ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №296/10500/16-а

адміністративне провадження №К/9901/30772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №296/10500/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Сингаївського О.П., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Житомирі про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на посаді викладача з 18.01.2007 по даний час у коледжі Комунального вищого навчального закладу Житомирський інститут медсестринства та зобов`язати відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є викладачем мікробіології у коледжі КВНЗ «Житомирський інститут медсестринства», який є відокремленим структурним підрозділом КВНЗ «Житомирський інститут медсестринства», оплата праці здійснюється за І-ІІ рівнем акредитації, код видатків 070601, а тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно чинного законодавства на посаді викладача з 18.01.2007 по даний час у коледжі Комунального вищого навчального закладу Житомирський інститут медсестринства.

Зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

29.09.2016 позивач звернулась до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Житомирі із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Листом від 08.11.2016 №371/Г-8 Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Житомирі повідомило про відмову у виплаті грошової допомоги з тих підстав, що КВНЗ "Житомирський інститут медсестринства" акредитований за ІІІ-ІV рівнем акредитації, а з 18.01.2007 ОСОБА_1 працює у коледжі цього ВНЗ, проте з наданих документів не вбачається можливим визначити рівень його акредитації, а тому період роботи в коледжі КВНЗ "Житомирський інститут медсестринства" не може бути зарахований до страхового стажу для визначення права на виплату грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що оскільки позивач працювала викладачем у вищому навчальному закладі, який забезпечував підготовку фахівців за спеціальностями, які акредитовані за І-ІІ акредитації, тому період її роботи на посаді викладача в коледжі Комунального вищого навчального закладу "Житомирський інститут медсестринства", який є структурним підрозділом Комунального вищого навчального закладу "Житомирський інститут медсестринства", підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих запереченнях позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно з вказаним Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років право отримання пенсіє за вислугу років мають, зокрема, викладачі, педагоги професійного навчання, які працюють у Вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ (чинного до 06.09.2014) вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад комунальної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади.

Акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими.

Згідно ст.16 цього Закону систему вищої освіти складають: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Пунктом 2 частини 1 вказаної статті Закону визначено, що до структури вищої освіти входять наступні освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

- вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

- вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

- вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

- вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Статтею 25 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ визначено, що відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет, академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, технікум (училище).

У п.5 вказаної статті зазначено, що коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Порядок ліцензування освітньої діяльності, акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів визначено ст.28 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ. Зокрема, освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, шляхом проведення ліцензійної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України "Про вищу освіту" за результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, шляхом проведення акредитаційної експертизи. Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

Як встановлено із досліджених судами доказів, зокрема, довідки КВНЗ «Житомирський інститут медсестринства» №443 від 22.09.2016, ОСОБА_1 з 26.08.1983 і по даний час працює в коледжі КВНЗ «Житомирський інститут медсестринства» на посаді викладача та виконує педагогічне навантаження з підготовки молодших спеціалістів (акредитовані за І рівнем) та бакалаврів (акредитовані за ІІ рівнем). Оплата її праці здійснюється по тарифікаційним спискам за І-ІІ рівнем акредитації.

Вказане також підтверджується дослідженою судами копією трудової книжки.

Згідно довідки КВНЗ «Житомирський інститут медсестринства»№25 від 23.09.2016 заклад фінансується за кодом та назвою Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів - 070601 «Вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації».

Судами також досліджено Статут Житомирського інституту медсестринства затверджений рішенням Житомирської обласної ради від 14.07.2006 № 24, Статут Комунального вищого навчального закладу Житомирський інститут медсестринства, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради №631 від 16.08.2012, Положення про коледж КВНЗ Житомирський інститут медсестринства, затверджений ректором Житомирського інституту медсестринства 05.01.2013, відповідно до якого коледж є вищим навчальним закладом І-ІІ рівня акредитації.

Зокрема, згідно п.1.6.1 Статутк Житомирського інституту медсестринства, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 14.07.2006 року № 24, за наслідками ліцензування Інститут має право здійснювати підготовку фахівців на рівні освітньо-кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра за напрямом 1101 Медицина та спеціальностями: 7.110100 - Сестринська справа; 6.110100 - Сестринська справа; 5.110101 - Лікувальна справа; 5.110102 - Сестринська справа; 5.110106 - Стоматологія; 5.110107 - Акушерська справа; 5.110109 - Стоматологія ортопедична.

Згідно ліцензії Міністерства освіти і науки України, Комунальний вищий навчальний заклад Житомирський інститут медсестринства надає освітні послуги, пов`язані з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра. З додатку до ліцензії вбачається, що Коледж Комунального вищого навчального закладу Житомирський інститут медсестринства здійснює підготовку молодших спеціалістів за напрямком 1201Медицина за спеціальностями 5.12010101 - Лікувальна справа; 5.12010102 - Сестринська справа; 5.12010104 - Стоматологія; 5.12010105 - Акушерська справа; 5.12010106 - Стоматологія ортопедична., та підготовку бакалаврів за напрямком 1201 Медицина за спеціальностями 6.120101 - Сестринська справа, 6. 120102 - Лабораторна діагностика.

У додатку до ліценції міститься перелік всіх рішень державної акредитаційної комісії, на підставі яких, починаючи з 1994 року, даному вищому навчальному закладу присвоювались та надавались сертифікати про акредитацію.

Отже, за встановлених судами обставин, ОСОБА_1 має більше 30 років педагогічного стажу з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста та бакалавра (I - II рівнями акредитації).

За наведених вище обставин, суди дійшли вірного висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, оскільки наданими документами підтверджено її роботу на посаді викладача з підготовки фахівців за спеціальностями, які акредитовані за I - II рівнями акредитації.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі №296/10500/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду