ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 640/3420/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (надалі - відповідач), адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, в якій позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 19 липня 2018 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 19 липня 2018 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 06 листопада 2018 року №105880/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком через відсутність у останнього необхідного страхового стажу.

Позивач вказує, що приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не було враховано до страхового стажу періоди, за які позивачем були сплачені внески за договором про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, позивач зазначає, що рішення відповідача є протиправним та безпідставним, оскільки відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування №111 від 22 серпня 2018 року позивачем 30 серпня 2018 року, тобто, в межах тримісячного строку, сплачено єдиний соціальний внесок за січень, лютий, березень 2006 року.

Тому, за доводами позивача, на момент винесення рішення про відмову в призначенні пенсії, його страховий стаж складав 25 років 23 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у письмовому відзиві на позов представник відповідача послався на те, що 19 липня 2018 року представником позивача подана до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заява позивача, в якій зазначалось про те, що останній має намір укласти договір добровільного страхування з проплатою страхових внесків з податковою інспекцією.

Проте, як зазначає представник відповідача, про укладення договору та сплату внесків щодо даного договору позивачем відповідачу не повідомлялось.

Також, представник відповідача послався й на те, що станом на момент винесення розпорядження про відмову у призначенні пенсії (22 жовтня 2018 року) зарахування сплати єдиного внеску на соціальне страхування не відбулось, що, за доводами представника відповідача, підтверджується даними персоніфікованого обліку.

За таких підстав, представник відповідача вважає, що відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком з моменту його звернення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Так, у відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частини 1 статті 12 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частинами 1, 2 статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5<sup>-1</sup> частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

У відповідності до абзацу 3 пункту 1 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, та не належать до платників єдиного внеску, визначених підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - виключно на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Підпунктом 4 пункту 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 передбачено, що порядок укладення договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування: за бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, після досягнення 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви позивачем було додано заяву, в якій останній, у тому числі, проінформував Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києва про свої наміри укласти договір добровільного пенсійного страхування з проплатою страхових виплат з податковою інспекцією, у зв`язку з чим просив надати тримісячний термін для подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії.

З наданого суду розрахунку стажу вбачається, що позивач має стаж, який зараховується до страхового стажу при призначенні пенсії 24 роки 9 місяців 23 дні.

Відповідно до виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 19 жовтня 2018 року, яка надана відповідачем, позивачем не сплачено страхові внески за період з січня по березень 2006 року.

В той же час, як вбачається з наданої суду позивачем копії типового договору №111 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) від 22 серпня 2018 року, укладеного між Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та ОСОБА_1 , останній зобов`язався сплатити єдиний внесок за попередній період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року, з урахуванням коефіцієнту 2, у розмірі 4914,36 грн на рахунок 37193203012653, відкритий у ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 39469994 (пункти 2,3 розділу ІІІ договору №111).

Згідно з розділом IV договору №111, за умови виконання ОСОБА_1 умов договору останній має право на врахування при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє 10 календарних днів (розділ VI договору №111).

Відповідно до наявності в матеріалах справи копії квитанції №0.0.1121374447.1 від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 сплачено грошові кошти у розмірі 4914,36 грн з призначенням платежу: «соціальний внесок. ОСОБА_1 ».

Наведене свідчить про своєчасне виконання позивачем умов укладеного договору №111.

При цьому, з наданої суду копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 за формою ОК-5, наданих Пенсійним фондом України станом на 23 листопада 2018 року, вбачається, що до реєстру внесено відомості про сплату суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року.

Проте, у відповідності до наданих відповідачем відомостей з реєстру страхувальників станом на 19 жовтня 2018 року вбачається, що до вказаного реєстру внесено відомості про укладення ОСОБА_1 договору про добровільне страхування 22 серпня 2018 року та відомості про розірвання договору 01 вересня 2018 року з підстав закінчення терміну дії договору.

В той же час, розпорядженням №29 від 22 жовтня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, про що листом від 06 листопада 2018 року №105880/03 повідомлено позивача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання позивачем вимог чинного законодавства України в частині одноразової сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року, що свідчить про те, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статей 26-45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як такий, що своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), відомості про що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тобто, після звернення до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком та виконання умов договору щодо сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 був наявний страховий стаж не менше 25 років, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні останньому пенсії за віком за його заявою від 19 липня 2018 року.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що позивачем не надано впродовж трьох місяців після звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві інформації щодо укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та сплату внесків, з огляду на наступне.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI передбачено, що обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки органів доходів і зборів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Так, як вже було зазначено судом, 19 жовтня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві сформовано виписку щодо відомостей з реєстру страхувальників, до якого внесено відомості про укладення ОСОБА_1 договору про добровільне страхування 22 серпня 2018 року та відомості про розірвання договору 01 вересня 2018 року з підстав закінчення терміну дії договору.

В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з`ясовувались обставини шляхом направлення відповідних запитів до податкових органів щодо виконання позивачем умов договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) від 22 серпня 2018 року та сплати останнім внесків, в той час, коли матеріалами справи, як вже було зазначено судом, підтверджено такі обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не повно та не всебічно розглянуто питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до його заяви від 19 липня 2018 року та протиправно винесено розпорядження №29 від 22 жовтня 2018 року, а тому, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним й скасувати вказане розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є найбільш ефективним.

В той же час, стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 19 липня 2018 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку про їх передчасність, оскільки судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком лише з підстав відсутності необхідного страхового стажу у позивача, не розглядаючи по суті питання призначення пенсії та не розглянувши інші документи, які були додані позивачем до його заяви про призначення пенсії за віком від 19 липня 2018 року, а тому, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, про задоволення позовних в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 22 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 липня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі та про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, кожним з позивачів під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 384,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 22 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 липня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова