копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

Справа № 160/1329/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (надалі - позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 р. №UA100000/2019/000007/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00034.

Обґрунтування позову полягає у незгоді з прийнятими рішенням та карткою відмови, про що зазначено наступні обставини. Укладаючи зовнішньоекономічний контракт, за яким придбано товар який було заявлено до митного оформлення, сторони не обмежили одна одну будь-якими вимогами щодо походження товару і, виконуючи його умови, змістом інвойсів підтвердили свою згоду на поставку товару на умовах: СІF-Одеса. У січні 2019 року за наведеним контрактом постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 37551,00 USD (доларів США) загальною вагою нетто 14 551.7 кг. відповідно до інвойсів №18 від 30.11.2018 р. та інших документів, які Позивач подав Відповідачу разом з вантажною митною декларацією з метою здійснення митного оформлення товару. Згідно ВМД вартість товару в сумі 37 551,00 USD (долари США) визначена декларантом за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена контрактом. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації А100030/2019/396031 від 23.01.2019 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією надано митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. У зазначеному рішенні відсутнє обґрунтування того, що приведені відповідачем недоліки в інвойсі та контракті (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для витребування ним додаткових документів у позивача (декларанта). Позивачем вказано, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить саме на відповідачеві. Позивач у позові наводить пояснення, які вказують на відсутність розбіжностей. На думку позивача, винесене відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості також не містить і докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. До того ж, незважаючи на свій обов`язок, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо. А також не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Позивач вказує, що вимога митного органу про надання наведеного переліку додаткових документів, є незрозумілою, тому позивач повідомив про неможливість їх надання. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Відповідачем безпідставно не взято до уваги експертний висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 14.01,2019 № ГО-2876/3 про те, що дійсна ринкова вартість отриманого товару, з урахуванням коефіцієнту на ціну пропозиції і на опт поставки, не суперечить і може дорівнювати контрактній, вказана на умовах поставки СІF-Одеса, і відповідає рівню ринкових цін на відповідний товар. Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Враховуючи вище наведене, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/1329/19 передана судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.03.2019 р. об 11:00 год.

У зв`язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позовну заяву, розгляд справи 06.03.2019 р. відкладено до 10:40 год. 03.04.2019 р.

15.03.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу, відповідно до змісту якого повідомлено суд, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України, що на думку відповідача унеможливлює задоволення адміністративного позову.

03.04.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доказами її направлення відповідачу, відповідно до змісту якого позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

У підготовче судове засідання 03.04.2019 р. представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Для повторного виклику сторін, розгляд справи відкладено до 11:40 год. 10.04.2019 р.

У підготовче судове засідання 10.04.2019 р. представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Суд ухвалив закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті 06.05.2019 р. об 09:45 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи 06.05.2019 р. перенесено на 13.05.2019 р.

У судове засідання 13.05.2019 р. сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представником позивача до судового засідання подано клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд окремо вважає за необхідне зазначити, що позивачем неодноразово були подані клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте відповідними рішеннями суду в їх задоволенні було відмовлено у зв`язку із відсутністю технічної можливості їх проведення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, зловживання процесуальними правами учасників процесу, територіальну віддаленість відповідача та неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року (надалі - МКУ).

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, встановлені розділом III МКУ і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII.

Відповідно до ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 320 Митного кодексу України, передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 Митного кодексу України органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно розділів V, VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.15 №684, аналіз, виявлення та оцінка ризиків, розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками, аналіз результатів та коригування вжитих заходів здійснюються митними органами та їх структурними підрозділами в межах компетенції за напрямами контролю:

-правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

-правильності визначення країни походження товарів;

-правильності визначення митної вартості товарів;

-дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України;

-дотримання законодавства з питань захисту прав інтелектуальної власності;

-достовірності декларування;

та здійснюється реалізація (практична) заходів з управління ризиками під час митного контролю та оформлення.

При проведені митного оформлення за МД №UА100030/2019/396031 АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами, зокрема:

«103-1» Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах;

«105-2» Контроль правильності визначення митної вартості товарів;

«106-2» Витребування документів, які підтверджують митну вартість;

«107-3» Перевірити відповідність заявленого опису товару, провести перевірку правильності класифікації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до митного поста «Західний» 23.01.2019 р. ТОВ «Інженерні Світлотехнічні Технології» подано митну декларацію типу «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер №UА100030/2019/396031 (надалі - МД) на наступні товари:

Апаратура для приєднання доелектричних кіл, для напруги 220-250 Вт, не для коаксіальних кабелів та друкованих схем, в асортименті: вилка -29000 шт., колодка - 6100 шт., блок (розетка+розетка) - 1000 шт. , розетка -53600 шт. Не являється РЕЗ та ВП. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва СN, заявлена митна вартість - 2,9086 дол./кг;

Апаратура для приєднання до електричних кіл, для напруги 220-250 Вт в асортименті: вимикач - 20200 шт. Не являється РЕЗ та ВП. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва СN, заявлена митна вартість - 3,0055 дол/кг;

Електричні ізольовані провідники оснащені з`єднувальними деталями (вилкою та колодкою на різнукількість гнізд)для напруги 220 Вт в асортименті: подовжуванні в асортименті - 2120 шт. Luxel. Країна виробництва СN, заявлена митна вартість - 1,8072 дол./кг;

Освітлювальне електричне обладнання: прожектор світлодіодний в асортименті -9000 шт. Не належить до РЕЗ та ВП. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва СN, заявлена митна вартість 2,1780 дол/кг;

Електричні освітлювальні прилади для освітлення приміщень, стельові, виготовлені металу, для напруги 220 В, джерело світла - світлоди: світильник електричний світлодіодний, арт. LHB-60C-1000 шт. Не містять радіообладнання у своєму складі. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва СN, заявлена митна вартість - 2,1857 дол./кг.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару в порядку ст. 54 Митного кодексу України відповідачем встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

В порядку ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачем було запропоновано позивачу надати додаткові документи для визначення митної вартості товару.

Так, відповідачем додатково здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товару та з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у ЄАІС.

За наслідками встановлення вказаних обставин, митним органом прийнято рішення 25.01.2019 р. за №UA100000/2019/000007/2, яким скориговано митну вартість товару заявленого до митного оформлення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00034.

Товари, митна вартість яких скориговано згідно оскаржуваного рішення випущено у вільний обіг за МД № UА100030/2019/396357 від 28.01.2019 на підставі ч. 7 ст. 55 МК України шляхом надання гарантій. Сума наданих гарантій згідно зі ст. 55 МК України становить 300975,16 грн., зокрема: мито 59509.53 грн. та ПДВ 241472.63 грн.

Таким чином, заявлену декларантом митну вартість товарів не було визнано митницею через відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що поставка оцінюваного товару, заявленого до митного оформлення здійснювалась на підставі зовнішньоекономічного контракту № 20180605, укладеного 05.06.2018 р. між позивачем (покупець) та іноземною компанією FIRMENENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED (Unit 5 27/F Richmond Commercial Building 109, Argyle ST Mongkok KLN Hong Kong (постачальник)).

Згідно п. 1.1 даного контракту постачальник постачає, а покупець купує товари народного вжитку (у подальшому тексті як товар), які поставляються партіями під час терміну дії Договору згідно з узгодженими та вказаними у рахунках найменуванням, асортиментом, кількостями та цінами на умовах, перелічених в даному договорі.

Ціна за одиницю товару зазначається в рахунках на кожну партію Товару відповідно (п.2.1).

Загальна сума договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором (п.2.2).

Відповідно до п.2.3 вартість упаковки включена до вартості Товару.

Товар постачається на умовах FОВ-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010 р.) (п.4.1).

Поставка Товарів здійснюється партіями (п.4.2).

Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках- фактурах на відповідну партію товару (п.4.3).

Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.5).

Валютою Договору є долар США (п.3.1)

Валютами платежу за цим Договором є долар США і/або Євро (п.3.2).

У січні 2019 року за даним контрактом постачальник здійснив поставку товару торговельної марки Luxel (країна виробництва-СN (Китайська Народна Республіка) на загальну суму 37551,00 USD (доларів США) загальною вагою нетто 14551.7 кг. на умовах CIF-Одеса, який заявлений до митного оформлення згідно ВМД №UА100030/2019/396031 за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

До МД були подані наступні документи (графа 44):

Пакувальний лист (Packing list) № 18 від 30.11.2018;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 18 від 30.11.2018;

Рахунок-фактура (Іnvoice) № 18 від 30.11.2018;

Коносамент (Bill of lading) NGBLEG1811111 від 07.12.2018;

Автотранспортна накладна (Read consignment) СМR № 5805 від 11.01.2019;

Декларація про походження товару Invoice № 18 від 30.11.2018;

Страховий поліс № РYЕ 26320134902 від 06.12.2018;

Зовнішньоекономічний контракт №20180605 від 05.06.2018;

Результати зважування РК-17678604 від 10.01.2019.

Як визначено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття VII ГАТТ та Угода регламентують порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються. Водночас, питання контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зазначеними нормами не регулюється.

При цьому ст. 17 Угоди передбачено, що ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істині або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.

Тому, кожна країна зберігає за собою право встановлювати власну систему контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий обов`язок контролюючого органу є абсолютним.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари. А саме:

в інвойсі від 30.11.2018 р. № 18 та контракті від 05.06.2018 р. № 20180605 не зазначено умови оплати за товар;

до митного оформлення відповідно до п.4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подано платіжне доручення в іноземній валюті від 17.12.2018 р. № 45 на суму 72000 USD, яке не підписане керівником та головним бухгалтером ТОВ «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» і не завірене печаткою підприємства;

в призначенні платежу платіжного доручення в іноземній валюті від 17.12.2018 № 45 на суму 72000 USD вказано «оплата по контракту від 05.06.2018 № 20180605» - в контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 30.11.2018 № 18, поданого до митного оформлення, становить 37551 USD;

відповідно до пункту 2.3 контракту вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу від 30.11.2018 № 18 товар поставляється на умовах СІF-Одеса (умови поставки СІF означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар навантажено на транспорт в порту відправлення, а продажна ціна товару включає вартість товару, фрахт та вартість страхування) - до ціни товару відповідно до пункту 2.3 контракту не включено фрахт та вартість страхування;

декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару.

З огляду на встановлені обставини та відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано шляхом надіслання електронного повідомлення протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії ZHONGSHAN GUZHEN MAXLEADER LIGHTING FACTORY;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

В якості додаткових документів декларантом 24.01.2019 р. надані: видаткову накладну від 19.11.2018 № РН-0000198; платіжне доручення № 45 від 17.12.2018; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 14.01.2019 № ГО-2876/3; комерційну пропозицію (Comercial offer) від 30.11.2018; страховий поліс від 06.12.2018 (повторно наданий).

Разом з тим, 28.01.2019 р. позивач своїм листом від 28.01.2019 повідомив про відмову у подачі інших додаткових документів для підтвердження митної вартості за МД №ІІА100030/2019/396031 від 23.01.2019 р. вказавши «наступним повідомляємо, що на даний час не маємо можливості надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості за МД №UA10030/2019/396031 від 23.01.2019 р.».

З аналізу поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару вбачається, що платіжне доручення в іноземній валюті від 17.12.2018 № 45 підтверджує, що підприємством було проведено оплату в розмірі 72000 USD згідно контракту від 05.06.2018 № 20180605, проте сума в інвойсі № 18 від 30.11.2018 становить 37551 USD.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. За умовами п. А.6 умов поставки СІF згідно Інкотермс, продавець зобов`язаний нести витрати на транспортування та страхування товару до міста Одеса, які включаються до ціни товару. Однак, фактично ціна спірного товару, яка вказана у інвойсі включає в себе вартість товару та упаковки, про що вказано у п. 2.3 контракту від 05.06.2018 р. № 20180605.

За таких обставин, всупереч умовам поставки СІF, зроблений висновок, що до ціни товару не включено витрати на транспортування та страхування товару з Китаю до міста Одеса.

Отже заявлено неповну інформацію про ціну товару та її складові.

Заперечуючи проти встановлених митним органом розбіжностей у відомостях щодо складових митної вартості товару, позивачем вказано наступне. У поданому декларантом інвойсі є посилання на зовнішньоекономічний контракт, змістом якого визначені положення щодо розрахунків за товар (п.3.5 Договору). Діюче ж в Україні законодавство не містить будь-яких інших додаткових вимог щодо способів відображення умов оплати за товар у зазначеному документі (а саме, у інвойсі). Висновок відповідача про те, що «декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару», суперечить самим принципам Інкотермс 2010. Оскільки, саме принципи Інкотермс 2010 чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов`язані з цим ризики. Зокрема, відповідно до умов поставки СIF-Одеса (Інкотермс 2010), визначених та погоджених сторонами в інвойсі, зобов`язання продавця вважаються виконаними, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. При цьому, саме умовами терміну СIF передбачено, що на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Додатково позивачем вказано, що виходячи з умов зовнішньоекономічного контракту, по застосованим сторонам умовам поставки постачальник не вимагав у покупця обов`язку відшкодування витрат на страхування та транспортних витрат тощо та отже відсутність такої вимоги також свідчить про те, що відповідні витрати були враховані постачальником у ціні товару. Окреме додаткове винесення у контракті інформації про включення у ціну товару вартості упаковки здійснене тільки з тих підстав, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється використаними сторонами умовами поставки СIF-Одеса (Інкотермс 2010), але було погоджене ними при укладанні даного контракту (Договору поставки). Таким чином, погоджуючи саме ці умови поставки, сторони виходили з того, що за самим визначенням термінів Інкотермс-2010 продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень. Висновок відповідача про те, що при перерахуванні коштів постачальнику «в призначенні платежу платіжного доручення в іноземній валюті від 17.12.2018 № 45 на суму 72000 USD вказано «оплата по контракту від 05.06.2018 № 20180605» - в контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 30.11.2018 № 18, поданого до митного оформлення, становить 37551 USD, здійснений без урахування умов погодженого Сторонами зовнішньоекономічного контракту, з огляду на те, що cторони не обмежили одна одну здійсненням тільки єдиної разової поставки товару протягом всього терміну дії контракту, сторони не обмежили одна одну здійсненням розрахунків тільки в розмірі вартості придбаного товару лише в межах однієї єдиної поставки, здійснення позивачем перерахування грошових коштів в сумі, яка перевищує вартість даної конкретної поставки, є нічим іншим, як передплата наступної майбутньої поставки в межах цього ж зовнішньоекономічного контракту.

Суд звертає увагу, що обґрунтування незгоди з висновками митного органу обумовлені лише посиланнями на умови укладеного зовнішньоекономічного контракту, яким погоджені істотні умови, до складу яких належить в тому числі і ціна товару та умови поставки.

Суд вважає за необхідне відмітити, що сторони вільні в укладанні цивільно-правових, господарсько-правових та інших договорів (контрактів, угод), проте в частині справляння податків, зборів та обов`язкових платежів, умови правочинів мають відповідати вимогам законодавства та не має бути ними обмежене. На вимогу контролюючого органу, в межах наданих йому повноважень, митна вартість задекларованого товару має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, надання таких доказів до суду не підтверджує їх надання при митному оформленні товару.

З наданих позивачем пояснень та долучених доказів вбачається, що належних документів на підтвердження митної вартості товару, декларант не має.

Крім того, суд вважає помилковими твердження позивача, що висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України є достатнім та беззаперечним доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах СIF-Одеса. Так, у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгівельно-промислова палата в Україні має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість (ч.1 ст.11). Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України (ч.2 ст.11). При цьому, суд зазначає, що за відсутності інших підтверджень, методичні та експертні матеріали, не можуть бути єдиними підставами визначення митної вартості товару.

Також, суд зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Враховуючи наведену позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, на яку серед іншого посилається позивач, суд зазначає, що в даних правовідносинах, митним органом наведені беззаперечні доводи (з посиланням на документи позивача, надані до митного оформлення) щодо неправомірності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. При цьому, виключно умови плати безпосередньо ціни товару, такі висновки митного органу не формували.

По суті встановлених відповідачем розбіжностей позивачем не надано жодних належних спростувань.

Правом на надання додаткових документів за запитом відповідача та/або з власної ініціативи, позивач не скористався.

При цьому, суд критично відноситься до доводів позивача про незрозумілість вимоги щодо необхідності надання означених митним органом додаткових документів, оскільки запропонований митним органом перелік додаткових документів, має орієнтовний характер та в силу індивідуальності господарсько-правових відносин не може бути сталим. Крім того, надати такі документи позивачу запропоновано у разі їх наявності, окреслюючи питання відносно яких існують сумніви (з яких підстав виникла необхідність надання додаткових документів), в той час як обов`язок підтвердити заявлену митну вартість товару за положеннями митного законодавства покладено саме на декларанта.

Судом, серед іншого, встановлено проведення консультацій між митним органом та декларантом шляхом надіслання електронних документів, тому посилання позивача на необізнаність з тих чи інших питань при декларуванні спірного товару, що стало підставою для ненадання додаткових документів, є безпідставними.

Відносно тверджень позивача про те, що неподання додатково витребуваних документів, за відсутності обґрунтування, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості суд зазначає, що підставою для коригування митної вартості оскаржуваним рішенням слугувала сукупність обставин, які хронологічно викладені вище, як то встановлення митним органом обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, реалізація права митного органу згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України на витребування додаткових документів, аналіз наданих/відсутніх додаткових документів, обрання методу визначення митної вартості з урахуванням їх черговості. Вказані обставини в порядку їх появи були висвітлені в ході проведення консультації та детально описані у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару.

Тому посилання позивача на недоліки оскаржуваного рішення не знайшли свого правового підтвердження.

Митним кодексом України чітко визначено обов`язок декларанта надати документи на підтвердження митної вартості товару, що позивачем у свою чергу зроблено не було ані шляхом подання документів одночасно з МД ані шляхом подання додаткових документів.

Як передбачено ч. 3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МКУ).

Водночас, згідно положень ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МКУ).

У відповідності до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 Митного кодексу України є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ. п.2. ст.58 МКУ.

Відповідно до ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до ст.60 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 і ст.59 Митного кодексу України за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до п.2. ст.60 МКУ, під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції , порівняно з товарами, що оцінюються. Згідно п.3 ст.60 Митного кодексу України для визначення чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідно до положень п.4 ст.59 та п.5 ст.60 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах.

У зв`язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких здійснено, з урахуванням положень ст.59-61 Митного кодексу України , у час наближений до митного оформлення оцінюваного товару послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 Митного кодексу України їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 Митного кодексу України може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Таким чином, керуючись положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України органом дохолів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару на підставі митних оформлень за митними деклараціями: МД від 16.01.2019 № UА100210/2019/84876; МД від 15.01.2019 № UA500090/2019/476; МД від 27.01.2019 № UA500010/2019/1776; МД від 26.01.2019 № UA125110/2019/401157; МД від 22.01.2019 №UA100210/2019/85855.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Посилання на послідовність застосування методів визначення митної вартості зазначено відповідачем у графі 33 Рішення.

З огляду на ч. 1 ст.33 Митного кодексу України інформаційні ресурси органу доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товару, транспортних засобів, та інших документах.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження випробовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

При цьому, суд зазначає, що методичні рекомендації мають науково-інформаційний та рекомендаційний характер та чинне законодавство не містить заборон щодо його застосування при здійснені повноважень митними органами.

Враховуючи відсутність підтверджень складових ціни товару, здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено та з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься в ЄАІС.

Відповідно до частин 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначена статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгів (ГАТТ).

При цьому, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Також, суд звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо органом доходів і зболи застосовується стаття 64, то він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Вимога щодо надання вищезазначених роз`яснень від позивача до митного органу не надходила.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень з боку митного органу при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала наявність розбіжностей в документах, що були подані позивачем до митного органу.

Вказані розбіжності під час судового розгляду справи не спростовані.

Твердження позивача про недотримання митним органом процедури винесення спірного рішення та застосування резервного методу визначення митної вартості товару, не відповідають фактичним обставинам та вимогам Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. Отже, і митниця, здійснюючи свої повноваження відповідно до ст. 544 Митного кодексу України, і декларант, виконуючи свої обов`язки відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, повинні керуватися нормами чинної о законодавства, що позивачем, в даному випадку, дотримано не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. по справі №818/1220/17, адміністративне провадження №К/9901/46097/18, колегія суддів зазначила, що з огляду на суперечність поданих декларантом документів у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, які не були усунені позивачем шляхом надання додатково витребуваних документів. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту) та застосування другорядного методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

Частиною 5 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на суперечність поданих декларантом документів у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо ненадання позивачем додатково витребуваних документів, та правового регулювання спірних правовідносин, є підстави вважати, що митний орган мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту). У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому судом при вирішенні справи враховано положення п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За наведених обставин у сукупності, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 139 КАС України, судові витрати за наслідками розгляду даної справи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 246-247, 249, 255, 287, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 13.05.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун