ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20588/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Строй" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року, суддя Арсірій Р.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Строй" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікінг Строй" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, в якому просило:

- визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н про відмову позивача у проведенні перевірки органом ліцензування щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256, яка мала здійснитись у період з 22.05.2018 року по 29.05.2018 року;

- визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н, за результатами проведеної планової перевірки позивача щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256, яка мала здійснитись у період з 22.05.2018 року по 29.05.2018 року;

- визнати неправомірним та скасувати пункт 13 додатку 2 «Перелік ліцензіатів, яким анулюється ліцензія, у зв`язку з виявленими порушеннями Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками» наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01.06.2018 року №32-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування»;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельної інспекцію України поновити дію ліцензії позивача на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 15.02.2017 року №7-Л, реєстраційний запис 2013034458), про що повідомити позивача у встановлений законодавством спосіб та строк.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказом від 29.11.2017 року №1788 затверджено план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної архітектурно-будівельної інспекції України за діяльністю суб`єктів господарювання на 2018 рік. Згідно річного плану з 22.05.2018 року терміном 5 днів мала бути проведена планова перевірка ТОВ «Вікінг Строй» щодо одержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу ТОВ «Вікінг Строй» повідомлення від 02.05.2018 року №10/26-5/0205/08-169 про проведення планової перевірки щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Вказане повідомлення повернулось без вручення із відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

21.05.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві видано направлення від 21.05.2018 року №б/н для проведення планової перевірки ТОВ «Вікінг Строй» строком дії від 22.05.2018 року про 29.05.2018 року.

Працівники Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виїхали на адресу ТОВ «Вікінг Строй» м. Київ, 1-й провулок Івана Франка, 29, для проведення перевірки, однак встановили, що товариство за місцезнаходженням відсутнє. Присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки не забезпечено. Посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки не допущені. Товариством не надано документи у визначений для перевірки термін.

У зв`язку із цим Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві складено акт від 29.05.2018 року №б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Також, 29.05.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві складено акт №б/н за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, в якому зафіксовано, що присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки не забезпечено, посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки не допущені, документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникли під час перевірки не надані.

Вказаний акт був направлений на адресу ТОВ «Вікінг Строй» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак конверт повернувся відправнику.

01.06.2018 року відбулось засідання Ліцензійної комісії, на якому надано висновок про анулювання ліцензії ТОВ «Вікінг Строй» за результатами проведеного контрольного заходу, що зафіксовано у протоколі №32.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією у м. Києві на підставі висновку Ліцензійної комісії (протокол від 01.06.2018 року №32) видано наказ від 01.06.2018 року №32-Л про результати розгляду питань щодо ліцензування, яким анульовано ліцензію ТОВ «Вікінг Строй» у зв`язку із виявленням порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а підставі відповідного акту перевірки.

Вважаючи протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання актів від 29.05.2018 року №б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування та про результати проведення планової (позапланової) перевірки, а також протиправним наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві в частині анулювання ліцензії ТОВ «Вікінг Строй», позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензіат - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно абзацу 10 ст. 1 вказаного Закону орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Абзацом 1 п. 3 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1396 від 05.12.2007 року (далі - Порядок 1396) передбачено, що ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Згідно з п.п. 8 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, вбачається, що позивач, отримавши ліцензію на здійснення будівельних робіт IV-V категорії складності, являється ліцензіатом у розумінні абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а, отже є об`єктом державного контролю (нагляду) за додержанням ліцензійних умов.

Нормами статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Планові перевірки проводяться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки.

У разі недопущення об`єктом нагляду посадових осіб Держархбудінспекції до проведення перевірки складається акт.

Пунктом 15 Порядку № 553 передбачено, що форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

Пунктом 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 240 від 15.05.2012 року «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затверджено форму акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил згідно з додатком 1 та форму акта про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій згідно з додатком 2.

Нормами статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, що подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); у тридцять робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону;

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника);

5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;

7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

9) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;

10) несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №687-XIV суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобовязаний серед іншого допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом та надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Частиною другою 2 статті 15 Закону №222-VIII визначено, що ліцензіат зобов`язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін. Таке ж саме правило встановлено підпунктом 3 пункту 8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №256.

Як убачається із матеріалів справи, перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Строй» була проведена на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1788 від 29.11.2017 року та направлення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві на проведення планової перевірки від 21.05.2018 року.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікінг Строй» повідомлення від 02.05.2018 року №10/26-5/0205/08-169 про проведення планової перевірки з дотриманням вимог законодавства шляхом надіслання такого повідомлення рекомендованим листом, за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців - 02088, 1-й провулок Івана Франка, 29, що підтверджується копією конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0113326319146.

Надіслане відповідачем повідомлення про проведення планової перевірки, повернулось на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві з відміткою поштового зв`язку: «повертається за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем дотримано норми чинного законодавства щодо обов`язку повідомити суб`єкт господарювання про проведення планової перевірки.

Доводи апелянта про те, що відсутні докази одержання позивачем повідомлення про проведення перевірки, а довідка УДППЗ «Укрпота» від 04.06.2018 року про причину повернення повідомлення «повертається за закінченням терміну зберігання» не може вважатися належним повідомленням, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

У відповідності до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктами 116, 117 названого Положення передбачено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Вікінг Строй» мало можливість самостійно отримати повідомлення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про проведення перевірки на відділенні Укрпошти, чого ним зроблено не було.

Крім того, відповідачем вжито всіх заходів щодо письмового повідомлення ТОВ «Вікінг Строй» про проведення перевірки, надання можливості уповноваженим особам позивача бути присутніми під час перевірки у відповідності до вимог та у спосіб визначений законом. Вказане, в свою чергу, спростовує твердження позивача про протиправність прийнятого рішення про анулювання ліцензії з підстав порушення процедури проведення планової перевірки.

Щодо тверджень апелянта про те, що акт перевірки, складений суб`єктом господарювання не може вважатися відмовою підприємства (ліцензіата) у проведенні перевірки в розумінні п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №222-VIII анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Згідно з п. 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створення об`єктів архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396 підставами для анулювання ліцензії, серед іншого, є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

У відповідності до ч. 14 ст. 19 Закону №222-VIII у разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Пунктом 8 частини другої статті 16 Закону №222-VIII визначено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, обєктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Відповідно до пункту 20, абзацу 11 пункту 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, повязаної із створення обєктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року №1396 (далі - Порядок № 1396), орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб`єктом будівельної діяльності порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. Підставами для анулювання ліцензії є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону №222-VIII орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті.

Матеріали справит свідчать, що під час проведення посадовими особами відповідача перевірки, з виходом за юридичною адресою позивача, виявилось неможливим доступ посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню (ТОВ «Вікінг Строй» за адресою не виявлено) та відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки. Відповідно і доступ до об`єктів перевірки та документів, необхідних для здійснення перевірки посадовим особам Департаменту ДАБІ у м. Києві надано не було, що зафіксовано в акті від 29.05.2018 року.

Як убачається з акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом, відмова позивача у проведенні перевірки полягає у тому, що за місцезнаходженням юридичної особи представники суб`єкта господарювання під час виїздів посадових осіб були відсутні; суб`єктом господарювання не забезпечено присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов; посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов суб`єктом господарювання не допущені; документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникли під час перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов, суб`єктом господарювання не надані.

Відповідно до пункту 23 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створення об`єктів архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396 прийняття рішень органом ліцензування про зупинення та анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії.

Ліцензійна комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів (далі - ліцензійна комісія), утворена на виконання Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396, є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, який утворюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування) (пункт 1 Положення про ліцензійну комісію Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28.10.2008 №486 (далі- Положення №486).

Відповідно до пункту 2.1 Положення №486 Ліцензійна комісія: 1) розглядає надані органом ліцензування документи та за результатами розгляду готує висновок про невідповідність поданих суб`єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам або про неспроможність виконувати роботи згідно з поданим переліком; 2) готує висновки з питань видачі ліцензії, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії; 3) розглядає та вносить пропозиції органу ліцензування щодо поліпшення та вдосконалення процедури ліцензування будівельної діяльності.

Вказаним Положенням не визначено, що висновок про анулювання ліцензії має бути складений окремим документом, зокрема законодавством не визначена форма такого висновку. У зв`язку із цим, суд відхиляє доводи позивача про те, що висновок про анулювання ліцензії ТОВ «Вікінг Строй» мав бути складений у вигляді окремого документа.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2018 року відбулось засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, на якому було ухвалено надати висновок щодо прийняття рішення стосовно анулювання ліцензії 16 суб`єктам господарювання, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Строй». Даний висновок зафіксований у протоколі засідання ліцензійної комісії №32.

На підставі висновку ліцензійної комісії (протокол від 01.06.2018 року №32) Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ від 01.06.2018 року №32-Л щодо анулювання ліцензії позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01.06.2018 року №32-Л в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Строй» на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками є правомірним, прийнятим відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих повноважень, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Строй" про визнання неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання актів перевірки від 29.05.2018 року №б/н не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Як убачається із позовної заяви, позивач просив: визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н про відмову позивача у проведенні перевірки органом ліцензування щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256, яка мала здійснитись у період з 22.05.2018 року по 29.05.2018 року; визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н, за результатами проведеної планової перевірки позивача щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256, яка мала здійснитись у період з 22.05.2018 року по 29.05.2018 року.

Зі змісту акта перевірки слідує, що це документ, який фіксує факт проведення перевірки, зокрема дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками і є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що акт перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 КАС України.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 року у справі №810/5854/14 (провадження №11-1416апп18).

Отже, оскаржувані позивачем дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання актів від 29.05.2018 року №б/н не порушують прав, свобод або інтересів позивача, а тому не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права.

У відповідності до ч.1 ст. 319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

За таких підстав, оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині позовних вимог про визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н про відмову позивача у проведенні перевірки органом ліцензування та акта від 29.05.2018 року №б/н, за результатами проведеної планової перевірки позивача щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками з закриттям провадження в цій частині. В решті рішення суду слід залити без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Строй" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року в частині позовних вимог про визнати неправомірними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо складання акта від 29.05.2018 року №б/н про відмову позивача у проведенні перевірки органом ліцензування та акта від 29.05.2018 року №б/н, за результатами проведеної планової перевірки позивача щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками скасувати, провадження в цій частині закрити.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.