ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. Справа№ 910/23375/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Суліма В.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Маслюк О.М., ордер №455093 від 02.04.2019;

від відповідача - Кравченко О.К., довіреність №300-122/02-40 від 31.01.2019;

від третьої особи - Замула С.В., член правління ТОВ з іноземними інвестиціями «Сканія України»,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/23375/17 (суддя Мандриченко О.В., повний текст складено - 20.12.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про визнання немотивованою відповідь державного уповноваженого Антимонопольного комітету України

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання немотивованою відповідь державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Вовка А.М. про відмову в розгляді справи за заявою ТОВ фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з тим, що під час розгляду вказаної заяви відповідачем не було дотримано повного, всебічного та об`єктивного дослідження порушених в заяві питань.

В ході здійснення підготовчого провадження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна».

Крім того, від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зміну предмету позову, у якій заявник просив:

- визнати викладену в листі Антимонопольного комітету України №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017 відмову заступника голови Антимонопольного комітету України державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича в розгляді справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною, такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», частини 1 та частини 2 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- зобов`язати Антимонопольний комітет України за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.

Вказана заява була прийнята до розгляду судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/23375/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, за висновками суду першої інстанції вимога позивача про визнання незаконною, викладену в листі відмову в розгляді справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, суд відхилив вимогу позивача про зобов`язання Антимонопольного комітету України за наслідками розгляду вищезазначеної заяви прийняти процесуальне рішення, посилаючись на те, що відмова Комітету у відкритті справи є виключно його дискреційними повноваженнями, втручання у які, в тому числі судом, не допускається.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» в повному обсязі.

Так, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо процесуально-правового статусу листа №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017, посилаючись на те, що відмова викладена у ньому є рішенням Комітету виданим в межах його компетенції, а отже підлягає оскарженню у відповідності до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, за твердженнями скаржника, відмова відповідача у розгляді справи мала бути викладена у формі розпорядження, а не листа. Також, апелянт вважає, що Комітет, на підставі ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» мав розпочати розгляд справи за заявою ТОВ фірма «Журавлина» за власною ініціативою, утім ним було прийнято неправомірне рішення про відмову у розгляді справи.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 скасувати.

Так, стосовно першої позовної вимоги представник апелянта вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю через відсутність предмету спору, оскільки лист не може вважатися рішенням, яке може бути оскаржено. Разом з тим, другу позовну вимогу апелянт просив задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2017 товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Антимонопольним комітетом України було надіслано лист №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017, в якому повідомлено заявника про відсутність у діях товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, Комітет зазначив, що спір між товариством з обмеженою відповідальністю «Сканія Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» є господарським спором з приводу виконання договірних зобов`язань та розірвання господарського договору, можливість виникнення якого не виключається навіть за умов існування значної конкуренції на ринку, який, до того ж, вже остаточно вирішено в судовому порядку.

Позивач зазначає, що викладена в листі Антимонопольного комітету України №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017 відмова заступника голови Антимонопольного комітету України державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича в розгляді справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є незаконною, та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», частини 1 та частини 2 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р).

Відповідно до п. 14 Правил органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У разі необхідності заявник одночасно з поданням заяви може подати мотивоване клопотання про початок розгляду справи за власною ініціативою органів Комітету через можливість настання негативних для заявника наслідків, пов`язаних із поданням заяви відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п. 18 Правил).

Згідно п. 19 Правил заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.

Розгляд заяви може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Комітету чи голови територіального відділення, чи за заявою особи, що подала заяву, до завершення розгляду органом Комітету, судом пов`язаної з цією заявою іншої справи або до вирішення органом Комітету чи іншим державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду заяви та його поновлення приймається розпорядження. Повідомлення про зупинення розгляду заяви та його поновлення надсилається заявнику протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного розпорядження.

Відповідно до пункту 20 Правил у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Так, у відповідності до положень п. 20 Правил, за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017, заступником голови Антимонопольного комітету України в письмовій формі було відмовлено заявнику в розгляді справи, у зв`язку з невиявленням ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Тобто, наведеною нормою Закону врегульовано порядок оскарження саме рішень Комітету.

Однак, у даному випадку оскаржується не рішення, а відмова, викладена в листі заступника голови Антимонопольного комітету України державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича в розгляді справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відмова, викладена в листі заступника голови Антимонопольного комітету України державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича не є рішенням Комітету, в розумінні приписів статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, така вимога не може вважатися належним способом захисту порушеного права, рішення за якою здатне було б відновити такі права позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про визнання незаконною, викладену в листі Антимонопольного комітету України №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017, відмову в розгляді справи за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Апелянт вважає помилковим висновок суду щодо процесуально-правового статусу листа №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017, посилаючись на те, що відмова викладена у ньому є рішенням Комітету виданим в межах його компетенції, а отже підлягає оскарженню у відповідності до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Наведені доводи апелянта колегією суддів відхиляються, оскільки з приписів ст. 24 Закону України «Про антимонопольний комітет України», ст.ст. 56, 31, 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вбачається, що для рішень Комітету встановлена відповідна письмова форма, порядок вручення сторонам та порядок їх оприлюднення, утім відмова Комітету у розгляді справи не є рішенням в розумінні приписів законодавства про захист економічної конкуренції (нормативно-правовим актом), тому не підлягає оскарженню до господарського суду.

Твердження апелянта, що відмова відповідача у розгляді справи мала бути викладена у формі розпорядження, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 2 пункту 20-1 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи на підставі частини другої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», коли дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку. Вирішуючи це питання, органи Комітету виходять зокрема з розміру збитків, завданих чи які можуть бути завдані суспільству чи окремим особам унаслідок порушення, можливості припинення порушення та усунення його наслідків без порушення справи.

Відповідно до п. 20-2 Правил розпорядження про початок розгляду справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підвідомчої Комітету, адміністративній колегії Комітету, державному уповноваженому Комітету, приймає державний уповноважений Комітету.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що розпорядження про відмову у розгляді справи може бути видане на підставі ч. 2 ст. 36 Закону за умови наявності в діях чи бездіяльності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції і якщо такі дії чи бездіяльність не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.

Разом з тим, як вбачається зі змісту спірного листа державного уповноваженого №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017: «за результатами аналізу інформації, викладеної у заяві ТОВ фірма «Журавлина» від 23.02.2017 №02-17/16 та матеріалів справи, отриманих в ході розгляду заяви та наявних в Комітеті, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ТОВ з ІІ «Сканія Україна» не вбачається». Крім того, в листі наводиться опис дій, проведених в межах розгляду заяви, таких як - аналіз матеріалів заяви, надіслання вимог про надання інформації, отримання та аналіз інформації, з висновками щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відтак, у разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до п. 20 Правил, заявник письмово повідомляється про відмову у розгляді справи, в тому числі шляхом надсилання листа.

За таких обставин, у Комітету були відсутні підстави для видачі розпорядження про відмову у розгляді справи.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що зміст, форма і суть спірного листа у даній справі повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, доводи апелянта стосовно неналежності форми відмови у розгляді справи є безпідставними.

Також, судом не приймаються твердження скаржника про те, що Комітет, на підставі ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» мав розпочати розгляд справи за заявою ТОВ фірма «Журавлина» за власною ініціативою, з огляду на те, що розгляд справи за власною ініціативою Комітет може розпочати у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та за наявності мотивованого клопотання заявника. При цьому, колегія суддів зауважує, що навіть за наявності таких обставин, орган Антимонопольного комітету України за власною ініціативою вирішує питання щодо можливості розпочати розгляд справи. Вказане повноваження відноситься до виключної компетенції Комітету, тому вказівка апелянта про те, яке саме рішення мало бути прийняте Комітетом, є неприпустимим.

Крім того, оскільки предметом розгляду є спірна правова природа прийнятого Комітетом рішення про відмову у розгляді справи та питання щодо можливості його оскарження, задля унеможливлення обмеження права позивача на доступ до правосуддя та на справедливий суд, колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання викладеної в листі Антимонопольного комітету України №126-26.13/07-10/96 від 21.09.2017 відмови незаконною.

Представник апелянта в судовому засіданні зазначив, що провадження за даною позовною вимогою мало бути закрито через відсутність предмета спору. Проте, апелянт невірно тлумачить вказану підставу закриття. В даному випадку предмет спору не припинив існування. Спірний лист не було відкликано, скасовано, тощо.

Отже, провадження у справі за даною вимогою не підлягає закриттю через відсутність предмету спору.

Також, не може бути закрито провадження і за п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (в разі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), адже в такому випадку суд має вказати в порядку якого іншого судочинства підлягає вирішенню даний спір. Проте, даний спір не підлягає вирішенню в порядку іншому ніж господарське судочинство. Тому, суд правильно ухвалив рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Антимонопольного комітету України за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» №02-17/16 від 23.02.2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Тобто, наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

У підпункті 15.5 пункту 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.

Як вже зазначалось раніше, органи Антимонопольного комітету України наділені повноваженнями для реалізації покладених на них законом завдань та обов`язків, зокрема, відмовляти у розгляді справи.

Повноваження у вигляді прийняття відмови у розгляді справи відноситься до виключної компетенції Комітету, що свідчить про його дискреційний характер.

У даному випадку заява позивача була розглянута Комітетом, за результатами чого оскаржуваним листом заявника було повідомлено про відсутність порушень законодавства.

Отже, заяву було розглянуто та надано відповідь у встановленому порядку, про що зазначалось вище у даній постанові.

Тому, задля недопущення втручання суду у діяльність Антимонопольного комітету України шляхом прийняття власного рішення з питань не віднесених до повноважень суду, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/23375/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/23375/17.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 10.06.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді В.В. Сулім

М.А. Дідиченко