Провадження № 22-ц/4808/716/19

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Онушканичем В.В. 3 квітня 2019 року в м. Калуші, повний текст якого виготовлено 9 квітня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області, Калуське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, про визнання недійсними актів про нещасний випадок та актів розслідування нещасних випадків, зобов`язання скласти акт розслідування нещасних випадків та акт про нещасний випадок на виробництві,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин», в якому просив визнати недійсними акти про нещасний випадок форми Н-1 від 08.08.2003 року, від 29.09.2004 року, від 10.02.2005 року та від 18.05.2011 року, а також акти розслідування нещасних випадків форми Н-5 від 06.08.2003 року, 28.09.2004 року та 08.02.2005 року; зобов`язати ПрАТ «Калуський завод будівельних машин» скласти акт розслідування нещасних випадків форми Н-5 та акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, що стався з ним 06.08.2003 року о 08:50 год. під час виконання трудових обов`язків, відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він з 02.12.2002 року по 23.11.2009 року працював слюсарем-ремонтником у ВАТ «Калуський завод будівельних машин».

06.08.2003 р. о 08:50 год. під час виконання трудових обов`язків на підприємстві йому було травмовано ліву руку. Внаслідок спричиненого трудового каліцтва на підприємстві він тривалий час перебував у лікарні (відкритий багатовідломковий перелом дистального метаепіфіза лівої променевої кістки зі зміщенням та повним пошкодженням сухожилків розгиначів ІІ-ІІІ-ІV пальців лівої кисті). Рука не функціонує. Трудове каліцтво спричинено на території дільниці механічної обробки металу механічного цеху із-за відсутності належних умов праці, які не створив відповідач, та порушення техніки безпеки на виробництві під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Відповідач як роботодавець створив комісію із розслідування нещасного випадку на виробництві. Однак, вважає, що дана комісія була створена з грубим порушенням чинного законодавства України (залучено головного механіка підприємства). Комісією неодноразово складалися акти про вказаний нещасний випадок форми Н-1 і акти розслідування нещасних випадків форми Н-5. Однак, на його думку, дані акти складені неправильно та суперечать чинному законодавству України, члени комісії не були зацікавлені у правильному вирішенні даного випадку. До складу комісій не було залучено представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Також в акті не зафіксовано впливу на позивача небезпечного виробничого фактору чи середовища під час настання нещасного випадку. В актах не зазначено, що причинами нещасного випадку були: не забезпечення належних умов праці при підвищеній небезпеці; не проведення цільового інструктажу.

Під час вручення ОСОБА_1 актів він у книзі вихідної кореспонденції зазначив свої зауваження щодо незгоди із складеними актами.

В 2007 році він звернувся до Калуського міськрайонного суду із позовною заявою до ВАТ «Калуський завод будівельних машин» про визнання нечинними актів про нещасний випадок на виробництві від 08.08.2003 року, 28.09.2004 року, 10.02.2005 року та відповідних наказів про створення комісії для розслідування нещасного випадку, стягнення моральної шкоди. 20.04.2007 року суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, а саме зобов`язав ВАТ «Калуський завод будівельних машин» внести зміни до акту №2 про нещасний випадок, пов`язаний і виробництвом від 10.02.2005 року в п. 9 в графі «Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння» зі слів «Не встановлювалось» на слово «Ні»; в задоволенні решти позову відмовлено. Дане рішення виконане тільки у 2011 році.

На підставі неодноразових звернень позивача Управління Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області винесло хибний припис №1 голові правління ВАТ «Калуський завод будівельних машин» про внесення змін до акту №2 від 10.02.2005 року форми Н-1 відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 20.04.2007 року. 18.05.2011 року затверджено акт №2 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом.

Крім того, завершено кримінальне провадження за фактом події, яка сталася 06.08.2003р. на території підприємства відповідача. 19.04.2005 року вироком Калуського міськрайсуду ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1 ст. 271 КК України і призначено покарання 800,00 грн. штрафу.

Також ОСОБА_1 подано заяву про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України. Станом на даний час кримінальне провадження не завершене, проводяться слідчі та інші процесуальні дії. Так, 12.04.2016 року проведено судову технічну експертизу документів.

Позивач неодноразово звертався до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та відповідача із зверненням про скасування актів про вказаний нещасний випадок форми Н-1 і актів розслідування нещасних випадків форми Н-5. Проте, відповідач на дані звернення не реагував.

23.01.2018 року позивач звернувся до Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби з питань праці через ДУ «Урядовий контактний центр» щодо скасування актів про нещасний випадок форми Н-1 від 08.08.2003 року, від 29.09.2004 року, від 10.02.2005 року та від 18.05.2011 року та актів розслідування нещасних випадків форми Н-5 від 06.08.2003 року, 28.09.2004 року та 08.02.2005 року, а також просив зобов`язати ПрАТ «Калуський завод будівельних машин» правильно скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-5 та Н-1. 31.01.2018 року він отримав відповідь, в якій зазначалось, що підстав для складання актів за формою Н-5 та Н-1 відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094 немає.

Тому позивач змушений звернутися до суду. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 27.12.2018 року відкрито провадження по справі, залучено Управління Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області та Калуське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 3 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області, Калуське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, про визнання недійсними актів про нещасний випадок та актів розслідування нещасних випадків, зобов`язання скласти акт розслідування нещасних випадків та акт про нещасний випадок на виробництві відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На його думку, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмету доказування у справі, кількості сторін та інших учасників справи, а також значення справи для нього як для особи з інвалідністю справа мала розглядатись у порядку загального позовного провадження з проходженням всіх передбачених кодексом стадій судового процесу, про що ним було заявлено відповідне клопотання.

Крім того, судом не витребувано оригіналів документів по нещасному випадку, який стався 6 серпня 2003 року на території ПрАТ «Калуський завод будівельних машин».

Твердження суду про те, що доводи щодо незаконності складених актів було оцінено під час розгляду Калуським міськрайонним судом в 2007 році та в 2012 році практично аналогічних позовів з аналогічними вимогами вважає хибним, оскільки предмет спору не є тотожним.

Поза увагою суду також залишились обставини справи щодо втрати чинності попередніх актів за формою Н-5 та Н-1, щодо видачі приписів Н-9 щодо проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався 6 серпня 2003 року на території ПрАТ «Калуський завод будівельних машин», щодо внесення відповідних змін до журналу реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків та щодо записів на раніше складених актах про підставу втрати їх чинності.

Зазначає, що його не було ознайомлено з матеріалами розслідування нещасного випадку, що стався з ним 6 серпня 2003 року на території ПрАТ «Калуський завод будівельних машин», не повідомлено про його права та не було запропоновано співпрацю.

Більше того, після прийняття актів про нещасний випадок, було неправомірно змінено учасників комісії шляхом затушування їх імен, що було визнано представником відповідача в судовому засіданні.

З огляду на наведене просить рішення Калуського міськрайонного суду від 3 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.08.2003 року о 08 год. 50 хв. на дільниці механічної обробки металу механічного цеху ВАТ «Калуський завод будівельних машин» зі слюсарем-ремонтником ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті чого він зазнав травми у вигляді відкритого багатовідломкового перелому дистального метаепіфіза лівої променевої кістки із зміщенням та повним пошкодженням сухожилків розгиначів ІІ-ІІІ-ІV пальців лівої кисті; проникаюче поранення променево-зап`ястного суглобу.

За наслідками розслідування даного нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 , були складені акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 06.08.2003 року (а.с. 12-13) та акт №2 про нещасний випадок форми Н-1 від 08.08.2003 року (а.с. 4-5).

За результатами повторного розслідування вказаного нещасного випадку були складені також акти розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 28.09.2004 року (а.с. 6-7), від 08.02.2005 року (а.с. 14-15) та акти про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 29.09.2004 року (а.с. 8-9), 10.02.2005 року (а.с. 10-11), 18.05.2011 року (а.с. 23-24).

Вироком Калуського міськрайонного суду від 19.04.2005 року начальника ЕМВ ВАТ «Калуський завод будівельних машин» ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1 ст. 271 КК України і призначено покарання 800,00 грн. штрафу (а.с. 16-19).

Встановлено також, що позивач ОСОБА_1 двічі оскаржував у суді правильність складання вищезазначених актів.

Так, рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.04.2007 року по справі №2-171/2007 позов ОСОБА_1 до ВАТ «Калуський завод будівельних машин» про визнання нечинними актів про нещасний випадок на виробництві від 08.08.2003 року, 28.09.2004 року та 10.02.2005 року та відповідних наказів про створення комісії для розслідування нещасного випадку, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано ВАТ «Калуський завод будівельних машин» внести зміни до акту №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, від 10.02.2005 року в п. 9 в графі «Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння» зі слів «Не встановлювалось» на слово « ОСОБА_3 ». В задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 20-22).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.03.2012 року по справі №2-1629/11 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Калуський завод будівельних машин» про визнання актів про нещасний випадок на виробництві від 08.08.2003 року, 24.09.2004 року, 10.02.2005 року та 18.05.2011 року недійсними та незаконними, встановлення факту трудового каліцтва, отриманого ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06.08.2003 року; встановлення факту навмисного зловживання посадовими особами відповідача службовим становищем щодо приховування важкості завданого травматизму через неналежно організований виробничий процес з підвищеною небезпекою; направлення його на судово-медичну експертизу для встановлення вірного діагнозу, визнання ступеня втрати працездатності; зобов`язання видати акт про нещасний випадок, який би відповідав чинному законодавству (а.с. 90-91).

Вказані судові рішення набрали законної сили.

10.05.2017 року ОСОБА_1 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області було надано відповідь №16-07/15-10/3137 на звернення через ДУ «Урядовий контактний центр», в якому зазначено, що по факту настання нещасного випадку 06.08.2003 року на виробництві проводилося розслідування; висновком комісії даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та складені відповідні акти за формою Н-1 та Н-5 від 10.02.2005 року (а.с. 25).

Згідно відповіді Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 31.01.2018 року №16-07/15-10/543, наданої на звернення позивача, підстав для складання актів за формою Н-5 та Н-1 відповідно до вимог Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2001 року №1094, немає, оскільки при розгляді його звернень у 2011 році посадовими особами територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області приймалися рішення з посиланням на Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112, а нормативно-правові акти з питань охорони праці не мають зворотної дії (а.с. 27).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Виправлення, допущені в актах розслідування нещасного випадку та акту №2 про нещасний випадок, не впливають на достовірність обставин, зафіксованих у даних актах. Під час попередніх судових розглядів в 2007 року та 2012 року судами перевірялися обставини настання нещасного випадку та відповідність їх викладу в актах про розслідування нещасного випадку та актах про нещасний випадок, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання їх недійсними та незаконними.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до п.п. 6, 17, 19 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов`язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни тощо. До складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.

Комісія з розслідування зобов`язана протягом трьох діб скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю. До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1 або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі необхідності також медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів (п. 35 даного Положення).

У силу вимог ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідність викладу обставин настання нещасного випадку на виробництві в актах про розслідування про нещасний випадок та актах про нещасний випадок були предметом оцінки суду і встановлені судовими рішеннями.

При цьому зі змісту рішення Калуського міськрайонного суду від 20.04.2007 року по справі №2-171/2007 вбачається, що порядок розслідування нещасних випадків на виробництві регулювався на час нещасного випадку постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094 про затвердження «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві». У відповідності до п. 19 Положення в 2003 році комісія склала акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт за формою Н-1. Аналогічні акти були складені при перерозслідуванні нещасного випадку в 2004 та 2005 pоках.

З огляду на наведене відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання ПрАТ «Калуський завод будівельних машин» скласти акт розслідування нещасних випадків форми Н-5 та акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, що стався з ним 06.08.2003 року під час виконання трудових обов`язків відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094, оскільки оскаржувані акти складені відповідно до вказаного Положення.

Твердження апелянта про те, що судом не з`ясовані обставини щодо втрати чинності попередніх актів, не заслуговують на увагу, оскільки зміст акту №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18.05.2011 року відповідає змісту акту №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 10.02.2005 року з урахуванням внесених змін відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 20.04.2007 року по справі №2-171/2007 та припису Управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області №1 від 17.05.2011 року, а із моменту його затвердження всі попередні акти втрачають свою чинність.

Щодо посилань апелянта на те, що його не було залучено до участі в розслідуванні, а після прийняття актів про нещасний випадок неправомірно змінено учасників комісії шляхом виправлення їх імен, що визнано представником відповідача в судовому засіданні та підтверджено Висновком експерта від 12.04.2016 року №09/07-81 (а.с. 28-34), то слід зазначити, що відповідно до п. 16 Положення повноваження щодо організації розслідування нещасного випадку та утворення комісії з розслідування належать роботодавцю, а згідно п. 17 Положення керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається. Відповідно, зміни у складі комісії розслідування стосувалися проведення її до відповідності зазначеним вимогам закону і не впливають на достовірність фактів розслідування нещасного випадку.

Крім того, вказаними нормативними актами не передбачено обов`язкової участі потерпілого чи його довіреної особи в розслідуванні нещасного випадку.

Таким чином, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується доводів скарги про порушенням судом норм процесуального права, якими є розгляд справи у порядку спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є те, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

При цьому, згідно із змістом ст. 277 цього Кодексу питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за власної ініціативи відповідно до вимог Кодексу або за клопотанням позивача, суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Розгляд справи в порядку спрощеного провадження відбувається з дотриманням вимог ст.ст. 277-279 ЦПК України.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на наведене передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 3 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року.

Головуюча : О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Ясеновенко