ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-1003/11/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представника позивача Іванейко Я.Я.

представника відповідача ОСОБА_1

представник третьої особи не прибув

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, третя особа Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області.

Обставини справи.

На розгляді у Львівському окружному адміністративному суді перебуває справа за позовом Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 32060 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 на 16.05.2008 року зареєстровав автомобіль марки МАN (державний номерний знак НОМЕР_1 ). У відповідності до вимог ст. ст. 1, 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" відповідач є платником податку з власників транспортних засобів при першій реєстрації в Україні і зобов`язаний сплатити такий податок до бюджету Залізничного району м. Львова за 2008 рік. Однак, відповідач не сплатив відповідну суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, відтак позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 09 лютого 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 лютого 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25 лютого 2011 року залучено до участі у справі третю особу.

Ухвалою суду від 08 червня 2011 року провадження у даній справі було зупинено набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-4319/11/1370.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п. 10 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 22 травня 2019 року замінено позивача на належного позивача - Головне управління ДФС у Львівській області.

Відповідач заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що не підписувався на заявах про реєстрацію транспортних засобів та не являється власником транспортного засобу МАN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) 2001 року випуску. Вважає, що вказаний транспортний засіб зареєстровано незаконно. Зазначає, що однією з обов`язкових умовам здійснення першої реєстрації транспортних засобів є подання до відповідного органу документу про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, дають право на користування пільгами. Тому вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому заперечив проти позову просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Згідно з даними УДАІ ГУМВСУ у Львівській області на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано транспортний засіб марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) 2001 року випуску (а.с.6-7).

З розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортного засобу встановлено, що відповідач повинен був сплатити у загальному 32060,00 грн податку з власників транспортних засобів (а.с.8).

Відповідно до листа № 29842/9/19-023/1453 від 03.11.2010 року з`ясовано, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до місцевого бюджету 16.05.2008 року у сумі 32060,00 грн не надходив (а.с.9).

Згідно з запрошенням № 30182/10/17164/4317 від 05.11.2010 позивач запрошував відповідачу 12.11.2010 прибути до податкового органу щодо питання першої реєстрації автомобіля в Україні у 2008-2009 роках та сплати податку з власників транспортних засобів (а.с.10).

З огляду на наведене, оскільки відповідні кошти до бюджету не надійшли, такі підлягають стягненню з відповідача.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень суд з`ясував такі обставини, що мають значення для оцінки обставин цієї справи: вироками № 1-233/11 від 01.07.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33195653) та №1/463/51/13 від 13.11.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35407558) начальника та заступника начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУМВС України у Львівській області засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України (службова недбалість). Звинувачення ґрунтувалося в тому числі на тому, що протягом 2009-2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів у 235 випадках частково без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, а у 1711 - повністю, що потягло за собою ненадходження до місцевого бюджету податку з власників транспортних засобів на загальну суму 45578100 грн.

Слідчий відділ прокуратури Львівської області ще в 2010 році порушив кримінальну справу №181-0290 щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України. На стадії досудового розслідування кримінальної справи № 181-0311 (виділеної з кримінальної справи № 181-0290) було порушено кримінальну справу №181-0062 за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, яку внесено до ЄРДР за №12013150060001674 і яку розслідує слідчий відділ Залізничного районного відділу Львівського міського управління МВС України у Львівській області. Матеріали цього кримінального провадження об`єднано з матеріалами іншого кримінального провадження №12013150060001639.

Кримінальне провадження №12013150060001639 (виділене зі справи, по якій вже постановлено описаний вище вирок) за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, триває.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.

Статтею 5 зазначеного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Відповідно до статті 6 названого Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов`язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Враховуючи наведені вище норми, проведенню державної реєстрації транспортного засобу обов`язково передує попередня сплата за нього податку з власників транспортних засобів.

Реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, які здійснили таку реєстрацію.

Відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення такого з відповідача.

На момент реєстрації транспортних засобів на ім`я відповідача, єдиний на території України «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок).

Згідно з п.2 Порядку, такий є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно абз.1 п.3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Згідно з частиною 4 пункту 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів, а також внесення в установленому порядку інших платежів.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС №379 (надалі - Інструкція) встановлено, що працівниками РЕП ДАІ здійснюється контроль за внесенням обов`язкових платежів власниками транспортних засобів, у тому числі податку з власників транспортних засобів.

Згідно п.3.11 Інструкції, після проведення всіх перевірок у заяву про реєстрацію транспортного засобу уповноваженою посадовою особою РЕП ДАІ, яка приймає рішення, вноситься чіткий запис про прийняте щодо реєстрації транспортного засобу рішення, яке підтверджується підписом із зазначенням П.І.Б. та дати.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції, для проведення реєстрації транспортного засобу посадовими особами РЕП ДАІ приймаються до розгляду письмові заяви власників транспортного засобу.

Згідно п.3.2 Інструкції, особа власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи встановлюється на підставі паспорта громадянина України або іншого документа, що його замінює.

Отже, обов`язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до відповідного органу заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами. При цьому здійснюючи державну реєстрацію транспортного засобу, органи, що здійснюють реєстрацію наділені правом перевіряти сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством (та які є обов`язковими при реєстрації таких транспортних засобів). У разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату, є фіктивними чи підробленими, органи, що здійснюють реєстрацію відмовляють у реєстрації транспортного засобу, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації, відповідно до абз.3 п.40 Порядку скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля.

У цьому випадку, з позиції суду, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача, крім того факт сплати податку перевірявся при реєстрації транспортного засобу, в матеріалах реєстраційної справи містились відповідні квитанції. Зворотного представником позивача не підтверджено.

При цьому, слід звернути увагу на те, що платник податку не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Кримінальне провадження за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч.1, ч. 3 ст. 358 КК України, розслідування якого триває вже вісім років та наразі є очевидно неефективним та безрезультатним. Слідство довело в судовому порядку лише факти службової недбалості керівника та заступника керівника реєстраційного органу - суд визнав їх винними у службовій недбалості, що спричинила можливість злочинної діяльності невстановлених слідством осіб, внаслідок якої місцевий бюджет недоотримав 45578100 грн. податку з власників транспортних засобів (235 автомобілів зареєстровано з сплатою частини податку з власників транспортних засобів, що реєструються в Україні вперше, а 1711 - без сплати такого податку).

Таким чином, відсутні законні підстави для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів за умови не доведення податковим органом беззаперечними, належними та допустимими доказами обставин та підстав виникнення у відповідача податкового зобов`язання.

Щодо дотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, що виник на підставі довідки ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 29842/9/19-023/1453 від 03.11.2010 року.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - це зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання (пункт 1.3 статті 1 названого Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок узгодження сум податкових зобов`язань визначений статтею 5 цього Закону.

Статтею 5 цього ж Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок узгодження сум податкових зобов`язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, які, зокрема, зводяться до того, що нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання відбувається шляхом направлення платнику податкового повідомлення та його подальшого узгодження або оскарження.

Судом встановлено, що податковим органом не приймалося жодного податкового рішення стосовно відповідача.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли сума податкового зобов`язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов`язань, сума податку чи збору (обов`язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов`язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов`язання контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень та податкових вимог.

В межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.

Відповідно до приписів ст. 242 КАС України, при вирішенні справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.01.2018 у справі № 2а-6598/11/1370.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підстави для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки станом на момент звернення до суду із цим позовом позивач був звільненим від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, КАС України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, третя особа Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області - відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07.06.2019 р.

Суддя Коморний О.І.