Постанова

Іменем України

03 червня 2019 року

м. Київ

справа № 369/3689/16-ц

провадження № 61-14066св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Романа Васильовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Савченко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 30 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про виконання підрядних робіт з будівництва дачного будинку по АДРЕСА_1 . Через неналежне виконання цих робіт в червні 2015 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 взяла на себе додаткові зобов`язання за договором підряду щодо закупівлі будівельних матеріалів та здійснення будівництва. В жовтні 2015 року відповідачі почали ігнорувати його дзвінки, у зв`язку з чим він направив на їм повідомлення про відмову від договору з проханням повернути невикористані грошові кошти в розмірі 261 102 грн. Однак вказана вимога не була виконана. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 261 102 грн, а також - понесені ним судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, щопозивачем не доведено факту укладення між ним та ОСОБА_2 договору підряду. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували будь-які договірні відносини, які б передбачали солідарну відповідальність за невиконання відповідачами своїх зобов`язань.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У березні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лев Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин. Він неодноразово надавав відповідачам грошові кошти на закупівлю необхідних матеріалів для будівництва будинку, що підтверджує факт укладення договору підряду. При цьому вчинення вказаного правочину в усній формі не суперечить нормам цивільного законодавства.

У травні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

23 квітня 2018 року справа № 369/3689/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, як розташована по АДРЕСА_1 .

30 грудня 2012 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 52 000 грн на закупівлю будівельних матеріалів.

10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 800 доларів США на закупівлю будівельних матеріалів для будівництва даху, а саме на придбання: бітумної черепиці, підкладочного коврика, дахових вікон, мінеральної вати.

28 березня 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 32 400 грн як авансу на виконання будівельних робіт.

24 квітня 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6 500 грн для оплати перевезення брусу і дошок.

01 листопада 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 14 700 грн на першочергові витрати на етапі запуску виконання замовлення, а також - 15 000 грн на проведення електрики.

14 та 17 січня 2015 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 13 000 грн та 5 000 грн відповідно на виготовлення вікон.

06 вересня 2015 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15 000 грн на будівництво першого поверху будинку.

Також позивачем надано копії квитанцій про поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 на різні суми, в різний час.

Згідно з висновком експерта Лісниченко С. В. від 12 квітня 2016 року № 16139 станом на 10 жовтня 2013 року вартість будівельних робіт (в тому числі будівельних матеріалів) із влаштування дерев`яних конструкцій першого поверху будинку, відповідно до наданих фотознімків, з врахуванням візуально-інструментального обстеження, становить 91 547 грн (76 289 грн без податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК країни) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.

Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судами встановлено, що договір підряду в письмові формі між сторонами не укладався. Крім того, обов`язковою умовою виконання робіт з нового будівництва є наявність у підрядника спеціального дозволу на виконання окремих видів робіт, що передбачено частиною третьою статті 837 ЦК України. В матеріалах справи також відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до договору будівельного підряду, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати ОСОБА_2 як підрядник під час будівництва дачного будинку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не надано жодних доказів щодо укладення між сторонами у належній письмовій формі договору підряду на проведення будівельних робіт і погодження проектно-кошторисної документації, у зв`язку з чим неможливо встановити дійсні правовідносини між сторонами та наявність або відсутність між ними домовленості щодо істотних умов договору підряду. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач неодноразово надавав відповідачам грошові кошти на закупівлю необхідних матеріалів для будівництва будинку, що підтверджує факт укладення договору підряду, не заслуговують на увагу, оскільки наявність розписок про отримання грошових коштів на закупівлю матеріалу і авансу на виконання робіт не є доказами існування договору підряду і його істотних умов, а тому не може бути підставою для задоволення позову. Позивачем не доведено порушення відповідачем умов такого договору або наявності недоліків у виконаній роботі.

При цьому, якщо виходити з твердження позивача про те, що зазначені розписки визначають вартість спірних робіт за усним договором підряду, укладеним між ним та відповідачем, то такий договір не відповідає вимогам частини четвертої статті 203 та пункту 3 частини першої статті 208 (письмова форма правочину) ЦК України, оскільки згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, а відтак, 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнюють сумі в 340 грн, що суттєво менше за суми грошових коштів, зазначених у вказаних розписках. Тому договір підряду, на який посилається позивач, має вчинятися у письмовій формі.

З урахуванням того, що інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 рокуу справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Романа Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов