Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 464/1499/16-ц

провадження № 61-11895св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року у складі судді Дулебка Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртансгаз») про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він обіймає посаду заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»).

Згідно із наказом президента ПАТ «Укртрансгаз» від 24 грудня 2015 року № 660-к його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 3.2 а) Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртрансгаз» і пункту 7.1.1 Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», затвердженої президентом ПАТ «Укртрансгаз», та оголошено догану.

Відповідно до наказу президента ПАТ «Укртрансгаз» від 29 лютого 2016 року № 02к/тм за порушення пункту 3.2. а) Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртрансгаз» і пункту 7.1.1 Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», затвердженої президентом ПАТ «Укртрансгаз», ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому догану.

Зазначені накази позивач вважає такими, що прийняті з порушенням норм трудового законодавства України та є штучним створенням умов для висновку про систематичне невиконання ним своїх трудових обов`язків та, як наслідок, - його майбутнього звільнення.

Крім цього, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні його гідності, моральних переживаннях у зв`язку з фактом оголошення незаконних доган, принизливим процесом надання пояснень, невиплатою заробітної плати та премії, що спричинило психологічний стрес та переживання щодо перспективи втратити роботу. Порушено його нормальні життєві зв`язки, оскільки він не може вести звичний спосіб життя через думки про цю ситуацію, порушено нормальні стосунки з деякими колегами по роботі, які змушені обмежити спілкування з ним, щоб не мати неприємностей з керівництвом та не бути звільненими. Вважає, що прямим наслідком дій адміністрації підприємства є перенесена ним гіпертонічна криза, у зв`язку із чим у період з 12 до 28 січня 2016 року він проходив стаціонарне лікування та реабілітацію у Львівському обласному кардіологічному центрі.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати накази президента ПАТ «Укртрансгаз» від 24 грудня 2015 року № 660-к і від 29 лютого 2016 року № 02к/тм; стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» заробітну плату за чотири робочі дні грудня 2015 року та премії за листопад-грудень 2015 року і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000 грн 00 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази ПАТ «Укртрансгаз» «Про дисциплінарне стягнення» від 24 грудня 2015 року № 660-к та від 29 лютого 2016 № 02к/тм.

Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 4 413 грн 72 коп. та відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що самовільне залишення ОСОБА_1 робочого місця та його відсутність на роботі протягом робочого часу більше трьох годин сумарно роботодавцем встановлена 19, 23, 27 листопада 2015 року, за що оголошена догана наказом від 24 грудня 2015 року, та 02 грудня 2015 року, за що оголошена догана наказом від 29 лютого 2016 року. У кожному з наказів про застосування дисциплінарного стягнення підставою їх видачі зазначено листи Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», які ґрунтуються на службових та доповідних записках, поясненнях відповідних працівників, та акт службового розслідування. Відсутність на роботі фіксувалася не безпосередньо в день такої можливої відсутності, а через певний час на підставі пояснень охоронників, у тому числі щодо кількох таких фактів одночасно, на підставі власноручних записів охоронників та в окремих випадках - після перегляду уривків відеозаписів. Відповідачем не доведено факт відсутності позивача на робочому місці у робочий час, у зв`язку із чим оскаржувані накази підлягають скасуванню. Крім цього, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд врахував принцип розумності й справедливості, та дійшов висновку, що позов про відшкодування такої шкоди має бути задоволений у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» в особі «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі фактичні обставини справи, правильно встановлено, що відомості з системи електронного доступу разом з письмовими записами охоронників не можуть достовірно підтвердити факт перебування того чи іншого працівника на роботі та такі відомості викликають обґрунтовані сумніви. Відповідач не мав достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, оскільки порушення позивачем трудової дисципліни у формі самовільного залишення робочого місця підлягало фіксації безпосереднім керівником та працівниками відділу кадрів, однак таких дій вони не вчиняли. Крім цього, відсутність позивача на роботі фіксувалась не безпосередньо у день такої можливої відсутності, а через певний час на підставі пояснень охоронників та перегляду уривків відеозаписів. Апеляційний суд погодився також із висновком суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2017 року ПАТ «Укртрансгаз» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не взяли до уваги положення статті 139 КЗпП України, згідно з яким працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової та виробничої дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Задовольняючи позовні вимоги, суди безпідставно не врахували Правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені колективним договором Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») на 2013-2015 роки, яким визначається трудовий розпорядок її правонаступника - ПАТ «Укртрансгаз». Висновки судів ґрунтуються на припущеннях та є суперечливими.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз», у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Сихівського районного суду м. Львова.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1984 року перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Укртрансгаз» та на час звернення до суду обіймає посаду заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Згідно із наказом президента ПАТ «Укртрансгаз» від 24 грудня 2015 року № 660-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 3.2. а) Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртрансгаз» і пункту 7.1.1. Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», затвердженої президентом ПАТ «Укртрансгаз», та оголошено догану.

Відповідно до наказу президента ПАТ «Укртрансгаз» від 29 лютого 2016 року № 02к/тм ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 3.2. а) Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртрансгаз» і пункту 7.1.1. Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», затвердженої президентом ПАТ «Укртрансгаз», та оголошено йому догану.

ОСОБА_1 із зазначеними наказами був ознайомлений 25 грудня 2015 року та 01 березня 2016 року відповідно.

Підставою для видачі зазначених вище наказів є листи філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» від 23 грудня 2015 року № 6367/6?01 та від 19 січня 2016 року № 183/5-01 та акт службової перевірки від 06 січня 2016 року.

Так, згідно з листом директора філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» від 23 грудня 2015 року № 6367/6-01 вбачається, що 19, 23, 27 листопада 2015 року заступник головного інженера Бляут Ю. Є. у робочий час самовільно залишив робоче місце та був відсутній протягом робочого часу сумарно більше трьох годин.

Відповідно до листа директора філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» від 19 січня 2016 року № 183/5-01 заступник головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Бляут Ю. Є. 02 грудня 2015 року о 12 год. 00 хв. вийшов з адміністративної будівлі, не скористався перепусткою і до кінця робочого дня на робоче місце не повернувся.

16 січня 2016 року робочою комісією за участю профспілкового комітету апарату філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», створеною на підставі наказу від 04 січня 2016 року № 7, складено акт про відсутність факту перебування ОСОБА_1 02 грудня 2015 року з 12 год 45 хв. до 17 год. 00 хв. в адміністративному приміщенні.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Перевіряючи строки для застосування дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції встановив, що вони дотримані роботодавцем, оскільки факти виявлення обставин та винесення наказів знаходяться у межах місячного строку, у тому числі з часу завершення службового розслідування.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості із системи електронного доступу разом з письмовими записками охоронників не можуть достовірно підтвердити факт перебування працівника на робочому місці. Працівник, який проходить через турнікет без відмітки за згодою охоронника у робочому журналі підпис не ставить, що не може виключити можливості внесення недостовірних даних. Порушення позивачем трудової дисципліни шляхом самовільного залишення робочого місця підлягало фіксації, у першу чергу, керівником та працівниками кадрового відділу, однак доказів вчинення таких дій відповідачем не надано. Відсутність на роботі позивача фіксувалась не безпосередньо у день такої можливої його відсутності, а через певний час на підставі пояснень охоронників, у тому числі і щодо кількості таких фактів одночасно на підставі власноруч зроблених власних записів охоронників та в окремих випадках після перегляду уривків відеозаписів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, і дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування наказів ПАТ «Укртрансгаз» «Про дисциплінарне стягнення» від 24 грудня 2015 року № 660-к та від 29 лютого 2016 № 02к/тм та стягнення заробітної плати у розмірі 4 413 грн 72 коп.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував факт незаконного оголошення догани, невиплати заробітної плати, що спричинило психологічний стрес та переживання щодо перспективи втратити роботу, і з урахуванням засад розумності та справедливості обґрунтовано стягнув на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн 00 коп.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду не впливають та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк