-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 р. № 14/179
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Т.Б. Дроботової,
суддів :Н.О. Волковицької,
Л. І. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного комітету України з державного матеріального резерву
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.09р.
у справі№ 14/179
господарського суду міста Києва
за позовомДержавного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
доДержавного комітету України з державного матеріального резерву
простягнення 1980083,13грн.
за участю представників:
позивачаШостак Є.А., дов. від 09.11.09р.№ 11/69
відповідачаТрембанчук А.А., дов. від 30.11.09р. №6523/0/4-09
ВСТАНОВИВ:
Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 1980083,13грн. боргу на підставі статей 11, 15, 16, 20, 257, 261, 509, 526, 530, 610, 625, 937 Цивільного кодексу України, статей 193, 197, 218, 220 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги вмотивовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з відшкодування витрат, пов’язаних зі зберіганням матеріальних цінностей (природного газу), відповідно до встановлених тарифів на зберігання природного газу.
Відповідач відхилив позов, посилаючись на відсутність укладеного з позивачем договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2009р. (суддя Нарольський М.М.) позов задоволено повністю: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 1980083,13грн. боргу, 19800грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. (судді: Коршун Н.М. –головуючий, Авдеєв П.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість визначеного позивачем розміру витрат, що підлягають відшкодуванню.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами статті 526 Цивільного кодексу України, а також пунктів 3, 6 Порядку відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в частині невідповідності розрахунку вартості зберігання вищезазначеним нормам.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за пунктом 4.2 Статуту позивач –Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" є правонаступником Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти і газу "Чорноморнафтогаз".
На виконання абзацу 2 пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.1997р. № 538 "Про вдосконалення системи розрахунків за споживання природного газу та на підставі договору між Державним виробничим підприємством "Чорноморнафтогаз" та відповідачем 1997р. за актами приймання-передачі до державного резерву відповідачем було закладено на зберігання природний газ в кількості 155502,504тис.м.куб., а також природний газ ДП "Харківтрансгаз" в обсязі 97775тис.м.куб. та природний газ, переданий позивачу ВАТ "Кримський содовий завод" згідно з актом приймання-передачі від серпня 11998р. в кількості 9000тис.м.куб.; природний газ передавався на зберігання у Глібовське підземне сховище газу позивача.
Судами також встановлено, що відповідно до приймального акта від липня 1993 року на зберіганні позивача у Глібовському ПСГ знаходився природний газ відповідача у кількості 57500тис.м.куб.
В 1997-1999р.р. згідно нарядів Держкомрезерву України №№ 2-7/6, 2-7/13, 2-7/15, 2-7/18, 2-7/19 з державного резерву було відвантажено 182271,731тис.куб.м. природного газу.
Суди зазначили, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 29.04.04р. по справі № 5/17, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. по справі № 44/503, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. по справі № 44/385, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.200гр. по справі № 44/385, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.08р. по справі № 15/446, рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2008р. по справі № 37/189 встановлено факт укладення Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву договору схову шляхом підписання актів приймання-передачі без визначення строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг зі зберігання природного газу та факт закладення та зберігання позивачем 137505773тис.м.куб. природного газу державного матеріального резерву.
Вказані факти судами визнано встановленими за приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України; за висновками судів між сторонами склалися правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Водночас суди дослідили та надали правову оцінку наявним у матеріалах справи інвентаризаційній відомості товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання до Глібовського підземного сховища газу від 01.01.2009р. та звіту про наявність зазначеної кількості природного газу у Глібовському підземному сховищі на 01.01.2009р. як доказам, що підтверджують здійснення позивачем відповідального зберігання природного газу державного матеріального резерву, зазначивши, що вказані вище правовідносини є триваючими, а в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до них мають застосовуватися правила Цивільного кодексу України.
27.01.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом № 04/1-259 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1980083,13грн. за надані послуги по зберіганню природного газу у 2008 році; вимогу відповідач не виконав.
Розрахунок заборгованості позивачем здійснено, виходячи з кількості природного газу, що знаходився у газосховищі, тарифу на зберігання природного газу в підземному газосховищі (ДВП) ДАТ "Чорноморнафтогаз"), встановленого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.2003р. № 545.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, та встановлення відповідних фактів вказаними вище рішеннями господарських судів щодо змісту правовідносин та взаємних зобов’язань сторін; порушенням відповідачем статей 526, 530 Цивільного кодексу України невиконанням зобов'язань по оплаті наданих послуг.
Водночас судова колегія зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання; відтак для правильного вирішення спору судам належить з'ясувати, в чому саме підлягає зміст зобов’язання відповідача за даними правовідносинами.
Судами попередніх інстанцій правомірно застосовано до спірних правовідносин положення статей 11, 526 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення зобов'язань, а також порядку виконання зобовязання та строку виконання зобов’язання (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Водночас з матеріалів справи вбачається, що висновки судів про зміст зобов’язання відповідача суперечать встановленій судами природі правовідносин сторін за відповідальним зберіганням природного газу державного матеріального резерву.
Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; вказане відповідає частині 3 статті 947 Цивільного кодексу України про обов'язок поклажодавця відшкодувати зберігачу здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом, при безоплатному зберіганні.
Вказаний порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", за пунктом 7 якого відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Задовольнивши позовні вимоги про стягнення вартості наданих позивачем послуг по зберіганню природного газу у 2008 році, виходячи зі затверджених тарифів на зберігання природного газу в підземному газосховищі, суди не з'ясували, чи є стягнуті кошти саме витратами, пов'язаними із зберіганням газу.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був розглянутий судом без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. у справі № 14/179 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач
скопійовано
-
скопійовано
-
