ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/813/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Кушнір Ю.В., Бученко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, вимоги про сплату боргу №Ф-0466531302 від 28.12.2018 року на суму 86 532, 84 грн. та рішення №0466541302 від 28.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Головного управління ДФС у Волинській проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складений акт перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491.

На підставі акту перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491, Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.18 №0466451302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 75 402, 85 грн. та штрафними санкціями в сумі 18 850, 71 грн., від 28.12.2018 №0466481302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 65 440 та штрафними санкціями в сумі 32 720 грн., від 28.12.2018 №0466521302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, в тому числі з військового збору в сумі 6 283, 587 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 570, 89 грн., рішення від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій оскільки вважає, що ним в повній мірі у відповідності до норм чинного законодавства задекларовано податкові зобов`язання.

В свою чергу, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних судженнях працівників контролюючого органу, без жодного на те документального підтвердження.

Так, висновки про зайве включення вартості придбаних ТМЦ, які не були реалізовані у звітному періоді, в сумі 91 553, 15 грн., перевіркою мотивовано тим, що вони виникли внаслідок неналежного ведення позивачем Книги доходів та витрат, а саме: не зазначення реквізитів документів, якими підтверджено здійснення витрат, та визначення суми витрат щоденно не як собівартість фактично проданого товару, а з використанням середньої націнки в розмірі 21, 1 %.

Проте, не зазначення в Книзі обліку доходів та витрат реквізитів документів не тягне для визначення витрат ніяких наслідків.

Також, не враховані витрати на сплату роялті, оскільки відповідач вважає, що вони не належать до складу витрат, передбачених п.4 ст.177 ПК України.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 в справі №876/6065/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень доведено правомірність віднесення витрат на сплату роялті за договорами комерційної концесії, укладеними з ТОВ "Агро-Р", а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Витрати на рекламу не враховані, оскільки відповідач вважає недоведеними їх проведення. Не зважаючи на те, що були надані акти виконання наданих послуг з реклами, відповідач вважає за доцільне підтверджувати їх надання іншими документами, що не передбачено чинним законодавством України.

Витрати на водопостачання, охорону об`єктів відповідачем не враховано виключно з тих підстав, що приміщення, в яких проводилась господарська діяльність позивача, були зайняті не тільки позивачем, а й іншими суб`єктами господарської діяльності - платниками єдиного податку.

При цьому, не наведено жодного доказу цьому факту, а також не аргументовано, чому зняті з витрат документально підтверджені витрати у повній сумі, адже належність даних витрат до таких, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, перевіркою не заперечувалось.

Щодо віднесення до складу валових витрат сум витрат на електроенергію, відповідачем не враховано порядок авансової оплати за електроенергію, а також ту обставину, що на момент внесення авансового платежу позивач не міг передбачити дату припинення діяльності. Крім того, на час повернення коштів, за результатами звірки розрахунків, його діяльність була збиткова, що підтверджується, зокрема Книгою обліку доходів та витрат, а тому зазначена сума коштів, сплачена як авансовий платіж за електроенергію, в будь-якому випадку не могла вплинути на фінансовий результат.

Також, документальною перевіркою допущено грубе порушення чинних норм податкового законодавства, зокрема, щодо правомірності визначення витрат на санстанцію.

На підставі вищевикладеного, вважає наведені в акті перевірки висновки про допущені порушення у визначенні складу валових витрат, а відтак, чистого доходу підприємця, на який донараховано податок з доходів фізичних осіб, не відповідають нормам чинного законодавства, а тому проведені донарахування та штрафні санкції є неправомірними.

Крім того, зазначає, що відповідачем безпідставно зменшено суми податкового кредиту з придбання ТМЦ в ТОВ "Термопласт ПЛЮС" та ПАТ "Агроресурс", які були використані позивачем для ремонту та облаштування магазинів (дверей, полиць, панелі, стійок, подіумів тощо ) з тих підстав, що вони не були використані у господарській діяльності, оскільки копії договорів оренди приміщень, у яких позивачем проводився ремонт надавалися працівникам контролюючого органу під час перевірки, разом з належним чином зареєстрованими податковими накладними та іншими документами, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а відтак, висновки, викладені в акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 є надуманими та необґрунтованими.

У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, вимоги про сплату боргу №Ф-0466531302 від 28.12.2018 року на суму 86 532, 84 грн. та рішення №0466541302 від 28.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено у даній справі судове засідання на 11:00 25 квітня 2019 року.

У відзиві на позовну заяву від 15.04.2019 представник відповідача вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 працівниками контролюючого органу встановлено наступні порушення: позивачем до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю зайво віднесена вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, витрати в сумі 91 553, 15 грн.

Дана розбіжність в сумі - 91 553, 15 грн. виникла внаслідок неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, а саме невірного відображення протягом 2016 року у графі 6 «Сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» щоденних витрат на придбання товарів, які були реалізовані протягом дня та дохід від продажу яких було зазначено в графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності». В результаті чого ФОП ОСОБА_1 . було включено до документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, що відображені в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, фактично понесені витрати на придбання товарів, які не були реалізовані в звітному періоді і за участю яких в звітному періоді не було отримано дохід.

До складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зайво віднесено витрати понесені у зв`язку зі сплатою роялті у 2016 році в сумі в 286 456, 94 грн. та у 2017 рік в сумі 28 875, 00 грн., оскільки перевіркою встановлено невідповідність розміру торгівельних площ, зазначених в договорах комерційної концесії та розміру торгівельних площ, які зазначені в договорах оренди відповідних приміщень. Крім того, лише два із шести договорів концесії були зареєстровані відповідними державними органами, а тому відсутність реєстрації договору концесії позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

У зв`язку із чим, витрати по сплаті роялті за договором від 10.11.2014, який не пройшов державну реєстрацію, а також по договорах від 01.01.2016 та від 31.12.2016 в частині сплати роялті за площі, яка не орендувалася позивачем, не підтверджені належними документами.

Також, зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на рекламу у 2016 році в сумі 98 988, 96 грн. та у 2017 році в сумі 3 649, 08 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу інших витрат було також віднесено витрати на проведення зовнішньої реклами (біг-борди, банери, вивіски, металоконструкції, плакати) та витрати на проведення безкоштовної роздачі рекламної продукції (листівок).

Однак, договорів з постачальниками рекламних послуг, зокрема, ТОВ "АРТ-ХАУС" та ФОП ОСОБА_3 чи будь-яких інших документів на підтвердження наданих послуг позивачем в ході перевірки не надано.

При цьому, представник відповідача зазначає, що згідно вимог п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені ПК України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника під час складання такої звітності.

А тому, надані позивачем суду договори від 31.12.2015 року укладені між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , а також договір від 30.12.2013 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "АРТ-ХАУС", не можуть слугувати підставою для обгрунтування позовних вимог, оскільки такі документи не були надані контролюючому органу ні під час перевірки, ні в ході адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень.

До складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зайво віднесено витрати на водопостачання у 2016 році в сумі 1 047, 24 грн., у 2017 році в сумі 464, 36 грн. та витрати на охорону об`єктів у 2016 році в сумі 17 577, 58 грн. та у 2017 році в сумі 3 401, 26 грн., які не пов`язані з провадженням його господарської діяльності.

Так, перевіркою було встановлено, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач, здійснювалася діяльність також іншим суб`єктом господарювання, що є платником єдиного податку, проте витрати на водопостачання повністю відшкодовувалися саме за рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, перевіркою було встановлено, що витрати на водопостачання торгової точки за адресою: АДРЕСА_2 , також повністю були понесені ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується актами виконаних робіт, наданих КП "Водоканал", проте договір з КП "Водоканал" позивачем в ході перевірки не надано.

Водночас, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу витрат витрати на охорону ряду торгових точок. При цьому, зазначені витрати повністю були понесені ФОП ОСОБА_1 , попри те, що в приміщенні за зазначеними в акті адресами здійснювалася діяльність також іншим суб`єктом господарювання, що є платником єдиного податку.

Зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на електроенергію за 2017 рік в сумі 18 093, 31 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємцем було віднесено до складу витрат витрати на оплату вартості використаної електроенергії по ПрАТ "Волиньобленерго" в загальній сумі 112 886, 47 грн., в тому числі в 2016 році в сумі 36 789, 03 грн., в 2017 році в сумі 76 097, 44 грн., тоді як згідно наданих для перевірки документів було встановлено, що за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року позивачем було отримано та оплачено послуг постачання електричної енергії на загальну суму 113 751, 79 грн., в тому числі ПДВ 18 958, 63 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ "Волиньобленерго".

Таким чином, сума фактично понесених позивачем витрат на оплату вартості використаної електроенергії становить 94 793, 16 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 36 789, 03 грн., за 2017 рік в сумі 58 004, 13 грн.

Враховуючи зазначене, позивачем завищено витрати на оплату вартості електроенергії за 2017 рік на 18 093, 31 грн. (112 886, 47 грн. - 94 793, 16 грн.).

До складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, позивачем зайво віднесено витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) у 2016 році в сумі 1 950, 27 гри., у 2017 році в сумі 650, 09 гри, та витрати на дезинсекцію та дератизацію у 2016 році в сумі 448, 00 грн., у 2017 році в сумі 280, 00 грн.

В результаті віднесення до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю вищевказаних сум, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в сумі 393 331, 12 грн. та за 2017 рік в сумі 25 573, 63 грн., у зв`язку з чим позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 75 402, 85 грн., в тому числі: за 2016 рік на 70 799, 60 грн. та за 2017 рік на 4 603, 25 грн.

Також, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності за результатами 2016-2017 років в загальній сумі 6 283, 57 грн., в тому числі: за 2016 рік на 5 899, 97 грн. та за 2017 рік на 383, 60 грн.

Внаслідок вказаних порушень, встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску за 2016 рік на 393 331, 12 грн., у зв`язку із чим за результатами перевірки донараховано єдиний внесок за 2016 рік в сумі 86 532, 84 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту було включено ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не призначені для використання в його господарській діяльності, внаслідок чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету за 2016 рік на загальну суму ПДВ 42 496, 00 грн., за 2017 рік на загальну суму ПДВ 22 944, 00 грн.

З врахуванням вищенаведених порушень, вважає податкові повідомлення-рішення №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, вимогу про сплату боргу №Ф-0466531302 від 28.12.2018 року на суму 86 532, 84 грн. та рішення №0466541302 від 28.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача повністю.

22.04.2019 на адресу суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 клопотання представника Головного управління ДФС у Волинській області, залишено без задоволення.

У відповіді на відзив від 24.04.2019 позивач зазначає, що Книга обліку доходів та витрат в такому порядку, як зараз, ведеться з 2015 року і вже була предметом перевірки відповідачем в 2016 році. За наслідками перевірки не було встановлено жодних порушень ведення Книги обліку доходів та витрат.

Щодо встановлених під час перевірки розбіжностей у площах орендованих приміщень, звертає увагу суду на те, розмір площ не має значення для визначення розміру роялті, оскільки договорами була передбачена сплата роялті у фіксованому розмірі, не в залежності від того яка площа орендована позивачем.

Також, вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на рекламу, що підтверджуються відповідними договорами, актами приймання-передачі виконаних робіт, тощо.

Крім того, зазначає, що суми податку на додану вартість по взаємовідносинам, зокрема, з ПАТ "Агроресурс" та ТОВ "Термопласт плюс" правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки виконання ремонтних робіт в приміщеннях де здійснював господарську діяльність позивач підтверджується актами проведення ремонту від 12.04.2016, 31.05.2016 та від 16.11.2016.

У додаткових поясненнях від 07.05.2019 представник відповідача зазначила, що з долученого до матеріалів справи акту наданих послуг від 19.12.2016 року №1154 вбачається, що була надана послуга із розробки дизайну рекламної друкованої продукції, разом з тим з змісту даного акту неможливо встановити обсяги наданих послуг, якого характеру була рекламна продукція, чи була вона пов`язана з проведенням позивачем господарської діяльності тощо.

Крім того, посилаючись на правову позицію Верхового Суду викладену у постановах від 05.09.2018 по справі №826/20258/13-а, від 08.08.2018 по справі №816/5/15-а та від 23.01.2018 по справі №826/7047/13-а, акцентувала увагу суду на тому, що даний акт не містить інформації про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, у зазначеному документі відсутня розшифровка підпису осіб, які їх підписали.

В судовому засіданні позивач та представник позивача по зовні вимог підтримали з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили суд їх задовольнити повністю.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 24.10.2018 №3781 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» Головним управління ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491.

В акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 зазначено, що станом на 31.12.2017 року за даними позивача згідно актів інвентаризації залишок товарів становив 0, 00 грн. - відсутній.

За період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року позивачем реалізовано товарів на загальну суму 5 804 919, 61 грн. Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані за даними підприємця за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року - 5 896 472, 76 грн. Розбіжність становить 91 553, 15 грн.

А тому, позивачем зайво віднесено до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, витрати в сумі 91 553, 15 грн.

Зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати понесені у зв`язку зі сплатою роялті у 2016 році в сумі в 286 456, 94 грн. та у 2017 рік в сумі 28 875, 00 грн., оскільки перевіркою встановлено невідповідність розміру торгівельних площ, зазначених в договорах комерційної концесії та розміру торгівельних площ, які зазначені в договорах оренди відповідних приміщень. Крім того, частина договорів концесії не була зареєстрована у встановленому порядку.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу інших витрат було також віднесено витрати на проведення зовнішньої реклами (біг-борди, банери, вивіски, металоконструкції, плакати) та витрати на проведення безкоштовної роздачі рекламної продукції (листівок).

Проте, договорів з постачальниками рекламних послуг, а саме: ТОВ "АРТ-ХАУС" та ФОП ОСОБА_3 позивачем в ході перевірки не надано.

У звязку із чим, позивачем зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на рекламу у 2016 ропі в сумі 98 988, 96 грн. та у 2017 році в сумі 3 649, 08 грн.

Також, зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на водопостачання у 2016 році в сумі 1 047, 24 грн., у 2017 році в сумі 464, 36 грн. та витрати на охорону об`єктів у 2016 році в сумі 17 577, 58 грн. та у 2017 році в сумі 3 401, 26 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 витрати на водопостачання та охорону в приміщеннях, що знаходяться за адресою: Житомирська область, смт. Ємільчине, вул. Соборна, 29 та м. Луцьк, пр. Перемоги, 14 віднесено до витрат, пов`язаних з його господарською діяльністю в повному обсязі, в той час як за зазначеними адресами здійснювалася діяльність іншими суб`єктами господарювання, що є платниками єдиного податку.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємцем було віднесено до складу витрат витрати на оплату вартості використаної електроенергії по ПрАТ "Волиньобленерго" в загальній сумі 112 886, 47 грн., тоді як згідно наданих для перевірки документів було встановлено, що сума фактично понесених позивачем витрат на оплату вартості використаної електроенергії становить 94 793, 16 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 36 789, 03 грн., за 2017 рік в сумі 58 004,13 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ "Волиньобленерго".

Таким чином, підприємцем зайво віднесено до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на оплату вартості електроенергії за 2017 рік в сумі 18 093, 31 грн.

Також, позивачем зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) у 2016 році в сумі 1 950, 27 гри., у 2017 році в сумі 650, 09 гри, та витрати на дезинсекнію та дератизацію в 2016 році в сумі 448, 00 грн., у 2017 році в сумі 280, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що дані витрати не пов`язані з провадженням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років, оскільки позивач займався роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами.

При цьому, жодних документів на підтвердження витрат на санстанцію, дезинсекцію та дератизацію позивач не надав.

Враховуючи вищенаведене, в ході перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в сумі 393 331, 12 грн. та за 2017 рік в сумі 25 573, 63 грн., у зв`язку з чим позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 75 402, 85 грн., в тому числі: за 2016 рік на 70 799, 60 грн. та за 2017 рік на 4 603, 25 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності за результатами 2016-2017 років в загальній сумі 6 283, 57 грн., в тому числі: за 2016 рік на 5 899, 97 грн. та за 2017 рік на 383, 60 грн.

Оскільки платником було занижено базу нарахування єдиного внеску за 2016 рік на 393 331, 12 грн., шляхом завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та відповідно заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за відповідний звітний період. За результатами перевірки донараховано єдиний внесок за 2016 рік в сумі 86 532, 84 грн.

Водночас, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту було включено ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не призначені для використання в його господарській діяльності.

Документів, які підтверджували б використання придбаного товару в межах господарської діяльності платника, підприємцем в ході перевірки не надано. Згідно наданої інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017р. в залишках він не рахується.

У зв`язку із чим, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, внаслідок заниження податкового зобов`язання за 2016-2017 роки на суму 65 867, 00 грн., встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету за 2016 рік на загальну суму ПДВ 42 496, 00 грн., за 2017 рік на загальну суму ПДВ 22 944, 00 грн.

Таким чином, документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

пункту 44.1 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) щодо неналежного обліку доходів і витрат;

пунктів 177.2., 177.4 статті 177, пункту 176.1. статті 176 ПК України, щодо завищення витрат та заниження об`єкту оподаткування та включення до декларацій про доходи, одержані за період 2016-2017 років перекручених даних. Донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2016-2017 роки в сумі 75 402, 85 грн.;

підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження об`єкта оподаткування військовим збором, в результаті чого занижено суму збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності за 2016-2017 роки в сумі 6 283, 57 грн.;

пункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 ст.51, абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, вимоги «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, щодо неподання інформації про суми нарахованого та виплаченого доходу за IV квартал 2017 року та достовірності, повноти відображення відповідних відомостей при поданні податкових розрахунків за I, II, III та IV квартали 2016 року;

пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» та підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року №449, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2016 рік. Донараховано єдиний соціальний внесок за 2016 рік в сумі 86 532, 84 грн.;

частини 1 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо заниження суми єдиного соціального внеску нарахованого на суми нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок роботодавцями за ставкою, визначеною частиною 5 статті 8 зазначеного закону у розмірі 22% за березень 216 року на 949, 28 грн.;

пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо заниження податкового зобов`язання за 2016-2017 роки на загальну суму ПДВ 65 867, 00 грн., обсяг постачання 329 335, 00 грн. по придбаних товарно-матеріальних цінностях, які були включені до податкового кредиту та не були використані в господарській діяльності та які перестали використовуватись в господарській діяльності, чим порушено пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України. За результатами перевірки встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на 427, 00 грн.;

пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - несвоєчасне (не в день одержання готівкових коштів) оприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО готівкової виручки в сумі 1235,57 грн. (чинне на момент вчинення правопорушення);

пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека РРО за 27.01.2017по РРО фіскальний номер 0312002363.

На підставі акту перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491, Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.18 №0466451302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 75 402, 85 грн. та штрафними санкціями в сумі 18 850, 71 грн., від 28.12.2018 №0466481302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 65 440 та штрафними санкціями в сумі 32 720 грн., від 28.12.2018 №0466521302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, в тому числі з військового збору в сумі 6 283, 587 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 570, 89 грн., рішення від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управлінням ДФС у Волинській області №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, рішенням від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн. позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішеннями ДФС України від 21.02.2019 №8611/6/99-99-11-05-02-25 та від 20.03.2019 №12927/6/99-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Волинській області №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, рішення від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн. залишено без змін, а скарги - без задоволення. (а.с.235-242 том 5)

Однак, суд вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, вимогу про сплату боргу №Ф-0466531302 від 28.12.2018 року на суму 86 532, 84 грн. та рішення №0466541302 від 28.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України (в редакції, що діяла станом на 01.01.2015 року) визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

Відповідно до підпунктів 5,6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2004 ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності Ратнівським районним управлінням юстиції Волинської області та з 03.08.2004 знаходиться на обліку в Ратнівському відділенні Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.(а.с.78 том1)

Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування.( а.с.79-80 том 1)

На сторінці 21 акту перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Степановича від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 зазначено, що позивачем в результаті неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат та включення до документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, фактично понесених витрат на придбання товарів, що не підтвердженні документально та які не відповідають переліку витрат відповідно до пп.177.4 ст.177 ПК України, зайво віднесено до складу витрат у 2016 році на суму 498 022, 14 грн., у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, які не були реалізовані у звітному періоді, в сумі 91 553, 15 грн.; витрати, понесені у зв`язку зі сплатою роялті в сумі 286 456, 94 грн.; витрати на рекламу в сумі 98 988, 96 грн.; витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) в сумі 1 950, 27 грн.; витрати на дезінсекцію та дератизацію в сумі 448, 00 грн.; витрати на водопостачання в сумі 1 047, 24 грн.; витрати на охорону об`єктів в сумі 17 577, 58 грн., у 2017 році на суму 55 413, 10 грн., в тому числі: витрати, понесені у зв`язку зі сплатою роялті в сумі 28 875, 00 грн.; витрати на рекламу в сумі 3 649, 08 грн.; витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) в сумі 650, 09 грн.; витрати на дезінсекцію та дератизацію в сумі 280, 00 грн.; витрати на водопостачання в сумі 464, 36 грн.; витрати на охорону об`єктів в сумі 3 401, 26 грн.; витрати на електричну енергію в сумі 18 093, 31 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Волинській області встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 до складу інших витрат у 2016-2017 роках включено роялті в сумі 315 331, 94 грн.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Р" укладено договори комерційної концесії від 01.12.2012 року, від 10.11.2014 року, від 01.01.2016 року, від 01.04.2016 року, 01.01.2016 року, від 31.12.2015 року та від 01.11.2016 року.

Умовами вищезазначених договорів було передбачено, що ФОП ОСОБА_5 В.С. (Користувач) прийнято право користування комплексом належних ТОВ "Агро-Р" (Правоволоділець) прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "Наш Край". За користування правом використання об`єктів інтелектуальної власності Правоволодільця передбачена щомісячна плата (роялті), яку Користувач зобов`язаний сплачувати у порядку та в строки передбачені відповідними договорами.

Згідно із пунктом 3.1 статті 3 договорів комерційної концесії починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 календарних днів, наступних за звітним періодом, Користувач - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 С. сплачує Правоволодільцеві роялті в розмірі 180, 414, 198, 345, 372, 315, 279 Євро по курсу Національного Банку України на день виникнення зобов`язання по сплаті роялті. Роялті сплачується в повному обсязі та у національній валюті - гривні.

Крім того, як встановлено судом, сторонами були підписані додаткові угоди до вищевказаних договорів комерційної концесії, відповідно до яких встановлена фіксована плата незалежно від площі використання.

У зв`язку із чим, суд вважає твердження представників відповідача про те, що розмір роялті визначався в залежності від розміру торгівельної точки необґрунтованими та такими, що не віднайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Позивачем проведено оплату роялті за користування знаком для товарів і послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг та виписками про рух коштів по рахунках. (а.с.110-178 том2, а.с.1-171 том4-5)

Також, суд не приймає до уваги посилання представників контролюючого органу про те, що відсутність реєстрації договору концесії позбавляє сторони права в разі спору посилатися на вищевказані договори, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.367 Господарського кодексу України, ст.1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії укладається в письмовій формі.

Законом України від 12.02.2015 за №191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)", який набрав чинності з 05.04.2015 року, вимоги щодо обов`язкової реєстрації договору комерційної концесії скасовані.

Аналогічні зміни внесені і в ст.1120 ЦК України.

А відтак суд вважає, необґрунтованими твердження представників ГУ ДФС у Волинській області про необхідність обов`язкової реєстрації договорів концесії.

Водночас, судом встановлено, що договори комерційної концесії укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Р" 01.12.2012 року та 10.11.2014 року, тобто до прийняття Закону України від 12.02.2015 №191-VIII, яким скасовано обов`язкову реєстрацію вищевказаних договорів, належним чином зареєстровані, що також не заперечувалося представниками відповідача у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено завищення позивачем валових витрат по оплаті роялті, згідно договорів комерційної концесії, в 2016 році на суму 286 456, 94 грн. та в 2017 році на суму 28 875, 00 грн., а всього разом на суму 315 331, 94 грн.

Також, з акту перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 вбачається, що податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат при віднесені до складу витрат витрати на рекламу в сумі 102 638, 04 грн., в тому числі в 2016 році на суму 98 988, 96 грн. та в 2017 році в сумі 3 649, 08 грн. з огляду на що, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 31.12.2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , а також 30.12.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "АРТ-ХАУС" укладено договори про надання послуг, відповідно до умов яких Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, зокрема з виготовлення рекламної продукції. (а.с.93-97 том 1)

На виконання умов вищевказаних договорів протягом 2016-2017 років фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "АРТ-ХАУС" були надані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуги з реклами на загальну суму 102 638, 04 грн., в тому числі в 2016 році на суму 98 988, 96 грн. та в 2017 році в сумі 3 649, 08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами наданих послуг та виписками про рух коштів на рахунку. (а.с.162-163 том1, а.с.2-108 том3)

З огляду на вищевикладене, суд вважає виключення відповідачем з витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , витрат на рекламу сумі 102 638, 04 грн., в тому числі в 2016 році на суму 98 988, 96 грн. та в 2017 році в сумі 3 649, 08 грн. не обґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.

В акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 зазначено, що позивачем зайво віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) у 2016 році в сумі 1 950, 27 гри., у 2017 році в сумі 650, 09 гри, та витрати на дезинсекнію та дератизацію в 2016 році в сумі 448, 00 грн., у 2017 році в сумі 280, 00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що, на думку представників ГУ ДФС у Волинській області дані витрати не повязані з господарською діяльністю позивача, оскільки останній займався роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютбюновими виробами, при цьому жожних документів на підтвердження витрат на санстанцію, дезинсекцію та дератизацію контролюючому органу не надав.

Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї регулює Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" №771/97-ВР від 23.12.1997.

Статтею 41 вказаного Закну встановлено гігієнічні вимоги до потужностей, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів.

Так, зокрема, вони повинні відповідати таким вимогам: підтримуватися в чистому та робочому стані; бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів

Крім того, статтями 45 та 49 цього Закону висуваються вимоги до обладнання, де зберігаються харчові продукти та самих харчових продуктів.

Пунктом 4 ч.1 ст.49 Закону визначено, що оператори ринку дотримуються таких вимог, зокрема, ведеться результативна боротьба із шкідниками і гризунами.

Таким чином, положеннями Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" покладено обов`язок на операторів ринку, в частині ведення результативної боротьби зі шкідниками та гризунами.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезиінфкекційна справа" було укладено договір №67 від 04.01.2016 року та про надання послуг, на виконання якого виконавцем було надано Замовнику послуг дератизації, дезінсекції у 2016 році в сумі 1 950, 27 гри., у 2017 році в сумі 650, 09 гри, та у 2016 році в сумі 448, 00 грн., у 2017 році в сумі 280, 00 грн.

Надання ТОВ "Дезиінфкекційна справа" вищевказаних послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками ТОВ "Дезиінфкекційна справа" №68/0 від 12.01.2016, актами прийому-здачі виконаних робіт №68 від 12.01.2016 за січень 2016 року на суму 104, 00 грн., №68 від 04.04.2016 за квітень 2016 року на суму 120, 00 грн., №68 за липень 2016 року на суму 120, 00 грн., №68 за жовтень 2016 року на суму 120 грн., №68 за січень 2017 року на суму 120, 00 грн., №68 за квітень 2017 року на суму 120, 00 грн., актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) №Д09-0021/08/03 та №Д09-0021/12/04 від 02.12.2016 за договором №Д09-0021 від 04.01.2016 року укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Державною установою "Житомирсткий обласний лабораторний центр Мініситерства охорони здоров`я" та виписками про рух коштів на рахунку позивача. (а.с.140-148 том 3, том4-5)

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновмими виробами.

А відтак, суд вважає, що позивач правомірно включив витрати на санстанцію (проведення аналізів харчових продуктів та продовольчої сировини на виявлення збудників інфекційних захворювань) у 2016 році в сумі 1 950, 27 гри., у 2017 році в сумі 650, 09 гри, та витрати на дезинсекнію та дератизацію в 2016 році в сумі 448, 00 грн., у 2017 році в сумі 280, 00 грн. до складу валових витрат при обчисленні обєкта оподаткування у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки.

На думку контролючого органу, згідно акту первірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491, позивачем до складу валових витрат зайво віднесено витрати на водопостачання на загальну суму 1 511, 60 грн., в тому числі в 2016 році в сумі 1047, 24 грн. та в 2017 році в сумі 464, 36 грн. та на охорону а зхагальну суму 20 978, 84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 17 577, 58 грн. та за 2017 рік в сумі 3 401, 26 грн.

Висновки котролюючого органу про завищення витрат по водопотстачанню та охороні обгруентовані тим, що приміщення, в яких проводилася господарська діяльність позивача, були також зайняті іншими субєктами господарської діяльності.

Проте, суд не погоджується з позицією податкового органу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, шо згідно Угоди про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01 листопада 2016 року залюченої між Комунальною установою "Управління будинком Волинської обласної ради" (Балансоуртимувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Користувачем), Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт системи водопостачання та водовідведення, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр. Перемоги, 14, а Користувач бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт відповідно до показників лічильника обліку холодної води №07008862, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цією Угодою.

Користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати на водопостачання та водовідведення відповідно до показників лічильника обліку холодної води.(а.с.109-110 том 3)

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно показників лічильника обліку холодної води №07008862 відшкодовано витрати за водопотсачання на загальну суму 1 511, 60 грн., в тому числі у 2016 році в сумі 1047, 24 грн. та у 2017 році в сумі 464, 36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання наданих послуг (виконаних робіт) за вказаний період та виписками про рух коштів по рахунку. (а.с.111-129 том 3, том 4-5)

Також, судом встановлено, що між Управлінням поліції охорони у Волинській області (в подальшому - Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір №01/1689-16 на централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду Управління поліції охорони у Волинській області, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати охорону Майна Замовника на Обєкті та обслуговування Сигналізації на цьому Обєкті. За цим договором Виконавець не приймає Майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Охорна майна, що знаходиться на об`єкті, здійснюється Виконавцем у дні і години, вказані у Дислокації.

Ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається Сторонами в Розрахунку та Протоколі погодження договірної ціни, які є невід`ємною чавстиною цього Договору. (а.с.204-211 том 2)

На виконання умов цього договору Виконавцем були надано Замовнику послуги з охорони об`єктів, а останнім проведенорозрахунок за вказані послуги, що стверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг та виписками по рахунку про рух коштів. (а.с.149-239 том 3, том 4-5)

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач, зараховуючи до складу валових витрат при обчисленні об`єкта оподаткування витрати на водопостачання на загальну суму 1 511, 60 грн., в тому числі в 2016 році в сумі 1047, 24 грн. та в 2017 році в сумі 464, 36 грн. та на охорону а зхагальну суму 20 978, 84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 17 577, 58 грн. та за 2017 рік в сумі 3 401, 26 грн. діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак висновки про безпідставність віднесення таких витрат до складу валових витрат не віднайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З приводу висновку працівників ГУ ДФС у Волинській області в акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 про завищення позивачем валових витрат при обчисленні об`єкта оподаткування, у зв`язку із зайво віднесеними витратами на електроенергію в сумі 18 093, 31 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно договору про постачання електричної енергії №529-2915000 від 01.10.2016 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надавалися ПрАТ "Волиньобленерго" послуги щодо постачання електричної енергії.

Згідно п.2 Додатку №2 до договору про постачання електричної енергії №529-2915000 від 01.10.2016 року, оплата електричної енергії здійснюється шляхом авансування: споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100 % вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії. (а.с.87 том 1)

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти враховуються при здійсненні платежів у наступному розрахунковому періоді.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 03.05.2017 про розірвання Договору про постачання електричної енергії №529-2915000 від 01.10.2016 року, договір на постачання електричної енергії розірвано 04.05.2017 року. (а.с.88 том 1)

В свою чергу, накопичений залишок авансових коштів, попередньо накопичений як аванс та який становив 18 093, 31 грн., повернутий позивачу згідно банківської виписки від 11.07.2017 року.

А відтак, у суду відсутні підстави важати, що у позивача, на момент формування витрат у вказаному звітному періоді, були відсутні підстави для віднесення до їх складу суми по оплаті електричної енергії в розмірі 18 093, 31 грн.

На сторінці 21 акту первірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 працівники ГУ ДФС у Волинській області дійшли висновку про зайве включення до валових витрат вартості придбаних ТМЦ, які не були реалізовані у звітному періоді в сумі 91 553, 15 грн.

Даний висновок мотивовано тим, що вказана розбіжність виникла внаслідок неналежного ведення позивачем Книги доходів та витрат, включення до витрат фактично понесених витрат на придбання товарів, які не були реалізовані в звітному періоді і за участю яких в звітному періоді не було отримано дохід.

Проте, відповідачем не доведено вказане порушення, оскільки в акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 відсутня інформація про господарські операції, по яких встановлені невірні записи в книзі обліку доходів і витрат, не вказані первинні документи, якими не підтверджені господарські операції, які включені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до складу витрат в сумі 91 553, 15 грн. до статті «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» у 2016 році.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Так, на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат вартості придбаних ТМЦ, які не були реалізовані у звітному періоді, в сумі 91 553, 15 грн., позивачем надано висновок судово-економічної експертизи від 24.05.2019, яким за результатами дослідження, в об`ємі наданих документів, визначення за даними Акту перевірки Головного управління ДФС у Волинській області №26188/03-20-13-02- 2931406491 від 11 грудня 2018 року завищення ФОП ОСОБА_1 суми витрат понесених на придбання товарів в розмірі 91 553, 15 грн. за 2016 рік та віднесених до статті "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включаючи вартість виконаних робіт" документально не підтверджено. (а.с.220-227 том 5)

З огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності висновків акту перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, які не були реалізовані у звітному періоді в сумі 91 553, 15 грн., а відтак суд вважає їх такими, що не віднайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає не доведеним відповідачем належними та допустимими доказами завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки валових витрат на суму 553 435, 24 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 498 022, 14 грн. та за 2017 рік на суму 55 413, 10 грн.

Водночас, оскільки відповідачем не доведено завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки на суму 553 435, 24 грн. та, як наслідок, заниження чистого оподаткованого доходу на вказану суму, відтак висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 75 402, 85 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 70 799, 60 грн. та за 2017 рік на суму 4 603, 25 грн. є безпідставними.

Щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пунктів 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 867 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 42 496 грн., та за 2017 рік на 22 944 грн., судом вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 та відзиву на позовну заяву вбачається, що контролюючим органом було визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, з огляду на те, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбаних товарно-матеріальних цінностях, які не були використанні у господарській діяльності та які перестали використовуватися в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту були віднесено суми податку на додану вартість з придбаних у ТОВ "Північ-Центр ЛТД", ТОВ "Техно Модуль Ультра", ТОВ "Агро-Р", Державна установа "Житомирсткий обласний лабораторний центр Мініситерства охорони здоров`я", ТОВ "Термопласт Плюс", ПАТ "Агроресурс" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 329 335 грн., в тому числі податок на додану вартість 65 867 грн.

Придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, фіскальними чеками та банківськими виписками про рух коштів на рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . (а.с.181-198 том 2)

Крім того, судом встановлено, що частина товарно-матеріальних цінностей, придбаних, зокрема, у ТОВ "Техно Модуль Ультра", ТОВ "Термопласт Плюс" та ПАТ "Агроресурс" була використана позивачем при проведенні ремонтних робіт у приміщеннях, де здійснює господарську діяльність позивач, що стверджується наявними в матеріалах справи актами проведених ремонтних робіт від 12.04.2016, від 31.05.2016, від 16.11.2016, актом наданих послуг №41 від 16.01.2017. (а.с.166-168 том 1, а.с.180 том 2)

Таким чином, як встановлено судом, товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ "Північ-Центр ЛТД", ТОВ "Техно Модуль Ультра", ТОВ "Агро-Р", Державна установа "Житомирсткий обласний лабораторний центр Мініситерства охорони здоров`я", ТОВ "Термопласт Плюс", ПАТ "Агроресурс", використанні позивачем у власній господарській діяльності.

З огляду на вище встановлені обставини справи, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість з придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не були використанні у господарській діяльності позивача чи які перестали використовуватися в його господарській діяльності.

А відтак, суд приходить до висновку про відсутність порушень позивачем пунктів 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 867 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 42 496 грн., та за 2017 рік на 22 944 грн.

Щодо встановленого ГУ ДФС у Волинській області порушення фізичною особою-підприємцем Веремчука В.С . підпунктів 1.2, 1.6, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету 6 283, 57 грн. військового збору, в тому числі за 2016 рік в сумі 5 899, 97 грн. та за 2017 рік в сумі 383, 60 грн. та пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» внаслідок чого встановлено заниження єдиного соціального внеску на суму 86 532, 84 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що ставка збору складає 1,5 % об`єкта оподаткування.

Підпунктом 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 1 Закону України №2464-VI визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 28.12.2018 №0466521302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, в тому числі з військового збору в сумі 6 283, 587 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 570, 89 грн., рішенню від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимозі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн., суд зазначає, що вони є похідними від податкового повідомлення-рішення від 28.12.18 №0466451302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 75 402, 85 грн. та штрафними санкціями в сумі 18 850, 71 грн.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 553 435, 24 грн., а відтак заниження чистого оподатковуваного доходу на відповідну суму, суд приходить висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вірно нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за 2016-2017 роки, що унеможливлює донарахування військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Доказів, які б могли спростувати дані обставини, представником відповідача суду не надано.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 11.12.2018 №26188/03-20-13-02-2931406491 висновки Головного управління ДФС у Волинській області про порушення вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справі по суті, а відтак податкові повідомлення-рішення від 28.12.18 №0466451302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 75 402, 85 грн. та штрафними санкціями в сумі 18 850, 71 грн., від 28.12.2018 №0466481302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 65 440 та штрафними санкціями в сумі 32 720 грн., від 28.12.2018 №0466521302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, в тому числі з військового збору в сумі 6 283, 587 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 570, 89 грн., рішення від 28.12.2018 №0466541302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0466531302 від 28.12.2018 в сумі 85 532, 84 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинської області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4 546, 61 грн., сплачені згідно платіжного доручення №1641 від 25.03.2019. (а.с.2 том 1)

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0466451302, №0466481302 та №0466521302 від 28.12.2018 року, вимогу про сплату боргу №Ф-0466531302 від 28.12.2018 року на суму 86 532, 84 грн. та рішення №0466541302 від 28.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 17 306, 57 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у сумі 4 546 (чотири тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 61 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області, код ЄДРПОУ 39400859, адреса: 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 03.06.2019.