ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 травня 2019 року м. Київ № 9901/239/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шрамко Ю.Т., ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами ОСОБА_1 до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про скасування ухвали,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла позовна ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича , (далі - відповідач), про скасування ухвали відповідача від 25.03.2019 року №2203/0/18-19, якою залишено без розгляду скарги позивача на суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Коваля А.Б. та Ребриної К.Г. і повернуто їх скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року адміністративну справу №9901/239/19 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, (далі - суд), за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення адміністративної справи №9901/239/19 визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд встановив, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Конституцією України передбачено, що відповідно до Закону України " Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII від 21 грудня 2016 року, (далі - Закон №1798-VIII), в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності судді (ч. 10 ст. 131).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131, Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, (далі - Закон №1402-VIII), зокрема, ч. 1 ст. 107 цього Закону визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на звернення до Вищої ради правосуддя, подавши скаргу на дії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Коваля Анатолія Борисовича, Ребриної Катерини Григорівни які, на думку позивача, вчинили дисциплінарний проступок.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, Закону №1798-VIII, дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із ст. 108 Закону № 1402-VIII, дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 43 Закону № 1798-VIII член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги; за наявності підстав, визначених п. 1-5 ч. 1 ст. 44 цього Закону - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

З ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 р. 2203/0/18-19 стосовно суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Коваля Анатолія Борисовича, Ребриної Катерини Григорівни, вбачається, що скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику у зв`язку із відсутністю конкретних відомостей про наявність у поведінці суддів Коваля Анатолія Борисовича, Ребриної Катерини Григорівни ознак дисциплінарного проступку, а також посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Водночас в цій ухвалі зазначено, що вона оскарженню не підлягає відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону № 1798-VIII.

З викладених законодавчих приписів можна зробити висновок, що рішення Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в розумінні ст. 51, 52 Закону № 1798-VIII оскарженню до Вищої ради правосуддя підлягає рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).

Разом з тим, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року П/9901/122/18, від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 та від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про скасування ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовною заявою до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про скасування ухвали.

Ухвала , постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко