Провадження № 2/487/274/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: - секретаря судового засідання – Янковець Г.А.,

позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представників відповідачів - ОСОБА_3 ., Фуртатової М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов`язання вчинення певних дій та заборону вчинення в подальшому дій, що обмежують право користування майном, -

ВСТАНОВИВ

17.07.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , яким просив зобов`язати відповідачів припинити порушення його прав володіння майном, шляхом прибирання тієї частини подвір`я, яка є спільною сумісною власністю із метою надання можливості проходу до допоміжних будівель; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надати можливість під`їхати до своєї частини домоволодіння та від`їхати; заборонити у подальшому вчиняти дії, що будуть обмежувати можливість реалізації права користування його майном та покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді від 20.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху.

27.07.2018 року позивачем в порядку ст.185 ЦПК України подано уточнену позовну заяву, якою він просив зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинити порушувати його право володіння майном, шляхом прибирання захаращеної частини подвір`я яка є спільною сумісною власністю для надання йому доступу до допоміжних будівель та прибиранням дерев`яних балок, каміння, каструль, шиферу; зобов`язати відповідачів надати йому можливість під`їхати та від`їхати до своєї частини домоволодіння шляхом прибирання транспортного засобу «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), розблокування воріт шляхом зняття механізмів та пристроїв (замки, запори та інше), прибирання каменю та старих меблів, що стоять на спільному подвір`ї; зобов`язати відповідачів у подальшому не вчиняти дії, які обмежують можливість реалізації права користування його майном, стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 1428,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він разом зі своєю родиною проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок перебуває у спільній частковій власності його дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 В свою чергу, ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_5 створюють перешкоди у користуванні належним його родині майном та подвір`ям загального користування. А саме, належний їм транспортний засіб «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), поміщують таким чином, що унеможливлює їх під`їзд належним ОСОБА_1 транспортним засобом «KIA RIO» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) до їх частини домоволодіння. Окрім того, зазначив, що відповідачами захаращено проїзд, спільне подвір`я та асфальтовану доріжку спільного користування, що унеможливлює їх з дружиною вільний під`їзд та паркування транспортного засобу у дворі та ускладнює користування допоміжними будівлями. Наголосив на тому, що на дереві, яке знаходиться на спільному подвір`ї розміщено незафіксовані дерев`яні балки, які створюють загрозу життю та здоров`ю мешканців домоволодіння. Окрім того, відповідачами незаконно заблоковано спільні ворота входу до домоволодіння, а саме, встановлено замок, ключі від якого йому не надано, що чинить перешкоди у праві користування належним йому майном. На його звернення в порядку досудового врегулювання спору відповідачі відповіли відмовою. Вказані обставини стали підставою для його звернення до суду з зазначеним позовом.

28.08.2018 року ОСОБА_2 було подано до суду відзив на позовну заяву, яким вона заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що Рішенням Народного суду Заводського району м. Миколаєва від 17.10.1989 року по справі №2-1461/89 було встановлено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 . Наголосила, що все майно, щодо прибирання якого заявляє позивач, розташоване нею на земельній ділянці, яка перебуває у її особистому користуванні, та не створює перешкод іншим співвласникам у користуванні належними їм частинами домоволодіння, як і не становить жодних загроз здоров`ю мешканців домоволодіння. Зазначила, що ОСОБА_4 не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що нею порушується встановлений судовим рішенням порядок користування земельною ділянкою. Зауважила, що транспортний засіб «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) було прибрано з двору на вимогу позивача. Звернула увагу на те, що встановила замок на спільні ворота в зв`язку з протиправними діями ОСОБА_8 , оскільки, він паркував транспортний засіб у дворі напроти її частини домоволодіння, що призвело до руйнування асфальтного замощення даної частини двору. До того ж, вихлопні гази та звуки сигналізації негативним чином вплинули на стан її здоров`я. Посилаючись на викладені обставини, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.09.2018 року ОСОБА_5 надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Підтвердив обставини викладені у відзиві ОСОБА_2 . Окрім того зазначив, що надані позивачем фото є недопустимими та недостовірними, оскільки не містять інформації з приводу дати та часу коли їх було зроблено. Попри це, зображені на фото будівельні матеріали, меблі, тощо не дають можливість встановити кому із співвласників вони належать та їх точне місце розташування. Наголосив на тому, що надані позивачем фото транспортного засобу «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), розташованого як у дворі спільного користування, так і поза його межами спростовують твердження позивача з приводу того, що даний транспортний засіб створює перешкоди у користуванні належною його сім`ї частиною домоволодіння. У задоволені позовних вимог просив відмовити за необґрунтованістю.

17.09.2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , якою він заперечував доводи відповідачів. Зазначив, що із наданих ним фото вбачається, що спільний прохід не завжди є доступним для вільного користування його родиною. Відмова ОСОБА_2 прибрати належний їм транспортний засіб з спільного подвір`я підтверджується наданим ним аудіо-записом від 21.04.2018 року. Зазначив, що відповідачкою не доведено руйнування з його вини замощення спільного подвір`я, та погіршення стану здоров`я внаслідок дії вихлопних газів при експлуатації належного його сім`ї транспортного засобу.

21.03.2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив ОСОБА_5 Відповідно до якого, позивач зазначив, що надані ним фото є допустимими доказами та фіксують блокування відповідачем під`їзду до спільного двору домоволодіння. Окрім того, твердження щодо належності будівельних матеріалі, меблів, тощо розміщених на подвір`ї спільного користування особисто ОСОБА_2 , було підтверджено нею у своєму відзиві.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2018 року залучено в якості третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що на теперішній час транспортний засіб відповідачів, постійно знаходиться навпроти в`їзду до домоволодіння, таким чином відповідачами, йому створено перешкоди у користуванні домоволодінням.

У судовому засіданні відповідачі та їх представники заявлені позовні вимоги не визнали, підтвердили фактичні обставини, викладені у їх відзивах на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_4 не є належним позивачем у справі, оскільки не є співвласником домоволодіння.

ОСОБА _1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в призначене судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Суд , вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_9 , дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи ММБТІ №4036, оглянутої судом при розгляді справи у судовому засіданні.

ОСОБА_1 є власником 17/100 часток домоволодіння на підставі договору дарування №106 від 18.02.2016 року.

ОСОБА_2 є власником 29/100 часток домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу №1-1736 від 15.05.1984 року.

Окрім того, на час постановлення рішення ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «PEUGEOT» (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Транспортний засіб «KIA RIO» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) вибув з права власності дружини позивача ОСОБА_1

Як підтвердили у судовому засіданні відповідачі у їх спільному користуванні перебуває транспортний засіб «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Народного суду Заводського району м. Миколаєва від 17.10.1989 року по справі №2-1461/89 було встановлено порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні АДРЕСА_2 .

Щодо права ОСОБА_4 на звернення до суду з зазначенрм позовом, суд виходить з наступного.

Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ).

Частиною першою ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Частиною першою ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи), які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 є належним позивачем у даній справі, оскільки є членом сім`ї власника домоволодіння та наділений рівними правами з власником, на користування ним, так як при його вселенні не було укладено угоди про користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням зазначених правових норми суд приймав рішення в межах заявлених позовних вимог, виходячи з предмету та підстав пред`явленого позову, на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За положеннями ст..358 ч.ч.1,2 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено дослідженими судом доказами будівельні матеріали та інше майно відповідачів розташовано ними на земельній ділянці, яку відповідно до рішення Народного суду Заводського району м.Миколаєва від 17.10.1989 року по справі №2-1461/89, виділено в особисте користування ОСОБА_2 .

Вказаний факт, не спростовував і позивач, однак зазначав, що вказане майно, на земельній ділянці індивідуального користування, відповідачами розміщено так, що утруднює його вільний прохід до належного йому сараю.

Однак твердження позивача, при розгляді справи були спростовані як дослідженими письмовими доказами, так і показами свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила, що особисто буває у дворі домоволодіння АДРЕСА_2 , безпосередньо ділянки загального користування, у тому числі доріжки та проходи до підсобних приміщень співвласників є вільними у користуванні.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, щодо відсутності зі сторони відповідачів будь-яких дій які б чинили перешкоди у доступі та користуванні ОСОБА_4 допоміжними будівлями, що перебувають у власності ОСОБА_1 та спільним подвір`ям.

Також суд вважає недоведеним факт порушення зі сторони відповідачів права ОСОБА_4 на під`їзд до належної йому на праві користування частини домоволодіння, оскільки в судовому засіданні не доведено факту знаходження транспортного засобу «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перед воротами загального користування чи у дворі домоволодіння АДРЕСА_2 на постійній основі.

Суд не бере до уваги посилання позивача, на фотознімки, як на доказ залишення на стоянку вказаного транспортного засобу у різні періоди часу, оскільки даний факт не підтверджує знаходження даного транспортного засобу при в`їзді біля воріт на постійній основі. Самим позивачем надано фотознімки на яких зафіксовано паркування даного транспортного засобу на різній відстані від воріт спільного користування та як у приміщенні двору, так і поза його межами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про необхідність відмовити у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про зобов`язання відповідачів прибрати транспортний засіб від спільних воріт, за необґрунтованістю.

В судовому засіданні встановлено та не спростовувалося позивачем, що ОСОБА_2 було демонтовано замок з воріт загального користування, який було встановлено нею без погодження даних дії з іншими співвласниками.

Виходячи зі змісту ст. 318 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Зі змісту ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. ЦК України, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Статтею 319 ЦК передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконання обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи зі змісту п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд - приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на те, що з вищенаведеного не вбачається порушення відповідачами правил добросусідства, що перешкоджає позивачу та членам його сім`ї вільному проходу та проїзду до власного будинку та користування належної їм майном.

Щодо заявленої ОСОБА_4 позовної вимоги в частині зобов`язання відповідачів в майбутньому не чинити йому перешкод у користуванні майном, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач фактично ставить вимогу «на майбутнє», тобто просить заборонити відповідачу в майбутньому не порушувати його права. В свою чергу суд може захистити конкретно порушене, невизнане або оспорюване право, свободу чи законний інтерес.

Захист можливо порушеного в майбутньому права не передбачений положеннями ст..16 ЦК України.

З урахуванням встановленого у задоволені позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.10,18,23,76,258,259,263-265, 352,354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов`язання вчинення певних дій та заборону вчинення в подальшому дій, що обмежують право користування майном – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Третя особа: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_6 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Третя особа: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повне судове рішення складено 06.06.2019 року.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк