СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2019 р. Справа № 917/1887/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№1094 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у справі №917/1887/17 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повне рішення складено 06.03.2019)

за позовом ОСОБА_2 , с. Горби, Глобинський район, Полтавська область,

до Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", с.Горби, Глобинський район, Полтавська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_5, с.Горби, Глобинський район, Полтавська область,

2) ОСОБА_3 , м.Глобине, Полтавська область,

3) ОСОБА_4 , м.Глобине, Полтавська область,

про визнання недійсними рішення загальних зборів від 10 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства агрофірма "Славутич" про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників приватного підприємства агрофірма "Славутич" від 10 жовтня 2017 року, проведеного спадкоємцями та оформленого протоколом.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними обидва рішення загальних зборів засновників приватного підприємства агрофірма "Славутич" від 10 жовтня 2017 року, проведених спадкоємцями та оформлених протоколами. Рішення суду мотивовано тим, що позивач, як співвласник приватного підприємства, взагалі не був присутній на вищезазначених зборах, а всі інші присутні не мали будь-яких правових підстав для голосування, так як не були включені до складу засновників ПП Агрофірма "Славутич", оскільки рішення про їх включення до складу засновників підприємства не приймалося і відповідні зміни до відомостей про юридичну особу не вносилися.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що суд взагалі не встановив до якого виду підприємств належить агрофірма "Славутич" та спосіб утворення (заснування) та формування її статутного капіталу, адже наданим позивачем статутом підприємства це питання не врегульовано, а з даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається на підставі яких установчих документів підприємства було визначено розміри засновників до статутного фонду. Установчий договір про створення та діяльність агрофірми "Славутич", зареєстрований рішенням Глобинської районної державної адміністрації № 263 від 19.06.2001, посилання на який є у свідоцтві про спадщину за законом, як підставу наявності спадщини, в матеріалах справи відсутній, і судами попередніх інстанцій не досліджувався, хоча він має істотне значення для правильного вирішення спору, адже згідно ч.5 ст. 63 ГК України такий договір є по суті спільним рішенням засновників про створення корпоративного підприємства, тому що зі статуту агрофірми "Славутич" неможливо визначити відносини з формування статутного фонду підприємства. Визначальним же критерієм того чи можна відносити певну юридичну особу до господарського товариства з поширенням відповідних приписів законодавства є наявність у юридичної особи статутного капіталу (фонду), поділеного на частки між учасниками. Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено, а не відносин з формування статутного фонду. Тому, лише у випадках якщо в установчих документах приватного підприємства є вказівка на наявність у нього статутного капіталу, можливе спадкування корпоративних прав на приватне підприємство. В цій справі судове рішення прийнято про права спадкоємців засновника приватного підприємства без залучення їх до участі у справі, а обставини відносин з формування статутного фонду підприємства встановлені без дослідження установчих документів підприємства (установчого договору про створення та діяльність агрофірми "Славутич").

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

При новому розгляді рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що викладені в мотивувальній частині рішення висновки не відповідають обставинам справи та зроблені судом першої інстанції без повного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у справі №917/1887/17, виклавши її в новій редакції, з урахуванням наведених в апеляційній скарзі висновків, а резолютивну частину рішення залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково застосував аналогію закону про господарські товариства, прирівнявши законодавство про господарські товариства до приватного підприємства. При цьому, не звернуто уваги на Установчий договір, яким врегульовано питання переходу часток та набуття прав учасника підприємства.

Як зазначає скаржник, внаслідок смерті фактично відбулася передача частини статутного капіталу в порядку спадкування від ОСОБА_7 до третіх осіб ОСОБА_3. та ОСОБА_5., що згідно з пунктом 8.3 Установчого договору включає в себе одночасне набуття прав та обов`язків учасника ПП «Агрофірма «Славутич» і не потребує додаткового прийняття будь-яких рішень. Таким чином, на думку апелянта, питання переходу частки у статутному капіталі та набуття прав учасника (засновника) приватного підприємства врегульовано Установчим договором про створення та діяльність Агрофірми «Славутич», що цілком відповідає положенням ст.57 ГК України та не потребує застосування аналогії закону.

Крім того, як зазначає ОСОБА_3 , з огляду на те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в порядку спадкування отримали у власність 60% статутного капіталу ПП «Агрофірма «Славутич» та відповідно до п.8.1.- 8.3. Установчого договору до них одночасно перейшли всі права та обов`язки учасника, та в сукупності володіли часткою в розмірі 60% статутного капіталу підприємства - останні мали повне право скликати збори учасників та приймати участь в них і вирішувати питання віднесені до виключної компетенції загальних зборів за наявності відповідного кворуму, натомість позивач - ОСОБА_2 такого кворуму не мав.

Також, на думку апелянта, суд помилково, без з`ясування усіх обставин справи, зробив висновок про те, що загальні збори, проведені спадкоємцями ОСОБА_8 10.10.2017, не є загальними зборами учасників ПП «Агрофірма «Славутич», оскільки спадкоємці автоматично в поряду п.8.1.- 8.3. Установчого договору набули права та обов`язки учасників підприємства разом із отриманням у власність в порядку спадкування часток в статутному капіталі ПП «Агрофірма «Славутич». Враховуючи викладене, оскаржувані позивачем рішення загальних зборів від 10.10.2017 прийняті спадкоємцями померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відповідності до вимог чинного законодавства, Установчого договору та Статуту приватного підприємства «Агрофірми «Славутич».

05.06.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5497), в якому відповідач просив визнати поважною причину пропуску ПП «Агрофірма Славутич» строку на подання даного відзиву на апеляційну скаргу у даній справі та поновити ПП «Агрофірма «Славутич» цей строк. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду у даній справі без змін.

Представник позивача та скаржника у судовому засіданні проти поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу заперечували.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача щодо поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 встановлено учасникам справи строк до 23.04.2019 для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Як свідчать матеріали справи (а.с.86 т.3) та зазначається самим відповідачем, про зміст даної апеляційної скарги ПП «Агрофірма «Славутич» дізналося 13.05.2019 після ознайомлення з матеріалами даної справи, проте відзив на апеляційну скаргу подано лише 03.06.2019, що підтверджується поштовим конвертом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання відповідача щодо поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу слід відмовити.

06.06.2019 до суду від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№5549), в якому скаржник просив відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, посилаючись на те, що в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №917/1338/18, відповідно до якої вирішується питання наявності або відсутності корпоративних прав у ОСОБА_3. щодо ПП «Агрофірма «Славутич», та відповідно, наявності або відсутності корпоративного характеру спору між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Славутич». З огляду на підстави апеляційної скарги ОСОБА_3 вважає, що рішення, яке буде прийнято Великою Палатою , матиме вирішальне значення для правильного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечували.

Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у справі №917/1887/17, справу призначено до розгляду.

За таких обставин, враховуючи законодавчо обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду та те, що строк розгляду даної апеляційної скарги спливає 07.06.2019, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Апелянт та її представник у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до статуту агрофірми "Славутич", зареєстрованого в Глобинській районній державній адміністрації, реєстраційний №82 від 24.02.1998, підприємство створено рішенням засновників ОСОБА_7 ., ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с.15-24 т.1).

10.06.2001 до п. 1.2. Статуту були внесені зміни, за якими підприємство створено рішенням засновників: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (зміни зареєстровані районною державною адміністрацією Глобинського району Полтавської області №263 від 10.06.2001) (а с. 26 т.1).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.10.2017, засновниками Агрофірми "Славутич" є ОСОБА_7 (розмір внеску до статутного фонду 20400,00 грн) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 13600,00 грн).

ІНФОРМАЦІЯ_2 співзасновник ОСОБА_7 помер.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 відповідно до спадкової справи № 104 за 2016 рік є його дружина та доньки ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом НМТ 191056 від 06.10.2017 спадщина, на яку в указаних частинах видано це свідоцтво, складається з: статутного капіталу Агрофірми «Славутич» розмір внеску до статутного фонду якого складає 20400,00 грн, що становить 60% статутного фонду Агрофірми «Славутич», (з правом участі в діяльності Агрофірми «Славутич»), що належав померлому ОСОБА_7 на підставі Установчого договору про створення та діяльність Агрофірми «Славутич». Дружині та донькам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить по 1/3 частки спадкового майна (а.с.153 т.2).

Позивач, як співзасновник підприємства, 10.10.2017 скликав чергові збори співвласників підприємства, куди запрошеними особами запросив також спадкоємців померлого співвласника.

Відповідно до порядку денного було проведено обговорення вказаних питань та прийнято такі рішення:

З першого питання (затвердження фінансових звітів АФ "Славутич" за 2016-2017 роки) прийнято рішення про затвердження фінансових звітів.

З другого питання (виключення колишнього засновника АФ "Славутич" ОСОБА_7. в зв`язку з його смертю) вирішено виключити зі складу засновників АФ "Славутич" громадянина ОСОБА_7. у зв`язку з його смертю.

З третього питання (вирішення питання про включення до складу засновників АФ "Славутич" спадкоємців померлого засновника ОСОБА_7 ) вирішено відмовити спадкоємцям померлого співзасновника ОСОБА_7 в прийнятті їх в засновники (учасники) агрофірми "Славутич".

З четвертого питання (вирішення питання про розподіл частки померлого засновника ОСОБА_7.) вирішено видати спадкоємцям померлого засновника ОСОБА_7 в разі надання підприємству свідоцтв про право на спадщину кошти в сумі 7 212 300 грн (сім мільйонів двісті дванадцять тисяч триста грн 00 коп) протягом трьох років, тобто до 10.10.2020.

З п`ятого питання (затвердження нової редакції Статуту АФ "Славутич") вирішено затвердити нову редакцію статуту та провести державну реєстрацію змін.

Протокол загальних зборів оформлено та підписано головою зборів ОСОБА_2. та секретарем зборів ОСОБА_18. (а.с.36-39 т.1).

В той же день, 10.10.2017 спадкоємці померлого ОСОБА_7 провели інші збори співвласників ПП Агрофірма "Славутич", на яких були вирішені такі питання:

1.Про обрання голови та секретаря загальних зборів ПП агрофірми "Славутич".

2.Про затвердження звіту виконавчого органу агрофірми "Славутич" за 2015-2016 роки.

3.Вирішення питання про розподіл частки померлого засновника ОСОБА_7 .

4.Вирішення питання про включення до складу засновників спадкоємців померлого ОСОБА_7 .

5.Затвердження статуту приватного підприємства агрофірма "Славутич" в новій редакції (а.с.110-111 т.1).

Прийняті на вказаних зборах спадкоємцями померлого рішення стали підставою для проведення державної реєстрації змін про юридичну особу, включення інших засновників до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-35 т.1).

Позивач, вважаючи, що збори, проведені спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є нелегітимними, а прийняті на них рішення - недійсними, звернувся до суду з даним позовом.

18.12.2018 до суду від ОСОБА_16 надійшла заява про заміну позивача у справі, яка мотивована тим, що станом на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції 30.12.2017 та 16.05.2018 ОСОБА_2 дійсно був засновником Приватного підприємства Агрофірма "Славутич". Однак, 19.05.2018 ОСОБА_2 продав належну йому частку у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" в розмірі 100% ОСОБА_16 Після цього рішенням загальних зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" від 19.05.2018, оформленого протоколом №3, ОСОБА_2 виключено зі складу засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич". Отже, на думку ОСОБА_16 , починаючи з 19.05.2018 оскаржуване у даній справі рішення загальних зборів не порушує прав та інтересів ОСОБА_2 а тому просив суд на підставі ч.1 ст. 52 ГПК України замінити позивача по справі ОСОБА_2. на ОСОБА_16. (а.с. 207-208 т.2).

21.01.2019 до суду від ПП «Агрофірма «Славутич» надійшла заява про визнання позову, в якій ПП «Агрофірма «Славутич» вказував на те, що оскаржуваний у даній справі ОСОБА_2. протокол зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" від 10.10.2017 складений за результатами зборів, які проведені трьома особами, що не мали статусу засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", тому не були правомочними і є незаконними. (а.с. 231-232 т.2).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2019 відмовлено у задоволенні заяви про заміну позивача правонаступником та у прийнятті заяви про визнання позову, які надійшли від ОСОБА_16

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

До корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін спори, пов`язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (ч.1 ст.113 Господарського кодексу України).

За змістом частин 3, 5 ст.63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до частин 1, 3 ст.167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/167/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої якщо підприємство засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Як свідчать матеріали справи, 27.05.2001 засновниками Агрофірми "Славутич" ОСОБА_2 та ОСОБА_7. укладений Установчий договір, статтею 1 якого встановлено, що учасники, на підставі угоди, шляхом об`єднання майна, створюють Сільськогосподарське підприємство Агрофірму "Славутич" (підприємство), затверджують Статут підприємства (а.с.100-110 т.2).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Установчого договору для забезпечення діяльності підприємства учасники створюють статутний фонд в розмірі 34000 грн. Розмір вкладів учасника і його доля в статутному фонді визначається рішенням учасників і на момент створення підприємства становить: ОСОБА_7.- 20400 грн; ОСОБА_2 - 13600 грн.

Пунктом 7.2. Установчого договору встановлено, що створений після оплати податків чистий прибуток підлягає розподілу між учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі: ОСОБА_7. - 60% чистого прибутку; ОСОБА_2. - 40% чистого прибутку.

Приватне підприємство Агрофірма "Славутич" засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, що вбачається з Установчого договору про створення та діяльність Агрофірми "Славутич". Наведене дозволяє зробити висновок про те, що відповідач являється корпоративним підприємством, а до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Частиною 1 ст.8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З урахуванням того, що положеннями Установчого договору та Статуту Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" не врегульований порядок вступу спадкоємців до складу учасників у разі смерті одного з засновників, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо необхідності застосування у даному випадку аналогії норм права, якими унормовано подібні за змістом відносини - відносини з виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно з ч.1 ст.100 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення права на спадщину) право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення права на спадщину) під час реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Згідно з ч.5 ст.147 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення права на спадщину) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Частиною 1 ст.1219 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення права на спадщину) встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016, право участі у товаристві є особистим немайновим правом, а отже автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у товаристві або підприємстві третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

За змістом статей 130, 147, 166 ЦК України та статей 55, 69 Закону України "Про господарські товариства", якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує товариство у такому праві.

Голоси, які припадають на частку померлого учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення правомочності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань.

З огляду на положення ч.5 ст.53 Закону України «Про господарські товариства» та ст.8 ЦК України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) правонаступників померлого учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого учасника, становлять у сукупності 100% голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо того, що збори, проведені спадкоємцями померлого ОСОБА_8 . (доньками: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_5 ) не є загальними зборами учасників ПП Агрофірма "Славутич", з огляду на те, що рішенням учасника їм було відмовлено у вступі до товариства, є законним та обґрунтованим. Матеріали справи не містять заяв спадкоємців про вступ до приватного підприємства агрофірма "Славутич", як це передбачено чинним законодавством, в зв`язку з чим доводи апелянта про те, що у свідоцтві про спадщину зазначено про право спадкоємців на участь в управлінні приватним підприємством (корпоративні права) не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спадкоємці, відповідно до протоколу №1 від 10.10.2017, фактично погодились з необхідністю вирішення питання щодо вступу їх до ПП Агрофірма "Славутич", з огляду на включення питання: «Вирішення питання про включення до складу засновників спадкоємців померлого ОСОБА_7» до порядку денного.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу врегулювання спірних питань в Установчому договорі за аналогією з п.8.3, з огляду на те, що п.8.3. Установчого договору передбачено, що при передачі паю (частки паю) третій особі до неї одночасно переходять всі права і обов`язки, які належать учаснику, що уступив свій пай повністю або частково, а у даному випадку частка у ПП Агрофірма "Славутич" перейшла за спадщиною. У даній ситуації застосування аналогії не можливе, з огляду на те, що статтею 8 ЦК України за наявності прогалин в регулюванні цивільних відносин передбачена можливість застосування аналогії закону або аналогії права, а не аналогії застосування пунктів установчого договору.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у справі №917/1887/17 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2019 у справі №917/1887/17 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова