ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 р. № 61/158-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.11.2009

у справігосподарського суду Харківської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

доФізичної особи підприємця ОСОБА_4

простягнення 2051,95 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Зучек Є.Н. дов. № 01 від 11.01.10

від відповідача:не зявилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 08.09.2009 господарського суду Харківської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.11.2009 Харківського апеляційного господарського суду рішення від 08.09.2009 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів дотримання ним порядку укладення договорів з переможцем конкурсу на право оренди державного майна, зокрема, у встановлений термін направлення відповідачеві проекту договору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 22,623, 1166 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 05.05.2009 у приміщенні РВ ФДМУ по Харківській області відбувся конкурс на право оренди державного майна нежитлові приміщення кім. №№1-9, розміщеного на 2-му поверсі двоповерхової адміністративної прибудови до гуртожитку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут”.

За результатами проведеного конкурсу, переможцем став ФОП ОСОБА_4 , протокол засідання конкурсної комісії №2 від 05.05.2009.

Відповідно конкурсної пропозиції та протоколу №2 від 05.05.2009 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди державного майна, ФОП ОСОБА_4 зобовязався укласти договір оренди протягом місяця з моменту повідомлення його про визнання його переможцем конкурсу.

Заявою від 29.05.2009 відповідач відмовився від укладення договору оренди вищевказаного державного майна, посилаючись на фінансові труднощі.

Пунктом 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України №2149 від 13.10.2004 передбачено, що орендодавець протягом 15 днів після дати затвердження ним результатів конкурсу направляє переможцю конкурсу проект договору оренди. Переможець конкурсу після отримання проекту договору протягом 5 робочих днів повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди. До умов договору оренди включаються орендна плата, запропонована переможцем конкурсу, та інші пропозиції переможця конкурсу.

Однак, як встановлено господарським судом РВ ФДМУ по Харківській області не направляв переможцю конкурсу ФОП ОСОБА_4 проект договору оренди нежитлового приміщення та протягом місяця з моменту повідомлення відповідача про визначення його переможцем конкурсу, позивачем відповідних документів про стан майна, підписаних балансоутримувачем відповідачу не надано. Даних документів позивачем не надано також суду.

Тому, господарські суди обгрунтовано дійшли висновку, що строк виконання зобовязання відповідача щодо укладення з позивачем договору оренди державного майна ще не настав.

Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та вищевказаного Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна не передбачено обовязок відповідача по підготовці, складанню, погодженню та підписанню відповідних документів.

За таких умов покладання на відповідача обовязку по вчиненню дій не передбачених ні нормами права, ні договором є безпідставним і неправомірним. Це суперечить ст. 19 Конституції України, якою визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно ст.14 Цивільного кодексу цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Також є неправомірним покладення на відповідача відповідальності у вигляді компенсації збитків за дії (бездіяльність) вчинені не ним, а іншою особою, зокрема, балансоутримувачем майна. Наявність підпису балансоутримувача на відповідних документах є обовязковою обставиною згідно умов п. 6 конкурсної пропозиції та п.6 відповідного протоколу визначення переможця.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач, під збитками в даному випадку визначає саме неодержаний прибуток (упущену вигоду). В свою чергу, неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 27.03.1992 за №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Отже, позивач повинен довести наступні обставини: наявність обовязку відповідача укласти договір оренди державного майна, факт порушення цього обовязку (не укладення договору оренди); наявність та реальність можливості одержання прибутку та його розміру; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Господарські суди дійшли висновку, що в даному випадку сторонами укладено правочин із відкладальною умовою. Строк виконання цього зобовязання був визначений в один місяць проте, виконання зобовязання поставлено в залежність від відкладальної обставини події, яка неминуче має настати, зокрема, наявності всіх необхідних документів та висновків про стан майна, підписаних ним та балансоутримувачем.

Підставою для нарахування збитків є порушення зобовязання п.4 ст. 611, ст. 623 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 26.11.2009 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 61/158-09 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Г.П.Коробенко