ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/567/19

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

01.02.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправною відмову від 05.09.2018 №П-414 Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії за вислугою років;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п.е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення, періоду роботи:

1) в В/ч НОМЕР_1 із 12.05.1986 до 10.11.1987 на посаді санінструктора ВУС- 878659А;

2) в ТОВ Фірма Валдіс з 13.09.2002 до 15.03.2004 на посаді зубного техніка;

3) в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл з 01.10.1992 до 10.01.2002 на посаді зубного техніка;

4) в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс та в КП Стоммакс з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 на посаді зубний технік.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не включає до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років на пільгових умовах, періоди роботи позивача на у Військовій частині НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма Валдіс", Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" та Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" на посаді зубного техніка, чим порушує конституційні права позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 22.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи на 28.03.2019 на 10:00.

07.03.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 06.03.2019 №3192/07, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма Валдіс", Державне стоматологічне протезно-ортопедичне підприємство "Стомакс", Комунальне підприємство "Стомакс" та Державне стоматологічне протезно-ортопедичне підприємство "Дентафіл" не входять до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при наданні відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" діяло у межах, у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю (а.с. 101-105).

19.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 5802/19 (а.с. 108-111).

У судовому засіданні 28.03.2019 оголошено перерву до 24.04.2019 до 15:30 у зв`язку з необхідністю витребувати додаткові документи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 28.03.2019 (а.с. 119-120).

Судове засідання 24.04.2019 відкладено на 15.05.2019 на 12:30 у зв`язку із неприбуттям представника відповідача у судове засідання та необхідністю надання позивачем додаткових документів, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 24.04.2019 (а.с. 130-131).

26.04.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 133-134). Крім того позивачем також подано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, у якій позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 137). Пояснив, що ним було надано усі необхідні та належні документи для підтвердження необхідного спеціального стажу роботи у закладах охорони здоров`я, однак, відповідач відмовляє у зарахуванні до спеціального стажу роботи позивача періодів роботи позивача у Військовій частині НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма Валдіс", Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" та Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл". На думку позивача, вказані дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є протиправними оскільки значно зменшують спеціальний стаж роботи позивача чим фактично порушують конституційне право позивача на отримання пенсійного забезпечення у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.

У судовому засіданні 15.05.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на позов (а.с. 101-105). Проти уточнення позовних вимог заперечувала. Вирішення питання про розгляд справи у порядку письмового провадження віднесла на розсуд суду.

У судовому засіданні 15.05.2019 суд ухвалами, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, прийняв заяву про уточнення позовних вимог та перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 15.05.2019 (а.с. 141).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у грудні 2017 року, ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Житомирського управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ЖОУПФУ в Житомирській області) із заявою про здійснення розрахунку щодо права виходу на пенсію за вислугою років (а.с. 21).

У відповіді від 15.01.2018 відповідачем було відмовлено у задоволенні вказаної заяви з підстави відсутності акредитації закладу охорони здоров`я у ТОВ Фірма Валдіс, де працював позивач на посаді зубного техніка у період роботи з 13.09.2002 до 15.03.2004. Також однією із причин була відсутність у довідці назви закладу охорони здоров`я Збройних Сил України, де позивач проходив військову службу у період з 12.05.1986 до 10.11.1987 (а.с. 24-26).

03.07.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до ЖОУПФУ в Житомирській області із заявою з аналогічними вимогами та долученням довідки отриманої від Міністерства оборони Росії та прохання здійснити йому розрахунок його пенсії (а.с. 22).

17.07.2018 у листі-відповіді від ЖОУПФУ в Житомирській області позивач повторно отримав відмову, яка мотивована відсутністю військової частини, в якій позивач проходив військову службу, у переліку закладів охорони здоров`я у системі Міністерства оборони України затвердженого наказом Міністерством оборони України №168 від 23.03.2017. Також відмовлено у зарахуванні спеціального стажу за роботу в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл та у КП Стоммакс (а.с. 27-30).

У серпні 2018 року ОСОБА_1 втретє звернувся до ЖОУПФУ в Житомирській області з аналогічних підстав та додатково долучив копію архівної довідки, яка видана філіалом Центрального архіву Західного військового округу (а.с. 23).

У відповіді від 05.09.2018 позивачу було відмовлено з аналогічних підстав, а також вказано, що Державне стоматологічне протезно-ортопедичне підприємство Стоммакс не відноситься до амбулаторно-поліклінічних закладів лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я згідно з переліком, затвердженого наказом МОЗ України (а.с. 31-34).

Так, розділом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 не передбачено у переліку документів необхідних для оформлення пенсій за вислугу років, таких документів як акредитаційні сертифікати підприємств, установ організацій, ліцензій на право зайняття медичною практикою чи інших документів, що не передбачені даним порядком.

Працівниками відповідача було витребувано ряд документів, що, на думку позивача, не передбачені вищезазначеним порядком та допущено бездіяльність.

Не погоджуючись зі змістом наданої відмови та наголошуючи, що відповідач протиправно не включає до спеціального стажу роботи позивача періоди у вищенаведених медичних закладах, чим порушує конституційні права позивача на отримання належного пенсійного забезпечення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на момент винесення спірної відмови у призначенні пенсії, далі - Закон України №1788-XII) проголошено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Частиною першою статті 1 Закону України №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 2 Закону України №1788-XII передбачено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 7 Закону України №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з статтею 51 Закону України №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Приписами статті 52 Закону України №1788-XII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення.

Перелік окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років визначено статтею 55 Закону України №1788-XII.

Пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років, зокрема, мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: 1) які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 2) 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулювання суспільних відносин у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості визначаються Основами законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-XII (в редакції, чинній на момент винесення спірної відмови у призначенні пенсії, далі - Основи законодавства).

Абзацом третім частини першої статті 3 Основ законодавства встановлено, що заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Положеннями статті 16 Основ законодавства передбачено, що держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом. Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності. Заклади охорони здоров`я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 (далі - Переліки №385).

Положеннями підпункту 1.2 пункту 1 Переліків №385 поліклінічні заклади (центральна міська, міська, центральна районна) входять до переліку закладів охорони здоров`я.

Порядок акредитації закладу охорони здоров`я затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №765 (далі - Порядок №765).

Пунктом першим Порядку №765 визначено, що акредитація закладу охорони здоров`я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я (далі - заклади) незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.

Згідно з пунктом десятим Порядку №765 у разі прийняття рішення про присвоєння закладу певної акредитаційної категорії відповідна головна акредитаційна або акредитаційна комісія безоплатно видає йому акредитаційний сертифікат (додаток 3 до Порядку №765).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

Відповідно до розділу 2 Переліку №909 до закладів охорони здоров`я робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Перелік посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Положеннями пункту 2 Приміток до Переліку №909 врегульовано, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з пунктом 4 Приміток до Переліку №909 при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 05.12.2017 та 03.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами про призначення пенсії за вислугу років. Однак аналізуючи вищенаведені норми законодавства судом встановлено, що з відповідними заявами до пенсійного органу позивач звернувся передчасно - так як на момент звернення йому ще не виповнилось 51 рік і 6 місяців, оскільки п. "е" статті 55 Закону України №1788-XII до досягнення 55 річного віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення в 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року та при виході на пенсію з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року спеціальний стаж має бути не менше 27 років.

Стосовно зарахування до спеціального трудового стажу періодів роботи позивача у Військовій частині НОМЕР_1 з 12.05.1986 до 10.11.1987 на посаді санінструктора ВУС-878659А та в ТОВ "Фірмі Валдіс" з 13.09.2002 до 15.03.2004, суд зазначає наступне.

Згідно з копією військового квитка та трудової книжки позивач проходив строкову військову службу з 27.11.1985 до 10.11.1987 (а.с. 35-39).

У довідці від 14.09.2017 №93 зазначено період проходження строкової служби з 12.05.1986 до 10.11.1987 на посаді санітарного інструктора Військової частини 01033 (а.с. 83).

Відповідно до копії архівної довідки від 16.10.2018 №1/3-10371, яка видана філіалом Центрального архіву Західного військового округу, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зарахований до списків особистого складу частини у військовому званні молодший сержант з 22.04.1986 наказом №76 від 22.04.1986 (прибули з військової частини НОМЕР_2 ) та виключений із списків особистого складу частини у військовому званні старший з посади санітарного інструктора з 10.11.1987 наказом №216 від 09.11.1987 у зв`язку із звільненням у запас (а.с. 45).

Оскільки, військова частина не передбачена переліком закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України №168 від 23.03.2017, підстав для зарахування періоду проходження строкової військової служби у період з 22.04.1986 до 10.11.1987 на посаді санітарного інструктора до стажу роботи за вислугу років, на думку суду, не має.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у переліку закладів охорони здоров`я зазначені наступні заклади охорони здоров`я Збройних Сил України, а саме військово-медичний центр, медичний батальйон, медико-санітарний батальйон, військовий лазарет, окрема медична рота, медичний пункт (з ліжковим фондом), медичний пункт та медична служба (військової частини) і т.і.

Згідно з записами трудової книжки та копії довідки від 14.09.2017 №93 позивач з 13.09.2002 до 15.03.2004 працював зубним техніком у ТОВ Фірма Валдіс, з 01.08.1990 до 30.09.1992 на посаді зубного техніка у Житомирській міській стоматологічній поліклініці №2 та з 01.10.1992 до 09.01,2002 в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл зубним техніком.

Відповідно до Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням якого є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Статтею 16 цього Закону визначено, що держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення діяльності, особливості закладів охорони здоров`я та їх класифікація визначається законом, Заклади охорони здоров`я підлягають акредитації у випадках та в порядку визначених Кабінетом Міністрів України. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №765, акредитація закладу охорони здоров`я це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Таким чином, заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації. Отже, робота в закладі, який не проходив акредитацію не може бути зарахована до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до наданих позивачем документів, відсутній акредитаційний сертифікат у ТОВ Фірма Валдіс.

Враховуючи вищезазначене, підстав для зарахування до спеціального стажу періоди роботи з 13.09.2002 по 15.03.2004 зубним техніком у ТОВ Фірма Валдіс згідно з наданими позивачем документами не має підстав.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про врахування до трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл з 01.10.1992 до 10.01.2002 та Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс та в КП Стоммакс з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 на посаді зубного техніка, суд зазначає наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, підставною для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність необхідного спеціального стажу роботи на відповідних посадах через незарахування спеціального стажу роботи позивача на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл з 01.10.1992 до 10.01.2002 та Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс та в КП Стоммакс з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 на посадах зубного техніка.

Згідно з записами трудової книжки з 01.10.1992 до 09.01.2002 позивач працював у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл зубним техніком (а.с. 35-37).

Стосовно відмови відповідача у зарахуванні позивачу стажу за період з 01.10.1992 року до 09.01.2002 на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл зубним техніком, з мотивів відсутності акредитаційних сертифікатів на даному підприємстві, суд зазначає, що дане підприємство має відповідні ліцензії. Так, МОН України була видана ліцензія серії АЗ №007245 на право здійснення підприємницької діяльності від 24.03.1998 та ліцензія МОН України серії АА №010935 від 16.03.2001 (а.с. 72-73).

Крім того, нормативно-правовий акт на який посилається відповідач у своїх відповідях, щодо акредитаційних сертифікатів закріплений у постанові КМУ від 15.07.1997 №765.

Позивач розпочав свою трудову діяльність на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл зубним техніком з 01.10.1992.

Відповідач у своїх відповідях на заяви про призначення пенсії вказує, що заклад охорони здоров`я офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації. Отже, на думку відповідача позивачу не можуть зарахувати відповідно вищевказаний стаж за період роботи у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл без наявності акредитаційного сертифікату. Однак суд зауважує, що ОСОБА_1 працював зубним техніком на державному підприємстві який проводив медичну практику. У матеріалах справи міститься відповідна ліцензія на право здійснення підприємницької діяльності Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності акредитаційних сертифікатів у даного підприємства, та дає підстави для зарахування позивачу стажу роботи на цьому підприємстві до спеціального стажу, який необхідний для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Стосовно позовної вимоги про зарахування позивачу стажу на посаді зубного техніка у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс, в КП Стоммакс та Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві Стоммакс, суд зазначає наступне.

Згідно з записами у трудовій книжці позивач у період з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 працював на посаді зубний технік у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс та у КП Стоммакс (а.с. 35-37).

Суд звертає увагу, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки Комунального підприємства "Стоммакс" Житомирської міської ради №3044/01-18 від 19.12.2017 (а.с. 67) згідно з якою стаж роботи позивача на цьому підприємстві складає з 10.01.2002 до 13.09.2002 - 9 місяців 3 дні, з 04.02.2004 до 30.04.2018 - 14 років 2 місяці 26 днів, загалом 14 років 11 місяців та 29 днів.

Крім того, з 01.10.1992 до 10.01.2002 стаж роботи позивача на державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл (після реорганізації Комунальне підприємство «Стоммакс» Житомирської міської ради) складає 9 років 3 місяці 9 днів.

Відповідачем визнається та зараховано до спеціального трудового стажу позивача період роботи з 01.08.1990 до 30.09.1992 на посаді зубного техніка у Житомирській міській стоматологічній поліклініці №2 та період роботи з 02.05.2018 до 28.02.2019 на посаді зубного техніка загалом 2 роки 11 місяців 27 днів, що разом із 25 роками 3 місяцями 5 днями на посаді зубного техніка на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Стоммакс, в КП Стоммакс, Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві Стоммакс та державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл (після реорганізації Комунальне підприємство «Стоммакс» Житомирської міської ради) складає спеціальний стаж позивача 27 років 3 місяці 5 днів, що дає право позивачу на пенсію за вислугу років, згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-XII.

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині неможливості зарахування спеціального стажу роботи у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" Житомирської міської ради у відповідності до положень Переліку №909 та зазначає наступне.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою управління охорони здоров`я Житомирської обласної ради від №135 від 27.11.2017 Житомирське комунальне стоматологічне підприємство "Стоммакс" є правонаступником майнових прав та обов`язків приєднаного державного стоматологічного протезно-ортопедичного підприємства "Дентафіл" та державного стоматологічного протезно-ортопедичного підприємства "Стоммакс" на підставі рішення Житомирської міської ради від 27.09.2001 №260. Рішенням Житомирської міської ради від 30.05.2013 №543 Житомирське комунальне стоматологічне підприємство "Стоммакс" перейменовано в Комунальне підприємство "Стоммакс" Житомирської міської ради (а.с. 66).

Крім того, інформація зазначена у статуті Комунального підприємства "Стоммакс" Житомирської міської ради у новій редакції, зареєстрованому 07.06.2013 свідчить на користь висновку, що вказана установа відповідно до Переліків №385 є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від вих. №4343 від 25.06.2004 роз`яснює про зобов`язання проходження акредитації для усіх закладів охорони здоров`я. З огляду на наведене, заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі державної акредитації.

Суд звертає увагу, що на виконання вимог статті 16 Основ законодавства та Порядку №765, Комунальне підприємство "Стоммакс" Житомирської міської ради є акредитованою медичною установою, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акредитаційного сертифікату Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації серії ДОЗ №000003 від 20.08.2013 (а.с. 70).

У рішенні Верховного Суду Українивід 17.09.2013 у справі №21-241а13 вказано, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком №909, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів суд зазначає, що висновки відповідача про правомірність не зарахування спеціального стажу роботи позивача у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" Житомирської міської ради, Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" відповідно до положень Переліку №909 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугою років на пільгових умовах відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, періодів роботи на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" Житомирської міської ради з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 на посаді зубний технік та на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві Дентафіл з 01.10.1992 до 10.01.2002 на посаді зубного техніка.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що частково дії відповідача щодо відмови про зарахування спеціального стажу позивачу вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови у зарахуванні спеціального стажу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 1536,88 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову від 05.09.2018 №П-414 Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на посаді зубного техніка періоду роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві «Дентафіл» та в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві «Стоммакс» та в КП «Стоммакс».

Зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві «Дентафіл» з 01.10.1992 до 10.01.2002 на посаді зубного техніка.

Зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві «Стоммакс» та в КП «Стоммакс» з 10.01.2002 до 13.09.2002 та з 04.02.2004 до 30.04.2018 на посаді зубний технік.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 3 червня 2019 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко