ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року № 826/13664/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів - головуючий суддя Огурцов О.П., судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників :

позивача - адвокат Лошаков Дмитро Сергійович (ордер серія КВ № 428830 від 29.05.2019),

позивача - адвокат Мирний Євген Миколайович (ордер серія КВ № 428829 від 29.05.2019),

відповідача - Польц Дмитро Михайлович (довіреність від 14.01.2019 № 437/9/22-19),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Громадської спілки "Всеукраїнська Аграрна Рада"

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Громадська спілка "Всеукраїнська Аграрна Рада" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України в якому просить визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №86, №106, №107.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва:

від 13.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання;

від 06.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегією у складі трьох суддів;

від 31.01.2019 зупинено провадження у справі до вирішення заяви представника позивача про відвід суддів Арсірія Р.О. та Кузьменка В.А. від розгляду справи;

від 14.02.2019 у задоволенні вказаної заяви відмовлено;

від 25.02.2019 поновлено провадження у справі № 826/13664/18 та призначено у справі судове засідання.

Позові вимоги обґрунтовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №107 не відповідає вимогам законодавства, а саме, статтям 19, 42, 143 Конституції України; статтям 25, 31, 35 Господарського кодексу України; главі 18 Бюджетного кодексу України; статті 13 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України"; статтям 3, 44 Закону України "Про ветеринарну медицину" з огляду на наступне.

Отримання сільськогосподарськими виробниками компенсації відсотків за залученими кредитами поставлено в залежність від того в якому банку взято кредит, а саме, він має підписати меморандум про загальні засади співробітництва з Мінагрополітики; отримувач державної підтримки не може нести відповідальність та повертати бюджетні кошти внаслідок зменшення поголів`я тварин, що сталося через неналежне виконання своїх обов`язків органами державної влади; неправомірне встановлення відповідальності за надання недостовірної інформації чи нецільове використання бюджетних коштів; неправомірне розширення повноважень органів місцевого самоврядування.

Як на обґрунтування наявності підстав для скасування постанов Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 106 та № 86 позивач посилається на те, що вони не відповідають вимогам статті 42 Конституції України; статтям 25, 31, 35 Господарського кодексу України; статті 627 Цивільного кодексу України; статтям 17, 45 Бюджетного кодексу України; Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік"; положенням Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" з огляду на наступне.

Обмеження права особи на отримання державної підтримки у зв`язку з наявністю в неї заборгованості перед державним бюджетом та/або місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; порушення імперативної заборони щодо проведення розрахунків з бюджетом шляхом застосування векселів; отримання компенсації вартості закупленої техніки або компенсації відсоткової ставки, залежить від того, у якому банку було залучено кредит або через який банк було проведено оплату закупівлі відповідної техніки та відповідних банком визначено - державні банки, які поставлено у привілейоване становище.

Також, позивач посилається на те, що при прийняті оскаржуваних постанов було порушено процедуру їх прийняття, оскільки не дотримано процедуру отримання пропозицій та зауважень від громадськості та суб`єктів господарювання, вивчення їх та надання аргументованої відповіді авторам ініціатив про причини відхилення їх пропозицій, та проект постанови від 07.02.2018 № 86 взагалі не було оприлюднено.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що він наділений повноваженнями щодо визначення та затвердження порядків розподілу коштів передбачених у державному бюджеті на відповідний рік спрямованих на підтримку суб`єктів господарювання (фермерських господарств) у сфері агропромислового комплексу України та оскаржувані постанови були прийняті в межах повноважень та у спосіб передбачений чинними законодавством. Також відповідач зазначив про те, що цілі та напрями використання бюджетних коштів, критерії та умови відбору суб`єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки, передбачені бюджетною програмою визначаються саме відповідним порядком використання бюджетних коштів, та положення оскаржуваних постанов повністю узгоджуються з чинним законодавством. Водночас відповідач зазначив про те, що на оскаржувані постанова не поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та відсутність порушеного права позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

07.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:

- № 86 "Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", якою внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130 (Офіційний вісник України, 2017 р., N 24, ст. 671, N 61, ст. 1865, N 92, ст. 2784).

- № 106 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств", якою відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств;

- № 107 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва)" якою відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва).

Громадська спілка "Всеукраїнська Аграрна Рада" наголошуючи, що до неї входять сільськогосподарські товаровиробники в аграрному секторі, які є безпосередніми суб`єктами правовідносин у яких будуть застосовані вказані постанови, вважаючи їх такими, що підлягають визнанню протиправними та нечинним звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що до його складу входять 272 сільськогосподарських товаровиробники в аграрному секторі, які об`єднались з метою реалізації членами спілки прав і свобод, задоволення та захисту своїх законних інтересів, сприяння покращенню стосунків в аграрному секторі України, консолідації зусиль членів спілки для розвитку конкурентоспроможного, високотоварного господарського укладу в аграрному секторі, здійснення належного громадського контролю за діяльністю влади по додержанню прав і законних інтересів аграріїв України.

Відповідно до пункту 2.2 статуту позивача спілка володіє майновими і немайновими правами, може виступати у стосунках з іншими особами від свого імені та від імені своїх Членів, виступати в судах, господарських, адміністративних судах, апеляційних, касаційних судах, інших органах, організаціях та установах.

При цьому позивач наголошує на тому, що сільськогосподарські товаровиробники аграрного сектору його члени є безпосередніми суб`єктами правовідносин, у яких будуть застосовані оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України. На підтвердження зазначених фактів позивачем надано суду копію листа від 23.08.2018 Вих. №1323.

Відповідачем не спростовано наведених позивачем доводів на підтвердження наявності й нього права на оскарження постанов Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №86, №106, №107 суду надано не було.

З огляду на зазначене, враховуючи обґрунтування наведене позивачем на підтвердження наявності й нього права на оскарження постанов Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №86, №106, №107, суд дійшов висновку про наявність у позивача відповідного права.

Частинами першою та третьою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1, частиною першою статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до пунктів 1-5 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури; забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника; забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави

Частиною першою статті 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Підпунктом 13.4.3 пункту 13.4 та підпунктом 13.6.1 пункту 13.6 статті 13 "Про державну підтримку сільського господарства України" розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Обсяги коштів, що спрямовуються на фінансову підтримку суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, встановлюються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частинами першою та четвертою статті 9 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15^{1 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" до повноважень Кабінету Міністрів України належать: забезпечення проведення державної політики з племінної справи у тваринництві; організація здійснення державного контролю з племінної справи у тваринництві; забезпечення розроблення і здійснення загальнодержавних програм селекції; видання в межах повноважень нормативно-правових актів з питань племінної справи у тваринництві; державна підтримка розвитку племінної справи у тваринництві; організація міжнародного співробітництва з питань племінної справи у тваринництві.}

^{Отже, Кабінет Міністрів наділений повноваженнями щодо встановлення Порядків використання коштів Державного бюджету України: для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях; для надання фінансової підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів; у сфері племінної справи.}

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з частиною першою статті 30 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

Пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету. Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації. Порядок використання бюджетних коштів має містити: цілі та напрями використання бюджетних коштів; відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми; завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання; у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів; конкурсні вимоги до інвестиційних проектів, включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких проектів; критерії та умови відбору суб`єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки; умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням; положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності; вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів; у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків; інші положення щодо особливостей бюджетної програми.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головний розпорядник бюджетних коштів: розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Частиною шостою статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Таким чином, нормативно - правове визначення механізму використання бюджетних коштів передбачених бюджетними програмами належить до повноважень головних розпорядників бюджетних коштів за даними бюджетними програмами, які в свою чергу розробляють відповідні проекти актів Кабінету Міністрів України з нормативним визначенням процедури надання бюджетних коштів одержувачам бюджетних коштів, які затверджуються рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому цілі та напрями використання бюджетних коштів, критерії та умови відбору суб`єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки, передбачені бюджетною програмою визначаються саме відповідним порядком використання бюджетних коштів.

Відповідно до додатку 3 до Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" за кодами програмної класифікації видатків та кредитуванню державного бюджету передбачені суми коштів, за бюджетними програмами: «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» (2801230); «Державна підтримка у галузі тваринництва» (2801540); «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» (2801580), головним розпорядником коштів за якими є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Проекти оскаржуваних постанов відповідно до пояснювальних записок до них були розроблені Міністерством аграрної політики та продовольства України на виконання положень статті 20 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскаржувані постанови були прийняті відповідачем в межах наданих йому повноважень та відповідно до положень Бюджетного кодексу України.

Частиною першою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що на нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

В листах від 26.01.2018 № 821/0/20-18, від 12.02.2018 № 1424/0/20-18, від 12.02.2018 №1423/0/20-18, копії яких наявні в матеріалах справи Державна регуляторна служба України з посиланням на статтю 4 Бюджетного кодексу України, зазначила про те, що дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" на проекти оскаржуваних постанов не поширюється.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що оскаржувані постанові були прийняті на виконання положень статті 20 Бюджетного кодексу України суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття оскаржуваних постанов є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 параграфу 32 глави 2 підрозділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту. Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

Пунктами 1, 2, 4, 5 параграфу 33 глави 2 розділу 4 вказаного Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств і комісії з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Згідно з пунктом 1 параграфу 37 глави 3 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 розробник з урахуванням строків, визначених у § 38 для погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами, а також пунктом 2 § 46 для проведення Мін`юстом правової експертизи, надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, висновками про проведення антидискримінаційної та гендерно-правової експертизи, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Відповідно до пункту 1 параграфу 44 глави 4 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств і комісії з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновками про проведення антидискримінаційної та гендерно-правової експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідкою, зазначеною у пункті 3 § 36 цього Регламенту.

Пунктом 1 параграфу 46 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 встановлено, що за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Згідно з пунктом 1 параграфу 50 глави 5 розділу 4 вказаного Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: пояснювальна записка, у якій викладається мета, якої планується досягти з прийняттям акта, та підстава розроблення проекту, наводиться опис проблеми, яка потребує розв`язання, зазначається механізм її вирішення, а також прогноз впливу реалізації акта на основні показники у відповідній сфері, у тому числі зазначаються можливі шляхи мінімізації негативного впливу (у разі наявності), відображається позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект акта подано з розбіжностями), а також позиція заінтересованих сторін (представники окремих верств (груп) населення, суб`єкти господарювання, громадські об`єднання тощо), на яких впливатиме реалізація акта у разі його прийняття, зазначається інформація про здійснення стратегічної екологічної оцінки, наводиться фінансово-економічне обґрунтування проекту акта, зазначаються відомості про наявність або відсутність у проекті акта визначених правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, відсутність ознак дискримінації, відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, відповідність засадам реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку. Якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, інформація про це окремо зазначається в записці: довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій згідно (у разі потреби); висновок Мін`юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань, щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекти актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств і комісії з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств); довідка, зазначена у пункті 3 § 35 цього Регламенту; порівняльна таблиця (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів); проект акта та матеріали до нього в електронній формі (у разі внесення проекту акта у формі електронної копії оригіналу паперового документа).

Відповідно до пояснювальних записок до проектів оскаржуваних постанов головним їх розробником є Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке є головним розпорядником коштів за бюджетними програмами: «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» (2801230); «Державна підтримка у галузі тваринництва» (2801540); «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» (2801580).

З доданих відповідачем до відзиву документів на підставі яких було прийнято оскаржувані постанови судом встановлено, що:

- проект постанови «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання авансової підтримки розвитку фермерських господарств» погоджено без зауважень - Держаною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано Державною аудиторською службою України, Міністерством фінансів України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано частково - ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників України».

- проект постанови «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва» погоджено без зауважень - Державною регуляторною службою України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано - Міністерством фінансів України.

Проект постанови Уряду «Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» погоджено без зауважень - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Національним комітетом з промислового розвитку.

Згідно з Висновками Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проектів оскаржуваних постанов, вони погоджені із зауваженнями.

Також з аналізу доданих відповідачем до відзиву документів вбачається, що проекти оскаржуваних постанов містять додатки визначені пунктом 1 параграфу 50 глави 5 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950.

Факт погодження оскаржуваних постанов із зауваженнями положеннями чинного законодавства не визначено обставиною, яка свідчить про неможливість прийняття відповідачем відповідного акту чи про відсутність погодження органу, який надав його із зауваженнями.

Посилання позивача на те, що погодження від уповноважених органів та висновки Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проектів оскаржуваних постанов були отримані після прийняття їх відповідачем, як обставину, яка зумовлює їх нечинність, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що постанова від 07.02.2018 була опублікована та набрала чинності 28.02.2018, постанова від 07.02.2018 № 86 - 24.02.2018, від 07.02.2018 № 106 - 28.02.2018, тобто після отримання всіх погоджень та висновків Міністерства юстиції України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов було дотримано положень Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950.

Відповідно до пункту 38 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету;

Згідно з абзацом 2 частини шостої статті 22 Бюджетного кодексу України критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Отже, суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи для того, щоб набути статусу одержувача бюджетних коштів має бути уповноважена на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою. При цьому обов`язок щодо визначення критеріїв відносно одержувача бюджетних коштів покладено саме на відповідача.

Оскільки банки, через які здійснюється реалізація програм надання авансової підтримки розвитку фермерських господарств, для підтримки галузі тваринництва для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, під час реалізації вказаних програм є одержувачами бюджетних коштів, встановлення певних критеріїв щодо них повністю узгоджується з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Частиною першою статті 15 вказаного Закону встановлено, що фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов`язані сплачувати податки та збори.

Пунктом 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 106 встановлено, що фінансова підтримка не надається одержувачам, які мають прострочену більше ніж шість місяців заборгованість перед державним бюджетом та місцевими бюджетами (в тому числі за регіональними та місцевими програмами), Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, положення пункту 4 вказаного порядку стосовно того, що фінансова підтримка передбачена ним не надається одержувачам, які мають прострочену більше ніж на шість місяців заборгованість перед державним бюджетом та місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування повністю узгоджується з положеннями частини першої статті 15 Закону України "Про фермерське господарство", якою на фермерські господарства покладено обов`язок щодо сплати податків та зборів, а саме, право на отримання фінансово- підтримки кореспондує обов`язку щодо сплати обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Частиною другою статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 106 сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи укладають договір з постачальником обладнання з визначенням таких умов: кооператив сплачує постачальнику податок на додану вартість та 30 відсотків вартості обладнання (без податку на додану вартість);70 відсотків вартості (без податку на додану вартість) сплачується за рахунок фінансової підтримки шляхом видачі простого векселя, авальованого Мінагрополітики.

Таким чином положення пункту 9 вказаного порядку узгоджуються з положеннями статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Щодо посилань відповідача на частину шосту статті 45 Бюджетного кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов`язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Отже вказаною нормою права врегульовано порядок проведення розрахунків з бюджетом, тобто порядок виконання Державного бюджету України за доходами.

Суми коштів, за бюджетними програмами: «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» (2801230); «Державна підтримка у галузі тваринництва» (2801540); «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» (2801580) передбачені за кодами програмної класифікації видатків та кредитуванню державного бюджету та місяться в додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" - "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2018 рік."

Таким чином, кошти за бюджетною програмою «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» (2801230) відносяться до видаткової частини Державного бюджету, а отже щодо них не можуть бути застосовано положення частини шостої статті 45 Бюджетного кодексу України.

Частиною четвертою статті 20 Бюджетного кодексу України визначено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до частини шостої статті 20 Бюджетного кодексу України на всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

Частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що порядок використання бюджетних коштів має містити положення щодо особливостей бюджетної програми

Згідно Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" метою державної підтримки розвитку галузі тваринництва є стабілізація поголів`я худоби та поліпшення її генетичного потенціалу, стимулювання збільшення виробництва продукції тваринництва.

Відповідно до пункту 10 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 у разі зменшення поголів`я закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, станом на 1 січня двох наступних років одержані бюджетні кошти повертаються суб`єктом господарювання, який є юридичною особою, до державного бюджету в повному обсязі.

Пунктом 11 вказаного Порядку визначено, що суб`єкт господарювання, якому виплачено часткове відшкодування вартості об`єктів, у разі відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням відповідних об`єктів повинен повернути одержані бюджетні кошти.

Згідно з пунктом 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 у разі надання недостовірної інформації заявник повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.

З аналізу положень статті 20 Бюджетного кодексу України та пунктів 10, 11, 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 прийнятого відповідно до зазначеної статті судом встановлено, що запобіжні заходи передбачені зазначеними пунктами Порядку спрямовані на забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів про процесі реалізації відповідної бюджетної програми у межах визначених бюджетних призначень, а не на встановлення відповідальності для суб`єкта господарювання.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що положення пунктів 10, 11, 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 викладені у відповідності до вимог статті 20 Бюджетного кодексу України відповідно до якої вказаний порядок було прийнято.

Частиною першою статті 39 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України спрямовує діяльність органів виконавчої влади на сприяння ефективному функціонуванню та розвитку місцевого самоврядування, додержання визначених законом прав органів місцевого самоврядування, забезпечує взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, зокрема економічного, соціального та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 15 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" державне управління в галузі племінної справи у тваринництві здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері тваринництва, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в галузі племінної справи у тваринництві належать: затвердження регіональних програм селекції у тваринництві, забезпечення виконання зазначених програм; сприяння розвитку ринку племінних (генетичних) ресурсів.

Пунктом 9 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 встановлено, що для отримання дотації за молодняк фізичні особи подають за місцезнаходженням господарства до відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади (далі - органи місцевого самоврядування) копії таких документів: паспортів великої рогатої худоби, виданих у встановленому порядку, а у разі утримання 10 і більше голів молодняка - виданий в установленому порядку витяг з Єдиного державного реєстру тварин; паспорта громадянина України; довідки або договору про відкриття рахунка в банку; документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку в паспорті). Зазначені документи приймаються протягом бюджетного року до 1 травня, до 1 вересня і до 1 грудня поточного року в порядку черговості їх надходження, про що робиться запис у журналі обліку фізичних осіб - власників тварин, форму якого встановлює Мінагрополітики. За запитом органу місцевого самоврядування Адміністратор Єдиного державного реєстру тварин у триденний строк надає інформацію про кількість ідентифікованого та зареєстрованого в установленому порядку поголів`я молодняка станом на відповідну дату поточного року у розрізі фізичних осіб - власників тварин. Підставою для внесення до журналу обліку фізичних осіб - власників тварин є підтвердження наявності у господарстві заявленого фізичною особою поголів`я молодняка. Органи місцевого самоврядування на підставі журналу обліку до 5 травня, до 5 вересня і до 5 грудня (станом на 1 грудня) складають відомість фізичних осіб, які мають право на отримання дотації за молодняк, за формою, встановленою Мінагрополітики, і подають її структурним підрозділам облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку. Структурні підрозділи облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, узагальнюють протягом п`яти робочих днів зазначені у цьому пункті відомості та подають Мінагрополітики зведену відомість про нарахування сум дотацій за молодняк за встановленою ним формою.

Таким чином повноваження делеговані сільській, селищній, міській раді або раді об`єднаної територіальної громади узгоджуються з повноваженнями в сфері тваринництва, які надані органам місцевого самоврядування Законом України "Про племінну справу у тваринництві". При цьому саме на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок щодо забезпечення взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

У задоволенні адміністративного позову Громадської спілки "Всеукраїнська Аграрна Рада" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9, код ЄДРПОУ 39199887) до Кабінету Міністрів України ((01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00019442) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлений 06.06.2019