_____ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД______

Єдиний унікальний номер справи 654/3319/18 Головуючий у першій інстанц Сіянко В.М.

Номер провадження 22ц/819/765/19 Доповідач Базіль Л.В..

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Херсон

Справа № 654/3319/18

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (суддя-доповідач) Базіль Л.В.,

суддів: Бугрика В.В.,

Приходько Л.А.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2019 року у складі судді Сіянка В.М., повне судове рішення складено 04.02.2019 року у справі № 654/3319/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

13.09.2018 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Банк Ренесанс Капітал", який 13.02.2014 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № GP - 6043255, за умовами якого, остання отримала кредит в розмірі 32320 грн 00 коп. під 13,0% річних, зі строком користування 48 місяців, тобто по 13.02.2018 року.

Відповідно до Графіку платежів Кредитного договору між сторонами було встановлено наступні умови повернення кредиту, а саме: щомісячно до 13 числа кожного календарного місяця, починаючи з 13.02.2014 року здійснювати погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій за обслуговування кредитної заборгованості, що передбачено Графіком платежів у розмірі 1641 грн 02 коп.

Посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у зв`язку з чим станом на 30.07.2018 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 72311 грн 36 коп, з яких заборгованість за кредитом в сумі 32153 грн 36 коп., за процентами в сумі 8443,18 грн; заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредиту складає 31714 грн 82 коп., позивач просив суд стягнути вказану суму заборгованості з відповідачки на свою користь та відшкодувати понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено його право на отримання від відповідача кредитної заборгованості за договором, стороною якого він не являється, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на це рішення Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відшкодувати судові витрати в розмірі 1762 грн 00 коп., сплачених при подачі позовної заяви та 2634 грн 00 коп, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно не перевірив інформацію щодо юридичної особи, в тому числі і щодо правонаступництва шляхом безкоштовного витягу з ЄДРПОУ та ухвалив незаконне рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводів скарги не визнала, просила скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Зазначає, що вона не має договірних зобов`язань з позивачем; крім того просить задовольнити її заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача, оскільки останній платіж за кредитом нею здійснений 13.06.2014 року, банк звернувся до суду лише 13.09.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, при цьому звертає увагу на те, що посилання позивача в скарзі на переривання перебігу строків позовної давності є безпідставними, оскільки 15.12.2017 року кошти були перераховані на погашення заборгованості внаслідок примусового виконання виконавчого напису №3002 виданого 19.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., який в подальшому визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому такі дії не можуть свідчити про переривання перебігу строку позовної давності відповідно до вимог ст.264 ЦК України.

Вважає, що позивач безпідсавно нарахував заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредиту в сумі 31714,82 грн, оскільки такі нарахування суперечать закону про захист прав споживачів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані вимоги судом не дотримано.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № GP-6043255, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 32320,00 грн під 13% річних, на строк 48 місяців з кінцевим строком повернення не пізніше 13.02.2018р.

Відповідачем факт укладення вказаного кредитного договору не заперечувався.

Порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування, та інших платежів здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Графіком платежів, який є складовою частиною, укладеної угоди.

За даними «Графіка платежів» ОСОБА_1 до 13 числа кожного місяця в період з 13.02.2014 по 13.02.2018 повинна сплачувати 1641,20 грн. (останній місяць - 1640,52 грн.) на погашення своїх кредитних зобов`язань перед банком.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала умов кредитного договору у неї станом на 30.07.2018р. утворилась заборгованість, яка за розрахунком наданим позивачем складає 72311,36 грн., з яких: 32153,36 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 8443,11 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом та 31714,82 грн. - заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредиту.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 заперечила проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що вона не має договірних зобов`язань з позивачем.

Не заперечувала, що зобов`язання за кредитним договором перед первісним кредитором не виконанні.

В ході розгляду справи в січні 2019 року в суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про застосування до вимог банку позовної давності (а.с.31-33).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено його право на отримання від відповідача кредитної заборгованості за договором, стороною якого він не є.

Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, правонаступництва.

Можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю правонаступництва в матеріальному праві. При цьому в матеріальному праві виділяють універсальне (повне) та сингулярне (часткове) правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав та обов`язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а між фізичними особами - в порядку спадкування.

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Із долученої до апеляційної скарги копії Статуту Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів(протокол №76 від 17.11.2016 року) вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» (повне найменування) і АТ «Банк Ренесанс Капітал» (скорочене найменування) в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку (протокол №68 від 14 березня 2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення №2 від 14 березня 2015 року).

Таким чином, зважаючи на положення чинного законодавства і враховуючи, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» реорганізований шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український міжнародний банк « внаслідок чого останній є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», колегія суддів вважає, що висновок суду про недоведеність позивачем ПАТ «Перший Український міжнародний банк» правонаступництва за вимогами кредитного договору, є помилковим, оскільки суд дійшов такого висновку без дотримання положень п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України, а саме щодо роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, не перевірив належним чином доводів позивача, викладені в позовній заяві щодо його правонаступництва, тим самим допустив неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вирішуючи питання про стягнення заявленої до стягнення суми кредитної заборгованості в розмірі 72311,36 грн, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору від 13.02.2014 року, та спір з приводу його виконання відповідачем.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч 1 ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг строку загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до «Графіку платежів», ОСОБА_1 до 13 числа кожного місяця в період з 13.02.2014 по 13.02.2018 повинна сплачувати 1641,20 грн. (останній місяць - 1640,52 грн.) на погашення своїх кредитних зобов`язань перед банком.

Останній платіж здійснений відповідачкою на погашення кредитної заборгованості здійснений нею 13.06.2014 року, після чого нею самостійно не здійснювалось жодного платежу.

Платіж здійснений 15.12.2017 року не може свідчити про переривання перебігу строку позовної давності, оскільки проведений в порядку примусового списання коштів із заробітної плати відповідачки.

За таких обставин, враховуючи, що банк звернувся з позовом до позичальника 13.09.2018 року, трирічний строк позовної давності сплив до щомісячних платежів, що підлягали сплаті до 13.09.2015 року. До наступних платежів строк позовної давності не сплив (13.09.2015 по 13.02.2018 рік).

Загальна сума заборгованості по тілу кредиту по платежам за період з 13.09.2015 року по 13.02.2018 рік становить 23460,60 грн, згідно довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором(а.с.3-5)

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитним договором, який надано до 13.02.2018 року.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_1 , зазначала, що 14.07.2016 року між нею та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби до кінця особливого періоду, що підтверджується наданими нею документами, а тому вона звільнена від нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Крім того, вважає, що встановлена банком комісія за обслуговування кредиту суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживача», а тому не підлягає стягненню.

Згідно ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту) у партизанських загонах і підпіллі та інших формувань як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.36).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 прийнята на військову службу за контрактом з 14.07.2016 року (а.с.35)

Відповідно до довідки начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку, полковника М. А .Пацан №598 від 08.05.2018 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 14 липня 2016 року по теперішній час. (а.с.34).

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 оголошено часткову мобілізацію.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилось з 14.07.2016 року з моменту прийняття відповідача Комаровської - Севостьянової О.В. на військову службу за контрактом під час мобілізації.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц.

Перевіряючи розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в межах трирічного строку позовної давності (з 13.09.2015 року по 13.02.2018 рік), проведений позивачем, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивач безпідставно проводив нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами після прийняття відповідачки на військову службу 14.07.2016 року в період мобілізації, нарахування яких в зазначений період не проводиться відповідно до закону.

При цьому апеляційний суд враховує відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України вище наведений правовий висновок щодо застосування відповідних норм права.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 13.09.2015 року по 14.07.2016 рік банком нараховані проценти за користування кредитними коштами в сумі 2387,49 грн.

З розрахунку вбачається, що банком за період з 13.09.2015 року по 13.02.2018 рік нарахована заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні та надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що рішення суду, відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» зі стягненням з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № GP-6043255 від 13.02.2014 року в розмірі 25848 грн 09 коп., з яких 23460,60 грн заборгованість за тілом кредиту, 2387,49 грн заборгованість по відсоткам за період з 13.02.2015 року по 14.07.2016 рік. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2019 року скасувати і постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № GP -6043255 від 13.02.2014 року в розмірі 25 848 грн 09 коп, з яких 23 460 грн 60 коп заборгованість за тілом кредиту, 2387 грн 49 коп. заборгованість по відсоткам за період з 13.09.2015 року по 14.07.2016 рік.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках передбачених, п.п. а,б,в,г ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В.Базіль

Судді : _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.А. Приходько

Повне судове рішення складено 05 червня 2019 року

Головуючий Л.В. Базіль