ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Херсон Справа № 923/19/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу

за позовом: Дар"ївської сільської ради (с. Дар`ївка Білозерського району Херсонської області, вул. Соборна, 68-а, код ЄДРПОУ 04401374

до : Приватного акціонерного товариства "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство"

(с. Дар`ївка Білозерського району Херсонської області, вул. Херсонська, 1, код ЄДРПОУ 03762609)

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № НОМЕР_2

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" (м. Херсон вул. Рішельєвська, 9, код ЄДРПОУ 32022177)

про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001565

за участю представників сторін:

від позивача - Овчарова Л.Ш., дов. від 28.12.2018

від відповідача - адвокат Долгополов О.В., ордер серії ХС № 113724 від 23.01.2019;

від третьої особи - адвокат Загродський Ю.С., ордер серія ХС № 53414 від 06.03.2019; слухачі - Буженко Ю.С., Таібова Т.Т.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

встановив:

Дар `ївська сільська рада (далі Позивач) звернулась з позовом до Відповідача Приватного акціонерного товариства "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство" та просить суд винести рішення, яким визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року НОМЕР_3 № НОМЕР_2 , виданий Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству. Крім того, просить стягнути з відповідача 3524 грн судового збору та 10500 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 11.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.02.2019 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 06.03.2019.

Ухвалою від 01.03.2019 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт", про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , до розгляду сумісно з первісним позовом.

В засіданні суду 06.03.2019 судом оголошено перерву до 15.03.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що сплинув строк позовної давності та посилаючись на те, що отримав земельну ділянку і користується нею відкрито, на законних підставах та у встановленому порядку, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001556. До відзиву надано докази його надіслання позивачу.

11.03.2019 ТОВ "Сан Лайт" подало уточнення до своєї позовної заяви, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001565; стягнути з ПрАТ "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство" 1921 грн судового збору та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До уточнень додано докази надіслання учасникам справи.

13.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просить розпочати розгляд справи спочатку; застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову ТОВ "Сан Лайт". До відзиву додано докази надіслання учасникам справи.

13.03.2019 ТОВ "Сан Лайт" подало до суду клопотання розглядати справу спочатку.

Згідно з ч. 4 ст. 49 ГПК України після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

З огляду на викладене, за клопотанням учасників справи, розгляд справи починається спочатку.

15.03.2019 відповідач подав для залучення до матеріалів справи копії платіжних доручень за період з 27.01.2016 до 26.02.2019 про сплату відповідачем земельного податку.

Ухвалою від 15.03.2019 відкладено розгляд справи на 08.04.2019. Цією ж ухвалою задоволено клопотання третьої особи про витребування доказів, у зв`язку з чим зобов`язано архівний сектор Білозерської районної державної адміністрації терміново надати суду:

- оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 19 січня 1995 року «Про затвердження роботи графіків аптеки та бібліотеки»;

- оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради від 16 листопада 1995 року за № 59 «Про реєстрацію сіль комунгоспу».

- оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 16 листопада 1995 року.

Зобов`язано ПрАТ "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство" надати для огляду в судовому засіданні оригінал Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1996 року серії НОМЕР_4 , виданий Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству щодо земельної ділянки 6,71 га в с.Дар`ївка.

Крім того, судом зобов`язано Дар"ївську сільську раду, ТОВ "Сан Лайт" до дня засідання подати документальне підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 126 ГПК України.

Ухвалою від 18.03.2019 суд повернув без розгляду зустрічний позов ПрАТ "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство" визнання недійсним рішення Дар`ївської сільської ради від 18.10.2017 № 215.

В засіданнях суду 08.04.2019, 18.04.2019, 10.05.2019 оголошувались перерви, про що сторони повідомлені під розписку.

29.03.2019 архівний сектор Білозерської районної державної адміністрації на виконання вимог суду надав:

- оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 19 січня 1995 року «Про затвердження роботи графіків аптеки та бібліотеки»;

- оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради від 16 листопада 1995 року за № 59 «Про реєстрацію сіль комунгоспу».

Крім того, листом повідомлено, що відсутнє рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 16 листопада 1995 року, оскільки в листопаді засідання виконавчого комітету не проводились, а згідно з переліком питань виконкому протоколу № 7 від 21.12.95 (копію переліку надано суду), рішення № 59 від 11.11.95 прийняте між засіданнями виконкому.

Оригінали зазначених рішень виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради оглянуті в засіданні суду та повернуті судом до архівного сектору Білозерської районної державної адміністрації, залишивши в матеріалах справи їх копії.

08.04.2019 третя особа подала суду платіжне доручення № 39 від 08.04.2019 як доказ оплати адвокату Загродському Ю.С. 10000грн.

В засіданні суду 08.04.2019 та 18.04.2019 оглянуто оригінал спірного державного акту, наданий відповідачем. Крім того, відповідачем подано акт опису речей та документів, які були вилучені 28.02.2019 на підставі ухвали слідчого судді для в засіданні

18.04.2019 відповідачем подано належним чином засвідчені копії доказів, які були надані суду раніше. Крім того, надано витяг з ЄДР щодо державної реєстрації юридичної особи відповідача; копію спірного державного акту та копію державного акту серії І-ХС № 001562 від 07.06.1996, виданий виробничо-технічному центру стандартизації метрології і якості , виданий Дар`ївською сільською радою.

08.05.2019 відповідачем надано докази його правонаступництва.

10.05.2019 учасники справи подали письмову згоду про початок розгляду справи по суті відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України.

Суд враховує наступне.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданого Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству.

Однак, судом при друкуванні ухвал від 11.01.2019 та від 15.03.2019 допущено описку, а саме: зазначено номер спірного державного акту І НОМЕР_1 № НОМЕР_5 замість вірного номеру НОМЕР_3 № 001565.

Згідно з ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, допущена описка підлягає виправленню, у зв`язку з чим замість номеру спірного державного акту І-ХС №001556 слід читати І-ХС № 001565.

22.05.2019 третя особа надала суду додаток до договору про надання правової допомоги та акт виконаних робіт.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд,

в с т а н о в и в:

10.10.1996 Дар`ївська сільська Рада народних депутатів Білозерського району Херсонської області видала Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству с. Дар`ївка Дар`ївської сільської ради Державний акт серії І НОМЕР_1 № НОМЕР_2 на право постійного користування землею площею 6.71 га для розміщення виробничої бази відповідно до рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської Ради народних депутатів від 16.11.1995 № 5. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 13.

Оригінал зазначеного акту оглянуто в засіданні суду, копію залучено до матеріалів справи.

Позивач - Дар`ївська сільська рада звернулась до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданого Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству.

Пунктом 2 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 4 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» господарським судам слід мати на увазі, що у випадках коли державний чи інший орган, акт якого оспорюється, ліквідовано в установленому порядку, відповідачем у справі може бути орган, до компетенції якого віднесено виконання функцій ліквідованого органу.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що у 2018 році в ході розгляду Господарським судом Херсонської області справи № 923/337/18 отримав документи, а саме державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року НОМЕР_3 № НОМЕР_2 , правомочність якого на його думку є сумнівною.

Так, позивач посилається на те, що рішенням Дар`ївської сільської ради сесії № 69 від

17.10.1996 (а.с. 19) було вилучено 0,4083 га та передано в постійне користування Білозерському міжрайонному державному підприємству "Міжагрохім", якому видано державний акт на право постійного користування серія І НОМЕР_1 № НОМЕР_6 від 11.08.1997 року (а.с. 16).

Однак, в доданій до позовної заяви копії рішення Дар`ївської сільської ради сесії № 69 від 17.10.1996 (а.с. 19) зазначено про те, що рада затвердила проектно-вишукувальну документацію по встановленню меж землекористування в с. Дар`ївка підприємству "Міжрайагрохім".

Позивач посилається на те, що є помітка на наданій копії державного акту на право постійного користування землею, згідно чого відбулася зміна загальної площі з 6.71 га на 6.3017 га. Формою державного акта на право постійного користування, яку затверджено постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201 -XII (втратила чинність на підставі Закону N 1377-IV від 11.12.2003) було передбачено можливість внесення змін до державного акта на право постійного користування землею в частині площі земельної ділянки, раніше наданої у постійне користування але всі зміни повинні були бути відповідно оформлені. У свою чергу, відповідно до законодавства, усі записи на державних актах мають бути зроблені чітко і розбірливо державною мовою, виправлення не допускаються тому зазначений акт підлягав заміні і вже має сумніви на свою правомочність.

Однак, записи на спірному державному акті про зміни відсутні.

Також позивач звертає увагу суду на те, що державний акт видавався Дар`ївському ремонтно - транспортному підприємству с. Дар`ївка Дар`ївської сільської ради відповідно до рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради від 16.11.1995 року №5, а Відкрите акціонерне товариство «Дар`ївське РТП» зареєстроване 29.02.1996 року (згідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи ). З огляду на викладене, у позивача постає питання на підставі якого нормативно правового документу Відкрите акціонерне товариство «Дар`ївське РТП», а в подальшому ПАТ «Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство» отримало вище зазначений державний акт.

З наданої відповідачем копії наказу РВ Фонду держмайна в Херсонській області №247 від 29.02.1996 (а.с. 222) ВАТ «Дар`ївське РТП» було утворене шляхом перетворення Державного підприємства «Дар`ївське РТП».

Щодо посилань позивача на те, що при отримані копії вище зазначеного Державного акту посвідченою директором ПАТ «Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство» Жердяєвою Т.І. на палітурці не видно серії та номеру державного акту, а в оригіналі який надавався для огляду було вказано зовсім інша серія та номер державного акту, а саме має два різні номери палітурка один, а вкладання інший, що також ставить під сумнів правомочність такого акту.

Відповідач пояснив, що зазначена помилка сталася при копіюванні різних актів .

Згідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001565 землю надано у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Дар`івської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 5. Але згідно до відповіді на запит до Білозерського районного державного архівного сектору № 12 від 30.07.2018 року (а.с. 20), в якому повідомляється про відсутність протоколу засідання виконавчого комітету за листопад 1995 рік. З цього позивач робить висновок, що рішення зазначене в наданому державному акті не видавалось.

Суд відхиляє зазначені посилання, виходячи з наступного.

Суд ухвалою від 15.03.2019 витребував у архівного сектору Білозерської районної державної адміністрації оригінал рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 16 листопада 1995 року.

29.03.2019 архівний сектор Білозерської районної державної адміністрації на виконання вимог суду повідомив листом, що відсутнє рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради за № 5 від 16 листопада 1995 року, оскільки в листопаді засідання виконавчого комітету не проводились, а згідно з переліком питань виконкому протоколу № 7 від 21.12.95 (копію переліку надано суду), рішення № 59 від 11.11.95 прийняте між засіданнями виконкому (а.с. 172).

Разом з тим, відповідач надав до матеріалів справи копію архівного витягу з рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської Ради народних депутатів Білозерського району від 15.08.1996 № 45 про затвердження технічної документації по складанню та видачі державного акту на право постійного користування землею Дар`ївському ремонтно-технічному підприємству 6,71 га.

Крім того, відповідачем надано копію технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству. Додатками до зазначеної документації залучено рішення Дар`ївської сільської ради від 6.04.94, рішення Дар`ївської сільської ради від 16.11.95 та рішення Дар`ївської сільської рад про затвердження документації.

Згідно з рішенням Дар`ївської сільської ради від 6.04.94 надано дозвіл Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству на відведення території та виготовлення проектної документації з видачею Державного акту на право володіння землею - до меж землекористування з лісництвом (а.с. 200).

Рішенням Дар`ївської сільської ради від 16.11.95 затверджено накази Дар`ївського РТП про надання земельних ділянок (а.с. 201).

Рішенням виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради (а.с. 202) без номеру і дати, затверджено технічну документацію по складанню і видачі державного акту на право постійного користування землею, та вирішено видати державний акт на право постійного користування Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству 6,71 га.

Таким чином, до матеріалів справи надано копію рішення виконавчого комітету Дар`ївської сільської ради (а.с. 202), яким затверджено технічну документацію по складанню і видачі державного акту на право постійного користування землею, та вирішено видати державний акт на право постійного користування Дар`ївському ремонтно-транспортному підприємству 6,71 га.

На час видачі Державного акту на право постійного користування землею серії І- НОМЕР_1 №001565, враховуючи принцип дії законодавчих актів у часі, встановлений ст. 58 Конституції України, був чинний Земельний кодекс України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, який втратив чинності з 01.01.2002.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часу законів та інших нормативно-правових актів) надання зворотної дії в часі нормативно-правовими актами може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин сторін в даній справі застосовуються приписи норм Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, в редакції яка діяла на час видання спірного Державного акту - 10.10.1996.

Відповідно до ст. 7 ЗК України у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:

- громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

- сільськогосподарським підприємствам і організаціям;

- громадським об`єднанням;

- релігійним організаціям;

- промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;

- організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;

- для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;

- житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;

- спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно з ст. 9 ЗК України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Надання земельних ділянок в користування врегульовано ст. 19 ЗК України, в якій зокрема зазначено, що проект відведення земельної ділянки подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Статтею 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справу у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

В даному випадку позивачем не надано доказів того, що рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано спірний державний акт, визнавалось недійсним у встановленому порядку.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» до компетенції виконавчих органів не входить винесення рішення про передання у постійне користування землі, а відповідно до підпункт 7 пункту "б" частини першої статті 33 лише підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Судом відхиляються посилання позивача на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки він набрав чинності 12.06.1997, тобто вже після видачі спірного державного акту.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України.

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб`єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Позивач зауважує, що Відкрите акціонерне товариство «Дар`ївське РТП», а в подальшому ПАТ «Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство» до Дар`ївської сільської ради з заявою про передання земельної ділянки площею 6.3017 га. в постійне користування чи внесення змін до державного акту не звертались.

Однак, зазначене не може бути підставою для визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , оскільки як зазначалось вище підставами для визнання недійсним акту може бути невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 124 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також право на судовий захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, в тому числі суб`єктів господарювання. Такі ж положення містяться у ст. 4 ГПК України.

Юридична наука та судова практика розмежовують поняття права на звернення до суду з позовом за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів на право пред`явлення позову у процесуальному значенні і право на пред`явлення позову в матеріальному значенні.

Право на звернення до суду з позовом у процесуальному значенні передбачає, що кожна особа, яка вважає, що її права або охоронювані законом інтереси порушуються, має право звернутись до суду з позовом про захист цих прав та інтересів, і суд, з урахуванням підвідомчості, не має права відмовити у прийнятті цього позову до розгляду.

Матеріальне право на позов передбачає дійсну, тобто реальну існуючу наявність порушення прав або охоронюваних законом інтересів, тобто наявність матеріально-правового інтересу особи, що звернулась до суду з позовом. При цьому, при наявності такого порушення суд повинен задовольнити позов, тобто захистити ці права, а при відсутності таких порушень підстави задоволення позову відсутні тобто в позові необхідно відмовити.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач не зазначив чим порушились саме його права при видачі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_4 від 10.10.1996 Дар`ївському РТП.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1.7. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. N 28, передбачено, що на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що відповідачем в порушення зазначених норм не надано технічної документації та акту узгодження меж на земельну ділянку.

Відповідачем було надано до матеріалів справи копію технічної документації по складанню спірного державного акту, де є також і план зовнішніх меж.

Третя особа ТОВ "Сан Лайт" надав до матеріалів справи докази того, що маючи намір отримати в оренду 1,5 га землі у Дар`ївської сільської ради, він декілька разів звертався до Відділу у Білозерському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, на які отримано відповіді.

Так, суд бере до уваги останню відповідь Відділу у Білозерському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 26.02.2019 № 28-21-0.20-80/104-19 (а.с. 106), в якій зазначено, що в результаті більш детального аналізу відділом було з`ясовано, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,5 га, яка планується до відведення в оренду ТОВ "Сан Лайт" входить до складу земельної ділянки площею 6,3 га, яка перебуває в користуванні Дар`ївського ремонтно-транспортного підприємства в с. Дар`ївка згідно державного акту на право постійного користування землею серії І НОМЕР_7 , зареєстрованого 10.10.1996 за № 13. З огляду на викладене, відділ просить довідки від 27.12.2017 № 32-21-0.20-662/164-17 та від 07.02.2018 № 32-21-0.20-85/164-18 вважати недійсними бо містять помилкову інформацію. В подальшому відділ просить керуватись довідкою відділу з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 від 28.01.2019 № 31-21-0.20-110/164-19 (а.с. 101).

У відділі зберігається копія вищезазначеного акту на земельну ділянку площею 6,7 га.

Згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 за Дар`ївським ремонтно-транспортним підприємством на території Дар`ївської сільської ради обліковується земельна ділянка 6,3 га. Копія зазначеного акту не містить записів щодо зменшення площі земель, які перебувають в постійному користуванні Дар`ївського РТП. Водночас повідомляється, що в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею на території Дар`ївської сільської ради народних депутатів та Книга реєстрації державних актів (постійне користування) організацій, підприємств на території Білозерського району не містить запису реєстрації державного акту на право постійного користування землею Дар`ївського РТП.

Відповідач зазначає, що відкрито користується землею та сплачує податок на землю, надавши суду копії платіжних доручень про сплату податку (а.с. 123-161).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов Дар`ївської сільської ради задоволенню не підлягає.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ "Сан Лайт", то суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Третя особа посилається на те, що 31.05.2018 року ТОВ «Сан Лайт» подало заяву до Дар`ївської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку детального плану частини території с. Дар`ївки для подальшого визначення цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га.

Рішенням Дар`ївської сільської ради від 18.10.2017 року № 215 було надано дозвіл на розробку детального плану забудови території щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності в межах Дар`ївської сільської ради.

Після цього, ТОВ «Сан Лайт» звернувся до НВФ «Нові технології» для виготовлення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку. У процесі розробки землеустрою з відділу у Білозерському районі ГУ Держгеокадастру була отримана довідка ( за даними форми 6-зем), що земельна ділянка площею 1,5000 га не надана у власність або у постійне користування в межах населених пунктів.

Після того, як проект землеустрою був складений, він був наданий для погодження ПрАТ «Дар`ївське РТП" щодо визначення меж земельної ділянки як суміжного користувача та більш як 7 місяців навмисно його не повертає і фактично привласнило собі, у зв`язку з чим, було подано заяву про вчинення злочину до Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області.

З пояснень представника ПрАТ «Дар`ївське РТП», наданих під час слухання справи № 933/337/18 вбачається, що земельна ділянка площею 1,5 га, щодо якої ТОВ «Сан Лайт» отримала вищевказаний дозвіл на розробку проекту землеустрою, входить до складу землі, яка знаходиться в користуванні ПрАТ «Дар`ївське РТП» на підставі державного акта на право постійного користування землею.

При спробі відновити роботи по складанню проекту землеустрою, з Білозерського відділу Держгеокадастру була отримана довідка від 28.01.2019 року № 31-21-0-110/164-19 про те, що земельна ділянка 1,5000 га входить до складу земельної ділянки площею 6300 га та перебуває в користуванні Дар`ївського РТП на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_4 .

З огляду на викладене, ТОВ «Сан Лайт» вважає, що предмет позову стосується, в тому числі, правовідносин, які виникли між ТОВ «Сан Лайт» та ПрАТ «Дар`ївське РТП» з приводу однієї і тієї ж земельної ділянки (1,5 га), а судове рішення, яке буде ухвалюватись по даній справі, може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Сан Лайт» та визначить характер та обсяг подальших дій стосовно реалізації права на оформлення зазначеної земельної ділянки. При отриманні рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у ТОВ «Сан Лайт» з`явилось очікуване право на оформлення заявленої земельної ділянки. Наявність спірного Державного акта, справжність якого викликає небезпідставний сумнів, порушує робить неможливим реалізувати його права щодо заявленої земельної ділянки. Оскільки, законність оскаржуваного по даній справі державного акта викликає сумнів, з метою захисту прав та законних інтересів ТОВ "Сан Лайт" звернулось до суду з позовом.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 124 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також право на судовий захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, в тому числі суб`єктів господарювання. Такі ж положення містяться у ст. 4 ГПК України.

Юридична наука та судова практика розмежовують поняття права на звернення до суду з позовом за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів на право пред`явлення позову у процесуальному значенні і право на пред`явлення позову в матеріальному значенні.

Право на звернення до суду з позовом у процесуальному значенні передбачає, що кожна особа, яка вважає, що її права або охоронювані законом інтереси порушуються, має право звернутись до суду з позовом про захист цих прав та інтересів, і суд, з урахуванням підвідомчості, не має права відмовити у прийнятті цього позову до розгляду.

Матеріальне право на позов передбачає дійсну, тобто реальну існуючу наявність порушення прав або охоронюваних законом інтересів, тобто наявність матеріально-правового інтересу особи, що звернулась до суду з позовом. При цьому, при наявності такого порушення суд повинен задовольнити позов, тобто захистити ці права, а при відсутності таких порушень підстави задоволення позову відсутні тобто в позові необхідно відмовити.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) державна реєстрація юридичної особи ТОВ «Сан Лайт» код 32022177 здійснена 26.07.2002, тобто вже після видачі спірного державного акта від 10.10.1996.

ТОВ «Сан Лайт» не обґрунтував, яким чином видання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року НОМЕР_3 № НОМЕР_2 Дар`ївському РТП, порушило його права, оскільки ТОВ "Сан Лайт" створене значно пізніше - у 2002 році.

Не обґрунтовано ТОВ «Сан Лайт» порушення його прав спірним державним актом і станом на час звернення з позовом до суду, оскільки наявність рішення Дар`ївської сільської ради про надання від 18.10.2017 року № 215 про надання дозволу на розробку детального плану забудови території щодо відведення земельної ділянки в оренду не свідчить про наявність прав власника або користувача земельної ділянки, тобто не є підставою для звернення до суду за захистом прав щодо земельної ділянки.

З огляду на викладене, позов ТОВ «Сан Лайт» задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності, то суд зауважує наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

У разі відмови у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення, коли порушені права та охоронювані законом інтереси позивача не підлягають судовому захисту, позовна давність застосуванню не підлягає.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача - Дар`ївської сільської ради та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт", не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову позивача - Дар`ївської сільської ради та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт", витрати зі сплати судового збору, понесені Дар`ївською сільською радою та ТОВ "Сан Лайт", покладаються на Дар`ївську сільську раду та ТОВ "Сан Лайт згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Виправити описку, допущену в ухвалах від 11.01.2019 та від 15.03.2019, у зв`язку з чим замість номеру спірного державного акту І-ХС №001556 слід читати І-ХС № 001565.

2. Відмовити в задоволенні позову Дар`ївської сільської ради до Приватного акціонерного товариства "Дар`ївське ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001565.

3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1996 року І- НОМЕР_1 № 001565.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.05.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна