Справа № 487/3741/18

Провадження № 2/487/218/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каламурза О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 .,

третьої особи ОСОБА_3 Є.,

представника третьої особи Душаченко ОСОБА_4 . ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 , про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та побудових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 від 16.11.2017, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатніковою Р.Г.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Свої вимоги позивачка ОСОБА_5 мотивувала тим, що 16.11.2017 року вона з відповідачем – ОСОБА_6 уклала договір дарування, відповідно до якого вона передала йому безоплатно 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Передумовою для укладення даного правочину стало те, що вона 16.11.2017 року взяла у відповідача в борг 35 тисяч доларів США. Однак, перед отриманням цієї грошової суми у борг відповідач пояснив, що вона повинна забезпечити це грошове зобов`язання заставою. Тобто фактично її внутрішнє волевиявлення було направлене на укладання договору застави, а не договору дарування. Враховуючи, що її волевиявлення на укладення договору дарування не було вільним і не відповідало її волевиявленню, так як на час укладення правочину вона вважала, що укладає договір застави з метою забезпечення належного виконання зобов`язання у зв`язку із необхідністю отримати у позику грошові кошти, це є підставою для визнання спірного договору дарування недійсним.

16.07.2018 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатнікова Розетта Грікорівна про визнання недійсним договору дарування 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських та побутових споруд від 16.11.2017, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатніковою Р.Г. Також у зустрічній позовній заяві ОСОБА_7 просила залучити її до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_7 мотивувала свої позовні вимоги тим, що вона є власницею 1/6 частки у житловому будинку по АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.08.2017 року після смерті матері – ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_9 є її рідною сестрою та також спадкоємцем на 1/6 частку майна за вищезазначеним свідоцтвом. 09.07.2018 року вона дізналась, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 16.11.2017 року було укладено договір дарування на 1/6 частку у житловому будинку літ. «А-1», літ «Д-2», а також відповідну частку господарських будівель. Вважає, що даний договір дарування є недійним, так як у ньому зазначене нерухоме майно, якого не існує, на нього не оформлено право власності у визначеному законодавством порядку, ОСОБА_5 не є його власником і відповідно, воно не могло бути предметом даного договору дарування, а також спірне майно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила її задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у ній. Також пояснила, що у її сина існували боргові зобов`язання на велику суму перед Бондарем та ОСОБА_10 . Син борг не повернув та виїхав у невідомому напрямку. Через деякий час стали появлятися особи, які її залякували, кидали димові шашки у двір, дзвонили по ночам та вимагали віддати борг. Вони з чоловіком віддали все, що могли. Також продали квартиру та автомобіль, щоб розрахуватися з цими особами. Через деякий час до них прийшов ОСОБА_11 та запитав кому належить будинок, в якому вони мешкали. Потім він привіз адвоката ОСОБА_2 та сказав, що він допоможе оформити всі документи. Коли документи були готові вони запропонували заставити будинок. Після чергових залякувань та погроз вона погодилась. Після оформлення договору дарування, який, як вона вважала, буде гарантувати повернення боргу, у неї взяли розписку, що вона винна 35 тисяч доларів США. Після чого, ОСОБА_6 написав розписку, що він поверне їй будинок у разі повернення боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_12 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 16.11.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ксерокопією договору дарування 1/6 частки житлового будинку від 16.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ліпатніковою Р.Г.

Того ж дня – 16.11.2017 року ОСОБА_5 взяла у ОСОБА_6 35 тисяч доларів США, та зобов`язувалась повернути їх до кінця травні 2018 року, про що свідчить розписка від 16.11.2017 року.

Також, 16.11.2017 року ОСОБА_6 написав розписку, у якій зазначив, що він зобов`язується ОСОБА_5 , у випадку повернення йому суми боргу в розмірі 35 тисяч доларів США, переоформити подарований йому 16.11.2017 року будинок. В іншому випадку будинок слугуватиме джерелом погашення боргових зобов`язань ОСОБА_5 перед ним в повному об`ємі.

Як вбачається з ксерокопії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.08.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Боровицькою О.М., ОСОБА_7 та ОСОБА_5 належить житловий будинок з каменю загальною площею 80,9 кв.м., в тому числі житловою площею 48,4 кв.м., зазначений на плані за літ. "А-1", сарай літ. "Б", сарай літ. "Г", вбиральня літ. "З", вбиральня літ. "К", огорожа № 1,2,7,8,9,12, споруди №10,І.

Тоді, як у договорі дарування 1/6 частки житлового будинку від 16.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ліпатніковою Р.Г. зазначено інший перелік майна, а саме: житловий будинок кам`яний літ.А-1, загальною площею 80,90 кв.м., житловою площею 48,40 кв.м.; житловий будинок літ. Д-2, житловою площею 33,10 кв.м., загальною площею 64,00 кв.м.; сарай кам`яний - літ. Б; вбиральня кам`яна - літ.З; вбиральня цегляна - літ. К; огорожі - №1,2.7,8,9,12; споруди №1,10.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що державним нотаріусом було зазначено майно, яке належить ОСОБА_5 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 95376823, дата, час формування 23.08.2017 09:38:14, об`єктом нерухомого майна є житловий будинок, загальна площа якого складає 80,9 кв.м., житлова площа - 48,4 кв.м., матеріали стін : камінь, адреса: АДРЕСА_2 . № АДРЕСА_1 . Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: житловий будинок А ОСОБА_13 , загальна площа якого складає 80,9 кв.м., житлова площа - 48,4 кв.м., матеріали стін: камінь; сарай - Б; сарай - Г; вбиральня - З; вбиральні - К; огорожа - 1,2,7,8,9,12; споруди - 10, І.

З реєстраційної справи №133477748101 на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що вона не містить даних про правові підстави державної реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкти зазначені у договорі дарування 1/6 частки житлового будинку від 16.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ліпатніковою Р.Г. Також, не містить підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , за заявою яких були внесені зміни запису речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до глави 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 затвердженого наказом Міністерства юстиції України (у редакції, що діяла на час укладання спірного правочину) у пункті 1.1. зазначено, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності, на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державнуреєстрацію прав на це майно, не подаються. У пункті 1.2., зазначено, що право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо. У пункті 1.6., зазначено, що крім документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, квартиру, садибу та інше нерухоме майно, право власності на яке підлягало реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, долучається документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на це майно (крім випадків, коли відомості про державну реєстрацію права власності містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). У разі якщо подані документи не містять усіх передбачених законодавством відомостей або в таких документах міститься суперечлива інформація, нотаріус може запитувати від відповідних суб`єктів (органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств установ та організацій, які видавали такі документи) інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для вчинення нотаріальної дії. У пункті 1.7, зазначено, що якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда тощо збудовані (або будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Крім того, прибудова літ. «А_{1-1», здійснена до житлового будинку літ. «А-1», що змінило цільове призначення приміщень, і частина є самочинно збудованою на земельній ділянці не відведеної для цього.}

_{Житлового будинку літ. «Д-2» 1991 року будівництва житловою площею 33,1 кв.м., загальною площею 64 кв.м АДРЕСА_2 , як нерухомого майна з такими характеристиками - не існує і не існувало, а замість нього є самочинно збудований у 2005 році житловий будинок літ. «М-1» загальною площею 50,4 кв.м., житловою 19,5 кв.м. та сарай літ. «О-ІІ».}

_{Факт відсутності такого нерухомого майна, як житловий будинок літ. «Д-2» АДРЕСА_1 станом на 1991 року підтверджується, як вже зазначалося матеріалами інвентаризаційної справи, станом на з 1983 року по 2004 рік на місці побудови нібито житлового будинку зазначено літню кухню літ. «Д», яка в 2004 році знесена і почато нове будівництво.}

_{Відповідно до пункту 58 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», № 1127 від 25.12.2015 року зазначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, також подається технічний паспорт на такий об`єкт. За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.}

_{Державний реєстратор Департаменту з надання адміністративних послуг ММР за заявою відповідача ОСОБА_5 від 07.11.2017 року вніс зміни до актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна, зазначивши там житловий будинок літ. «Д-2», але не вніс запис в актуальну інформацію про право власності від 23.08.2017 року, зроблений при отриманні свідоцтва на спадщину, відповідно до якого підстави виникнення права власності є Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до якого не входив житловий будинок літ «Д-2».}

_{Таким чином, на підставі вищезазначеного, даний Договір дарування є недійсним, так як в ньому зазначене нерухоме майно, якого не існує, на нього не оформлено право власності у визначеному законодавством порядку.}

_{Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).}

_{Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.}

_{Згідно статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.}

_{Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.}

_{Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).}

_{Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.}

_{Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.}

_{Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.}

_{Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.}

_{Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірному житловому будинку після укладення договору дарування.}

_{Отже, наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору застави, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірному житловому будинку після укладення договору дарування.}

_{Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.}

_{Наявність розписки, за якою ОСОБА_5 повинна повернути борг ОСОБА_6 в розмірі 35 тисяч доларів США та розписка про обов`язок ОСОБА_6 у разі повернення ОСОБА_5 боргу, повернути будинок, свідчать про відсутність наміру укласти договір дарування.}

_{Як вбачається з пояснень ОСОБА_5 , вона помилково вважала , що таким шляхом вона гарантує повернення боргу.}

_{Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачка на час укладення договору дарування була особою похилого віку; після укладення оспорюваного договору дарування будинку ОСОБА_5 залишилася в ньому, по даний час зареєстрована; іншого житла для проживання немає; передача будинку фактично не відбулася, ключі залишилися у позивачки; даний договір встановив обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника дію майнового характеру (дарування будинку взамін отримання кредиту (грошей), що не є договором дарування, тобто погодилася на передачу будинку, який є її єдиним житлом та у якому вона проживала і яким розпоряджалася після укладення договору дарування, у власність ОСОБА_6 лише за умови отримання від нього коштів, які останній мав передати ОСОБА_5 в день укладення договору. Укладаючи спірний договір, позивачка помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачем.}

_{Тому суд вважає, що спірний договір дарування спрямований на настання реальних наслідків, але не за договором дарування, а за договором застави. Отже існує помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, тому суд дійшов висновку про те, що спірний договір дарування підлягає визнанню недійсним на підставі статті 229 ЦК України.}

_{Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп..}

_{Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 259, 263-216.07.2018 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатнікова Розетта Грікорівна про визнання недійсним договору дарування 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських та побутових споруд від 16.11.2017, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатніковою Р.Г. Також у зустрічній позовній заяві ОСОБА_7 просила залучити її до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами.68 ЦПК України, суд}

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 , про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 16 листопада 2017 року, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ліпатніковою Р.Г., зареєстрованого в реєстрі за №809.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Миколаєва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Повний текст рішення виготовлено 30.05.2019 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко