ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2019 року

м. Дніпро

справа № 214/295/19(2-а/214/70/19)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 травня 2019 року ( суддя першої інстанції Гринь Н.Г.) у справі №214/295/19(2-а/214/70/19) за позовом ОСОБА_1 до інспектор роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Пархоменка Володимира Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи,-

ВСТАНОВИВ:

У січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу із адміністративним позовом до інспектор роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Пархоменка Володимира Володимировича, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ №795027 від 16.12.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрити; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі - 500 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивачем зазначено, що оскаржувану постанову винесено інспектором з допущенням порушень вимог ст.ст.9, 33, 245, 280 КУпАП без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки під час керування автомобілем марки Mitsubishi L200, р/н НОМЕР_1 , на перехресті вул. Соборна та пр-ту Металургів в м. Кривому Розі 15.12.2018 року жодних порушень ПДР України він не допускав. Під час розгляду справи інспектор порушив право позивача на захист, оскільки відхилив клопотання про відкладення розгляду справи. Отже, на інспектор виніс постанову без законних на те підстав, діючи упереджено та суб`єктивно.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Пархоменка Володимира Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактичного обґрунтована доводами адміністративного позову.

Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.12.2018 року поліцейським Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП Пархоменком В.В. винесено постанову серії ЕАВ №795027 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, із накладенням штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.5).

Так в постанові зазначено, що 15.12.2018 року о 23.51 год. водій автомобіля марки Mitsubishi L200, р/н НОМЕР_1 , рухався на перехресті вул. Соборна та пр-ту Металургів в м. Кривому Розі без увімкнення ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушив п.19.1 «а» ПДР України.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесеної відповідачем постанови ЕАВ №795027 від 16.12.2018 року, вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи справу, суд виходив з того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121, статті 121-1,121-2, частини 1, 2, 3 статті 122, частина 1 статті 123, статті124-1 - 126 КУпАП).

Відповідно до пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, зазначеними нормами передбачено обов`язок водія у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги увімкнути на транспортному засобі, що рухається, фари ближнього (дальнього) світла.

При цьому, вказана норма не містить застережень з якого часу водій повинен увімкнути світловий пристрій, а лише визначає заборону руху без ввімкнення ближнього або дальнього світла, що дає підстави дійти до висновку про необхідність увімкнути світловий пристрій до початку такого руху.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказана заборона спрямована на посилення безпеки руху та запобігання виникнення аварійних ситуації, оскільки рух транспортного засобу у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості без ввімкнення такого світлового пристрою створює небезпеку, як для водія так і для інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно частини 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з відеозапису, вбачається, що позивач рухаючись на перехресті вул. Соборна та пр-ту Металургів в м. Кривому Розі керував транспортним засобом, автомобілем марки Mitsubishi L200, р/н НОМЕР_1 у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар. Після зупинки транспортного засобу, позивачу було повідомлено про порушення ним правил дорожнього руху, роз`яснено позивачу його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП, за керування транспортним засобом у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, а також роз`яснено йому право та строки на оскарження постанови до суду.

Таким чином, зазначеним відеозаписом об`єктивно підтверджується керування позивачем в темну пору доби транспортним засобом, на якому не були ввімкнені фари ближнього світла.

Встановленими обставинами спростовуються твердження позивача про не порушення ним Правил дорожнього руху. При цьому апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підстави позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

В спірному випадку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Отже, встановлені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем вимог пп. «а» п.19.1 ПДР України, що вказує на законність притягнення позивача до відповідальності згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі № 5-рп/2015 (надалі - Рішення) визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14 липня 2015 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

Судова колегія звертає увагу, що рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Внесені зміни стосувались зокрема положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.

В свою чергу, питання стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху "за місцем вчинення" чи "на місці вчинення", було доповнено та деталізовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом внесення змін в липні 2015 року, у відповідності до яких перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, викладений в частині 1 статті 258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції у відповідності до частині 1 статті 222 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснюється.

В той же час, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку.

Таким чином, доводи позивача, стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами КУпАП.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 травня 2019 року у справі №214/295/19(2-а/214/70/19) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 29.05.2019 року та відповідно до ч.3 ст.272, ст.286 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29.05.2019 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва