Справа № 372/1011/18

Провадження № 2-109/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договорів, обґрунтовуючи який зазначала, що 19 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу 50/100 частин земельної ділянки без виділу в натурі площею 1250 кв. м. від земельної ділянки загальною площею 2500 м.кв. розташованої в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , посвідченого Іванців В.П. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області. У лютому 2018 року позивач мала намір зареєструвати наведену вище частину земельної ділянки на своє ім`я, з цього приводу звернулась у центр надання адміністративних послугу м. Вишневе Київської області, однак, з відповіді останнього вбачається, що сформована земельна ділянка за якою був закріплений кадастровий номер НОМЕР_1 на момент звернення не існує. ОСОБА_4 на належній їй з позивачем в рівних частинах земельній ділянці зробила розмежування на дві земельні ділянки: площею 0,181 га з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_2 , площею 0,069 га з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_3 . Таким чином, відповідач ОСОБА_4 замість одної земельної ділянки з площею 0.25 га. за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка належала позивачу та відповідачу ОСОБА_4 в рівних частинах, сформувала дві земельні ділянки площею 0.181 га. з присвоєнням кадастрового номеру 32231 НОМЕР_4 та площею 0,069 га з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_3 , які зареєструвала на своє ім`я. 29 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_4 уклала договір дарування в рівних частинах по Ѕ частині земельної ділянки з земельної ділянки площею 0, 181 га за кадастровим номером НОМЕР_2 , де одарованими є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , посвідчений Головкіною Я.В. приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області. 30 вересня 2017 року договір дарування був зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 05 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Ю.В. та був зареєстрований. Вважає, що позивач згоди на розмежування земельної ділянки не надавала, а також договори відчуження не підписувала, тому остаточно просила визнати недійсним Державну реєстрацію та Державний акт серії НОМЕР_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 від 07.08.2012 року на ім`я ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним зареєстрований 30.09.2017 року договір дарування від 29.09.2017 року укладений між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (одарованими) на земельну ділянку площею 0,181 га. за кадастровим номером НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та визнати його державну реєстрацію; визнати недійсним зареєстрований 05.10.2017 року договір купівлі-продажу від 05.10.2017 року укладений між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) на земельну ділянку площею 0,069 га. з кадастровим номером НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 та визнати його державну реєстрацію; визнати право власності на 50/100 частин земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; витребувати 50/100 частин земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_6 АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .

14.04.2018 року суддею Болобаном В.Г. винесено ухвалу про залишити без руху позовну заяву.

24.05.2018 року суддею Болобаном В.Г. винесено ухвалу про прийняти до розгляду та відкриття провадження по цивільній справі.

18.07.2018 року суддею Кравченко М.В. винесено ухвалу про прийняти справи до свого провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

20.09.2018 року винесено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни належним чином завірених копії - реєстраційної справи по розмежуванню ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,181 га за кадастровим номером НОМЕР_2 , та на земельну ділянку площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 ; - нотаріальної справи по посвідченню договору дарування від 29 вересня 2017 року, укладеному між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (одарованими) на земельну ділянку площею 0,181 га за кадастровим номером НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 ; - реєстраційної справи від 30 вересня 2017 року по реєстрації договору дарування від 29 вересня 2017 року, укладеному між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (одарованими) на земельну ділянку площею 0,181 га. за кадастровим номером НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 ; - нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі продажу від 05 жовтня 2017 року, укладеному між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) на земельну ділянку площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 ; - реєстраційної справи від 05 жовтня 2017 року по реєстрації договору купівлі продажу від 05 жовтня 2017 року, укладеному між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) на земельну ділянку площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 .

10.10.2018 року винесену ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування від державного реєстратора виконавчого комітету Обухівської міської ради Василенко І.Д. належним чином завірених копії документів реєстраційної справи по розмежуванню ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,181 га за кадастровим номером НОМЕР_2 та на земельну ділянку площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 ; витребування від відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області технічну документацію з розмежування земельної ділянки площею 0,25 га за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

29.10.2018 року винесено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування від державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації речових прав та нерухомого майна Обухівської районної державної адміністрації Київської області належним чином завірені копії документів реєстраційних справ щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 району АДРЕСА_1 з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

27.11.2018 року винесено ухвалу про закриття провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

01.04.2019 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання недійсними договорів, залишено без руху, надавши позивачеві п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та вказав, що позивачка придбала земельну ділянку, побудувала будинок. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_11 , Підгірцівська сільська рада про виділ в натурі частки, яка знаходиться у спільній частковій власності, відмовлено повністю, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Управління Держзеагенства в Обухівському району про припинення права власності на частку у спільному майні, також відмовлено повністю, але підтвердило право власності позивача. Дежавним реєстратором відмовлено у реєстрації права власності, оскільки ОСОБА_4 поділила земельну ділянку і відчужила іншим відповідачам. Вважає, що ОСОБА_4 подала державному реєстратору підробні документи, витяг з ДЗК із неіснуючим державним актом. Сєркова О.О. опублікувала оголошення про втрату державного акту, але це є неіснуючий державний акт. Позивач є законним власником земельної ділянки, зараз земельною ділянкою володіють відповідачі у позивача доступу до ділянки не має.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначив, що відповідачі є добросовісними набувачами, вона законно та відкрито придбала 50/100 частин земельної ділянки що розташована в АДРЕСА_1 . На даний час володільцем спірної земельної ділянки є ОСОБА_7 .

Інші учасники судового розгляду до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу 50/100 частин земельної ділянки без виділу в натурі площею 1250 кв. м. від земельної ділянки загальною площею 2500 м.кв. розташованої в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , посвідченого Іванців В.П. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області.

Правомірність правочину, законність виникнення у ОСОБА_3 права власності на половину вказаної вище земельної ділянки внаслідок її купівлі підтверджується чинними судовими рішеннями у інших цивільних справах між сторонами договору та узгоджується із нормами цивільного законодавства щодо презумпції дійсності правочину.

Таким чином, з моменту продажу частини земельної ділянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 втратила право власності на половину спірної земельної ділянки, перестала бути одноосібним власником цілої земельної ділянки, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули правового статусу рівноправних співвласників земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 , тому всі повноваження щодо розпорядження цього об`єкту спільної часткової власності вони повинні були б здійснювати за спільною згодою.

У 2009 році ОСОБА_4 звернулась з заявою до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про зміну цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 50/100 частин кожній з цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд» на цільове призначення «для житлової забудови та комерційного виробництва» без згоди іншого співвласника ОСОБА_3

21.10.2009 року рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області на спірній земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2500 га змінено цільове призначення на призначення «для житлової забудови та комерційного виробництва».

07.08.2012 року на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_5 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2500 га за цільовим призначенням «для житлової забудови та комерційного виробництва», хоч як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 була достовірно обізнана і не могла не усвідомлювати що 50/100 земельної ділянки їй вже не належить.

ОСОБА_4 звернулась до засобів масової інформації, зокрема газети «Обухівський край», де у №91 від 03.12.2012 року було опубліковано оголошення про те, що вона втратила державний акт серії НОМЕР_5 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 від 07.08.2012 року.

Після цього ОСОБА_4 замість одної земельної ділянки площею 0,2500 га за кадастровим номером НОМЕР_1 , сформувала та зареєструвала на своє ім`я дві земельні ділянки площею 0,181 га з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_2 та площею 0,069 га з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_3 .

29 вересня 2017 року ОСОБА_4 уклала договір дарування в рівних частинах по Ѕ частині земельної ділянки з земельної ділянки площею 0, 181 га за кадастровим номером НОМЕР_2 посвідчений Головкіною Я.В. приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області, де одарованими є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

30 вересня 2017 року договір дарування зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.

05 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,069 га з кадастровим номером НОМЕР_3 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Ю.В. та був зареєстрований.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними посилання позову на те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи значення своїх дій, незаконно заволоділа чужою частиною земельної ділянки (іншою половиною, що належала позивачеві) та розпорядилась нею на власний розсуд, відчуживши земельну ділянку іншим співвідповідачам.

Суд погоджується із доводами позову про те, що позивач дізналась про порушення своїх прав як співвласника земельної ділянки у лютому 2018 року після звернення до центру надання адміністративних послуг із питань завершення реєстрації свого права на землю із врахуванням новел законодавства.

Таким чином, з аналізу доводів учасників справи та наданих доказів на їх підтвердження судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачами склалися правовідносини з приводу визнання договорів, укладених з її використанням, недійсними, як укладені поза волею Позивача, та витребування майна з чужого незаконного володіння, які врегульовано нормами ЦК України щодо представництва, недійсності правочинів та захист права власності.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Суд вважає, що вчиняючи різні дії щодо повторного отримання правовстановлюючого документа на землю із недостовірними відомостями про склад власників, повідомляючи різним державним органам неправдиві відомості, одноосібно розпоряджаючись об`єктом нерухомого майна без згоди іншого співвласника, укладаючи оспорювані правочини відповідач ОСОБА_4 діяла недобросовісно та допустила порушення законодавства та прав позивача.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Тобто, з аналізу вказаних вимог ЦК України вбачається, що у разі відсутності волі особи на вчинення правочину та його оспорювання в подальшому, останній може бути визнаний недійсним.

Позивач будучи співвласником спірної земельної ділянки не уповноважувала відповідача ОСОБА_4 на одноосібне розпорядження об`єктом спільної часткової власності, не давала згоди на відчудження нею земельної ділянки іншим співвідповідачам, хоч в силу приписів чинного законодавства обов`язковою в даному випадку є наявність письмової і нотаріально посвідченої згоди співвласника об`єкту нерухомості на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З огляду на викладене суд вважає такими, що ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам спору позовні вимоги про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 07 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_4 ; недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відносно земельної ділянки площею 0,1810 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 ; недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відносно земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_3 , як вчинених поза волею власника.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Разом з тим, з метою реалізації свого права власності власнику надається право на його захист у визначений ним спосіб.

Одним із способів захисту порушеного права власності є віндикація (витребування майна із чужого незаконного володіння), тобто витребування майна неволодіючим власником від володіючого невласника.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто умовою витребування майна з чужого незаконного володіння є фактичне позбавлення дійсного власника права повною мірою володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Разом з тим, при прийнятті рішення про недійсність вказаних договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння суд бере до уваги всі обставини їх укладення та наступну поведінку Позивача після встановлення факту відчуження належних їй земельних ділянок поза її волею.

Суд погожується із доводами позову щодо правомірності вимог про витребування частини земельної ділянки на користь позивача, однак вважає неможливим застосування такого способу захисту прав та законних інтересів позивача з огляду на зміст позовних вимог у цій справі.

Так, у новій редакції позовної заяви від 05.04.2019 року сформульовано остаточні позовні вимоги, в межах яких було проведено судовий розгляд, зокрема за пунктом 5 резолютивної частини позову позивач просив витребувати 50/10 частини земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , хоч саме такою часткою він не володіє, оскільки за правовстановлюючими документами їй належить не 50/10, а 50/100 частин ділянки. Не зважаючи на роз`яснення суду представник позивача в судовому засіданні не скористався правом уточнення чи зміни позовних вимог, наполягав на розгляді справи в межах пред`явлених вимог та просив вважати неточності у написанні частин цілої земельної ділянки технічною опискою. Суд вважає подібні посилання представника позивача такими, що не ґрунтуються на законі, тому враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства не може вийти за межі позовних вимог і вирішує спір саме в межах сформульованих позивачем позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи очевидну помилку у викладенні змісту позовної вимоги про витребування земельної ділянки, недоведеність наявності у позивача права власності на таку частину земельної ділянки, яку він просить витребувати на свою користь, суд не вбачає в цій частині правових і фактичних підстав для задоволення відповідних вимог.

Крім того, суд вважає неможливим задоволення позовних вимог про визнання недійсними державних реєстрацій оспорюваних правочинів та правовстановлюючого документа на землю, оскільки ні правових, ні фактичних підстав таких вимог у позові не зазначено, під час судового розгляду представником позивача не повідомлено, тому такі вимоги залишились недоведеними. Суд вважає відповідні вимоги такими що не ґрунтуються на законі, а обраний позивачем спосіб захисту - неналежним, оскільки законом не передбачено можливості саме визнання їх недійсними, а вимог про скасування відповідної державної реєстрації або оскарження рішень чи дій уповноваженого суб`єкта державної реєстрації у цій справі позивачем не пред`являлось.

Поряд із тим, вже задоволені позовні вимоги, на думку суду, у достатній мірі створюють умови для ефективного захисту і відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні лише частково, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню в частині доведених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 387, 388 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 07 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відносно земельної ділянки площею 0,1810 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відносно земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_3 .

Визнати право власності ОСОБА_3 на 50/100 частин земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко