ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 лютого 2010 р. № 52/170

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіРазводової С.С. (доповідач),

суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.

розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.09р.

у справі№ 52/170

за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГУ "Полтавагазвидобування"

доДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

простягнення 256762,53 грн.

За участю представників сторін

від позивача Скорик В.І. дов.,

від відповідача Мацегорін А.О. дов.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” (далі по тексту –ДК „Укргазвидобування”) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –ДК „Газ України”) про стягнення 256762, 53 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009 року у справі № 52/170 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ДК „Газ України” на користь ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” 236242, 13 грн. основного боргу, 2362, 42 грн. пені, 12325, 89 грн. інфляційної складової боргу. В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 року у справі № 52/170 (судді Студенець В.І., Баранець О.М., Євсіков О.О.) рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.09р. скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Замовник) та ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” (Виконавець) 22.09.2008 укладено договір № 06/08-896 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році, за умовами якого Виконавець зобов’язався здійснити транспортування природного газу Замовника через систему внутрішньопромислових газопроводів Виконавця до газорозподільних станцій (ГРС), для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, які мають із Замовником укладені договори на постачання газу, а Замовник зобов’язався оплатити послуги по транспортуванню газу

Пунктом 2.1 передбачено, що Виконавець здійснює в 2008 році транспортування газу Замовника в обсязі до 15278, 000 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.4 договору послуги по транспортуванню газу оформляються Замовником і Виконавцем актами виконання послуг з транспортування газу.

Акти виконання послуг з транспортування газу уповноважені представники сторін складають до 15 числа, наступного за звітним місяця.

Згідно п. 5.1 договору вартість наданих Виконавцем Замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту виконання послуг з транспортування, зазначеному в п. 3.4 даного договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Виконавця вартості послуг, що були надані Виконавцем у місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця. Оплата послуг з транспортування газу, наданих за січень-серпень 2008 року здійснюється протягом 30-ти днів з моменту підписання відповідних актів виконання послуг

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг по транспортуванню газу і актів виконання послуг з транспортування газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформляється актом звірки (п. 5.3 договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” на виконання умов договору здійснило транспортування природного газу Замовника в обсязі 15344, 78 тис.куб.м. на загальну суму 237716, 34 грн., що підтверджується актами виконаних послуг з транспортування природного газу, які підписані сторонами та скріплені відбитками їхніх печаток.

Листом № 31/18-1202 від 11.02.2009 „Про звіряння розрахунків” ДК „Газ України” надіслало ГПУ „Полтавагазвидобування” акт звіряння розрахунків за договором № 06/08-896 від 22.09.2008 за послуги з транспортування природного газу станом на 01.02.2009.

У зазначеному листі ДК „Газ України” визнало наявність заборгованості у сумі 237716, 34 грн. та гарантувало її погашення в міру надходження коштів в рахунок погашення дебіторської заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” 02.03.2009 року надіслало ДК „Газ України” повідомлення про припинення зобов’язання зарахуванням вих. № 22-1568 від 26.02.2009, згідно з якою заборгованість ДК „Газ України” перед ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” за договором № 06/08-896/1294 від 22.09.2008 складала 237716, 34 грн., а ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” перед ДК „Газ України” за договором № 17/05-2727 від 30.12.2005 –1474, 21 грн.

У зв’язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ДК „Газ України” перед ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” за договором № 06/08-896/1294 від 22.09.2008 зменшилась на 1474, 21 грн., та склала 236242, 13 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ДК „Газ України” сплачено заборгованість перед ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” у розмірі 236242, 13 грн., то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ДК „Укргазвидобування” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” в частині стягнення основного боргу в розмірі 236242, 13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди встановили, що в п. 6.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд попередньої інстанції вказав, що за час прострочення виконання зобов’язання ДК „Газ України” за договором № 06/08-896 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році від 22.09.2009 розмір пені складає 6720, 30 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 89 ГПК України передбачено правогосподарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, суди підставно зазначили, що в матеріалах справи міститься клопотання ДК „Газ України” про зменшення розміру пені яка підлягає до стягнення до 1%, яке мотивоване тим, що у ДК „Газ України”, що є державним підприємством, котре має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відсутні кошти, а стягнення пені у повному розмірі може призвести до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб споживачів в межах України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом відповідно до вимог ст. 89 ГПК України обґрунтовано задоволено клопотання ДК „Газ України” та стягнуто пеню у розмірі 2362, 42 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли також обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягають 12325, 89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, у зв’язку з тим, що ним прострочено виконання грошового зобов’язання за договором.

Залишаючи поза увагою твердження заявника апеляційної скарги на те, що постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1785 від 13.11.1998 „Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ” ДК „Газ України” обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільчий рахунок, а тому компанія в силу імперативних норм законодавства, може виконати свій обов’язок по оплаті поставленого природного газу лише після надходження коштів від населення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як було вказано, грошове зобов’язання у ДК „Газ України” виникло на підставі договору № 06/08-896 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році від 22.09.2009, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.09р. по справі № 52/170 залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Разводова

Судді                                                                       І.А. Плюшко

Ж.О. Бернацька