Провадження № 22-ц/801/1289/2019

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2019 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року, ухвалене суддею Вохміновою О.С., повний текст якого складено 22 квітня 2019 року

у справі №127/25292/18

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач)

про скасування наказу, поновлення суміщення посади, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до суду із позовом до КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про скасування наказу, поновлення суміщення посади, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог посилався на те, що працюючи в КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» на посаді начальника служби безпеки та кадрового забезпечення наказом від 14.03.2017 йому дозволено суміщення професії провідного професіонала з антикорупційної діяльності підприємства на період вакансії з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції провідного професіонала з антикорупційної діяльності та інших нормативно-правових актів, з доплатою у розмірі 90% посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності.

08.05.2018 в.о. генерального директора КП «Вінницяміськтеплоенерго» прийняв наказ (без номера) «Про зміни істотних умов праці», відповідно до якого, у зв`язку з важким фінансовим становищем наказ від 14.03.2017 № 152/1 вважати таким, що втратив чинність з 08.07.2018; попередити ОСОБА_1 про наступні зміни умов праці. У разі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці підготувати документи для звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що такий наказ суперечить КЗпП України, Закону України «Про запобігання корупції», оскільки припинення повноважень на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності за ініціативою КП могло бути лише за умов надання згоди НАЗК і у випадках, визначених ст. 40, 41 КЗпП України, за згодою первинної профспілкової організації, членом якої він є, така причина наказу як «важке фінансове становище» підприємства визначена відповідачем без економічного обґрунтування і не відповідає дійсності. Крім того, зазначив, що він не приймався на роботу на посаду професіонала з антикорупційної діяльності, а лише виконував обов`язки за суміщенням, тому вважає, що наказ мав би бути не про зміну істотних умов праці, а про припинення суміщення, тому підстава можливого звільнення в разі відмови від продовження роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України є неприпустимою.

Даний наказ всупереч п. 104 Інструкції з діловодства КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» не був зареєстрований, без дати ознайомлення його з наказом.

09 липня 2018 року на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності був призначений інший працівник з оплатою 100% посадового окладу, а 24 жовтня 2018 року він (позивач) був звільнений з КП «Вінницяміськтеплоенерго» на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України.

В період з 09.07.2018 до 24.10.2018 кількість робочих днів, за який йому не проводилось доплата за суміщення, становила 21 день, відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 8 465,32 грн виходячи із середньоденної заробітної плати на цій посаді - 403,11 грн.

З урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» «Про зміни істотних умов праці від 08.05.2018; поновити йому суміщення посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» у період з 09.07.2018 до 24.10.2018; стягнути з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» на користь його оплату за вимушений прогул з 09.07.2018 до 24.10.2018 у розмірі 26 645 грн, рішення допустити до негайного виконання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновок суду про необґрунтованість посилань позивача щодо порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України стосовно неотримання згоди первинної профспілкової організації на його звільнення є таким, що не відповідає вимогам закону. Також вважає недоведеною ту обставину, що наказ про зміни істотних умов праці і припинення суміщення ним посад обґрунтований важким фінансовим становищем підприємства. Звертає увагу суду на порушення процедури видання й оформлення оспорюваного наказу.

У відзиві на апеляційну скаргу КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, що виникають з трудових відносин - пункт 2 частини 1 статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Саме в порядку письмового провадження вирішила розглядати дану справу колегія суддів в ухвалі від 04 червня 2019 року.

Право на працю є одним із конституційних прав, що потребує особливого захисту, проте колегія суддів вважає, що з огляду на пряму вказівку закону про можливість розгляду справ, що виникають з трудових правовідносин в порядку спрощеного провадження, характер спору, що виник між сторонами, подання сторонами і наявність в матеріалах справи достатніх письмових доказів про правовідносини сторін і відсутність вказівки в апеляційній скарзі на необхідність встановлення нових обставин, безпосереднього дослідження інших (крім письмових доказів), зазначена справа може і повинна бути розглянута в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем оспорюється правомірність наказу від 08.05.2018 «Про зміни істотних умов праці».

Судом встановлено наступні обставини справи.

З 10 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді начальника служби безпеки та кадрового забезпечення КП «Вінницяміськтеплоенерго», яка з 04 грудня 2017 року перейменована в службу економічної безпеки та охоронної діяльності, що підтверджується копію трудової книжки (а.с.19-21 т.1)

Відповідно до наказу від 14 березня 2017 року виданого в.о. генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_2 № 152/1 ОСОБА_1 було дозволено суміщення професії провідного професіонала з антикорупційної діяльності підприємства з 14 березня 2017 року на період дії вакансії з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції провідного професіонала з антикорупційної діяльності та інших нормативно-правових актів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» з доплатою у розмірі 90 % посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності (а.с. 7 т.1).

Наказом в.о. генерального директора Білик М. С. від 08 травня 2018 року № 258.1-к «Про зміни істотних умов праці» в зв`язку з важким фінансовим становищем наказ від 14 березня 2017 року № 152/1 вважати таким, що втратив чинність з 08 липня 2018 року; попередити ОСОБА_1 про наступні зміни істотних умов праці. У разі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці підготувати документи для звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 55).

