ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019

Справа № 910/2299/19

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до громадської організації "Товариство сприяння обороні України"

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- підприємство об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова"

- Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області

про визнання статуту недійсним

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Корнієнко Г.О. - представник за довіреністю № б/н від 03.01.2019 р.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до громадської організації "Товариство сприяння обороні України" про визнання статуту недійсним, а саме просить суд: визнати недійсним статут підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова" (код ЄДЛРПОУ 02725836) в редакції від 15.02.2010 року, скасувати запис №13391050000001076 від 07.03.2010р. про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова" (код ЄДРПОУ 02725836) в редакції від 15.02.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на його думку статут підприємства в редакції від 15.02.2010 року було прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому такий статут підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2019 р. Залучено у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: підприємство об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова" та Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області.

25.03.2019 року до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 25.03.2019 р. представники позивача та третіх осіб 1, 2 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 25.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2019 р. відкладено підготовче судове засідання на 15.04.2019 р.

У судове засідання 15.04.2019 р. представники третіх осіб 1, 2 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень № 0103049529990, 0103049530289 відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 20.05.2019 року.

20.05.2019 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання в якому просить суд відкласти судове засідання у справі №910/2299/19 на іншу дату, оскільки він перебуватиме в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 20.05.2019 р. представники третіх осіб 1, 2 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.05.2019 року суд повідомив про подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача виніс дане клопотання на розсуд суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справу.

Та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 статті 185 ГПК України суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Так, в судовому засіданні 15.04.2019 року суд з`ясував думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

При цьому, представник позивача вже вдруге (перший раз - 25.03.2019 року) подав заяву про відкладення судового засідання, яка буда зареєстрована канцелярією суду 20.05.2019 року о 9 год. 21 хв. за вх. №01-37/29899/19.

Частиною 2 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Позивачем зазначено, що відповідно до наказу № 63 від ОСОБА_1 працював на посаді начальника підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова».

Підприємство об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" (Аероклуб) є підприємством товариства сприяння обороні України (ТСО України) центрального підпорядкування і власник (ТСО України здійснює свої повноваження безпосередньо в особі Голови ТСО України (особи, яка виконує обов`язки Голови згідно із Статутом ТСО України) або уповноважених ним посадових осіб Центрального комітету ТСО України (п.1.1. Статуту Аероклубу).

Тобто, власником та єдиними засновником Аероклубу являється громадська організація "Товариство сприяння обороні України".

Відповідно до п. 9.1.1 Статуту Аероклубу, власник має виключну компетенцію щодо внесення змін до Статуту Аероклубу.

Нині діючий Статут Аероклубу було прийнято та затверджено власником в особі Голови ТСО України ОСОБА_5 15 лютого 2010 року та відповідно Статут в новій редакції було подано на реєстрацію до державного реєстратора і було проведену державну реєстрацію Статуту Аероклубу в редакції від 15.02.2010 р. (яка є діючою і нині) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, про що було внесено запис до ЄДР № 13391050000001076 від 07.03.2010 р.

Закон України «Про об`єднання громадян» від 16.06.1992 р. №2460-XІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 року №4572-VІ, який був введений в дію з 01.01.2013 року.

07.12.2016 року делегати XIV (позачергового) з`їзду затвердили нову редакцію Статуту ТСО України, привівши його у відповідність до вимог Закону України «Про громадські об`єднання», який введений в дію з 1 січня 2013 року.

Так, на думку позивача, положення Статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" не відповідає вимогам законодавства України, а саме Закону України «Про громадські об`єднання» та чинній редакції Статуту ТСО України. У зв`язку з чим просить суд визнати недійсним Статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" в редакції 15.02.2010 року.

Судом встановлено, що чинна редакція Статуту ГО «ТСО України» була затверджена постановою XIV З`їзду Товариства сприяння обороні України (ТСО України) від 07 грудня 2016 року у зв`язку зі змінами у законодавстві України, зокрема на вимогу ЗУ «Про громадські об`єднання», значно пізніше ніж було затверджено Статут підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова».

Затвердження (прийняття) нової редакції Статуту ГО «ТСО України», не тягне за собою наслідки визнання недійсними документів та/або правочинів прийнятих до її прийняття, в тому числі і статутів, створених ГО «ТСО України» юридичних осіб, оскільки згідно законодавства України будь-які нормативні документи не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України). Зміна найменування, зміна назви керівних органів власника Аероклубу також не є підставою для визнання недійсними документів та/або правочинів, в тому числі і статутів підприємств прийнятих до внесення таких змін.

Щодо невідповідності п. 1.1 Статуту підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова» законодавству України, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 112 ГК України підприємством об`єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об`єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Підприємство об`єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього України.

ГО «ТСО України», згідно Статуту діє у формі громадської організації, що не суперечить вимогам ГК України, щодо суб`єктів створення підприємств об`єднання громадян, що цілком відповідає законодавству України.

Також, посилання позивача, як на підставу визнання Статуту Аероклубу недійсним на те, що Аероклуб є власністю об`єднання громадян, а ГО «ТСО України» є громадським об`єднанням є безпідставним.

Визнання Статуту Аероклубу недійсним у зв`язку з тим, що у чинному Статуті ГО «ТСО України» відсутній такий керівний орган, як Центральний комітет Товариства сприяння обороні України (ТСО України) є також неможливим, оскільки зміна назви керівних органів власника підприємства не тягне за собою визнання недійсними документів, прийнятих до таких змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, дія цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні. Підприємство об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова» не є громадським об`єднанням в розумінні вищевказаного Закону, а тому дія даного закону не розповсюджується на реєстрацію, діяльність та припинення таких підприємств як Аероклуб. Посилання на невідповідність Статуту Аероклубу даному Закону, як на підставу визнання такого Статуту недійсним є неможливим оскільки дія даного Закону не розповсюджується на підприємства створені громадськими об`єднаннями.

Також, посилання позивача на Висновок науково-правової експертизи з питань відповідності статутних документів Аероклубу вимогам чинного законодавства від 15 травня 2018 року є недоцільним та не доречним, оскільки даний висновок не є документом, який встановлює чи підтверджує факт визнання Статуту підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова» недійсним.

Даний висновок є висновком професора Омельченка А.В. як незалежного експерта.

Крім того, відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, в наданому висновку науково-правової експертизи з питань відповідності статутних документів вимогам чинного законодавства, відсутнє посилання на те, що експерт: доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного та трудового права Навчально-наукового інституту «Юридичний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмада», член Науково-консультативної ради Верховного суду Омельченко А.В. попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також, суд звертає увагу на те, що п.2 вищезазначеного висновку зазначено, що правовим наслідком невідповідності окремих положень Статуту підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова» (в новій редакції) (затверджений Головою ТСО України 15.02.2010, державну реєстрацію змін проведено 01.03.2010) вимогам Закону України «Про громадські об`єднання» та положенням Статуту Громадської організації «Товариства сприянні обороні України» (ТСО) (нова редакція), затвердженого постановою XIV З`їзду Товариства сприяння обороні України (ТСО України) від 07 грудня 2016 року є необхідність внесення у встановленому порядку відповідних змін до зазначених статутів.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" або позивача як начальника підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" до відповідача з вимогами про проведення статуту підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова» у відповідність.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 року передбачено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 року).

Також, відповідно до п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року, під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов`язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства".

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються (п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року).

Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведена жодна з вищезазначених підстав та не подано доказів, які б свідчили про необхідність визнання Статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" недійсним.

Також, суду зазначає, що відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 року передбачено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

До корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов`язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв`язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року, спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею. Корпоративними також є спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи.

В матеріалах справи наявний наказ (по особовому складу) №63 від 07.08.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ПОГ «ЦАК ТСОУ ім.. О.К. Антонова» з 07.08.2015 року.

А також, з контракту від 07.09.2015 року укладеного між товариством сприяння обороні України та ОСОБА_1 на термін з 07.08.2015 року по 07.08.2018 року вбачається, що на підставі контракту виникають трудові відносини між начальником підприємства та Головою товариства.

Таким чином, в матеріалах справи, наявні докази трудових відносин між позивачем та третьою особою, а також відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи (підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова")про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них він звернувся, тому даний спір не належить до корпоративних спорів.

Та, у зв`язку з цим право позивача не порушено.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним Статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" (код ЄДРПОУ 02725836) в редакції 15.02.2010 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимога позивача про скасування запису №13391050000001076 від 07.03.2010р. про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статуту підприємства об`єднання громадян "Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені O.K. Антонова" в редакції 15.02.2010 року, є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 30.05.2019 року.

Суддя С.М.Мудрий