.2001 (а.с. 60).

Згідно відповіді про розгляд заяви від 31.05.2018 за № Юр-5916/0-4611/0/95-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було відмовлено фермерському господарству у задоволенні вищезазначеної заяви, оскільки на сьогоднішній день існують невідповідності щодо користувача земельної ділянки, а саме, громадянином Гуріним П.М., зазначеним у державних актах на право користування землею та фактичним користувачем земельної ділянки - юридичною особою С(Ф)Г "Стимул". Крім того, ГУ "Держгеокадастру" у вказаній відповіді зазначило, що документи, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на право постійного користування землею), видані відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсними та залишаються чинними.

Наведені вище дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області свідчать, на думку позивача, про відмову у праві користування СФГ "Стимул" зазначеними земельними ділянками, та відмові у визнанні такого права.

З доводами позивача погодився господарський суд першої інстанції та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах №№ 6-20100св09, 6-20859св07, 6-13576св07, 6-14879св07 та 6-20275св07. Також рішення суду першої інстанції містить посилання на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Однак, апеляційний господарський суд вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та не погоджується з викладеними у рішенні мотивами щодо їх задоволення з огляду на наступне.

Дослідивши відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційний господарський суд встановив, що Верховним Судом України не ухвалювались постанови у справах : №№ 6-20100св09, 6-20859св07, 6-13576св07, 6-14879св07 та 6-20275св07.

Натомість, у справах: № 6-20100св09; 6-20859св07, 6-14879св07 та 6-20275св07 Верховним Судом України постановлені ухвали від 30.10.2009; 24.10.2007; 30.01.2008 року, відповідно до яких закрито провадження у справах та зазначено про те, що дані справи підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Отже, в даних справах Верховний Суд України не розглядав позовні вимоги спору по суті, а лише виклав висновок про підвідомчість даної категорії спорів господарським судам.

В реєстрі відсутня справа № 6-13576св07.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом і не заперечується сторонами, рішенням Івано-Шипчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та рішенням Богодухівської міської ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 15.08.2001 та 30.08.2001 надано в постійне користування ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення селянського фермерського господарства.

Станом на дату надання зазначених земельних ділянок (серпень 2001 року) в постійне користування діяв Земельний Кодекс України в редакції, введеній в дію 15.03.1991, зі змінами станом на серпень 2001 року.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного Кодексу України (у зазначеній вище редакції) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування на підставі відповідних рішень від серпня 2001) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною 5 цієї норми на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції від березня 1999, з урахуванням змін та доповнень, яка діяла на час надання ОСОБА_3 М. права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Державні акти на право постійного користування видані у вересні та у листопаді 2001 року.

За змістом частин 1 і 3 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Як вбачається з наданої позивачем редакції статуту від 2001 року, господарство зареєстровано Богодухівською районною державною адміністрацією 15.11.2001 року. Тоді як, в Державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься дата реєстрації 05.03.2002 року. Тобто відомості щодо дати реєстрації є суперечливими.

Однак, незважаючи на суперечливість щодо дати державної реєстрації, СФГ "Стимул" є створеним та зареєстрованим після отримання ОСОБА_1 (засновником господарства) земельних ділянок для постійного користування.

З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду - 28.09.2017) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа передбаченого Законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін СФГ "Стимул" користується зазначеними земельними ділянками до теперішнього часу. Гурін П.М. на момент прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у даній справі є засновником, учасником та головою селянського фермерського господарства "Стимул". Державні акти на право постійного користування серії ІІІ-ХР № 003255 від 08.11.2001 та серії НОМЕР_3 003349 від 03.09.2001 не визнавались не дійсними, право постійного користування земельними ділянками не скасовано в установленому Законом порядку. Отже, вони є дійсними.

Враховуючи наведене, відповідно до наявних у справі належних та допустимих доказів право постійного користування оформлено відповідно до вимог Закону за Гуріним П.М ОСОБА_4 , який є засновником, учасником та членом створеного ним селянського фермерського господарства.

Матеріали справи не містять доказів чинення відповідачем перешкод у веденні ОСОБА_5 . ОСОБА_6 . в складі СФГ "Стимул" фермерського господарства. Отже, земельні ділянки, які наявні у Гуріна ОСОБА_7 . ОСОБА_8 у постійному користуванні, використовуються останнім про що подається відповідна звітність.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що СФГ "Стимул" не надано доказів наявності реєстрації права постійного користування саме за СФГ "Стимул".

Посилання суду першої інстанції та представника позивача, в обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог, на рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005, апеляційний господарський суд вважає безпідставним, оскільки в зазначеному рішенні Конституційного Суду зазначається про те, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). Отже, громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 р.), одержані ними до 01.01.2002 у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Однак, як встановлено та зазначене вище, відповідач не заперечує чинність та дійсність державних актів на право постійного користування серії ІІІ-ХР № 003255 від 08.11.2001 та серії НОМЕР_3 003349 від 03.09.2001, про що буквально зазначено в листах відповідача від 02.2018 та від 05.2018, що повністю узгоджується та відповідає змісту рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Позивачем не доведено на не наведено обставин, що управління Держгеокадастру (відповідач) чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою щодо її здобренні, оранні, посіву, збирання врожаю, виробленні сільськогосподарської продукції тобто дій, які пов`язанні саме з веденням фермерського господарства.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушеного права, про захист якого заявлено позов.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Ураховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виключення можливості приналежності СФГ "Стимул" на титулі постійного користування земельних ділянок, переданих у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 2001 році на підставі відповідних рішень згідно з державними актами на землю.

Крім того, за змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Проте, як встановлено та зазначено вище за СФГ "Стимул" права власності чи користування спірними земельними ділянками зареєстровано не було. Посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 по акту приймання-передачі до Статутного капіталу СФГ "Стимул" не свідчать та не доводять наявності державної реєстрації права такого постійного користування за СФГ "Стимул" після підписання акту передачі. Сам по собі акт приймання передачі не свідчить про реєстрацію права постійного користування за особою, якій таке право передано по акту.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення СФГ "Стимул" до суду із вимогою про визнання за СФГ "Стимул" права постійного користування спірними земельними ділянками для ведення фермерського господарства, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено. Позивачем не надано належних та допустимих доказів оформлення у встановленому Законом порядку оформлення права постійного користування за господарством земельних ділянок та не наведено жодної діючої норми чинного законодавства, яка б передбачала таку можливість станом на момент звернення до суду першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що СФГ "Стимул", як юридична особа, не позбавлене права на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства у спосіб та у порядку, передбаченому чинним Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Зазначені вище обставини та положення закону не були враховані місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, її вимоги законні та обґрунтовані, отже, наявні правові підстави для її задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги на підставі приписів статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений апелянтом (відповідачем) за звернення з апеляційною скаргою покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 статті 275 п. 2,3,4 частини 1 статті 280, 282-284 ГПК України Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/266/19 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Стимул" (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Покровська, 110/2, код ЄДРПОУ 21227587) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) 5763,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2019

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза