ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2019 року № 826/10386/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про скасування рішення від 21.06.2017 р., зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (надалі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення від 21.06.2017 р. про відмову в реєстрації знаку та зобов`язання здійснити повторну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2017 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в якості співвідповідача по справі.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2018 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати виключено зі складу відповідачів Департамент інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

В зв`язку з набранням чинності 15.12.2017 новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 30.01.2018 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Роз`яснено учасникам справи, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що у відповідача не було законодавчо визначених підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що обраний позивачами знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» є загальновживаним для товарів 6 класу та споріднених до них товарів 14 класу, а також описовим для послуг 35 класу. Також, на переконання відповідача, створений позивачами знак є оманливим для товарів 6, 14 класів та послуг 35 класу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2015 року позивачами до Державної служби інтелектуальної власності подано заявку №m 2015 20474 на одержання правової охорони стосовно знаку для товарів і послуг - «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до Бібліографічних даних, доданих відповідачем до відзиву, позивачі просили встановити правову охорону вказаного знаку для товарів та/або послуг класів: 6, 14, 35.

Перелік товарів та/або послуг класів 6, 14, 35 наведено в Бібліографічних даних (а.с.117-118 том 1).

В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №585 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності», ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Установлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

21.06.2017 Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України складено Висновок (вих.№61480/ЗМ/17) про невідповідність позначення («ІНФОРМАЦІЯ_1») умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи (а.с.27-28 том 1), в якому зазначено, що за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно ст.10 Закону встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам правової охорони (п.1 ст.5; ст.6 Закону), а саме, заявлене словесне позначення, згідно з наведеним в заявці переліком:

- є загальновживаним як позначення товарів певного виду для товарів 6 класу, що входять до узагальнюючого поняття «художні вироби із звичайних металів» та споріднених до них товарів 14 класу (як відповідні товари із дорогоцінних металів та матеріали для виготовляння) та описовим для послуг 35 класу, пов`язаних з введенням в цивільний оборот вищезазначених товарів і вказує на їх призначення («ІНФОРМАЦІЯ_1» - личный знак, позволяющий идентифицировать личность в зонах риска». Жетоны выдаются военнослужащим для быстрого опознавания ранених или убитых в боевых условиях. Как правило, личные значки представляют собой металлический жетон (гильза, капсула, медальон, брелок, пенальчик и др.)

- є оманливим для товарів 6, 14 класів, які не відповідають визначенню «ІНФОРМАЦІЯ_1» та послуг 35 класу, не пов`язаних з введенням у цивільний оборот генетичних жетонів.

Даний висновок затверджений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака, про що власне зазначено у самому Висновку.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вказаних доводів, як наслідок, правомірністю оскаржуваного рішення, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог статей 1, 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, в тому числі, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

В силу положень частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Вимоги до заявки, правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116.

Відповідно до пункту 4.3.1.3 Правил при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що: а) не мають розрізняльної здатності; б) є загальновживаними як позначення товарів певного виду; в) являють собою загальновживані символи і терміни; г) вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; ґ) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Як вже зазначалось, підставою для відмови позивачу у реєстрації знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» став висновок ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про загальновживаність та оманливість вказаного словосполучення для товарів визначених класів.

При цьому, слід відзначити, що такий висновок ґрунтується виключно на інформації мережі Інтернет, адреси джерел якої (Інтернет-адреси ресурсів) також наведено у Висновку.

До позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями.

До позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці, характерні для конкретних галузей науки і техніки (п.4.3.1.5, 4.3.1.6 Правил).

В той же час, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача (пункт 4.3.1.9 Правил).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Частиною 9 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

Належність проведення формальної експертизи сторонами не заперечується, а отже, суд не вбачає за необхідне окремо надавати правову оцінку обставинам дотримання/не дотримання ДП «УІІВ» процедури проведення формальної експертизи.

Відповідно до частини 15 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Таким чином, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено перелік ресурсів, які можуть використовувати закладом експертизи.

Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи в силу частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» наукова і науково-технічна експертиза це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об`єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об`єктів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію» науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації - це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях

Довідково-інформаційний фонд - це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб;

Довідково-пошуковий апарат - це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про необґрунтованість та безпідставність посилання відповідача на ряд Інтернет-адрес (а.с.28 том 1), як на підставу відмови в реєстрації знака щодо частини товарів та послуг, враховуючи те, що вказані Інтернет-сайти, як і конкретна інформація, яка на них була розміщена (а.с.124-147 том 1) жодним чином не містять в собі доказів відповідності знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» ознакам загальновживаності та/або оманливості або для товарів 6, 14 груп і послуг 35 групи, з урахуванням суті самого виробу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка описана в оскаржуваному рішенні.

Більше того, як зазначають позивачі, значна частина інформації про виріб - «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка міститься в мережі Інтернет та яка була покладена в основу Висновку ДП «УІІВ», була внесена в мережу Інтернет безпосередньо за ініціативи ОСОБА_6 , як отримувачем патенту на виріб «ІНФОРМАЦІЯ_1», що відповідачем заперечено і спростовано не було.

При цьому, Висновок не містить в собі жодного доказу проведення ДП «УІІВ» аналізу науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), що зафіксовані на паперових чи інших носіях.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість Висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, що є підставою для скасування рішення від 21.06.2017 р. про відмову в реєстрації знаку.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання здійснити повторну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд зазначає наступне.

Відповідні повноваження відповідача щодо проведення повторних кваліфікаційний експертиз та прийняття рішення про реєстрацію знаку для товарів і послуг є дискреційними повноваженнями. Суд враховує положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які можуть спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Так, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зокрема ст.15 (Оскарження рішення за заявкою), не визначено правових наслідків скасування судом рішення Установи про відмову в реєстрації знаку.

В той же час, за змістом ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про неналежність проведення Установою науково-технічної експертизи, що і стало передумовою прийняття необґрунтованого рішення, суд вважає за правильне застосувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов`язання відповідача здійснити повторну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою m 2015 20474 від 16.11.2015.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.06.2017 р. про відмову в реєстрації знаку за заявкою від 16.11.2015 №m 2015 20474.

3. Зобов`язання Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити повторну науково-технічну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою від 16.11.2015 №m 2015 20474.

4. Стягнути на користь ОСОБА_6 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

5. Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

6. Стягнути на користь ОСОБА_7 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

ОСОБА _4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37508596, адреса: 01008, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович