СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" травня 2019 р. Справа № 917/316/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,
за участі представників:
прокурора - Ногіної О.М., службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015;
позивача - не з`явився;
1-го відповідача - не з`явився;
2-го відповідача - не з`явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. (вх. № 714П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року (повний текст складено 11.02.2019) у справі № 917/316/18
за позовом Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, смт Диканька Полтавської області, в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава,
до: 1. Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, смт. Диканька Полтавської області;
2. Фізичної особи-підприємця Кривошапки Віктора Анатолійовича, м. Полтава;
про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року Миргородська місцева прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Диканської районної державної адміністрації Полтавської області та ФОП Кривошапки В .А., в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить:
1) визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014, укладений між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФОП Кривошапкою В.А., згідно з яким передано в оренду водний об`єкт для рибогосподарських потреб, а саме: вода (водний простір) водного об`єкту площею 56,2081 га та земельна ділянка під водним об`єктом площею 82,2095 га, зокрема під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га та під зеленими насадженнями 15,9067 га (кадастровий номер 5321084200:002:0460 ), що розташований за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району;
2) зобов`язати ФОП Кривошапку В.А. повернути Полтавській обласній державній адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі орендований водний об`єкт загальною площею 82,2095 га, зокрема під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га, під зеленими насадженнями 15,9067 га (кадастровий номер 5321084200:002:0460 ), що розташований за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 укладений за відсутності у Диканської районної державної адміністрації Полтавської області повноважень розпоряджатись водними об`єктами саме для рибогосподарських потреб, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства правом розпорядження, зокрема шляхом передання в користування (оренду) спірного водного об`єкта, розташованого за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району Полтавської області загальною площею 82,2095 га, площа водного дзеркала 56,2081 га, для рибогосподарських потреб наділена Полтавська обласна державна адміністрація. Зазначає, що в порушення умов зазначеного договору, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України, орендований водний об`єкт площею 56,2081 га разом із земельною ділянкою під вказаним водним об`єктом загальною площею 82,2095 га були передані орендарю - ФОП Кривошапці В.А. відповідно до акту приймання-передачі водного об`єкту від 02.06.2014 без державної реєстрації договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 (державну реєстрацію договору проведено лише 27.09.2016) та за відсутності паспорту на водний об`єкт.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.02.2019 у справі № 917/316/18 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено. Визнано недійсними та припинено на майбутнє договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014, укладений між Диканською районною державою адміністрацією району Полтавської області та ФОП Кривошапкою В.А., згідно з яким передано в оренду водний об`єкт для рибогосподарських потреб, а саме: вода (водний простір) водного об`єкту площею 56,2081 га та земельна ділянка під водним об`єктом площею 82,2095 га, зокрема під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га, під зеленими насадженнями 15,9067 га (кадастровий номер 5321084200:002:0460 ), що розташований за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району. Зобов`язано ФОП Кривошапку В.А. повернути шляхом підписання акту приймання-передачі Полтавській обласній державній адміністрації орендований водний об`єкт загальною площею 82,2095 га, зокрема під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га, під зеленими насадженнями 15,9067 га (кадастровий номер 5321084200:002:0460 ), що розташований за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району. Стягнуто з Диканської районної державної адміністрації Полтавської області на користь Прокуратури Полтавської області витрати по сплаті судового збору в сумі 881,00 грн та стягнуто з ФОП Кривошапки В.А. на користь Прокуратури Полтавської області витрати по сплаті судового збору в сумі 2643,00 грн.
Зазначене рішення мотивовано тим, що правом розпоряджатися земельними ділянками водних об`єктів для цілей риборозведення за межами населених пунктів з дати набрання чинності Закон України "Про аквакультуру" (01.07.2013) наділена Полтавська обласна державна адміністрація, проте договір надання водного об`єкту, розташованого за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району у тимчасове користування на умовах оренди від 02.06.2014 укладено зі сторони орендодавця Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, яка не мала необхідного обсягу повноважень для його укладення. Крім того, оспорюваний договір укладений за відсутності паспорту водного об`єкту. Тому позовні вимоги про визнання недійсним та припинення на майбутнє вказаного договору оренди на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 207 та ст. 215 Цивільного кодексу України судом першої інстанції підлягають задоволенню. Враховуючи, що договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 визнано судом недійсним та припиненим на майбутнє, позовні вимоги про зобов`язання 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. повернути шляхом підписання акту приймання-передачі Полтавській обласній державній адміністрації орендований водний об`єкт загальною площею 82,2095 га також підлягають задоволенню.
2-й відповідач - ФОП Кривошапка В.А. 25.02.2019, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Полтавської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду про відсутність у 1-го відповідача - Диканської районної державної адміністрації Полтавської області повноважень на укладення спірного договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014, з посиланням на те, що права Полтавської обласної державної адміністрації порушені не були, оскільки у даному випадку мало місце переукладення раніше укладених між тими ж сторонами з дотриманням норм чинного законодавства договорів (договору оренди водного об`єкту від 01.03.2013 № 13 щодо оренди водного об`єкту площею водного дзеркала 61,0678 га та договору оренди землі від 05.03.2013 № 14 щодо оренди земельної ділянки водного фонду (під водним об`єктом, під гідроспорудою, та прибережну захисну смугу) загальною площею 82,22095 га в редакції додаткової угоди № 1 від 18.12.2013 до цього договору), які на момент укладення зазначеного договору були діючими. Зазначає, що навіть у випадку укладення нового договору, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України (в редакціях, які діяли на момент укладення спірного договору), 1-й відповідач мав відповідні повноваження. Вважає, що судом неправомірно залишено без задоволення заяву 2-го відповідача про застосування строків позовної давності, з посиланням на те, що позивачем - Полтавською обласною державною адміністрацією інтереси якого представляє Миргородська місцева прокуратура Полтавської області, було пропущено строк позовної давності, незважаючи на те, що позивачу принаймні з 28.11.2014 було відомо про укладення договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014, та повторно заявляє про застосування строків позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 917/316/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А., іншим учасникам справи встановлено строк для надання відзивів на апеляційну скаргу, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 02.04.2019 об 11:00 годині та викликано в судове засідання учасників справи.
На виконання зазначеної ухвали Миргородська місцева прокуратура Полтавської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами апелянта, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2019 у справі № 917/316/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених в позовній заяві. Вказує про необгрунтованість посилання апелянта на пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки 2-м відповідачем не надано доказів щодо обізнаності позивача з 28.11.2014 про укладення договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014, вказаний договір був укладений без відома та згоди позивача - Полтавської обласної державної адміністрації та переданий позивачу 1-м відповідачем на підставі акту прийому-передачі від 30.12.2016.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 917/316/18 у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні представників 1-го відповідача та 2-го відповідача відкладено розгляд справи на 02.05.2019 о 12:00.
02.05.2019 у зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 917/316/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В.
За приписами ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду, розгляд справи починається спочатку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 у справі № 917/316/18 у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні представників 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено клопотання 2-го відповідача про перенесення розгляду справи на інший день, розгляду апеляційної скарги відкладено на 23.05.2019 о 12:00 год.
Прокурор в судовому засіданні 23.05.2019 підтримав відзив на апеляційну скаргу.
Позивач - Полтавська обласна державна адміністрація свого представника в судове засідання 23.05.2019 не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102228186707, в клопотанні про розгляд справ без участі його представника від 02.04.2019 за вх. № 3297, в якому зазначив, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
1-й відповідач - Диканська районна державна адміністрація Полтавської області свого представника в судове засідання 23.05.2019 не направив, про причини відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102228186693.
2-й відповідач - ФОП Кривошапка В.А . в судове засідання 23.05.2019 не прибув. Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 про відкладення розгляду справи, які були направлені рекомендованими листами № 6102228186677 та № 6102228186685 на адреси 2-го відповідача, зазначені ним в апеляційній скарзі, адресату не були вручені та повернулись до суду апеляційної інстанції з довідками працівників відділення зв`язку про причину повернення: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній» відповідно.
За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до ч. 5 зазначеної статті, учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. про дату, час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав інших учасників судового процесу щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представників позивача, 1-го відповідача та 2-го відповідача.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, а також викладені у в відзиві на апеляційну скаргу доводи учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокуратури Харківської області, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 між Диканською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та фізичною особою Кривошапкою В.А. (орендарем) укладено договір оренди водного об`єкту № 13, згідно з умовами якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування водний об`єкт площею водного дзеркала 61,0678 га, зокрема 56,2081 га на території Орданівської сільської ради та 4,8597 га на території Петро-Давидівської сільської ради, з метою вироблення сільськогосподарської продукції: риборозведення, вирощення і вилову риби (том 1 а.с. 17-19).
Вказаний Договір зареєстровано у Диканській районній державній адміністрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 01.03.2013 № 13.
Згідно з п. 3.1 договору оренди водного об`єкту № 13 від 01.03.2013, договір укладено на 20 років, починаючи з дати його реєстрації.
Водний об`єкт площею водного дзеркала 61,0678 га передано орендареві - фізичній особі Кривошапці В. А . по акту приймання-передачі водного об`єкту від 01.03.2013 (т. 1 а.с. 19, зворотний бік аркуша).
05.03.2013 між Диканською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та фізичною особою Кривошапкою В.А. (орендарем) укладено договір оренди землі № 14, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду (під водним об`єктом, під гідроспорудою, та прибережну захисну смугу), загальною площею 82,22095 га, з них під водним дзеркалом - 56,2081 га, під прибережною захисною смугою - 25,8287 га (пасовища - 9,922 га, під зеленими насадженнями - 15,9067га), під гідроспорудою - 0,1727 га, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району для рибогосподарських потреб (том 1 а.с. 20-22).
Вказаний договір зареєстровано у Диканській районній державній адміністрації 05.03.2013 за № 14.
Згідно з п. 15 договору оренди землі № 14 від 05.03.2013, земельна ділянка передається в оренду разом з гідротехнічною спорудою для рибогосподарських потреб.
У відповідності до п. 16 договору оренди землі № 14 від 05.03.2013, цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.
Договір оренди землі № 14 від 05.03.2013 укладено строком до 31.12.2013 (п. 8 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 18.12.2013 до договору оренди землі № 14 від 05.03.2013 подовжено строк дії договору до 31.12.2014 (том 1 а.с. 23).
02.06.2014 між Диканською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ФОП Кривошапкою В.А. (орендарем) укладено договір оренди водного об`єкту, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб, який розташовується за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району (том 1 а.с. 24-27).
Вказаний договір зареєстровано в юридичному відділі апарату Диканської районної державної адміністрації 02.06.2014 за № 8.
Договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 укладено строком на 49 років (п. 8 Договору).
Відповідно до п. 2 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8, об`єктом оренди за договором є:
- вода (водний простір) водного об`єкта, зокрема рибогосподарська технологічна водойма 56,2081 га;
- земельна ділянка під водним об`єктом 82,2095 га, з яких: під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га та під зеленими насадженнями 15,9067 га, кадастровий номер 5321084200:00:002 :0460 .
Рибогосподарська технологічна водойма згідно з цим договором надається в оренду з урахуванням вимог Закону України "Про аквакультуру".
Відповідно до п. 3 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8, у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди.
Згідно з п. 14 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8, об`єкт оренди передається в оренду разом для рибогосподарських потреб.
Пунктом 16 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 сторони встановили, що передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.
Пунктом 19 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється протягом 7 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі.
В п. 45 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 сторони визначили, що договір набирає чинності після його державної реєстрації.
В порушення пунктів 16, 19 та 45 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 (без проведення державної реєстрації зазначеного договору та за відсутності паспорта водного об`єкта) орендодавцем - Диканською районною державною адміністрацією передано орендареві - ФОП Кривошапці В.А. об`єкт оренди за договором оренди від 02.06.2014 № 8, а саме: земельну ділянку загальною площею 82,2095 га та водний простір загальною площею 56,2081 га, розташовані за межами населеного пункту на території Орданівської сільської ради Диканського району, що підтверджується Актом приймання-передачі водного об`єкту від 02.06.2014 (том 1 а.с. 28).
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2017 № 103108873, державну реєстрацію договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 разом з додатком (актом приймання-передачі водного об`єкту) було проведено лише 22.09.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.09.2016 індексний номер 31581678 (том 1 а.с. 29-30).
У березні 2018 року Миргородська місцева прокуратура Полтавської області, посилаючись на порушення інтересів держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Диканської районної державної адміністрації Полтавської області та ФОП Кривошапки В .А., в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 та зобов`язати ФОП Кривошапку В.А. повернути орендований водний об`єкт Полтавській обласній державній адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.02.2019 у справі № 917/316/18 позовні вимоги задоволено повністю.
Згідно з ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України ,води (водні об`єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування. Український народ здійснює право на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Враховуючи приписи ст.ст. 2, 167, 170 Цивільного кодексу України, учасником цивільних відносин з приводу оренди водного об`єкта є держава, яка набуває і здійснює цивільні права і обов`язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною 5 ст. 51 Водного Кодексу України (в редакції, яка була чинною до 01.07.2013) орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення визначались Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, а частинами 7-9 наведеної вище статті визначався порядок оформлення права водокористування на умовах оренди.
01.07.2013 набрав чинності Закон України "Про аквакультуру", яким внесено зміни до Водного кодексу України, ст. 59 Земельного кодексу України, Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Вказаним законом ст. 51 Водного кодексу України викладено у новій редакції, якою визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково - дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За змістом норми ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, для рибогосподарських потреб громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Тобто, в ст. 122 Земельного кодексу України, визначаючи повноваження районної державної адміністрації, законодавцем вжито термін "водне господарство" та розмежовано повноважень органів виконавчої влади (райдержадміністрацій та облдержадміністрацій) в залежності від цільового призначення земельних ділянок, що слідує із вжитих у правовій нормі слів "… для всіх потреб… для: а) ведення водного господарства".
Ведення водного господарства є одним із видів цільового призначення земель водного фонду (ст. 19 Земельного кодексу України; Класифікація видів цільового призначення земель, затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548). Іншим видом цільового призначення в цій категорії (водного фонду) є "рибогосподарські потреби".
За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України", водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що використання терміну "рибогосподарські потреби" є самостійним, підстав для ототожнення його з терміном "водне господарство" не має.
Таким чином, повноваження райдержадміністрації визначаються та обмежуються саме видами дозволеного використання в межах відповідної категорії за цільовим призначенням.
Відтак, районній державній адміністрації надані повноваження для розпорядження землями, зокрема для "ведення водного господарства", що не охоплює інший вид цільового призначення - "рибогосподарські потреби" (риборозведення).
Спірна земельна ділянка за договором оренди водного об`єкту від 02.06.2014 загальною площею 82,2095 га, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради в оренду ФОП Кривошапці В.А. з цільовим призначенням - для водного господарства не передавалась.
Відповідно до пп. 1, 2 договором оренди водного об`єкту від 02.06.2014, водний об`єкт надається в користування саме для рибогосподарських потреб та у відповідності до Закону України "Про аквакультуру".
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що саме позивач - Полтавська обласна державна адміністрація з 01.07.2013 наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками водних об`єктів для цілей риборозведення за межами населених пунктів, а тому договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014, укладений між Диканською районною державною адміністрацією та ФОП Кривошапкою В.А., є таким, що укладений за відсутності повноважень у Диканської районної державної адміністрації на розпорядження спірним водним об`єктом.
Посилання 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. на те, що Диканська районна державна адміністрація Полтавської області діяла в межах своїх повноважень у зв`язку з тим, що мало місце переукладення раніше укладених між тими ж сторонами договорів оренди водного об`єкта, не відповідає дійсності, оскільки договір оренди водного об`єкту від 01.03.2013 № 13 було укладено між Диканською районною державною адміністрацією та фізичною особою Кривошапкою В.А. на водний об`єкт площею водного дзеркала 61,0678 га, зокрема 56,2081 га на території Орданівської сільської ради та 4,8597 га на території Петро-Давидівської сільської ради, строком на 20 років. Через 4 дні після укладення цього договору 05.03.2013 за № 14 між Диканською районною державною адміністрацією та фізичною особою Кривошапкою В.А. укладається новий договір оренди землі на земельну ділянку водного фонду загальною площею 82,22095 га, з них під водним дзеркалом - 56,2081 га, під прибережною захисною смугою - 25,8287 га (пасовища - 9,922 га, під зеленими насадженнями - 15,9067га), під гідроспорудою - 0,1727 га, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Орданівської сільської ради Диканського району, строком до 31.12.2013. У подальшому 18.12.2013 сторонами укладається додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 05.03.2013 № 14, якою подовжено строк дії договору до 31.12.2014.
Спірний договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 на водний об`єкт, до складу якого входить земельна ділянка під водним об`єктом 82,2095 га, з яких: під водним дзеркалом 56,2081 га, під пасовищами 9,9220 га, під дамбою 0,1727 га та під зеленими насадженнями 15,9067 га, укладений строком на 49 років під час дії Закону України "Про аквакультуру" без дотримання вимог чинного законодавства та без зазначення підстав укладення цього договору.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія відхиляє посилання апелянта на наявність у Диканської районної державної адміністрації повноважень на укладення спірного договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 у зв`язку з переукладенням вже існуючих договорів між тими ж сторонами.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 №3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.
Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
Миргородська місцева прокуратура звернулась з даним позовом до господарського суду, діючи в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, як суб`єкта права державної власності на землі водного фонду, якому чинним законодавством України гарантована реалізація прав на землю та вирішення земельного спору в судовому порядку.
Порушення інтересів держави полягає в незаконному розпорядженні земельною ділянкою водного фонду державної власності шляхом надання райдержадміністрацією водного об`єкту у користування з порушенням вимог законодавства та за відсутності необхідного обсягу повноважень, чим порушені права Полтавської обласної державної адміністрації та обмежено останніх у праві законного розпорядження землями водного фонду державної форми власності за межами населеного пункту для рибогосподарських потреб, можливості визначення та встановлення відповідної плати за користування землею.
Таким чином, пред`явлення даної позовної заяви спрямоване на задоволення суспільного інтересу у сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України); передання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.
Враховуючи, що Полтавська обласна державна адміністрація не вжила заходів до виконання повноважень, пов`язаних із захистом інтересів держави шляхом звернення до 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. з вимогою про звільнення земельної ділянки та орендованого водного об`єкта, а також із позовом до суду до відповідачів з цим самим предметом та з тих самих підстав, що підтверджується листом позивача за № 189/01-16 від 16.02.2018 (том. 1 а.с. 67-68), прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду у відповідності до ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 19 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється протягом 7 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі.
В п. 45 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 сторони визначили, що договір набирає чинності після його державної реєстрації.
Державну реєстрацію договору оренди водного об`єкту від 02.06. було проведено лише 22.09.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.09.2016 індексний номер 31581678, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2017 № 103108873 (том 1 а.с. 29-30).
Однак в порушення пунктів 16, 19 та 45 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8, об`єкт оренди за договором оренди від 02.06.2014 № 8, а саме: земельну ділянку загальною площею 82,2095 га та водний простір загальною площею 56,2081 га, розташовані за межами населеного пункту на території Орданівської сільської ради Диканського району, без проведення державної реєстрації зазначеного договору було передано орендареві - ФОП Кривошапці В.А. , що підтверджується Актом приймання-передачі водного об`єкту від 02.06.2014 (том 1 а.с. 28).
Крім того, за приписами ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України, надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.
В п. 16 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 передбачено, що передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.
В порушення п. 16 договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 № 8 та ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України, надання водного об`єкту в оренду 2-му відповідачу - ФОП Кривошапці В.А. на підставі Акту приймання-передачі водного об`єкту від 02.06.2014 відбулось за відсутності розробленого та затвердженого у встановленому Законом порядку паспорта водного об`єкта з визначеною площею та без відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, що підтверджується листами Полтавського обласного управління водних ресурсів від 18.12.2017 № 01-2/1421 (том 1 а.с. 49) та від 31.01.2018 № 01-03/149 (том 1 а.с. 63-64).
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України (в редакції станом державної реєстрації договору) виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014 та зобов`язання 2-го відповідача - ФОП Кривошапку В.А. повернути Полтавській обласній державній адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі водний об`єкт, орендований на підставі вказаного договору.
Стосовно заяви апелянта про застосування позовної давності судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
В пунктах 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначено, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на положення ст. 261 Цивільного кодексу України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", перебіг строку позовної давності починається не з дня виявлення прокурором порушень законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту, коли орган в інтересах якого звертається прокурор, довідався або міг довідатися про порушення своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 3-54гс15, від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16 та від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що договір оренди водного об`єкту від 02.06.2014 укладався без відому та згоди Полтавської обласної державної адміністрації та лише 30.12.2016 у зв`язку зі зміною повноважень Диканською районною державною адміністрацією вказаний договір оренди водного об`єкту передано позивачу, що підтверджується актом приймання - передачі договорів оренди водних об`єктів, укладених Диканською РДА в період з 2012-2013 року (том 1 а.с. 73-43).
Як вбачається з листа Полтавської обласної державної адміністрації від 16.02.2018 № 189/01016 (том 1 а.с. 67-68) про вказані порушення позивачу стало відомо у листопаді 2017 року з листа Миргородської місцевої прокуратури від 17.11.2017 про надання копій необхідних документів (том 1 а.с. 14).
Таким чином, установлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту від 02.06.2014, укладеного Диканською районною державною адміністрацією з ФОП Кривошапкою В.А. , не пропущено.
Суд вважає безпідставним посилання апелянта на те, що позивачу про спірний договір від 02.06.2014 було відомо, оскільки в листі позивача від 16.02.2018 за № 189/01-16 зазначено про обізнаність позивача лише про договір від 01.03.2013, який не є предметом спору.
Посилання апелянта на Розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 18.11.2014 № 504, № 506, № 507 (том 1 а.с. 153-160) також є безпідставним, оскільки у вищезазначених розпорядження не міститься інформація щодо спірного договору.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення заяви апелянта про застосування строків позовної давності.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. та залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2019 у справі № 917/316/18.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу 2-го відповідача - ФОП Кривошапки В.А. на рішення Господарського суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року у справі № 917/316/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року у справі № 917/316/18 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 28.05.2019.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.В. Гребенюк
