ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа №907/852/16

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Марамигін П.В. (адвокат), Терьошкін С.М. (директор),

від відповідача - 1 (скаржника) - ОСОБА_3. (директор), Мокрянин М.М. (адвокат),

від відповідача - 2 - не з`явились,

від третьої особи з боку позивача - Корнієнко Г.О. (представник)

від третьої особи на стороні відповідача 2,3 - не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу: Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево, від 27.02.2019

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019, суддя О.В. Васьковський, повний текст складено - 07.02.19,

у справі № 907/852/16

за позовом Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.Ужгород,

до відповідача - 1 Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево,

до відповідача - 2 виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства сприяння обороні України, м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Мукачево

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, м.Мукачево

про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України, місто Ужгород, звернулася з позовом до Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні (далі - ТСО) України, м. Мукачево, та до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево:

- про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007 року;

- про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019 у справі №907/852/16 - позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом №1 від 15.01.2007 року. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування. Стягнуто з Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь Відокремленого підрозділу громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області суму - 2740 грн. на відшкодування судового збору.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду грубо суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в т.ч. Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування вказаних громадських формувань, оскільки за організаційно-правовими засадами їх формування такі мають статус громадських організацій, правове регулювання діяльності яких визначено нормами Закону України «Про об`єднання громадян» (втратив чинність згідно із Законом 4572-VI ( 4572-17 ) від 22.03.2012).

Статутними документами організацій Товариства сприяння обороні України не передбачено створення статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки, оскільки це суперечить загальним організаційно-правовим засадам створення об`єднання громадян, оскільки створення юридичної особи із формуванням статутного капіталу, поділеного на частки між учасниками, не відповідає організаційно- правовій формі юридичної особи та суперечить положенням Закону України «Про громадські об`єднання».

Суд першої інстанції вважає, що позивачем доведено, що оспорюване рішення прийнято відповідачем -1 з порушенням норми чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСО України та підпорядкованих організацій, а як наслідок, - здійснено протиправне втручання у право власності на майно ТСО України, чим порушено його права та законні інтереси.

Щодо строку позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що позивач в заперечення клопотання відповідача -1 про застосування строків позовної давності посилається на те, що про витяг із переліком засновників ОСОБА_3 . дізнався з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 року, якою позов ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення його з посади директора Мукачівського ОСТК залишено без розгляду. Натомість, Відповідачем -1 не подано суду доказів того, що позивач був обізнаним або мав можливість дізнатися про прийняття спірних рішень та внесення відповідних змін до статуту раніше, ніж як із моменту прийняття вказаної ухвали суду Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 року. Оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.12.16, тобто в межах трирічного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, то суд першої інстанції не вбачав підстав пропуску строку позовної давності, відтак визнав клопотання відповідача -1 про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності - таким, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі відповідач - 1 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи це тим, що:

- строк позовної давності сплив ще 16.01.2010 року, а ні позивач, ні Товариство сприяння обороні України своїм правом на звернення до суду у визначений законом строк не скористалися, та не надали жодних доказів поважності пропуску звернення до суду з відповідним позовом;

- у свою чергу, позивач оскаржував дії реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо запису переліку засновників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України та запису в підрозділі даних про розмір статутного капіталу та про дату закінчення його формування до Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №876/3013/16 та до Міністерства юстиції України. Зокрема, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду України від 18.03.2016 року у справі №876/3013/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 позовну заяву Закарпатської обласної організації ТСО України - залишено без розгляду. Рішення суду мотивовані тим, що позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду. Також, за наслідками розгляду скарги позивача Міністерством юстиції України від 21.09.2016 видано наказ № 1112/7 про відмову в задоволення скарги. Вказані рішення позивачем не оскаржувалися;

- позивач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору - 1 -Товариство сприяння обороні безпідставно та без належних доказів стверджують про те, що їм впродовж майже 10 років з часу проведення державної реєстрації та внесення змін до Єдиного державного Реєстру, що є предметом спору у даній справі, не було відомо і вони не знали і не могли знати про це;

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що:

- моментом, коли позивач дізнався про порушене право є 14.02.2014р., що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016;

- неможливість довідатися про порушення свого права раніше свідчать наступні обставини: злочинні дії державних реєстраторів відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Мукачівської міськради; злочинні дії керівника Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України ОСОБА_5., що підтверджуються постановою прокуратури про закриття кримінального провадження від 24.06.2016р. З реєстраційної справи випливає, що незалежно від встановлення рішеннями судів злочинних дій державних реєстраторів, матеріали реєстраційної справи і відповідні дані у Єдиному державному реєстрі не могли містити достовірних відомостей про вчинені правопорушення;

- станом на червень 2012 року в статутних документах Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу України була відсутня інформація про зміни до установчих документів Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, що відбулися 23.01.2007 року, що відбулися за оскарженим у справі рішенням;

- зміни в установчих документах Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України в частині появи в складі засновників ОСОБА_1. відбулися 11.07.2014р. і станом на той момент реєстраційна справа щодо Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України містила редакцію статуту від 22.06.2012р., в якому відсутнє посилання на наявність у складі учасників ОСОБА_5., і його право власності на 75 % статутного капіталу. Позивач почув про зазначене вперше 14.02.2014р. в судовому процесі в цивільній справі 308/1892/14-ц. Відповідно, в період часу з 22.06.2012 року по 11.07.2014 року дані Єдиного реєстру і не могли містити даних, щодо яких виник спір;

- також наводить доводи стосовно свідоцтва про право на спадщину від 24.05.2014 р.

У судове засідання 29.05.2019р. не з`явилися представники відповідача -2, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, хоча учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Від виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи встановлені строки розгляду справи, те, що явка представників сторін та інших учасників справи не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності учасників справи, що не з`явилися, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників справи в судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

20.12.2016 Закарпатська обласна організація ТСО України звернулася в Господарський суд Закарпатської області з позовом до Мукачівського ОСТК ТСО України та Мукачівського міськвиконкому про: 1) визнання недійсним рішення загальних зборів працівників відповідача-1, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007, яким змінено склад засновників клубу і внесено зміни до статутного фонду; 2) скасування запису державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі оспорюваного рішення даних про перелік засновників клубу та про зміни до статутного фонду клубу (а.с. 8-16, том 1).

Як вбачається з постанови XIV (позачергового) з`їзду Товариства сприяння обороні України від 07.12.2016 (а.с. 105, том 3), з метою приведення у відповідність до чинного законодавства найменування товариства було вирішено, зокрема, змінити його найменування на "Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" та затвердити нову редакцію статуту товариства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.12.2016 (а.с. 106, том 3) вбачається, що до Єдиного державного реєстру було внесено відповідні зміни щодо ГО "ТСО України" (ідентифікаційний код 00014611).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22547392 від 26.01.2017 (а.с. 15-19, том 3), станом на 26.01.2017 в ЄДР містилися наступні відомості про позивача: повне найменування - Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України; організаційно-правова форма - громадська організація; ідентифікаційний код - 02726942; перелік засновників - Товариство сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611); дата державної реєстрації - 25.10.1993, 03.10.2006.

Згідно ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до статуту Закарпатської організації ТСО України (а.с. 20-36, том 3), вказана організація є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об`єднання громадян, яка керується в своїй діяльності Конституцією України, чинним законодавством, статутом ТСО України та власним статутом.

Відповідно до п.5.1 Статуту, вищим органом управління обласної організації є конференція.

27.01.2017 відбулася конференція Закарпатської обласної організації ТСО України, порядок денний якої, а також прийняті на ній рішення зафіксовані в протоколі конференції від 27.01.2017 (а.с. 61-64, том 3). Зокрема, на вказаній конференції у зв`язку зі змінами в статуті ТСО України та змінами в Законі України "Про громадські об`єднання" вирішено: змінити найменування на Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області; змінити органи управління на вищий - загальні збори, виконавчий - правління, розпорядчий - рада правління, у зв`язку з чим викласти установчий документ в новій редакції.

Установчий документ в новій редакції прийнято у формі Положення ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області (а.с. 45-57, том 3). Вказане положення було затверджено протоколом №03 засідання ради правління ГО "ТСО України" від 15.03.2017 року (а.с. 58-60, том 1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідні зміни щодо Закарпатської обласної організації ТСО України були внесені державним реєстратором на підставі його рішення від 24.03.2017 (а.с. 108, том 3).

Відповідні зміни повного та скороченого найменувань, органів управління та інші зміни були зареєстровані державним реєстратором 24.03.2017 за №13241050011002500.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22828615 від 27.04.2017 (а.с. 10-12, том 3), станом на 27.04.2017 в ЄДР містилися відомості про цю юридичну особу: повне найменування - Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області; організаційно-правова форма - громадська організація; ідентифікаційний код - 02726942; перелік засновників - Товариство сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611); дата державної реєстрації - 25.10.1993, 03.10.2006.

Відповідач 1, заперечуючи доводи позивача у справі за позовом Закарпатської обласної організації ТСО України (ідентифікаційний код 02726942), у поясненнях вказує, що остання припинила діяльність і станом на час судового розгляду не значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), натомість згідно витягу з ЄДР від 27.04.2017 під цим же кодом зазначено іншу юридичну особу - Відокремлений підрозділ громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області (надалі - ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області), яка не є правонаступником позивача у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2017 р. з наведених підстав припинено провадження у справі №907/852/16 (суддя - Ушак І.Г.). Проте, Постановою Львівського апеляційного господарського від 22.06.17, яка залишена в силі постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.18 суду вказану ухвалу суду скасовано.

Так, в ході апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2017р., якою припинено провадження у справі №907/852/16, судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що 27.01.2017 вищим органом управління Закарпатської організації ТСО України не приймалося рішення про припинення цієї юридичної особи. Рішення відповідної конференції стосувалися зміни найменування, органів управління та інших змін, а зміни до установчих документів, які були прийняті 27.01.2017 вищим органом його управління не стосуються зміни організаційно-правової форми вказаної юридичної особи, не спрямовані на саморозпуск, ліквідацію, виокремлення з його структури окремого громадського об`єднання чи злиття декількох об`єднань в одне. Апеляційним судом у вказаній справі також зазначено наступне. Виходячи з вказаних фактичних обставин справи та положень ч.1 ст. 104 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про громадські об`єднання" припинення діяльності громадського об`єднання, п. 8.1, 8.2 статуту Закарпатської організації ТСО України, вбачається, що позивач не припиняв своєї діяльності. З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що до ЄДР не вносилось запису про припинення Закарпатської організації ТСО України. Зважаючи на вищенаведене, хибним є висновок суду першої інстанції про те, що Закарпатська організація ТСО України є припиненою, оскільки за ідентифікаційним кодом 02726942 в ЄДР зазначено іншу юридичну особу - ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області. Як було зазначено вище, це пов`язано із зміною найменування позивача. Крім того, з відомостей, що містяться в ЄДР вбачається, що Закарпатська організація ТСО України та ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області, крім однакового ідентифікаційного коду, мають однакову організаційно-правову форму, одного і того ж засновника та однакову дату та номер державної реєстрації. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо факту наявності чи відсутності правонаступництва у ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області щодо Закарпатської організації ТСО України, то суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що при зміні найменування юридичної особи відносини правонаступництва не виникають, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що Закарпатська організація ТСО України припинила свою діяльність, не відповідає дійсності, через що підстави для припинення провадження у справі в порядку п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною 2 цієї статті передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про громадські об`єднання" припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання. Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Пунктами 26 та 27 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог; дані про скасування рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. Частинами 8-18 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік документів, які є підставою для державної реєстрації припинення юридичних осіб.

З огляду на вищенаведене та те, що факт правонаступництва встановлений в судовому порядку є преюдиційним у відповідності до ст.75 ГПК України та не потребує доказуванню.

Відтак, доводи відповідача -1 та третіх осіб - ТСО України щодо відсутності правонаступництва позивача щодо прав та обов`язків ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області правомірно відхилено судом першої інстанції.

Згідно Статуту Товариства сприяння обороні України, затвердженого VII (позачергового) з`їзду ДТСААФ України від 26.09.1991 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991 року (з подальшими змінами та доповненнями) (в редакції від 14.06.2005 року), відповідно до п.1.1 та п.1.4 Статуту, ТСО України є всеукраїнським громадським добровільно оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об`єднанням громадян та є правонаступником ДТСААФ УРСР. Товариство будується за виробничо-територіальним принципом, організаційну основу товариства складають первинні організації, які об`єднуються по територіях в районні. Міжрайонні, міські та об`єднані рай міські організації, які входять до складу обласних організацій, які є для них вищестоящими і складають ТСО України (п.4.1).

Згідно п.4.17 Статуту ТСО України бюро комітету обласної організації, з тому числі створює, ліквідує або реорганізовує школи, професійно-технічні, промислові, ремонтні, будівельні, комерційні, інші госпрозрахункові організації у встановленому порядку за рахунок коштів товариства.

Закарпатська обласна організація ТСО України діє на підставі Статуту, затвердженого XVI конференцією Закарпатської обласної організації товариства сприяння обороні України 29.04.1993 року, затвердженого рішенням Бюро ЦК ТСО України, протокол №11 від 02.08.2005 року, затвердженого Бюро ЦК ТСО України, протокол №5 від червня 2007 року, реєстрованого головним управлінням юстиції Закарпатської області 06.07.2007 року.

У відповідності до п.4.1 Статуту Закарпатська обласна організація ТСОУ будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу обласної організації складають первинні організації, які об`єднаються тю території в В.Березнянському, Перечинському, Воловецькому, Свалявському, Рахівському, Виноградівському, Іршавському, Тячівському, Міжгірському, Ужгородському районах, Хустському, Мукачівському, Берегівському об`єднаних міськрайонних організаціях, Ужгородську міськорганізацію та об`єднані рай міські організації.

Закарпатська обласна організація ТСОУ для них є вищестоящою організацією. Вказані організації є складовими частинами обласної організації ТСОУ.

Відповідно до п.1.1 Статуту, ЗОО ТСО України є обласним громадським оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об`єднанням громадян, складовою частиною ТСО України.

Відповідно до положень розділу VII Статуту Закарпатської обласної організації ТСОУ все майно, яке знаходиться у віданні обласної та підпорядкованих їй організацій, належить їм на засадах оперативного управління та є колективною власністю ТСО України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення уповноважених органів, згідно із Статутом ТСОУ.

Пунктом 2.2. статуту визначено, що для виконання статутних завдань ЗОО ТСО України здійснює необхідну господарську, комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи.

Пунктом 4.17 статуту ЗОО ТСО України передбачено, що рішення про створення, ліквідацію або реорганізацію таких установ і організацій (в тому числі і спортивно-технічних об`єднань громадян) приймає бюро обласного комітету.

На підставі рішення зборів бюро Закарпатського обласного комітету ТСО України №14 п.2 від 16.12.1994 року при Мукачівськійрайміськ- організації ТСО України (яка в подальшому перейменована на Мукачівську міськрайорганізацію ТСО України, а на даний час Мукачівську об`єднану організацію ТСО України) створено Мукачівський об`єднаний райміськспортклуб, у подальшому перейменований у Спортивно-технічний клуб Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, а з 08.12.2005 року Мукачівський об`єднаний спортивно-технічний клуб.

Відповідно до Статуту спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації товариства сприяння обороні України в редакції 2002 року, зареєстрований розпорядженням Мукачівського міськвиконкому №107 від 28 листопада 2002 року Закарпатська обласна організація ТСО України діє на підставі Статуту, затвердженого XVI конференцією Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України 29.04.1993 року, затвердженого рішенням Бюро ЦК ТСО України, протокол №11 від 02.08.2005 року, затвердженого Бюро ЦК ТСО України, протокол №5 від червня 2007 року, зареєстрованого головним управлінням юстиції Закарпатської області 06.07.2007 року та Статуту ТСОУ.

Клуб є навчально-спортивним закладом, який здійснює спортивно- професійну навчально-виховну діяльність і тим самим входить до системи освіти за висновками акредитації згідно з рішенням бюро комітету Закарпатського обласного комітету ТСО України від 15 грудня 1994 року протокол №124 і являється правонаступником Мукачівського об`єднаного райміськ спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. У своїй діяльності клуб дотримується законності і керується Законами України «Про об`єднання громадян», «Про підприємництво», «Про освіту» та іншими діючими законодавчими актами, а також цим Статутом, Положенням про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України.

Згідно п.5.1 вказаного Статуту управління клубом здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу.

Пунктом 5.2 Статуту вказано, що безпосередньою діяльністю клубу керує начальник клубу, який призначається на посаду засновником клубу за погодженням з головою Закарпатської обласної організації ТСОУ.

Пунктами 5.3, 5.4 Статуту передбачені повноваження загальних зборів працівників трудового колективу як органу громадського самоврядування клубу.

Пунктом 6 Статуту передбачено джерела формування майна і зокрема передбачено п.6.4, а саме: майно клубу належить йому на засадах повного господарського відання, є власністю Товариства сприяння обороні України і не підлягає приватизації, викупу чи відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та використовується клубом в цілях, що не суперечать статутним завданням.

Пунктом 6.1. Статуту передбачено, що джерелами формування коштів та майна клубу є також кошти утворені із доходів від господарської та іншої діяльності , матеріальної допомоги підприємств тощо.

Протоколом №1 від 15.01.2007 року оформлено рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, відповідно до якого вирішено внести зміни до Статуту клубу, а саме, до пункту 6.1 Статуту ОСТК ТСО України, який має назву: «Джерела формування коштів та майна клубу», додати абзац наступного змісту: «- є кошти статутного фонду, внесені засновниками в сумі 1000 гривень, а саме 250 гривень - міськрайонна організація ТСО України та 750 гривень - п. ОСОБА_5. ».

Позивач, звернувшись до суду з метою захисту своїх порушених прав в обґрунтування вимог, вказаних в позовній заяві доводить, що вказані рішення всупереч статутних положень ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в тому числі всупереч Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, прийняті з порушенням на те відповідних повноважень, оскільки Статут відповідача, затверджений бюро Мукачівської міськрайонної організації ТСО України 20.06.2002 року, не передбачає повноважень загальних зборів членів Мукачівської міськрайонної організації спортивно- технічного клубу ТСО України на внесення змін до статуту та затвердження нових редакцій статуту.

З посиланням на ст.13 Закону України "Про об`єднання громадян" (чинного на час прийняття оспорюваного рішення), Статуту ССК Мукачівської МРО ТСО України (в редакції 2002 року), Клуб повинен керуватись у своїй діяльності статутами ТСО України, ЗООТСОУ, Положення про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України, Мукачівської міськрайонної організації ТСО України та своїм Статутом. Позивач вважає, що рішення загальних зборів працівників Клубу, оформлене протоколом №1 від 15 січня 2007 року прийняті з перевищенням повноважень, передбачених статутом Клубу, усупереч Статуту ТСОУ, Статуту ЗОО ТСО України, Положення про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України та порушують права позивача. Водночас, прийняття незаконного рішення загальних зборів працівників Мукачівського ОСТК ТСОУ від 15.07.2007 призвело до тих наслідків, що після смерті бувшого директора ОСОБА_4 ., спадкоємець останнього ОСОБА_1 прийняла спадщину, на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з: права власності на 75% статутного (складеного) капіталу (включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02720035, що знаходиться за адресою: 89600, м. Мукачеве, площа Миру, будинок №30, Закарпатської області, що визначено в розмірі 750 гривень станом на 31.12.2007 року (загальна вартість статутного капіталу станом на 31 грудня 2007 року становить -1000 гривень), який належав померлому ОСОБА_5 .

Позивач вважає, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду грубо суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в т.ч. Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування вказаних громадських формувань, у зв`язку з чим просить суд задоволити позов повністю.

Як вбачається з матеріалів справи до ЄДР внесено відомості про юридичну особу - Мукачівський об`єднаний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України (ід. код 02720035) із зазначенням даних про розмір статутного капіталу - 1000,00 грн., дату закінчення його формування - 31.12.2007, перелік засновників та розмір внеску до статутного фонду кожного з них: Мукачівська міськрайонна організація товариства сприяння оборони України 250 грн.), ОСОБА_1 (750грн.).

Як зазначено вище, ТСО України та підпорядковані організації будуються за виробничо-територіальним принципом, на засадах членства Товариства (членство може бути індивідуальним і колективним).

Зазначені організації за організаційно-правовими засадами їх формування мають статус громадських організацій, відтак правове регулювання їх діяльності здійснювалось відповідно до норм Закону України «Про об`єднання громадян» (втратив чинність згідно із Законом 4572-VI ( 4572-17 ) від 22.03.2012). Вказаним Законом передбачалось, що кошти та інше майно об`єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави (ст.21 вказаного Закону).

Право власності об`єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з`їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Як вбачається з положень статуту, все майно належить на праві власності ТСО України та закріплюється за обласними, іншими підпорядкованими організаціями на праві оперативного управління чи господарського відання.

Як зазначалось вище, позивач за організаційно-правовою формою є громадською організацією, тобто громадським об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, яке може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Також, ст.3 Закону України «Про громадські об`єднання» серед основоположних принципів утворення та діяльності громадських формувань закріплено принцип відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем 1 з перевищенням повноважень, визначених його Статутом, з грубим порушенням норми чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСОУ та підпорядкованих організацій, а як наслідок здійснено протиправне втручання у право власності на майно ТСОУ. Вказує, що достовірно знаючи, що одноосібним засновником спортивно- технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України є Мукачівське міськрай організація ТСО УСО України, майно клубу належить юридичній особі на засадах повного господарського відання і є власністю ТСО України та не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та може використовуватись клубом виключно в цілях, що не суперечить статутним завданням, керівником ОСОБА_5 у 2007 року без відома засновника, проведено загальні збори працівників, на яких вирішено питання про внесення доповнень до Статуту Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України.

Так, Мукачівським ОСТК ТСО України, який створений на базі власності ТСО України відповідно до діючих нормативних документів ТСО України, надано в реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції для внесення в ЄДР неправомірні відомості про засновників ОСТК зі створенням статутного фонду.

Позивач вважає, що створення фактично незаконної приватної структури, з формуванням статутного фонду, поділеного на частки у тому числі значної (75%) частки фізичної особи є незаконним захопленням власності ТСО України та порушенням прав та інтересів як Закарпатської ОО ТСО України, як титульного володільця майна ТСОУ (згідно зі Статутом ЗООТСОУ майно ТСОУ належить йому на праві оперативного управління), так і ТСО України в цілому, як законного власника усього майна, що перебуває у віданні організацій системи ТСОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини встановлювались Мукачівською місцевою прокуратурою в ході об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070040000818 від 15.04.16 року за ознаками кримінальних правопорушень„ передбачених ч.5 ст.191., ч.1 ст.366 КК України.

Так, матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_5 з 1994 року обіймав посаду голови Мукачіваської об`єднаної організації ТСО України (з врахуванням перейменування).

Відповідно до положень п.п.6.2, 6.3 Статуту Мукачівської міськрай організації ТСО України у редакції 2002, вказана організація є громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об`єднанням громадян і входить доскладу Закарпатської обласної організації ТСО України, має право на майно та засоби,придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових підприємств, організацій і установ.

Наказом №121 від 12.12.1994 року Закарпатського обласного комітету ТСО, начальником Мукачівського об`єднаного райміськ СТК ТСОУ призначено ОСОБА_5. Згідно п.4.14 Статуту визначено, що ОСОБА_5 як голова вказаної організації ніс відповідальність за правильне і ефективне використання майна і коштів, що знаходяться в організації, уповноважений представляти її інтереси в державних органах і громадських організаціях, підприємствах усіх форм власності, за рішенням бюро організації укладає і припиняє договори і угоди, затверджує статути створених комітетом госпрозрахункових підприємства організацій. Отже, ОСОБА_5. службовою особою громадської організації- Мукачівської міськрай організації ТСО України та був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками. Водночас, вказану посаду ОСОБА_5. суміщав із посадою начальника Мукачівського об`єднаного раймісьхспортклубу, у подальшому перейменованого у Спортивно- технічний клуб Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, а з 08.12.2005 року Мукачівський об`єднаний спортивно-технічний клуб, засновником якого є Мукачівська міськрайонна організація ТСО України.

Відповідно до положень п.п.1.2,5.1 статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, в редакції 2002 року, СТК ММО ТСОУ є юридичною особою, управління якою здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу.

Пунктом 6.4 вказаного статуту встановлено, що майно клубу належить йому на засадах повного господарського відання, є власністю ТСО України і не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та використовується клубом в цілях, що не суперечать статутним завданням.

Згідно п.5.8 вказаного статуту, ОСОБА_5., як начальник клубу ніс персональну відповідальність за результати роботи клубу, ефективність використання і збереження закріпленого за клубом майна.

Відповідно до п.5.9 вказаного Статугу, начальник клубу наділений правами діяти від імені клубу, представляти його інтереси в усіх установах, організаціях і підприємствах, розпоряджатись майном клубу, відкривати в банках рахунки.

Водночас, суд зауважує, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій.

Так, ст.3 Закону України «Про громадські об`єднання» серед основоположних принципів утворення та діяльності громадських формувань закріплено принцип відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Кошти та інше майно об`єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави (ст.21 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Право власності об`єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з`їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об`єднань громадян (ст. 23 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Як визначено вище, статутними документами організацій ТСО України не передбачено створення статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки.

Пунктом 2.2. Статуту позивача зазначено, що для виконання статутних завдань ЗОО ТСО України здійснює необхідну господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи.

Також, як зазначено вище, згідно п.п. 5.1, 5.4 Статуту управління клубом здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу, а також передбачені повноваження загальних зборів працівників трудового колективу як органу громадського самоврядування клубу, зокрема, передбачено, що загальні збори працівників мають право вносити лише пропозиції про зміни та доповнення до Статуту клубу.

Згідно п. 6.1 Статуту спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації товариства сприяння обороні України Статуту передбачено, що джерелами формування коштів та майна клубу є також кошти утворені із доходів від господарської та іншої діяльності, матеріальної допомоги підприємств тощо.

Відповідно п. 8 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як: перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду.

Апеляційний суд вважає, що з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність порушень норм чинного законодавства при прийнятті опорюваного рішення загальних зборів працівників, внаслідок чого таке рішення судом першої інстанції визнано недійсним та скасовано відповідні реєстраційні записи.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на матеріали кримінального провадження та застосування останніх при ухваленні рішення, а зокрема постанови прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У даному випадку в постанові викладено лише позицію сторони обвинувачення щодо особи, яка є лише підозрюваною у кримінальному провадженні. Факт встановлення прокурором вини підозрюваної особи у постанові про закриття кримінального провадження не має преюдиційного значення для суду, оскільки суперечить вимогам ч.6 ст. 75 ГПК України.

Щодо позовної давності та доводів сторін в апеляційному провадженні.

У суді першої інстанції відповідачем-1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (т.1, а.с. 142), в якому відповідач - 1 з цих підстав просив у позові відмовити.

Заявлене клопотання про застосування строку позовної давності мотивоване тим, що позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області 20.12.2016 року з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево, оформленого протоколом № 1 від 15.01.2007 року, однак позивач не подав клопотань про поновлення строку звернення до суду, як і не заявив про причини пропуску такого строку. Відповідач - 1 вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки право на позов у позивача виникло у 2007 році, а строк позовної давності за цими вимогами сплив у 2010 році.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності у зв`язку з відсутністю пропуску строку позовної давності позивачем.

В апеляційному суді скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв`язку з неправильною оцінкою судом першої інстанції обставин, які є підставами для застосування строку позовної давності.

Як встановлено, позов пред`явлено до суду першої інстанції - 20.12.2016р.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому з положень статті 261 Цивільного кодексу України суд вбачає, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Згідно з нормами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України, згідно яких початком перебігу строку є день, коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Позивач в заперечення клопотання про застосування строків позовної давності та апеляційної скарги посилається на те, що про витяг із переліком засновників ОСОБА_3 . дізнався з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 року, якою позов ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення його з посади директора Мукачівського ОСТК залишено без розгляду. Такий початок строку перебігу позовної давності визначено і судом першої інстанції.

Разом з тим, вже у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає іншу дату моменту, коли позивач дізнався про порушене право, а саме - 14.02.2014р. (в судовому засіданні по справі № 308/1891/14-ц), та зазначає, що це підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року.

Судом першої інстанції взято до уваги доводи позивача стосовно того, що ним не пропущено строку позовної давності.

У даному контексті, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише обставини, пов`язані з моментом, коли позивач довідався про порушення свого права та залишив поза увагою обставини, пов`язані з моментом, коли позивач міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, оскільки факт того, що позивач не міг довідатися про порушення свого права - підлягає доведенню.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України є вищестоящою організацією по відношенню до відповідача - 1.

Як також встановлено зі Статуту позивача, все майно, яке знаходиться у віданні обласної та підпорядкованих їй організацій, належить їм на засадах оперативного управління та є колективною власністю ТСО. Майно відповідача - 1 не підлягає жодному відчуженню та розпорядженню ним без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ.

Також, Голова Закарпатської обласної організації ТСОУ в судовому засіданні пояснив, що обласною організацією дійсно проводяться перевірки фінансово - господарської діяльності структурних підрозділів.

Так, у матеріалах справи наявний Наказ Закарпатської обласної організації ТСО України від 10 вересня 2010 року № 109 «Про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Мучаківського ОСТК ТСО України» (Т.2 а.с. 26).

Згідно Статуту Закарпатської обласної організації ТСОУ (позивача), у редакції 2005 року, обласна ревізійна комісія ТСОУ здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності обласної організації ТСОУ та її структурних організацій.

Також в матеріалах реєстраційної справи відповідача -1 (а.с 62 Т.2) наявна реєстраційна картка (а.с 116-120 Т.2) про внесення змін до розміру статутного капіталу відповідача -1, за поданням якої 23.01.2007 року було внесено запис про проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідні зміни на підставі оскаржуваного Рішення було внесено в Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, як зазначає представник відповідача - 1, у зв`язку зі смертю керівника відповідача - 1 ОСОБА_5. у листопаді 2013 року також вносилися зміни до відомостей Реєстру, що також давало позивачу можливість дізнатися про внесені зміни чи ознайомитися з реєстраційною справою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр є відкритим, а відомості в Реєстрі - загальнодоступними.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.

Має значення лише з`ясування обставин чи була в змозі юридична особа своєчасно довідатися про існування такого рішення та оскаржити його протягом розумного строку. Відповідно, вказана обставина не може пов`язуватися з моментом часу, коли про рішення довідався той чи інший керівник юридичної особи, враховуючи, що у даному випадку особою, про права якої йдеться, є сама юридична особа, а не керівник, який за певних обставин може неодноразово змінюватися (Постанова Верховного Суду від 16 травня 2019 року, справа № 5023/1668/11).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивач міг проявити звичайну обачність та довідатись про порушення свого права, враховуючи також презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

У зв`язку з наведеним, суд вважає слушними доводи Відповідача-1 про наявність у Позивача права і можливості довідатися про прийняте відповідачем - 1 оскаржуване рішення раніше, аніж про це заявляє позивач.

Відсутність обов`язку з отримання зазначеної інформації не свідчить про відсутність реальної можливості у позивача дізнатись про порушення своїх прав за умови виявлення звичайного інтересу до стану цих прав. (Постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, справа № 911/544/16).

Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено що в нього були реальні перешкоди в отриманні необхідної інформації (щодо прийняття оспорюваного рішення і внесення відповідних змін в Реєстр) у період 2007 - 2010 років, чи хоча б раніше, аніж зазначає позивач.

Крім того, позивачем в суді першої інстанції не подавалося клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності з зазначенням поважності причини пропуску строку позовної давності, оскільки позивач вважає, що ним не пропущено строку позовної давності.

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

При цьому, апеляційний суд зазначає, що оскільки встановлено обставини, які свідчать про сплив строку позовної давності до основної позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників, то такий строк позовної давності сплив і щодо похідної позовної вимоги про скасування реєстраційних записів.

Таким чином, враховуючи, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора сплив та позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, рішення суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи в частині надання належної і всебічної оцінки фактам та обставинам щодо можливості позивача довідатися про наявність порушення його прав у межах строку позовної давності та щодо обставин, які підтверджують сплив позовної давності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу покликається на обставини, які мали місце вже після спливу позовної давності, зокрема період 2012 -2014 року, однак ним не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та про визнання окремих підстав поважними при оцінці пропуску строку позовної давності. Наведені позивачем аргументи про правильне визначення судом першої інстанції строку позовної давності для звернення позивача з відповідними вимогами відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються наведеними вище фактичними обставинами у справі.

Апеляційний суд зазначає, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). У зв`язку з чим, інші доводи відповідача 1 судом відхиляються. Доводи третьої особи 3 щодо позову належним чином не обґрунтовані та спростовуються вищенаведеними висновками суду з урахуванням обставин встановлених в ході розгляду справи.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019 у справі №907/852/16 не відповідає нормам матеріального права, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам справи та доводам сторін стосовно строку позовної давності, а також нормам матеріального права, які регулюють строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1,2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, то згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - слід стягнути з позивача на користь скаржника (відповідача-1), а за розгляд справи в суді першої інстанції - судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево, від 27.02.2019 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019 у справі №907/852/16 - скасувати. Ухвалити нове рішення.

3. У позові Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.Ужгород, до відповідача - 1 Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево, до відповідача - 2 виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства сприяння обороні України, м. Київ, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Мукачево, за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, м.Мукачево, про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора - відмовити.

4. Стягнути з Відокремленого підрозділу громадської організації «Товариство сприяння обороні України в Закарпатській області (88017, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Собранецька, 147, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02726942) на користь скаржника - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (89600, Закарпатська обл., м.Мукачево, пл. Миру, 30, код ЄДРЮОФОПтаГФ - 02720035) - 4 110,0 (чотири тисячі сто десять) гривень судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 04.06.2019р.