Ухвала

Іменем України

06 червня 2019 р.

м. Київ

Справа № 711/2108/18

Провадження № 51-2810ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від04грудня 2018року,

встановив:

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від03травня 2018року клопотання засудженого ОСОБА_4 задоволено частково та зараховано термін попереднього ув`язнення з 04 квітня 2014 року по 07 квітня 2014 року включно, з 22 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року включно, та з 10 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно в строк відбутого покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72КК України.

На ухвалу від 03 травня 2018 року засудженим було подано апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої 04грудня 2018року Апеляційний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою ухвалу районного суду було залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року та зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 року №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним

та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією

та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Статтею 424 КПК України передбачено судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову

у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, та судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом

за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано статтею 539 цього Кодексу, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Статтею 537 КПК визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироку. Разом з тим, оскарження зазначених судових рішень у касаційному порядку Розділом VIII «Виконання судових рішень» не передбачено.

Зі змісту оскаржуваних ухвал убачається, що вони стосуються питання, пов`язаного із виконанням вироку, і постановлені відповідно до розділу VIII «Виконання судових рішень» КПК України. Отже, виходячи з положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статей 424, 539 КПК України, вини не можуть бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури. Така позиція узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року (№13-38кс18) та обєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2019 року (№756/9514/15-к).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову

у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від04грудня 2018року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3