Справа № 520/10835/15-ц

Провадження № 2/520/454/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника відповідача – Ніц А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 04.08.2015 року звернувся ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 про пропорційне зменшення ціни товару – кухонного гарнітуру, який не відповідає якості.

28.01.2019 року позивач шляхом подання письмової заяви ( т.2 а/с 66) змінив предмет позову і просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок втрати якості товару у розмірі 39 325,44 грн., а також стягнути судові витрати на проведення експертизи в сумі 4000 грн., та судовий збір 280 грн., та збір за забезпечення доказів у розмірі 121,8 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кухонний гарнітур, виготовлений та встановлений відповідачем згідно договору від 10.09.2012 року не відповідає нормативним вимогам, що спричинило матеріальну шкоду у вигляді необхідності приведення меблі до стандартних вимог.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заперечував проти зустрічного позову вважаючи його недоведеним та необґрунтованим.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами 28.10.2015 року ( т.1 а\с 23 ) подавав заперечення проти первинного позову, зазначивши що кухонний гарнітур було виготовлено за ескізами та з матеріалів погоджених із замовником та він відповідає якісним характеристикам кухні а наявні пошкодження виникли з причин недбалої експлуатації. Також у заперечення зазначено, що коли позивачем у 2013 року було заявлені претензії до якості кухні, відповідач за свій рахунок здійснив заміну стільниці для з`ясування наявності заводського браку, однак після встановлення відсутності заводського браку замовник відмовився сплатити витрати за нову стільницю. 18.01.2019 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву ( т.2 а/с 54 ) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 10.09.2012 року у розмірі 29 343,60 грн. та судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що після виконання підрядником договору від 10.09.2012 року та встановлення за адресою замовника 08.12.2012 року кухонного гарнітуру , останній не здійснив остаточний розрахунок за умовами договору у розмірі 12 000 грн., та інфляційні збитки за невиконані грошові зобов`язані, згідно розрахунку становлять 17 343,60 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , та його представник, заперечували проти позову ОСОБА_1 вважаючи його недоведеним та наполягали на задоволені зустрічного позову. Також ОСОБА_2 та його представник просили суд визнати докази у вигляді висновку експертного дослідження №0143 від 18.12.2018 року недопустимими, так як висновки зроблені експертом з урахуванням норм ГОСТУ, прийнятого вже у 2016 році, значно пізніше виготовлення кухонного гарнітуру, та експертом неповно та не всебічно з`ясовані обставини наявних пошкоджень на меблі.

Тривалість розгляду справи обумовлена чисельними спробами сторони позивача отримати висновок експерта: різні експертні установи відмовлялись проводити дослідження у зв`язку із відсутністю повних даних щодо матеріалів, яки використовувались під час виготовлення меблі.

Як встановлено у судовому засіданні згідно договору про надання послуг від 10.09.2012 року , укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2 як « виконавцем» та ОСОБА_1 як «замовником», виконавець, у строк 50 днів з дня підписання договору, зобов`язується виготовити, доставити та встановити кухонний гарнітур згідно ескізу, а замовник прийняти продукцію і сплатити 28 000 грн., з яких 16 000, в якості авансу виконавець отримав під час укладання договору ( т.1 а/с 16).

Позивач стверджує що доставка та встановлення кухонного гарнітуру здійснювалось у лютому 2013 року. Допитана в якості свідка дружина позивача – ОСОБА_4 ( т.2 а/с 95 ) у судовому засіданні 11.04.2019 року не змогла точно назвати дату встановлення кухні та моменту розрахунків, стверджуючи про 2014 рік або 2013.

Відповідач ОСОБА_2 стверджує про виготовлення та встановлення замовленої кухні у листопаді 2012 року.

Враховуючи відсутність укладеного між сторонами акту прийому-передання виготовленої продукції, судом не встановлюється така дата, яка повинна бути доведена належним доказом - відповідним актом прийому.

Також сторони у судовому засіданні погоджувались із тим, що у 2013 році ( позивач стверджує у жовтні а відповідач у липні-серпні) замовник запросив виконавця до квартири де пред`явив претензію щодо якості кухонного гарнітуру.

Знову судом не може бути встановлена чітка дата огляду кухні виконавцем. Судом не приймається як належний доказ моменту пред`явлення претензія копії фото фіксації кухні, наданої відповідачем з наявним на деяких фотографіях відкритого вікна «властивості фото» на яких визначені дати зйомки, так як з боку ОСОБА_2 а ні оригіналів фотографій а ні клопотання про надання електронних доказів не заявлялось, а зазначені копії, в розумінні положення ч.1 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України не є належними доказами.

Сторонами погоджується, що виконавцем була замінена стільниця та пофарбовані одні фасадні двері.

Однак між сторонами виник спір стосовно причин наявних пошкоджень: замовник вважає неякісне виготовлення кухонного гарнітуру а виконавець неналежне та неохайне користування.

Згідно висновку товарознавчої експертизи №0143 від 18.12.2018 року, проведеної експертом Одеської філії ТОВ « Київська незалежна судово-експертна установа» ( т.2 а/с 2) в процесі дослідження пошкоджень/дефектів кухонних меблів, що знаходяться за місцем проживання позивача, експертом встановлено : в наявності маються виробничі ( явні та приховані) дефекти, та пошкодження не виробничого характеру. За наявності неприпустимих виробничих дефектів ( явних та прихованих), які спричинили зниження якості загалом на 80% - є такими, ще не відповідають нормативним вимогам. Розмір матеріальної шкоди внаслідок якості кухонних меблів, що досліджувались, на момент проведення експертизи складає 39 325,44 грн.

У зв`язку із заявою ОСОБА_5 та його представника про незрозумілості у зазначених висновках у судовому засіданні 22.05.2019 року експерт ОСОБА_6 надала пояснення на запитання сторін, та пояснила, що у зав`язку із тим, що нормативні вимоги до меблів яки були врегульовані стандартами ГОСТ 16371-93, для гармонізації з міждержавними нормативними документами наказом ДП «УкрНДУЦ» №122 від 26.04.2016 року стандарти були переведені у ДСТУ 16371:2016 , однак самі стандарти залишились без змін, у висновку вона посилалась у тому числі на вищезазначене ДСТУ, хоча воно прийнято у 2016 році.

Ухвалою Суворовського районного суд м. Одеси від 10.09.2014 року по справі №532/12654/14ц позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 була повернута у зв`язку із поданням позову із порушенням правила територіальної підсудності ( необхідністю звернення за місцем реєстрації відповідача).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини, пов`язані із виготовленням однією стороною (підрядником) за завданням другої сторони ( замовника ) речі з переданням результату та отриманням оплати є зустрічними зобов`язаннями за договором підряду та врегульовані главою 61 Цивільного кодексу України.

Так згідно ч.1,2 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб

Статтею 853 ЦК України визначено, що 1. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. 2. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). 3. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. 4. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. 5. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1-3 ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором ( ч. 1 ст. 858 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 859 ЦК України встановлено: 1. Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. 2. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду ( ч.1 ст. 860 ЦК України).

Підрядник зобов`язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим ( ч.1 ст. 861 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 863 ЦК України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки ( ч.1 ст. 864 ЦК України).

Крім того Закон України « Про захист прав споживачів» , 1991 року ( далі Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Так ч.1,2 ст.7 Закону визначає, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Статтею 15 Закону визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема : відомості про умови зберігання; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Таким чином предметом розгляду даної справи є встановлення якості виготовленої на замовлення ОСОБА_1 меблі – у вигляді кухонного гарнітуру приватним підприємцем Пундиком ОСОБА_7 .

Загальновідомими, та такими що не потребують додаткового доказування, визнається судом те, що меблі – товар довготривалого використання і до кожного виду меблів є відповідні вимоги. Кухонні меблі повинні задовольняти певним експлуатаційним вимогам, які у порівнянні з будь-якими іншими є більш суворими: висока температура і волога е обов`язковими експлуатаційними ризиками а тому робочі зони кухонної меблі повинні бути вологостійкими і витримувати високі температури а також бути стійкими до механічних пошкоджень.

Національний стандарт України ДСТУ 4414:2005 ( чинний від 01.07.2006 року ) поширюється на всі види меблів, які виготовляють за індивідуальним замовленням як населення, так і підприємств (організацій).

Відповідно до ч.2 п. 5.2.16 ДСТУ 4414:2005 робочі поверхні меблів для кухонь повинні бути личковані шаруватим пластиком чи мати покриття (личківку), які відповідають умовам експлуатування відповідно до вимог технічної документації (матеріалами, стійкими до вологи, підвищеної температури, миття синтетичними матеріалами).

Частиною третьою пункту 5.2.18 ДТСУ 4414:2005 визначено, що личкувальні матеріали і захисно-декоративні покриття для робочих поверхонь меблів повинні бути вибрані з урахуванням умов експлуатування.

Гарантійний строк експлуатування виробів, у відповідності до вимог п.10.2 ДСТУ 4414:2005: для сидіння та лежання: дитячих та для громадських приміщень12 міс., побутових 18 міс.; корпусних меблів: дитячих та для громадських приміщень 18 міс., побутових 24 міс.; інших виробів меблів 24 міс. з дня отримання їх замовником.

В даному випадку кухонний гарнітур, виготовлений підприємцем ОСОБА_2 не відповідає стандартам меблі для кухонь, що підтверджується висновком товарознавчої експертизи, а тому суд вважає доведеними порушення прав споживача послуг – замовника по договору підряду Карпова О.А.

Суд приймає висновок експерта як належний доказ, враховуючи, що визначені у висновку порушення врегульовані не лише ДСТУ 2016 року а і іншими нормативними актами, діючими під час виготовлення меблі , посилання на яких зазначені у даному висновку.

Одночасно із цим судом враховується позиція відповідача ОСОБА_5 , який не надав належних та допустимих доказів спростовуючи вищенаведений висновок. Судом роз`яснювалось право сторони, у випадку незгоди із висновком, на проведення повторної або додаткової експертизи, та у присутності ОСОБА_5 позивач не заперечував проти допуску іншого експерта для дослідження спірної меблі, однак відповідач відмовся від звернення до експертних установ або суду для вирішення питання про проведення такого дослідження. При цьому, як зазначено вище, відповідно до положень ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин має бути призначена експертиза, тобто законодавець визнав єдиним допустимим засобом доказування у подібних спорах саме експертне дослідження. Згідно вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд також вважає доведеним і розмір матеріальної шкоди у 39 325, 44 грн., який визначений як витрати які повинен бути понести позивач для приведення кухонного гарнітуру до належної якості, так як у відповідності до положень п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України до збитків ( матеріальної шкоди) законодавець відносить і втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При розгляді питання про перебіг строку позовної давності вимог замовника , про який заявив ОСОБА_5 , судом враховується наступне.

Строк виготовлення продукції визначений сторонами 50 днів з дня підписання договору тобто до 01.11.2012 року. Гарантійний строк кухонної меблі за нормами ДСТУ 4414:2005 визначено у 24 місяці. Дефекти, встановлені висновком експертів не відносяться до тих, яки можливо встановити при звичайному огляді меблі не спеціалістом, та проявились під час експлуатації виробу.

Дані обставини свідчать про те, що строк позовної давності почав спливати після виявлення недоліків у кухонному гарнітурі та відмову підрядника у поновлені порушеного права. Суд враховуючи відсутність складених сторонами актів про виявлені недоліки та чіткий термін з`ясування причин виявлених пошкоджень, а також надані відповідачем докази того, що у жовтні 2013 року він звертався для з`ясування причин пошкодження стільниці до її виробника, та відсутність доказів повідомлення ОСОБА_2 замовника про відмову у усуненні недоліків кухонного гарнітуру, приходить до висновку, що позивачем не порушено строк позовної давності.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд, з урахуванням встановлених обставин справи приходить до висновку про їх недоведеність і необґрунтованість з наступних підстав.

Позивач по зустрічному позову не обґрунтував чому, при начебто наявної заборгованості по виконанню умов договору у листопаді 2012 року, він у літку 2013 року за власні кошти дофарбовує фасадні дверці кухні та замінює стільницю. Крім того у первинних запереченнях поданих 28.10.2015 року ОСОБА_2 не заявляє про невиконання ОСОБА_1 умов договору а визначає іншу заборгованість, яка виникла у зв`язку із відмовою оплатити заміненої робочої стільниці. Дані обставини надають суду підстави для обґрунтованого сумніву у наявності зазначеної заборгованості, яка крім того, не доведена належними та допустимими доказами.

Судові витрати, понесені позивачем у загальному розмірі 4 501 грн., та складаються з витрат на проведення експертизи, та судового збору, підлягають стягненню з відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у зв`язку із неналежним виконанням договору про надання послуг від 10.09.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 39 325 (тридцять дев`ять тисяч триста двадцять п`ять ) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , місце проживання : АДРЕСА_2 ) судові витрати у загальному розмірі 4 501 (чотири тисячі п`ятсот одна) грн.

Відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 10.09.2012 року.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення складено 29.05.2019 року