ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2019 року

м. Київ

справа №135/617/17

адміністративне провадження №К/9901/18524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 135/617/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області (далі Управління соцзахисту) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г.,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним дії Управління соцзахисту щодо відмови йому у виплаті грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення;

- зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та подати звіт щодо виконання рішення суду.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував ти, що він є учасником бойових дій, інвалідом ІІ-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів - інвалідів війни. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції, причина інвалідності захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Він звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей», однак своїм листом відповідач відмовив у виплаті, а своє рішення мотивував тим, що причиною інвалідності є захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, тому для виплати грошової компенсації немає підстав.

Ладижинський міський суд Вінницької області постановою від 09 серпня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що позивач здобув право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення інвалідам І, ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов, як такий, що перебуває на квартирному обліку і потребує поліпшення житлових умов з 10 квітня 2017 року, оскільки він є інвалідом ІІ групи, інвалідність у нього настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції; він взятий на квартирний облік як інвалід війни.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) не передбачено можливості отримання грошової компенсації особам, які отримали захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року залишити в силі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема, тим, що він належить до військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Цей статус підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03 січня 2017 року та витягом з протоколу від 21 грудня 2016 року № 397 засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. За таких обставин, відповідач у цьому спорі діяв неправомірно.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, інвалідом ІІ-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів - інвалідів війни. Він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, причина інвалідності - захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

25 квітня 2017 року він звернувся до Управління соцзахисту із заявою про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в порядку, передбаченому постановою № 719, однак своїм листом від 03 травня 2017 року № 4-К08-1-714 відповідач відмовив у виплаті, а своє рішення мотивував тим, що причиною інвалідності є захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, тому для виплати грошової компенсації немає підстав.

Із посвідчення серії НОМЕР_2 від 03 січня 2017 року видно, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Із витягу з протоколу засідання Військоволікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21 грудня 2016 року № 397 вбачається, що захворювання колишнього військовослужбовця, солдата у відставці ОСОБА_1 , пов`язане із захистом Батьківщини.

Із довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 06 січня 2017 року № 27, виданої Військовою частиною польової пошти НОМЕР_3 , вбачається, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 31 серпня 2015 року по 09 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Із довідки до акту огляду медикосоціальною експертною комісією серії 12ААА № 576122, виданої Вінницькою обласною МСЕК №2, видно, що у ОСОБА_1 ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

Із довідки №2-29-1393 від 18 квітня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Ладижинської міської ради видно, що ОСОБА_1 згідно рішення виконкому № 98 від 10 квітня 2017 року, перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі в списку позачергового отримання житла, як інвалід війни під №122.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом № 3551-XII Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі Порядок та умови надання субвенції); та Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі Порядок виплати грошової компенсації), затверджені постановою № 719.

За приписами статті 1 Закону № 3551-ХІІ Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно із статтею 2 Закону 3551-XII нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону 3551-XII передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надається позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, статті 48-1 Житлового кодексу Української РСР Кабінет Міністрів України постановою № 719 затвердив Порядок та умови надання субвенції та Порядок виплати грошової компенсації.

Зокрема, Порядок та умови надання субвенцій визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I-II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція), і перебувають на обліку за місцем проживання як такі, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР (пункт 1 цього Порядку).

Згідно з пунктом 4 Порядку та умов надання субвенції субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку або на інвестування в об`єкти житлового будівництва відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» шляхом призначення і виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям загиблих осіб, визначених абзацами п`ятим восьмим пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I-II групи, визначених пунктами 11 14 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі - сім`ї загиблих та особи з інвалідністю).

Так, відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами, зокрема ІІ-ї групи внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення мають право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку або на інвестування в об`єкти житлового будівництва відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» шляхом призначення і виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, стало те, що в документах ОСОБА_1 причиною інвалідності зазначено захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Словника синонімів української мови до синонімів слова «Батьківщина» (рідна країна) належать, зокрема, слово «Вітчизна».

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни включає в себе захист незалежності та територіальної цілісності України.

З урахуванням наведеного, оскільки поняття «захист Батьківщини» є синонімом «захисту Вітчизни», поняття його включає в себе захист незалежності та територіальної цілісності України, то позивач, як інвалід ІІ групи, інвалідність у нього настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції; взятий на квартирний облік як інвалід війни, здобув право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення інвалідам І, ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак його рішення підлягає скасуванню, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції, якою визнано обґрунтованими позовні вимоги.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасувати, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року у справі № 135/617/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду