Харківський окружний адміністративний суд _{61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710}

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.05.2019 р. справа №520/3341/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі :

секретаря - Стрєлка О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Маслоша С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головне управління Національної поліції в Харківській області

про

визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач , ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання акту, складеного за формою Н-5* від 21.12.2018 р., та акту, складеного за формою НТ* № 174/18 від 22.12.2018 року, такими, що прийняті необґрунтовано, на підставі помилкових висновків про наявність у діях ОСОБА_1 , а саме порушення правил особистої безпеки при роботі на висоті, а тому протиправними і такими, що підлягають скасуванню; 2) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) та всіх поданих до даної заяви (рапорту) документів ОСОБА_3 Олексієм ОСОБА_4 , дата подачі заяви (рапорту) 05.03.2018р.; 3) зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Харківській області вирішити питання, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності внаслідок травми, отриманої в період проходження служби при виконанні ним службових обов`язків в органах внутрішніх справ (підтверджені актами форми Н-5* від 29.08.2017 р. та актом № 1/17 форми Н-1* про нещасний випадок від 29.08.2017) та на підставі поданої заяви (рапорту) від 05.03.2018 р. на виплату одноразової грошової допомоги.

Підставою позову є доводи про те, що в період виконання службових обов`язків в результаті нещасного випадку позивач отримав травму, яка зумовила настання інвалідності, у зв`язку із чим йому має бути виплачена одноразова грошова допомога, проте внаслідок помилкових висновків та протиправних діянь відповідача така допомога не виплачена.

Відповідач, Головне управління Національної поліції України з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для виплату позивача одноразової грошової допомоги, оскільки нещасний випадок, який стався з позивачем, хоча і стався в період проходження служби, проте не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 10.08.1994 р. по 06.11.2015 р. безперервно проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 р. продовжив проходження публічної служби в органах та підрозділах Національної поліції України, 23.03.2017 р. був призначений на посаду заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Красноградського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.

16.08.2017 р. в робочій час у службовому кабінеті заявника трапилась подія завдання шкоди здоров`ю, а саме: падіння зі стільця при спробі дістати матеріали кримінальних проваджень з верхньої полиці антресолі, що призвело до втрати свідомості та госпіталізації до медичного лікарняного закладу.

29.08.2017 р. створеною начальником ВП комісією було складено акт форми Н-5*, яким згаданий вище нещасний випадок із заявником кваліфіковано як такий, що стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (а.с. 16-18).

29.08.2017 р. начальником Красноградського ВП було затверджено акт №1/17 за формою Н-1*, яким згаданий вище нещасний випадок із заявником було кваліфіковано як такий, що стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (а.с.19-21).

30.08.2017 р. тимчасово виконуючим обов`язки начальника ГУ НП в Харківській області, тобто керівником регіонального терогану Національної поліції України, було затверджено висновок службового розслідування за подією одержання заявником ушкодження здоров`я унаслідок згаданого вище нещасного випадку (а.с. 25-26).

При цьому, порушень дисципліни у діях заявника виявлено не було.

Указане повністю відповідає обставинам об`єктивної істини, адже на виконання вимог ст. 9 КАС України судом від владного суб`єкта були витребувані відомості про забезпечення Красноградського ВП кабінетною драбиною для проведення робіт у кабінетах на висоті.

Згідно з наданих документів на обліку у Красноградському ВП кабінетна драбина не знаходиться, для вказаного відділу поліції ця річ матеріального світу не придбавалась, у використання відділу поліції не передавалась.

Наказом №634 о/с від 26.09.2017 р. заявник був звільнений зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу (а.с. 77).

Довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії від 22.11.2018 р. серії 10 ААА №017655 заявнику було встановлено 70% втрати професійної працездатності (а.с. 27).

Випискою до довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії від 22.11.2018р. серії 12 ААА №708712 заявнику було встановлено ІІ групу інвалідності.

По минуванню одного року та 3 повних місяців від дати завершення розслідування за подією нещасного випадку із заявником (16.08.2017 р.) іншим керівником ГУ НП в Харківській області аналогічного рівня – начальником Головного управління було видано наказ №1957, яким одночасно призначено повторне розслідування обставин події нещасного випадку із заявником та скасовані складені відносно заявника акти за формою Н-5* від 29.08.2017р. та за формою Н-1* від 29.08.2017р. (а.с. 52-53).

Суд вважає, що названий наказ не відповідає критерію юридичної визначеності, позаяк за минуванням тривалого часу безпідставно ініціює процедуру ревізії правових наслідків попереднього аналогічного заходу контролю за службовою дисципліною працівника.

Окрім того, суд також вважає, що названий наказ не відповідає критерію юридичної визначеності, адже до завершення процедури повторної перевірки вже скасовує складені відносно заявника акти за формою Н-5* від 29.08.2017р. та за формою Н-1* від 29.08.2017 р.

21.12.2018 р. створеною начальником ГУ НП в Харківській області комісією було складено акт форми Н-5*, яким згаданий вище нещасний випадок із заявником кваліфіковано як такий, що стався у період проходження служби, але не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 32-35).

Цим же актом було "відмінено" затверджений начальником Красноградського ВП ГУ НП в Харківській області акт №1 від 28.08.2017 р.

22.12.2018 р. начальником ГУ НП в Харківській області комісією було затверджено акт №174/18 за формою НТ-5*, яким згаданий вище нещасний випадок із заявником кваліфіковано як такий, що стався у період проходження служби, але не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 36-38).

Цим же актом №174/18 від 22.12.2018 р. за формою НТ* було "відмінено" затверджений начальником Красноградського ВП ГУ НП в Харківській області акт №1 від 28.08.2017 р.

Як з`ясовано судом, підставою для таких висновків послугувало фактичне судження Головного управління про вчинення заявником порушення правил безпеки, а саме: використання кабінетного стільця замість кабінетної драбини у цілях роботи на висоті.

Між тим, суд зауважує, що у ході розгляду справи були виявлені обставини незабезпечення Красноградського ВП в установленому чинним законодавством порядку таким приладдям як кабінетна драбина для проведення на висоті робіт з матеріалами кримінального провадження, котрі зберігаються на полицях, розміщених вище від зросту людини.

Заявою від 05.03.2019 р. позивач звернувся до ГУ НП в Харківській області з приводу виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 29).

При цьому, заявником не було конкретизовано норму закону для призначення виплати.

03.04.2019 р. начальником ГУ НП в Харківській області на висновку за указаним зверненням позивача було проставлено рішення про відмову у виплаті, що засвідчено власним підписом (а.с.123).

Однак, жодних питань, що мають юридичне значення для призначення спірної виплати (окрім відсутності права особи на допомогу взагалі через непов`язаність травми із виконанням службових обов`язків) владним суб`єктом при вирішенні порушеного заявником питання розглянуто не було.

Листом від 05.04.2019 р. №172/119/05/29-2-2019 відповідач, ГУ НП в Харківській області, сповістив заявника про прийняте рішення.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого волевиявлення владного суб`єкта управлінського характеру, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, за визначенням п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон № 2462) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема у разі 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Особи, котрі мають право на призначення спірної допомоги, визначені положеннями ст.97 Закону №2462, а випадки, коли виплата не здійснюється - ст.101 цього ж закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 100 Закону №2462 одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у ч.2 цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.

У силу ч. 6 ст. 100 Закону №2462 строк реалізації права на одержання спірної допомоги складає три роки.

Судом не виявлено ознак існування у даному випадку обставин, котрі б згідно з ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію» поза розумним сумнівом могли бути кваліфіковані як перешкоди для призначення спірної допомоги.

Нещасний випадок мав місце у робочий час, стався у службовому кабінеті заявника, мав місце при виконанні роботи, котра не виключає реалізацію повноважень керівника слідчого відділу поліції.

Доказів наявності у заявника наміру на умисне завдання шкоди власному здоров`ю матеріали справи не містять.

Судом достеменно установлено, що Красноградський ВП не був забезпечений кабінетною драбиною.

Тому закиди на адресу заявника про безпідставне використання для роботи на висоті кабінетного стільця слід визнати необґрунтованими, оскільки саме роботодавець (в особі суб`єкта призначення та забезпечення) у даному конкретному випадку не створив належних та безпечних умов праці робітника – публічного службовця.

Судом з`ясовано, що на виконання приписів Закону №2462 Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 11.01.2016 р. №4, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за № 163/28293; далі за текстом - Порядок №4).

Обсяг та зміст письмового звернення заявника від 05.03.2019 р. не суперечив положенням Порядку №4.

Між тим, обраний владним суб`єктом мотив для відмови у призначенні допомоги суд вважає необґрунтованим, оскільки сукупність фактичних даних поза розумним сумнівом доводила пов`язаність події нещасного випадку саме із службовою діяльністю заявника на посаді начальника слідчого відділу поліції. Характер травми заявника, час та умови одержання заявником травми кореспондується із станом організації праці у відділі поліції в частині вимушеності дій поліцейського, який не був забезпечений належним приладдям (кабінетною драбиною), а ставлення двох різних осіб за однією і тією ж посадою – керівника Головного управління до обставин та наслідків нещасного випадку є прямо протилежним, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суду належить керуватись ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позову і визнати протиправною відмову владного суб`єкта у призначенні заявникові одноразової грошової допомоги у порядку ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», яка втілена у висновку від 03.04.2019 р.

Владний суб`єкт при вирішенні звернення заявника від 05.03.2019 р. усупереч вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України не розглянув усіх обставин, котрі мають юридичне значення для остаточного розв`язання питання при призначення спірної допомоги.

Тому, суд позбавлений правових підстав застосувати до спірних правовідносин правило абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України і обтяжити владний суб`єкт обов`язком виконати управлінську функцію у конкретний безальтернативний спосіб.

Відтак, у силу абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України владного суб`єкта належить обтяжити обов`язком повторно вирішити по суті заяву громадянина від 05.03.2019 р. з урахуванням того, що подія нещасного випадку 16.08.2017р. відбулась у період проходження служби, вимушено зумовлена станом забезпечення відділу поліції матеріально-технічними ресурсами і пов`язана із виконанням заявником службових обов`язків.

Вирішуючи спір в частині вимог стосовно дій з приводу складання актів за формою Н-1*, за формою Н-5* та за формою НТ*, суд зазначає, що як за приписами Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 р. №1232; далі за текстом – Порядок №1232), так і за приписами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах та підрозділах системи МВС України (затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 р. №1346; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 р. за №83/7404; далі за текстом – Порядок №1346) перелічені акти про нещасний випадок ані за правовою природою, ані за змістом, ані за призначенням, ані за характером відомостей, ані за наслідками не є рішеннями владного суб`єкта, а лише документально опосередковують процедуру вирішення майбутнього питання про призначення особі грошової компенсації за завдану здоров`ю людини (приватного робітника за наймом чи публічного службовця) шкоду.

При цьому, за своєю суттю згадані акти є виключно доказом проведення розслідування нещасного випадку та кваліфікації результатів розслідування комісією.

Зміст цих актів, а також ставлення до результатів розслідування роботодавця (затвердження актів або відмова у затверджені актів) у жодному разі не позбавляють особу права на одержання компенсації за заподіяну здоров`ю шкоду, адже самі акти є похідними від обставин об`єктивної дійсності, а відтак, лише засвідчують існування цих обставин, не спроcтовуючи та змінюючи їх суті.

Право заявника на одержання компенсації за ушкодження здоров`я при виконанні роботи за посадою державного службовця повністю поглинається приписами ст.55 Конституції України і не потребує додаткового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що у спірних правовідносинах при вчиненні оскарженої відмови владним суб`єктом не було забезпечено дотримання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, позаяк надана правова кваліфікація події нещасного випадку – 16.08.2017 р. є хибною.

Оскільки факт порушення прав та інтересів заявника знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом в частині визнання протиправною відмови та обтяження владного суб`єкта обов`язком повторно вирішити по суті подане письмове звернення, то позов підлягає задоволенню за цими вимогами.

У решті вимог позов підлягає відхиленню, оскільки фактичні доводи заявника є необґрунтованими, а юридичні аргументи заявника є неспроможними.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007 р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011 р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010 р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994 р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003 р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008 р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену висновком від 03.04.2019 р. відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області у призначенні ОСОБА_1 за зверненням від 05.03.2019р. одноразової грошової допомоги по інвалідності .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно вирішити питання з приводу призначення ОСОБА_1 за зверненням від 05.03.2019 р. одноразової грошової допомоги за подією інвалідності з кваліфікацією події нещасного випадку 16.08.2017 р. як одержаного у період проходження служби та пов`язаного із виконанням службових обов`язків.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 30 травня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.