РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2019 р. Справа № 120/1470/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Литвина Дениса Сергійовича,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить визнати протиправним рішення фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 27 лютого 2019 року щодо відмови у проведенні перерахунку та доплати грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахування щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року. Окрім того, просить зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% військовослужбовцям Збройних Сил України, яка встановлена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 з урахуванням виплачених сум.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05 лютого 2019 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, яка отримувалась ним перед звільненням у складі грошового забезпечення.

Листом від 27 лютого 2019 року фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило заявника про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та проведення відповідного перерахунку.

Не погодившись із мотивами, що містить лист відповідача від 27 лютого 2019 року, позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративно суду від 08 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву та призначено справу до судового розгляду на 29 травня 2019 року.

24 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання вказаної вище постанови міністр оборони України 24 жовтня 2016 року видав наказ №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 8 цієї Інструкції передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. А тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

У судове засідання, що відбулося 29 травня 2019 року, представник відповідача не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача.

Натомість, позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав, що викладені у адміністративному позові.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 15 грудня 2017 року на підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №603 звільнено з військової служби з посади військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Конотоп управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці тилу Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до наказу начальника управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці №173 від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу установи та всіх видів забезпечення. Крім того, цим наказом передбачено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, за 28 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік військової служби.

Як свідчить виданий фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України грошовий атестат, ОСОБА_1 окрім інших виплат також виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 106354,50 гривень.

05 лютого 2019 року позивач звернувся до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, яка отримувалась ним перед звільненням у складі грошового забезпечення та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Листом вих. №305/418 від 27 лютого 2019 року фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та проведення відповідного перерахунку, оскільки відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалася одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), включалися: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настання особливого періоду на небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, що була чинною на момент звільнення позивача з військової служби) у зв`язку із закінченням строку контракту.

При цьому, на момент звільнення позивача з військової служби його календарна вислуга років складала 28 років 04 місяці, про що свідчить витяг із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №603.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що не заперечується відповідачем.

При цьому, відповідно до наказів начальника управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці протягом 2016-2017 років до складу грошового забезпечення позивача включалася та виплачувалась додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Водночас, при звільненні з військової служби додаткову грошову винагороду в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення до складу грошового забезпечення позивача не включено, оскільки, на думку відповідача, згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців винагороди не включаються.

Визначаючись з приводу обгрунтованості посилань відповідача на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби), суд зважає на те, що за змістом абзацу 2 пункту 9.1 розділу ІХ згаданої Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Такі ж приписи щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містила також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550 (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби).

Однак, суд критично оцінює такі посилання, адже в даному випадку відповідачем не враховано пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Так, абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Проте, відповідачем не враховано того, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відтак, на переконання суду, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та не узгоджуються із приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №820/3211/17.

Окрім того, слід зазначити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06 лютого 2019 року у згаданій справі Велика палата дійшла наступних висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Водночас, судом встановлено, що позивачу протягом 2016-2017 років нараховувалсь та виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, а тому, на переконання суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер аж до звільнення позивача з військової служби.

Наведене вище свідчить про те, що вимога позивача про визнання протиправною відмови фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки вимога зобов`язального характеру є похідною, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (щодо визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 відсотків з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Однак, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору та за відсутності доказів понесення інших судових витрат суд вважає, що відсутні й підстави для відшкодування судових витрат.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 75, 76, 94, 124, 139, 162, 241, 244, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, викладену у листі від 27 лютого 2019 року, щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 відсотків, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22990368)

Повний текст рішення складено 03.06.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович