Справа № 132/1250/18

Провадження №1-кп/132/6/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ;

за участі: секретаря: ОСОБА_2 ;

прокурора: ОСОБА_3 ;

потерпілої: ОСОБА_4 ;

представника потерпілої: ОСОБА_5 ;

захисника: ОСОБА_6 ;

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020160000646 від 08.12.2015 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іванів Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, із вищою освітою, не працюючого, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2015 біля 19:20 водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renauilt-Trafic» НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою дороги по вулиці Шевченка м. Калинівка, неподалік повороту на вулицю Нову, в напрямку м. Вінниця зі сторони центру міста Калинівка, не врахувавши дорожню обстановку, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вживши відповідних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із лівою передньою частиною автомобіля марки «Renault Kаngo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 , яку в подальшому доставлено з тілесними ушкодженням до Калинівської ЦРЛ.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12 від 02.03.2016 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівого передпліччя зі зміщенням, перелому I, II ребра зліва з незначним зміщенням, закритого розриву правого ключично - грудинного зчленування, закритого оскольчатого перелому головки правої малогомілкової кістки з незначним зміщенням, які виникли від дії тупого твердого предмету, по давності утворення можуть відповідати строку 07.12.2015, не являлися небезпечними в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я та належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, рваної рани лівого стегна, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; саден обличчя, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Водій ОСОБА_7 , за вищевикладених обставин, порушив вимоги п.п. 10.1, 19.3 Правил дорожньогоруху України, в частині «п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.19.3 - разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину визнав повністю, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що час та місце скоєння обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_8 повідомила суду, що не пам`ятає точного часу події, у темну пору доби, рухаючись ділянкою дороги по вулиці Шевченка м. Калинівка, неподалік повороту на вулицю Нову, в напрямку автовокзалу зі сторони центру міста Калинівка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі білого буса, який виїхав на зустрічну смугу та мінівена. Зупинившись із своїм чоловіком ОСОБА_9 для надання допомоги вони побачили потерпілу ОСОБА_4 , яка була без свідомості зажата в автомобілі «Рено Кенго». Обвинуваченого ОСОБА_7 у іншому автомобілі не було.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, надали аналогічні показання.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами, які надані стороною обвинувачення:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2015 року у якому зафіксована подія дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілю «Renault Kаngo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та автомобілем марки «Renauilt-Trafic» НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3

-протоколом огляду місця події від 19.04.2015 року, у якому зафіксовано огляд транспортних засобів, «Renault Kаngo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та автомобілем марки «Renauilt-Trafic» д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за участі яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якому зафіксовані видимі пошкодження автомобілів.

-висновком експерта від 05.05.2017 року № 305 а згідно якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Renault Kаngo» д.н.з. НОМЕР_2 до моменту початку розвитку події ДТП знаходилась у технічно справному стані;

-висновком експерта від 05.05.2017 року № 304 а згідно якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Renauilt-Trafic» д.н.з НОМЕР_1 до моменту початку розвитку події ДТП знаходилась у технічно справному стані;

-висновком експерта від 01.02.2018 року № 83а згідно якого, зіткнення автомобіля «Renauilt-Trafic» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «Renault Kаngo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , сталося в районі осипу скла, тобто на смузі руху автомобіля «Renault Kаngo».

-висновком експерта від 01.02.2018 року № 81 а згідно п. 5 якого, у ситуації, яка склалась, при технічних параметрах указаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля «Renauilt-Trafic» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки в ситуації, водій автомобіля «Renault Kаngo» ОСОБА_4 не мала технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тому в діях водія ОСОБА_4 не вбачається порушень Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

-висновком судово-медичної експертизи № 12 від 03.02.2016 року згідно якої, у ОСОБА_4 під час стаціонарного лікування у Калинівській ЦРЛ з 07.12.2015р по 25.12.2015 року були виявлені тілесні ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку. Закритий перелом кісток лівого передпліччя зі зміщенням, перелом ІІ,ІІІ ребра зліва з незначним зміщенням, закритий розрив правого ключично-грудинного зчленування, закритий оскольчатий перелом головки правої малогомілкової кістки з незначним зміщенням. Рвана рана лівого стегна. Забій грудинно-реберного синхондрозу, садни обличчя».

Дані ушкодження у ОСОБА_4 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності утворення відповідають строку ДТП, за ступенем тяжкості:

- закритий перелом кісток лівого передпліччя зі зміщенням, перелом ІІ,ІІІ ребра зліва з незначним зміщенням, закритий розрив правого ключично-грудинного зчленування, закритий оскольчатий перелом головки правої малогомілкової кістки з незначним зміщенням у ОСОБА_4 не являється небезпечним для життя та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, тому належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (п. 2.2.1. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995р.);

- закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку, рвана рана лівого стегна належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- Садна обличчя належить до легких тілесних ушкоджень.

Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв`язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.

За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 1ст. 286 КК Українияк порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності дост. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості, спричинених наслідків - в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров`ю потерпілої та завдано їй моральні страждання. В цей же час, на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду ОСОБА_7 відшкодував заподіяну матеріальну шкоду та направив поштовий переказ на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (звільнений від призначеного покарання 5 років позбавлення волі , згідно вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 13.03.2015 року у зв`язку з закінченням іспитового строку), не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є визнання вини, часткове відшкодування заподіяної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин у справі, даних, характеризуючих особу обвинуваченого, з урахуванням пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1ст. 286 КК Україниу вигляді штрафу.

Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого.

Крім того, в ході судового засідання захисником обвинуваченого було заявлене клопотання про застосування амністії.

Обвинувачений на застосування амністії погоджувався, про що заявив в судовому засіданні.

Прокурор та потерпіла не заперечували щодо застосування відносно ОСОБА_7 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановленост. 85 КК Українина підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2ст. 86 КК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні»амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України,Кримінального Кодексу Українита цьогоЗакону.

Статтею 3 вказаного Законувстановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинностіЗакон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цьогоЗакону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до вимог п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за необережні злочини, що не є особливо тяжкими відповідно дост. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Відповідно дост. 10 зазначеного Закону Українипитання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов`язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Згідност. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році»його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочини до набрання чинностіЗакону України «Про амністію у 2016 році»(07.09.2017 року) і на зазначений день є батьком ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно якого не позбавлений батьківських прав.

Таким чином, ОСОБА_7 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбаченіст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_7 , судом не встановлені.

Враховуючи вимоги, які викладені вст. 10 Закону України «Про амністію в 2016 році», то суд зобов`язаний з`ясовувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання. Враховуючи, що ОСОБА_7 є особою, на яку поширюється діяЗакону України «Про амністію в 2016 році»у зв`язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком малолітньої дитини, стосовно якої не позбавлений батьківських прав, а також те, щоЗакон України «Про амністію в 2016 році»поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільненню останнього від призначеного покарання, суд вважає необхідним звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році». При цьому, згідно ч. 1ст. 15 Закону України «Про амністію»обвинувачений звільняється від основного та додаткового покарання.

Судом роз`яснюється обвинуваченому ОСОБА_7 наслідки застосування амністії, а саме що в подальшому протягом десяти років до нього не може бути застосовано амністію.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Так, на обґрунтування цивільного позову цивільний позивач ОСОБА_4 послалась на те, що в результаті ДТП нею було отримано чисельні тілесні ушкодження, зокрема закрита черепно-мозкова травма, перелом кісток лівого передпліччя зі зміщенням, перелом ребер, закритий розрив правого ключично-грудинного зчленування з незначним зміщенням, закритий оскольчатий перелом головки правої малогомілкової кістки зі зміщенням, рвана рана лівого стегна, чисельні садна обличчя.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 12015020160000646 від 08.12.2015 року. та доданими до цивільного позову копією із медичної картки.

Вказує, що період часу з 07.12.2015 року по 25.12.2015 року це не просто час перебування на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні відразу після ДТП, це період постійного фізичного болю, з яким не завжди справлялися знеболювальні. Однак лікування її продовжувалось ще понад півроку, а реабілітація триває і по сьогодні. Так, в результаті ДТП, нею було отримано перелом кісток лівого передпліччя зі зміщенням, а тому 14.12.2015 року була проведена операція з подальшим встановленням пластини. 21.06.2016 року була проведена повторна операція з видалення пластини. Дані факти підтверджуються копією висновку судово-медичної експертизи № 12 від 02.03.2016 року та копією з медичної картки.

Зазначає, що відновити її попередній стан здоров`я просто неможливо. Після ДТП значний час позивач змушена була витрачати на подальше лікування та реабілітацію. Не мала можливості вдосталь проводи часу зі своїм сином, рідними, друзями.

Наслідки заподіяних травм суттєво впливають на звичайний спосіб її життя. Позивач не може так ефективно як раніше вирішувати побутові проблеми своєї родини. Вказує на тому, що страждань як жінці їй заподіюють шрами та рубці від травм, операцій, та порізів на її тілі. З цього приводу, у неї занизилась самооцінка, позивач змушена більш прискіпливо підбирати одяг.

По сьогоднішній день у позивача зберігається страх поїздки в автомобілі, часто бувають напади паніки, особливо, коли водій різко гальмує чи повертає. Самостійно ж сісти за кермо позивач так і не може себе пересилити.

Таким чином, вказаним кримінальним правопорушенням позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та в порушенні стосунків з оточуючими мене людьми.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) моральну шкоду у сумі 55 845 гривень, яка обрахована за методикою проф. ОСОБА_12 , яка Рішенням про державну реєстрацію від 03.03.2010 року включена до Реєстру за реєстраційним кодом 14.1.04 «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» відповідно до листа Міністерства юстиції України від 24.03.2008 року № С-9545-36.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені нею на отримання професійної правничої допомоги на суму 5984 грн.

За клопотанням цивільного відповідача (обвинуваченого) ухвалою суду від 02.11.2018 року залучено до участі у справі АТ СК «АХА Страхування», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні цивільний відповідач (обвинувачений) частково визнав цивільний позов, не заперечуючи факту спричинення моральної шкоди, проте вважав завищеним заявлений розмір моральної шкоди. Матеріальні витрати на лікування потерпілої обвинуваченим були відшкодовані, що не заперечувалось представником потерпілої та самою потерпілою.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував щодо розміру визначеного потерпілою морального відшкодування та суми стягнення витрат на правничу допомогу посилаючись на недоведеність цих сум належними та допустимими доказами.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідностіст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об`єктивно встановлено, що потерпілій ОСОБА_4 були спричинені моральні страждання, яких вона зазнала у зв`язку із отриманням внаслідок ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вказані душевні страждання полягали у тому, що потерпіла ОСОБА_4 після ДТП значний час змушена була витрачати на подальше лікування та реабілітацію. Не мала можливості вдосталь проводи часу зі своїм сином, рідними, друзями.

Наслідки заподіяних травм суттєво впливають на звичайний спосіб її життя. Позивач не може так ефективно як раніше вирішувати побутові проблеми своєї родини. Наявність страждань як жінці їй заподіюють шрами та рубці від травм, операцій, та порізів на її тілі. З цього приводу, у неї занизилась самооцінка, позивач змушена більш прискіпливо підбирати одяг.

По сьогоднішній день у позивача зберігається страх поїздки в автомобілі, часто бувають напади паніки, особливо, коли водій різко гальмує чи повертає. Самостійно ж сісти за кермо позивач так і не може себе пересилити.

Таким чином, вказаним кримінальним правопорушенням позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та в порушенні стосунків з оточуючими її людьми.

Вказані обставини свідчать про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Посилання захисника обвинуваченого на недопустимість наданих позивачем доказів не приймається судом до уваги оскільки, надані до позову докази на обґрунтування його вимог подані у відповідності з вимогами ст. 81, 83 ЦПК України.

З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті40 000 грн., що спричинена потерпілій виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості є достатнімрозміром для компенсації моральної шкоди і саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та категорії злочину, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.

Оскільки цивільним відповідачем частково визнано позов та добровільно сплачено позивачу суму в 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди із відповідача належить стягнути 37000 грн.

Окремо слід відмітити, що розрахунок моральної шкоди, який зроблений відповідно до методики встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» відповідно до листа Міністерства юстиції України від 24.03.2008 року № С-9545-36 не приймається судом до уваги оскільки, відповідно до інформації з Реєстру методик проведення судових експертиз Мін`юсту 29.01.2016 прийнято рішення про припинення застосування цієї методики.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір таких витрат є предметом доказування у справі. Доказами витрат є: договір доручення або про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт та документи, які свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем до суду подано договір про надання правової допомоги від 23.05.2018 року, розрахунок вартості адвокатських послуг від 31.05.2019 року, акт приймання-передачі наданих послуг, квитанції № 6 від 23.05.2018 року на суму 3000 грн. та № 11 від 31.05.2019 року на суму 2984 грн., як того вимагає ч. 8ст. 141 ЦПК України.

Посилання захисника обвинуваченого на невідповідність наданих квитанцій про оплату типовій формі № КО-1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» суд не приймає до уваги, оскільки надані квитанції містять усі необхідні реквізити та підтверджують дійсну оплату за надані послуги. При цьому, невідповідність форми платіжного документу не спростовує сам факт оплати за надані послуги.

За таких обставин, суд приходить до переконання про необхідність часткового стягнення витрат на правничу допомогу з цивільного відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі: 4286,34 грн. (5984*0,7163 (частка пропорційна розміру задоволених вимог) = 4286, 34), що відповідатиме п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.128, 129, 373,374,375,376 394-395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) грн.

Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від відбування призначеного покарання на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Паспорт: НОМЕР_3 ) витрати на проведення судово-автотехнічних експертиз: № 305а від 05.05.2017 в сумі 790, 96 грн., 304 а від 05.05.2017 року в сумі 790,96 грн., № 83 а від 01.02.2018 року в сумі 1001 грн., № 81 а від 01.02.2018 року в сумі 1001 грн.

Речові докази: автомобілі марки «Renault Kango» д.н.з НОМЕР_2 та «Renault Trafic» д.н.з НОМЕР_1 повернути власникам.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ СК «АХА Страхування» -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 37000 (тридцять сім) грн.. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4286, 34 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість гривень тридцять чотири копійки) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Узадоволенні решти позову відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності з вимогами ч. 3ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1