Справа № 548/697/19

Провадження №2/548/384/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Ващенко М.В.,

адвоката - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області за участю третіх осіб Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Головного управління держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) та внесення до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за законом - померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Зазначив, що після смерті останньої відкрилася спадщина на її спадкове майно, тобто право на земельну частку (пай), розміром 4, 04 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, на яку відсутній правовстановлюючий документ. Вказує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте оформити свої спадкові права на вказане майно не має можливості, оскільки відсутні документи, що посвідчували право померлої на зазначене спадкове майно, так як її помилково не внесли до списку громадян

-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ілліча, с.Андріївка Хорольського району Полтавської області серії ПЛ №00017 зареєстрованого 25.03.1996 року, в зв`язку з чим позивач і звернулася до суду..

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 24.04.2019 року у даній цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з"явилася.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко С.Г.позовні вимоги підтримала повністю та прохав розглянути справу за відсутності позивача.

Представник відповідача Андріївської сільської ради Полтавської області в судовому засіданні, зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не з"явився, направила письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та вказала, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду та не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи Головного управління держгеокадастру у Полтавській області не з"явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд заслухавши показання представників позивача та відповідача, врахувавши позицію третьої особи, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 являється матір`ю позивача, що доводиться посвідкою про народження НОМЕР_1 , копією свідоцтва про шлюб позивача НОМЕР_2 та копією посвідки про шлюб матері позивача №4; копією свідоцтва про одруження мами позивача НОМЕР_3 .

31.08.2001 року у с.Вишняки,Хорольського району Полтавської області мати позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідотсва про смерть НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки Вишняківської сільради Хорольського району, Полтавської області №1261 від 09.11.2016 року - ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована на день смерті у АДРЕСА_1 з позивачем.

Крім цього довідка Вишняківської сільради, Хорольського району №1025 від 07.06.2017 року підтверджує, що саме позивач поховала свою матір та розпорядилась її майном, взявши її особисті речі, та фактично прийнявши будинок у якому вони проживали.

Відповідно до ст.529, ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 18.07.1963 року, діючої на день смерті покійної матері, позивач будучи спадкоємицею першої черги за законом, вважається такою, що прийняла спадщину, що підтверджується довідкою №1961/01-16 завідувача Хорольської державної нотаріальної контори С.М.Решти від 29.11.2016 року. Крім цього в довідці вказується на відсутність інших спадкоємців на майно матері позивача, а також, що спадкова справа не відкривалась.

01.06.2016 року позивач отримала листа від СФГ «Дослідне» з пропозицією укладення договору оренди земельний паю її матері ОСОБА_3 Шляхом надання необхідних запитів позивачу стало відомо, що вона має право на вказану земельну ділянку.

Так, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина і на її право на земельну ділянку (пай) площею 4,04 га вартістю 159 886 гр. 40 коп., згідно довідки відділу Держгеокадастру у Хорольському районі № 97-1625-99.3-882/2-16.

Відповідно до вказаної довідки затвердження вказаного розпаювання проведено розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації №167 від 18.05.2000 року, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки відповідача ОСОБА_3 згідно до тех..документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП ім..Ілліча у списках громадян-членів КСП не значиться.

Покійна ОСОБА_3 на день видачі 25 березня 1996 року Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Ілліча- ПЛ №00017, являлась членом даного КСП, що підтверджується копією її трудової книжки № НОМЕР_5 , довідкою СВК «Андріївський»№157 від 16.11.2016 року, архівною довідкою архівного відділу Хорольської РДА Полтавської області №01-17/221, довідкою Хорольської районної медичної комісії для колгоспників №10 від 18.01.1953 р. Всі ці докази підтверджують, що ОСОБА_3 була членом КСП ім..Ілліча з 01.01.1952 року до виходу на пенсію у 1975 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.( Пункт 1 статті 10 в редакції Закону N 3180-12 від 05.05.93 )

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України (в редакції станом на 23 жовтня 1995 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно п.п. 4-6 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Зі змісту вищенаведеного вбачається, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Тобто, таке право виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом) Державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельним ресурсам зазначено, що виходячи з Указу Президента України №720 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку «пай» мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку «пай» здійснюється не за місцем проживання, а відповідно до встановленого членства в підприємстві»

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток «паїв» від 05.06.2003 р. право особи на земельну частку «пай» може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» 1. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і

організаціям " та відповідні норми ЦК УРСР У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року

сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на

земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування земельного законодавства» . Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК.

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" слідує, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, з огляду на наведене, беручи до уваги неможливість оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку, враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує законних прав чи інтересів інших осіб, суд вважає, що позов ОСОБА_2 до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області за участю третіх осіб Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Головного управління держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) та внесення до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства слід задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268,354,355 ЦПК України, ст.ст.529, 549 ЦК України в редакції 1963 року,п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п.п. 2, 4-6 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Печенізький та інші проти України», суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області за участю третіх осіб Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Головного управління держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) та внесення до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства,- задовольнити повністю.

Внести ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_6 до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ілліча, с.Андріївка Хорольського району Полтавської області серії ПЛ №00017 зареєстрованого 25.03.1996 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_6 право на земельну частку (пай) розміром у 4,04 га в умовних кадастрових одиницях, із земель колективної власності Андріївської сільської ради Хорольського району.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_6

Представник позивача адвокат Бондаренко Станіслав Григорович, адресам. Лубни Полтавської області , 3-й провулок Короленко 47

Відповідач Андріївська сільська рада Хорольського району Полтавської області адресас.Андріївка, Хорольського району Полтавської області

Третя особа Хорольська районна державна адміністрація, адресам.Хорол Полтавської області, вул.Незалежності 21-а

Третя особа Головне управління держгеокадастру у Полтавській області, адреса м.Полтава вул. Уютна, 23

Повний текст судового рішення складено 15.05.2019 року

Суддя : Н.С. Миркушіна