Цей наказ зареєстрований в книзі реєстрації наказів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» під № 258/1-к (а.с. 68) і з ним ОСОБА_1 був ознайомлений 08 травня 2018 року, що підтверджено його підписом на зворотному боці наказу (а.с. 55).

09 липня 2018 року ОСОБА_1 , який продовжив роботу на основній посаді начальника служби економічної безпеки та охоронної діяльності КП, звернувся до генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» із заявою про суміщення посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності з 09 липня 2018 року на період дії вакансії, з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції з доплатою у розмірі 50% посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності (а.с. 71).

Разом з тим, наказам керівника КП «Вінницяміськтеплоенерго» № 380-від 09 липня 2018 року на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності призначено ОСОБА_4 на постійній основі (а.с. 215 т. 1).

24 жовтня 2018 року наказом № 760-к позивач ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби економічної безпеки та охоронної діяльності КП «Вінницяміськтеплоенерго» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (якщо власник не виконує законодавство про працю).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив із того, що оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем згідно норм діючого законодавства, при цьому не було допущено порушень прав або інтересів позивача, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Статтею 105 КЗпП України визначено, що суміщенням є виконання на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Відповідно до постанови Ради міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» передбачено, що суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником водночас з основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи допускається на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), це економічно доцільно та не веде до погіршення якості продукції, виконання робіт, обслуговування населення.

Правова конструкція суміщення професій (посад) виходить з того, що вакантна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.

Відповідно до статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

В зв`язку із зайняттям посади, на постійній основі, професіонала з антикорупційної діяльності іншим працівником, суміщення посад ОСОБА_1 було припинене за ініціативою роботодавця відповідно до ст. 32 КЗпП України і таке припинення суміщення було оформлене відповідним наказом від 08 травня 2018 року.

Вирішуючи спір по суті судом першої інстанції вірно встановлено, що припинення суміщення ОСОБА_1 відповідає КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 поряд із своєю основною роботою за суміщенням виконував додатково роботу професіонала з антикорупційної діяльності в межах робочого часу, на період дії вакансії, яка з 09 липня 2018 року була заповнена іншою особою на постійній основі.

Крім того, судом також вірно встановлено, що відповідачем не доведено припинення суміщення посад ОСОБА_1 в зв`язку з важким фінансовим становищем на підприємстві, при цьому некоректне формулювання у наказі як підстави для припинення суміщення не свідчить про незаконність такого наказу. За умов, коли на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності фактично призначено іншу особу, доплата ОСОБА_1 в розмірі 90% посадового окладу за суміщення своєї основної роботи з виконанням обов`язків за цією посадою дійсно покладає додатковий тягар на роботодавця.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про запобігання корупції» в юридичних особах, які зобов`язані затверджувати антикорупційні програми, призначається особа, відповідальна за їх реалізацію. Правовий статус цієї особи визначається Законом.

Зазначеною нормою визначені вимоги до осіб, які претендують на зайняття посади Уповноваженого, вимоги щодо несумісності з діяльністю Уповноваженого, а також наведені підстави звільнення особи з цієї посади.

Отже, антикорупційне законодавство визначає саме введення окремої посади Уповноваженого, до компетенції якого належить виключно здійснення реалізації антикорупційної програми та призначення особи на цю посаду відповідно до законодавства про працю, а не покладення виконання обов`язків на одного з працівників юридичної особи.

Відсутність окремої посади Уповноваженого та не призначення особи на цю посаду, яка могла б займатися виключно питаннями запобігання корупції в юридичній особі - впровадження її антикорупційної програми, без покладання обов`язків, що не належать або виходять за межі повноважень Уповноваженого та обмежують їх виконання ним, є порушенням вимог Закону та Типової антикорупційної програми юридичної особи (рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.03.2107 року № 75, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.03.2017 року за № 326/30194.

Відповідне роз`яснення НАЗК було видане 23 травня 2018 року і доведене до відома юридичних осіб, в тому числі КП «Вінницяміськтеплоенерго» 19.07.2018 року (а.с. 211-212 т. 1)

КП «Вінницяміськтеплоенерго» є юридичною особою, в якій відповідно до ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції» затверджена антикорупційна програма і введена посада професіонала з антикорупційної діяльності.

Статтею 64 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що лише в разі звільнення особи з посади Уповноваженого керівник юридичної особи письмово повідомляє Національне агентство протягом двох робочих днів та забезпечує невідкладне подання нової кандидатури на вказану посаду.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не призначався на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності, а лише виконував роботу за цією посадою поряд із своєю основною роботою і у зв`язку з наявною вакансією, доводи про те, що припинення суміщення мало б відбуватись за погодженням з Національним агентством з питань запобігання корупції є безпідставними.

Колегія суддів відкидає посилання апелянта про те, що відповідачем було порушено вимоги статті 43 КЗпП України щодо неотримання згоди первинної профспілкової організації на його звільнення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації, 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Як встановлено судом першої інстанції, трудовий договір із ОСОБА_6 з визначених підстав не розривався, про зміну істотних умов праці він був попереджений, проте продовжив роботу за своєю основною посадою, тому погодження із профспілковою організацією не вимагалось.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 08 травня 2018 року, прийнявши до уваги, що звільнення позивача з основної посади відбулось 24 жовтня 2018 року.

Інші аргументи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Отже суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий:

І.М. Стадник

Судді:

Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин