ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 травня 2019 року № 640/2748/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Капуловський А.В., від третіх осіб - Безсмертна М.В., Фесенко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом
ОСОБА_1
до треті особи:
Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»
про
визнання протиправною та скасування постанови ВП№58151256,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни ( далі - відповідач), за участі третіх осіб: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 21.01.2019 про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у виконавчому провадженні №58151256.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття спірної постанови, оскільки, на думку позивача, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди, прийнятої в межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ :
На підставі заяви публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. від 21.01.2019 відкрито виконавче провадження №58151256 з примусового виконання виконавчого листа №2-937/10, виданого 13.01.2011 Печерським районним судом м. Києва щодо примусового стягнення солідарно щ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №282 від 09.11.2005 в сумі 138167 дол. США 66 центів та 518484 грн. 70 коп.
Поряд з цим, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. від 21.01.2019 ВП №58151256 постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду в сумі 435954,56 грн.
Вважаючи вказану постанову про стягнення з боржника основної винагороди протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нормами статті. 31 Закону України «Про органи та осіб які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
Відповідно до п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Згідно ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм суд дійшов висновку, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.
При цьому, спірна постанова від 21.01.2019 ВП№58151256 про стягнення з боржника основної винагороди містить розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Щодо обґрунтувань позивача протиправності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди тим, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови, а підставою стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу, закінчення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Водночас, частиною 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, суд дійшов висновку, що приватний виконавець, при прийняті спірної постанови про стягнення основної винагороди діяв в межах і в спосіб, передбачений законодавством.
Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що оскаржена постанова є правомірною і скасуванню не підлягає.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 06.06.2019.
Суддя С.К. Каракашьян
